В Канаді цьогорічна зарплата для депутата пармаменту - $155,400.00, для міністра $155,400.00+$74,400.00

Середня зарплата простого програміста по Канаді 65 тисяч( мене це здивувало, я думала що більше :)), в нас в місті правда виходить ніби 70 тисяч.

Загальний хірург отримує в середньому  350 тисяч.

 

Можна сказати доповнення до попереднього запису .

Влад мені багато допомагає по дому і з малим, але ось в ночі він не помічник, ні разу не вставав до Даньки.  Річ в тому що вночі Даньці всеодно потрібна в основному циця, якої у тата немає :). Але є ще одна причина, річ в тім що засинає Влад легко і де завгодно, спить глибоко, його тяжко розбудити.  В перші два місяці коли Данька спав в нашій кімнаті і просинаючись, коже раз голосно плакав, Влад його зосім не чув. Один раз , в перший місяць,  він все-таки вирішив мені допомогти, пропросив допомогти прокинутись серед ночі, коли малий проснеться. Я спробувала.  Щоб якось розбудити мусила пихати в бік, Влад сказав- "встаю, встаю" і заснув :).

Виявивилось що Влад не один такий. Коли я якось пожалілась  Марлен на свою долю :), вона сказала що Девід такий же нічний помічник і розповіла багато цікавих випадків. Ось хоча б один. Однієї ночі їх Габріель був дуже хворий, і коли Марлен розбудила Девіда, сказала про дуже високу температуру в сина , Девід видав-  "Thank you. Keep me inform"( Дякую. Продовжуй мене інформувати) і ... заснув.

І як нагадав мені один знайомий, Сергій( http://p0larius.livejournal.com/) , навіть в мультику Король Лев подібне трапляється :):

Simba: Dad? Daad. Dad, Dad, Dad, Dad, Dad, Dad, Dad, Dad

Sarabi: {Over Simba's endless noise of "Dad"s, sleepily} Your son... is awake...

Mufasa: {Also sleepily} Before sunrise, he's YOUR son.

Сьогодні Данька проспав, не прокидаючись ні поїсти ні попісять :), з 9 вечора до 6 ранку. І хоча більшість подумає, "що тут такого?" , для мене це щось надзвичайне. Бо за свої 8,5 місяців життя у Даньки це вперше, звичайно він спить з 9 вечора до 7 ранку і якщо прокидається тільки 2 рази, то це хороша, спокійна ніч :).  Для мне це було настільки незвичним, що я прокинулась в 4:30 і усвідомивши , що я ще ні разу не вставала до малого, я запанікувала,  почала перевіряти як він спить, чи не гарячий( може захворів?) чи сухий і т.д.  І навіть деякий час не могла заснути, все думаючи, чому  він так спить?!  І навіть ранок з підозрою поглядала на малого. Розповіла Владу, а він- тобі не вгодиш,  коли дитина не спить- погано, коли спить- теж погано :).

Для довідки- встаю до малого тільки я, як вже говорила 2-3 рази на ніч, і оскільки вдень я спати майже не можу( не тому що щось заважає, а тому шо не можу себе змусити) і ввечері лягаю десь в 11-11:30, а поки збігаєш до малого, поки його вкладеш і заснеш по новій..., то сплю я  десь по 6 годин в день.  Саме головне що цього мені вистачає, я почуваюсь гарно :). І те що Данька не дуже спокійно спить- це мої гени, я малою погано спала і мучила маму, ось зараз і прийшов час розплати :).

 

У нас третій день справжня зима, щось рано цього року. І хоч в цілому я не проти снігу , але коли подумаю, шо скоріше всього він вже поселився на нашому задньому дворику до середини березня :(....

Всі почали готуватись до Різдва. В суботу в Торонто і нашому містечку пройшли паради Санта Клаусів. Народ вже прикрашає будинки( знадвору) новорічними гірляндами і декораціями.  Магазини почали продавати новорічні товари. Радіостанції почали програвати відповідну музику.

Але ми вирішили хоч на трошки відкласти початок зими,  а для всієї Канади це тяжко зробити :), тому тільки для себе - в неділю відлітаємо на тиждень в Домініканську Республіку.

Але санки для Даньки я вже купила :).

І досить легко реалізувати самостійно. Потрібно буде якось використати цю ідею.

