Український романс Не забудь
муз.- Б. Янівський, поезія - Б. Стельмах,
виконують Валерій Дусанюк та Любов Арготюк
*******VIDEO
*******
Не забудь, как глубока
У нашей памяти река ...
Не забывай и как горька
Любовь меж нами -
Когда она одна,
Как нить тонка,
Под небесами.
Не забудь моих очей
В бездонной темноте ночей.
Но не молчи, но не молчи,
И имя ты моё
шепчи…
Всегда шепчи,
Чтоб не забылось.
Не забудь – снега спадут,
Года с водою уплывут,
В мечтах меня не избегай.
Не забывай, не забывай.
А моя память, как река среди лугов-
Течёт, не тонет в той реке моя любовь.
Ты отзовись рукой коснись,
На зовы сердца отзовись,
Или приснись, ты мне приснись,
Дождём весенним,
Звездой в глазах,
Птицей в небесах,
Прибоем пенным
Не забудь, с годами вдруг,
Выходит память с берегов
Заливает всё вокруг,
Огнём любви,
Плотины рвёт,
А жизнь течёт
Её нельзя остановить
Не забудь – снега спадут,
Года с водою уплывут,
В мечтах меня не избегай.
Не забывай, не забывай.
А моя память, как река среди лугов-
Течёт, не тонет в той реке моя любовь.
Не забудь, как глубока
У нашей памяти река ...
В ней любовь моей в веках
Не утонуть, не утонуть.
*******
Оригинал текста
Не забудь, яка стрімка
Людської пам’яті ріка...
Не забудь, яка гірка
Любов між нами –
В самоті блука,
В далині зника
Поміж берегами.
Не забудь моїх очей
В тужливій темряві ночей.
Не мовчи, о, не мовчи –
Моє ім’я ти Вічно шепочи,
Вічно шепочи,
Щоб не забувати.
Не забудь – сніги впадуть,
Літа з водою одпливуть...
Хоч в думках зі мною будь.
Не забудь, не забудь.
Вирує пам’ять, як ріка поміж дібров, –
Пливе, не тоне в тій річці моя любов.
Одізвись мені колись,
Луною в серці одізвись,
Чи приснись, бодай приснись
Дощем травневим,
Зіркою в очах,
Птахом в небесах,
Цвітом яблуневим.
Пам’ятай, що з летом днів
Виходить пам’ять з берегів,
Залива усе довкіл
Вогнем любові,
Греблі часу рве,
Як життя живе,
Як весняна повінь.
Не забудь – сніги впадуть,
Літа з водою одпливуть...
Хоч в думках зі мною будь –
Не забудь, не забудь!
Вирує пам’ять, як ріка поміж дібров, –
Пливе, не тоне в тій річці моя любов.
Не забудь, яка стрімка
Людської пам’яті ріка. –
Там любов моя гірка
Не зника, не зника.
...