Дітям на днях дісталась іграшка в вигляді будиночка, наповнена шоколадними цукерками. Одна на двох. Ну думаю зараз будуть ділитись, воювати.
Сіли гарненько, мирно якось так ділять. Підхожу, бачу чотири маленьких кучки і в два голоса "Софі, Даня, мама, папа". Я чуть не просльозилась. А Влад звичайно цукерок не їсть, але теж з такого приводу зжував.
Добре що цукерок було рівно 12 , цікаво щоб вони робили в некратному чотирьох випадку :).
--
Софійка відмовляється тепло одіватись, втікає від дверей. Тоді я починаю лякати "раз так, то ми втрьох підемо гуляти, а ти залишишся дома" . Не реагує. Тоді я махаю їй річкою "Бай-бай". Софійка не те щоб злякалась, але задумалась . Даня - "Мама, Don't do this!" Продовжує читати мені лекцію, паралельно біжить до Софійки, обнімає " не бійся, не бійся, you'll go with us".
--
Колись давно Влад вискочив із-за дверей і злякав мене, тоді Даня кинувся мене захищати, теж читав йому лекцію. А це недавно шльопнув мене по попі на очах в Софійки. Софі майже плакала, кричала "папа, no!", чуть не кидалась на нього з кулаками.

Вчора вибирала подарункові карточки в аптеці. Звучить дивно :), але тут дійсно, як ми колись вчили на курсах англійської , в farmacy можна купити все. Як правило вони до того ж інтергровані із почтовим віділенням. Зручно, всі справи разом в одному місці можна зробити.
Так от наші аптеки продають картки на якусь суму, яку можна подарувати , а потім відповідно використати в різних точках ( кінотеатри, магазини, ресторани) .
Побачила там картри для facebook, ну щоб використовувати в їх іграх.
Щось типу такого :

До нас кілька тижнів тому взяли нового девелопера, на контракт, офіційно мені його не представляли, сидить він в стороні, ні з ким взагалі не розмовляє, ніхто до нього не підходить майже.
І я, як ввічлива і доброзичлива людина, коли ми перетнулись кілька разів на кухні, намагалась розпочати з ним розмову (small talk як тут кажуть). Але кожен раз він реагував дуже дивно , то взагалі мене ігнорував, один раз відповів щось дивне якимось скрипучим голосом, то я взагалі помітила що він явно звернув з коридору, щоб не перетнутись зі мною. Я на нього образилась :), подумала про себе, що зрозуміло, чому з ним ніхто не спілкується.
І ось в п'ятницю мне поставили на новий проект як епік тестера ( не питайте що це таке, бо я буду говорити погані слова :)). Виявилось що цей Девід буде одним із програмістів на цьому ж проекту і що він глухий, абсолютно, від народження.

Київ очима іммігранта- http://heck-aitomix.livejournal.com/56680.html
Від себе можу додати, що нажаль багато що із цього мені теж кидалось в очі :(. Цього року ми були в Києві всього 2 дні , в цілому дуже позитивні враження, але деякі речі.. Наприклад тяжко пояснити Софійці, чому не варто спробувати погладити собачку, яка до неї підбігла на вулиці . Чи відповісти Дані, чому тут (ми йшли по зеленій зоні, поряд з дорогими приватними будинками) величезна купа сміття.

Історія одного печива, самі розумієте на смак вийшло воно delicious:)

В суботу зранку в нас був сильний, справжній молочний туман і візерунковий іній.
Хоч діти витягли мене на вулицю не з самого ранку, ми встигли застати цю красу. Особливо цікавим виглядав наш ставочок і зарослі високого, сухого зілля.

Даня почав категорично стверджувати, що це казковий ліс. А Софійка дуже хвилювалась, де ж ділись всі качки.



more

У нас тут недавно провели першу в світі комерційну оплату з допомогою смартфона-кредитки ( звичайно смартфона нашої фірми :) ). В тому плані що один провайдер почав працювати із сімками проінтегрованими з кредитками, через NFC.
--
В деяких магазинах , за твоїм бажанням\згодою, почали не видавали чек на руки, а одразу відсилати його на твій імейл. Давно пора!, і економія паперу і не загубити, якщо зберешся щось повернути :).