Продовжуючи розбирати фото з України..

Розповідати як Даньку зустрічала родина , мабуть неварто, і так зрозуміло :), тим більше що він перший внук, для моїх і Влада батьків і відповідно перший племінник для моїх братиків. Нажаль мої дідусі\бабусі не дожили до цього моменту, а ось Влад встиг подарувати правнука своїй бабусі по маминій лінії і  дідусю по татовій лінії :

Бабусі Дусі майже 88 років, але її розуму і памяті багато 30 річних можуть позаздрити! Дідусю Миколі Єфимовичу 81 рік, теж ще боєць ого-го! :). Данька отримав від них багато подарунків, але особливо цінним є дореволюційне срібло від прадіда, можна сказати сімейна реліквія :), тим більше Микола Єфимович замовив на ньому дуже зворушливе гравіювання.

Якось лінки сидіти за компом :(. Хоча назбиралась куча справ, листів і т.д.
Зараз тільки дійшли руки до фото з України. Дорогі бабусі, ще днів два-три і я їх викладу на picasa :)!
А розбираючи фото, найшла деякі, якими не можу не похизуватись тут :).
Опеньки:

Білі гриби:

Щоправда збирала не я, а мій і Влада тато в лісі біля будинку моїх батьків. Але я допомагала їх чистити :)!

Я вже писала про сьогодніше хороше канадське свято- День ветерана і про чудову традицію носити квітку маку- http://www.liveinternet.ru/users/779967/post9331535
В звязку зі святом пригадала шо недавно, проїзджаючи однією із вуличок нашого міста, помітила будинок з надписом Dom Weterana. Мене тоді дуже зацікавило що польські( надпис саме польською) ветерани тут роблять, а сьогодні найшла в інеті. Виявляється що після Другої Світової Війни, коли після ялтинської зустрічі стало відомо, що Польща відходить під вплив Радянського Союзу, частина польських вояків відмовилось повертатись додому. Канада погодилась прийняти близько 4 тисяч таких воєнних, і ось в нашому містечку є їх організація, до цих пір все пітримується, проводяться зустрічі, все польською мовою.

На днях Влад прочитав статтю що одна із канадських фінансових компаній провела скорочення більше ніж 10% своїх співробітників, а в нас там працює знайомий. Він написав йому листа, уточнити, що і як, а звідти автоматична відповідь, що такої адреси вже не існує.
---
Одна із ІТ омпаній нашого міста Open Text, теж заявила про плани по скороченню. І хоч це в основному тому, що вони купили в Штатах компанію, що займається подібним же, проходить зливання , а це часто повязано зі скороченням, все одно неприємно якось.
---
Прочитала що Тойота ніколи не скорочує всій постійний персонал. Наприклад в неї зараз часто простоюють лінії на заводах в Північній Америці по виробництву траків( маленьких грузовиків :)) і коли народу немає що робити, їм всерівно платять зарплати, а вони вчаться, займаються суспільнокорисною працею і т.д. Тойоті це коштує як мінімум 50 мільйонів. Хоча Тойота це робить не тільки тому що вони такі добрі :), основна причина- вони бояться приходу профсоюзів на їх заводи і втримують народ від цього як тільки можуть.

Все-таки розлучатись на деякий час корисно :). Адже коли я і Данилко відвідували Україну, то ми розлучались з нашим татком аж на 3 тижні. Цей перший раз за 7 останніх років, що ми з Владом не бачились більше 5 днів. Звичайно, ми сумували один за одним, особливо Влад, він же тут був один.
Але як мені було приємно, коли він до нашого прибуття буквально вилизав будинок, кухня і ванни сяяли, навіть натер паркет( чого я ніколи не робила навіть)!
А як він бігає за нами ці два останні тижні, виконує всі мої забаганки. Встає раніше і йде на роботу пізніше, все щоб погратись з Данилкою подовше. Приїзджає на обід додому, а вчора навіть вирвався в середині дня на дві годинки ( бо в нас стоїть погода +20, і йому захотілось погуляти з Данькою на дитячому майданчику, а після роботи вже темнувато).

Потрібний новий запис, а то фото в останньому таке песимістичне , можна подумати, що сніг в нас так і лежить. Насправді все не так і погано!:).
Вчора:

Мабуть зараз одягну Даньку в "snow suit"( не знаю як перекласти, по суті- дитячий зимовий комбінезон), заскочимо в магазин за санками і підемо з гірки спускатись, ось що в нас за вікном:

А ці дві панорами Балаклавської бухти з різних сторін - це вже мій особистий подарунок, для оформлення його кабінету.

З Севастополя Владу передали шикарний подарунок- обємну і тяжку :) книжку\фотоальбом "Координаты чудес. Севастополь". Книга являє собою зібрання фотографій автора під псевдонімом Капитан Воронин, і вона захоплює не тільки самими фото- оригінальними витворами мистецтва, а ще й оформленням, веселими підписами. До того ж вона була випущена тільки в 500 екземплярів.
Приклад однієї з фоторобіт що війшли до альбому:

Роботи Капітана Вороніна в інеті- http://club.foto.ru/gallery/photos/author.php?author_id=9140#listStart

З погодою на час подорожі нам теж було пощастило, і в моїх батьків, і в Севастоплі було тепло і сонячно, особливо як на жовтень місяць. В Севастополі взагалі на сонечку можна було ходити в футболці, деякий народ ще плавав. В Києві щоправда в останнні дні значно похолоднішало, але все-одно було сонячно і приємно.
А прилетіли сюди- дощ, вітер. А сьогодні на ніч передають шторм і СНІГ . В нас до 1 см, а в Оттаві до 30см!

Данька такий молодець, він себе майже ідеально. Всі мої страхи і переживання виявились марними, він гарно переніс перельоти і переїзди, з цікавістю сприймав все нове. Ми накупались в увазі і турботі рідних, а зараз насолоджуємось цим же від нашого татуся :).
З однієї сторони, з кожним своїм відвідуванням України я почуваюсь все більш чужою в крані( звичайно не з родиною, а саме в державі\країні), але кожний раз коли підходить час знову розлучатись з рідними, хочеться кинути все і повернутись назавжди.

Прочитала вже в Канаді, що Україна і Світовий Валютний фонд таки дійшли згоди про позику 15,6 мільярдів.
Але ще раніше, в Україні, прочитала аналітику чим це нам загрожує- http://www.vd.net.ua/rubrics-3/13083/. Взагалі дуже цікаво було побачити цифри про зовнішні борги України, нажаль в інтернет версії " Власть денег" не показують графіків і таблиць, тому я їх сфоткала із друкованого журналу :):

ще цифри

http://www.theglobeandmail.com/v5/content/election2008/provincial-results.html

в окрузіі де я проживаю- http://www.theglobeandmail.com/elections/fed2008/f...rated/ridings/riding35039.html

Побула в батьків, зараз на півдорозі до свекрів.
Від доріг України чимало позитивних вражень- трасу Київ-Чоп ремонтують дуже цивилізовано, над трасами багато будується, наприклад за 30 км від моїх батьків йде будівництво вартістю 100 мільйонів євро( завод по виробництву плитки, різних фаянсових виробів і сантехніки ), багато нових автомобілів. Якось все все симпатичніше і багатше виглядає з кожним моїх приїздом. З мінусів- але здається для цих нових автомобілів не існують офіційні правила дорожного руху, в Києві страшні пробки.

Сьогодні збирала речі в поїздку.
Виявилось що мені потрібно зовсім мало, Данилчині речі займають в рази більше . І цього разу я не беру ноутбук, великий фотик і т.д., просто до маленького фотика купила ще одну велику картку памяті, адже руки будуть зайняті сумкою з підгузниками :).
А коли кілька тижнів тому пробіглась по магазинам, закуплялась обновками для осені, то помітила за собою думки "хороша кофточка, тепла, і застібка хороша, зручно годувати дитину", "хороше взуття, каблук низький, коли потрібно буде малого взяти на руки, ноги не втомляться", "хороша сумка, велика, іграшки можна з собою брати" :) . Аж стало страшно. Щоб підтримати в собі ЖІНКУ купила дуже красивий непрактичний костюм, з спідничкою, ще і червоного кольору. Поки не мала шансу одіти :).
З хороших новин - я якось потрошку, не прикладаючи великих зусиль, зкинула вагу фактично до своєї довагітної, і на мені навіть гарно сидять мої "еталонні" джинси :).