Я коли недосплю, для мене це менше 5 годин за ніч, я одразу така продуктивна на роботі стаю.
По-перше, я тоді в мене немає настрою займаться своїми справами ( покупками по інету чи листами друзям :)), і залишається тільки працювати.
По-друге, я тоді стаю зла, починаю зачіпати всіх хто мені винен ( по роботі), піднімаю всякі неприємні питання і т.д.
А по-третє, я знаходжу різні незвичні баги. Бо торможу :). Як каже мій шеф , що це я майже опускаюсь до рівня середнього користувача і в такому стані роблю "real life testing" :).
--

Вирішила зайнятись своїм здоровям. Записалась до хіропрактора, на масаж і фізіотерапію. А то страховка на роботі по все це покриває, а я не користуюсь.

Різні фото Софії (ну і Даня на деякі звичайно потрапив), поганої якості, зате смішні.
more

Після стількох років Канаді в мене нарешті дійшли руки до цієї канадської класики.
Взялась читати , щоб занести в список прочитаного і щоб могти підтримати розмову про книжку :), але вона мене дійсно захопила.
Історія проста, але зачіпає. А головне мова - проста, легка, але якась така співуча і обємна, картини просто малюються перед очима. Описи через очі\слова дитини -підлітка просто неймовірні , я не раз переносилась на 20 років назад і яскраво пригадувала себе, наївну, щиру, мрійницю в той час .
Ну і звичайно після цієї книжки одразу хотеться відвідати провінцію Prince Edward Island :).

Листопад я звичайно не люблю,тут це противна пора року, але в цьому році він був хорошим, теплим і світлим.
А ще в нас обох було поменше загрузки на роботі і ми багато часу проводили разом. Витягнули настільні ( в нашому випадку в вони напільні :)) ігри , багато гуляли по лісам\паркам, запаслись новими книгами , мали час приготувати щось цікаве.
Але "шара" закінчилась, в нас повний завал на роботі. Особливо в Влада. Він буде працювати половину вихідних, за хорошу доплату і потім додаткову відпустку зможе взяти, але всерівно ..
Ми ще і додаткове тестування проводимо, для Вета програм, активно використовуємо нові телефони між собою, наприклад дзвінки через WiFi чи відеочати. Типа активісти :) але насправді це дійсно цікаво, і ми обоє реально вболіваємо за якість :).
Нічого приїдуть батьки і нам допоможуть, і надіюсь різдвяний тиждень вихідних не відмінять.
Спочатку думала кудись на море поїхати, в зв'язку з роботою і щоб Даня не пропускав школу, подумувала про тиждень біля Нового року. Але потім зрозуміла що просто хочеться провести свята дома, просто відпочити і провести час з дітьми і друзями, мати справжні, традиційні свята. Нічого, поїдемо колись пізніше.
На минулі вихідні випав перший сніг, діти аж скакали від радості, одразу потягнули мене на вулицю. Cофійка правда на вулиці трошки розчарувалась :), а Даня був просто щасливим, не знав за що хвататись в першу чергу і що робити, одна проблема- снігу на сніговик не вистачило :)
Після снігу і відємної температури вся ця різдвяна музика і всі прикраси вже не здаються такими дивними. Ми теж включили підсвітку будинку, через тиждень два потрібно буде і собі поставити ялинку.

Влада батьки отримали візу, багаторазову, причому буквально через два дні після того як подали.
Але я все одно до канадського посольства в Києві відношусь прохолодно, не можу їм пробачити, що брату не дали візу (документи тримали більше ніж два місяці і він в кінці кінців забрав).
Так що в мене великі плани, як ми будемо разом святкувати Різдво\Новий рік. Ось тільки Аеросвіт поміняв свій розклад, вирішив зимою до Торонто не літати, а літом літати 3 рази на тиждень. З іншої сторони, може і на краще, звичайно пересадка, але хоть людськими авіалініями полетять ( білети ще не купили, тільки вибираю). Це я просто ще від останньо польоту Аеросвітом не відійшла, з ними справжня рулетка, то супер, то дуже погано :).

почути слова- " так дети, пусть мама еще поспит, а мы пойдем вниз", поспати ще годинку, спуститись і застати таку картину :

Вчора були на виставці моделей поїздів. Виявляється в нас в сусідньому містечку є спеціальний клуб і вони вибудовують величезну ж\дорогу, із містечками, лісами і полями, кучею інших різних моделей( автомобілів\людей), вагончики щось перевозять, багато звуків. Виглядало все надзвичайно, стільки мілких деталей! А Даня в нас же любить саме точні моделі,тому якби проводився конкурс на самого захопленого відвідувача, він би його виграв :). Мабуть за те що він так щиро все хвалив, йому навіть дали загнати один поїзд в депо.
Після цього він сказав, що з нами додому не поїде і буде жити там :). Софійці поїзди теж сподобались, вона ж притягнула з собою чарівну паличку і нею керувала всім рухом.
Нормальних фото немає, але не можу втриматись хоча б від тефонних :

Цього року я планувала зекономити на костюмі для Данилка , використати як частину костюма щось із того що в нас вже є дома. Бо в нас для просто гри є кольчуга рицаря, накидки супермена і дракона, різні шапки ( піратська, пожежника ), різні мечі і ще багато іншого .
Але я навіть не думала що економія буде такою великою. Данилко знову захотів бути Блискавкою Маквін і минулорічний костюм на нього легко наліз ( бо минулого року він був великуватим :)). Тим більше в школу він і дитсадок він його ще не одівав , а сусіди хіба пам'ятають костюми кожної дитини з минулого року? :) Крім того костюм водонепроникний( що вчора було актуальним :)), такий зручний, і під нього можна одіти щось тепле, ніякі частини не розгубить, батарейка ще навіть не сіла. Ну і звичайно головне, Данилко ні на що інше навіть дивитись не захотів.
Ось він перед школою :

Вечором ми з Софійкою роздавали цукерки ( вона виявилась дуже щедрою душею і я в якийсь момент забоялась що цукерок мені не вистачить :)) , а Влад зі Данилом, Ярославом\Юркою і ще однією сусідньою дівчинкою Лейлою тероризували сусідів.
В результаті в нас просто гори цукерок\чіпсів, пластелину\олівців, Даня ж в трьох місцях назбирав ( школа, дитсадок і вулиця). Він хотів і сьогодні продовжити, одіти знову костюм :).
Старший скелетончик ділиться із молодшим награбованим :):

Погода в нас вже зовсім не така, як на останніх фотографіях :). Дощі, холодно,урагани всякі :). Хоча до нас ураган дійшов вже в вигляді тільки трошки сильнішого за середній вітер, по якій причині саме в нашій частині міста не було світла аж цілих 7 годин, саме вечором .
Тому вечір ми провели в одному із наших улюблених місць, хоча я про неї майже ніколи й не пишу, в бібліотеці:


Даня сів за один із "дитячих компів":

а мала мавпочка і собі все повторяє, наушники теж наділа, ну. як змогла :)

Але вона взагалі в нас компютерно освідчена :), знову ж завдяки Данилу, ось відео, як вона вже на планшеті грається :



http://www.youtube.com/watch?v=e7PJQ5uE9x0&feature...&list=UU8MiSF1zLEvU0pCof0KVyoA

Вчора. я спонтанно взяла вихідний і провела його з дітьми в лісах\на майданчиках:

телефонне, але трошки видно, який ефект створювали сонячні промені

На минулому тижні в Даніній школі попросили бути особливо уважними із хворими дітьми, не посилати в школі із синдромами, так як в сусідньому з Данею класі вчиться хлопчик що проходить хіміотерапію, і будь-які віруси для нього є дуже небезпечними. І того ж дня хлопчика із Данилково вже дитсадка прооперували на пухлину. Дітям 3 і 4 роки ! в такі хвилини одразу відчуваєш якими ж дрібними є твої проблеми.
Лікування в Канаді то є безкоштовним, але звичайно в таких випадках в родинах хворого багато інших додаткових трат, часто мами змушені кинути роботу і т.д. Тому тут прийнято влаштовувати різні акції по збору коштів для таких родин. Причому як правило це не просто збір коштів, а 1) люди вкладають якусь роботу 2) втягують якомога більше сторонніх людей 3) висловлюють підтримку і увагу родині в різних формах. Проводяться вони колегами, рідними \близькими , сусідами ... Наприклад сусіди можуть організувати ярмарку-продаж домашніх пирогів, на вулиці, з плакатами зі словами підтримки , робота\колеги батьків жертвують виручку від одного дня продажу і т.д. Я якось вязала для спеціальної ярмарки-продажу. Суми не завжди збираються великі, але родині також є важливим є факт, що вони не одні , що всі кого вони знають, хвилюються і підтримують їх.
В Даніному дитсадку організовують спеціальний пятничний вечір для дітей, батьки за додаткову плату можуть залишити дітей в дитсадку, для дітей буде організовано вечерю, перегляд фільму, з ними будуть ті ж вихователі що і звичайно вдень. Ну а батьки можуть мати вечір для себе, кудись вибратись самим. Всі зібрані кошти передадуть родині.
----
На моїй роботі одна із форм підтримки яку висловлює компанія своїм співробітникам- вона дублює твою будь-яку пожертву ( в сумі від 100 до 500 доларів ) або дає гранд в 500 баксів тій організації для якої ти волонтериш. Суми до канадським міркам не дуже великі, але тут крім фінансової сторони, дійсно важливим є той фактор, що компанія показує що їй важливо те ж, що і тобі.

Колись я запитала свого брата Рому, чому він не фоткає ті красиві місця в яких буває, він відповів щоб прогугливши і так можна найти кучу фоток із тих місцью, а він не сфотографує краще ніж професіонал :). Влад теж перестав любити фотографувати, його не потрібні фотографії для збереження вражень, фотоапарат тільки заважає. В Венеції він мені взагалі пропонував купити набір листівок і перефоктать\відсканить його :).
Я з ними не до кінця згідна.
Кілька фото з Венеції з претензією на оригінальність

Вилітали ми до України, коли дерева були ще зеленими, а повернулись в золоту осінь. Місцями ще і мокру :) , але в основному в дуже приємну. Проводимо кожну вільну хвилину на вулиці. Сьогодні ледь заставила себе з обіду повернутись назад на роботу.
--
Даня перший раз в житті одягнув ковзани. На першому занятті навчився гарно і швидко вставати :) , бо робив це мабуть мабуть більше сотні разів. Думала що це буде і його останнім заняттям, що відмовиться від затії :). Але під кінець заняття вже зміг проїхати півкатка, допомагав дівчаткам піднятись і не може дочекатись наступного заняття.
----
Софійка всіми командує, не тільки нами :) вчора на майданчику взялась керуватись незнайомими старшими дітьми, а вони мабуть від щоку ще і її слухались. Навчилась гарно стрибати. Постійно просить включити їй музику і танцює. Весь час в турботах зі своїми котами і ляльками.
--
Я взагалі не дуже люблю прикраси до Хелловіна, особливо всілякі пластикові, дуті і особливо коли їх занадто багато, різностильних в кучу. І до тематики кладовища я якось прохолодна, хоча і зовсім не забобонна.
Але Данилко в магазині вибрав дійсно прикольного павука( як на мене :)), тому я погодилась. В суботу змайстрували павутиння і вже готові до приходу дітей. Тільки на наступні ще і самі гарбуза виріжемо.