2 грудня,неділя 2018. 

Не була майже рік. Не важливо чому. Як казав мій директор: так ся стало. Перечитала/передивилась написане. Сподобалось. Я. Моє. Навіть похвалила себе. То що ж сталось? Чому?

Сьогодні не спиться, хоча й неділя. Відчуваю внутрішню боротьбу лінощів і обовязку. Наразі лінощі перемагають. Почуваюсь якось так, наче учора був новий рік. А то лиш почалась зима. 

Сніданок в стилі інстаграму. Нова дощечка замість підносу, горнятко кави з молоком, зерновий хліб з білим сиром і льоном. Тільки сіла, примостилась, щоб і музика, і планшет, і кава, - кітка вирішила, що бракує ще саме її.І вона на колінах. Трохи незручно, але добре, бо по домашньому. Добре ...

Про хліб. Подумалось. Ще рік тому місила-пекла сама, не вельми пильнуючи здоровий спосіб життя, а з бажання зробити самій і щоб випробувати себе, і щоб смачно. А сьогодні, сама роблю лиш те, чого не побачать очі доброго й здорового в крамницях. 

А душа хоче свята. Якийсь у мене дефіцит радості. Написала на аркуші "Занудам тут не місце" і закріпила на холодильнику. Не моралізуй! Не накручуй! Не переймайся! Проте, діє чомусь не завжди.

Хочу позбавитись відчуття бути комусь потрібною. Хочу навчитись бути потрібною й корисною сама собі.

Все буде добре)

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

  Пора закінчувати називати все це мріями та почати називати це планами! І тоді результат не змусить довго чекати. 

А чи знаєте Ви, що понеділок - то є день молитви матері за добру долю сина. В цей день мами постять, і цей піст жертвують за своїх синів чи то на їх прощення, чи то на всяке прохання. Це я почула від однієї шанованої пані, вже у роках, колишньої завучки якоїсь прикарпатської школи. О, то також цікава історія. Думаю, вона би не була проти, щоб я це розповіла.

   Отож, пані була поважна, гонорова й, безперечно, розумна. Та в житті ніхто ні від чого не застрахований. Пані захворіла саме тоді, коли могла дати собі ради всіма можливими способами. Та не сталося. Лікарі розводили руками і покладались на час: або - або. Розум не пускав пані до цілителів, а гординя - просити помочі в Бога. Та час минав, а хвороба - ні. Щось треба було діяти, і Господь посилає жінці якимось провидінням священника, котрого і молитва зцілювала. Він їй порадив три обов*язкові річі щодня: молитва, піст, милостиня. Спрацювало. Пані і нині живіша й здоровіша своїх ровесників. З того часу вона не покидає практики молитви й посту, певно, і милостині. Ось так практикуючи, вона в того ж таки священника довідалася про понеділки за добру долю синів, а середи - доньок.

І - десерт. Під настрій. Якщо поміркувати, то навіть абсолютно різні речі мають тісніший взаємозв*язок, аніж ми думали спочатку.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 20 - 04.05.2017. Четвер.
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Перший сніг! Білий, клаптями, мокрий і свіжий. Я його бачила) Встигла))

Казали мені мама, що прокидатися треба ранками, бо все найкраще можна проспати. Правду казали. Прокидаюсь - і, за звичкою, до вікна. А там - казка (ну, майже казка). І одразу так спокійно й радісно, і так щиро молитва мовиться, до курей зі сніданком йдеться, собаку й кота годується, і все це з якоюсь таємничою посмішкою на обличчі. От чому би це? Мабуть тому, що ще раз переконалась: усе йде своїм чередом, усе буде добре, бо інакше й бути не може, бо знову після осені надходить зима, і від цього звичного кругообігу в природі стає спокійно й радісно.

Та сніг скоро, хвилин за 15, змінився дощем, і казка помалу стекла водою. А настрій ні. Він тішив, посміхався й заохочував жити. Тішла тішити своїх теплим сніданком.

Кава з молоком, сир твердий, хліб чи булка з маслом до нього - для старших. Для молодших - оладки з яблуками і зі смородиновим варенням, а ще чай. Не знаю наскільки це ПП, але радію з того, що шкідливої їжі мої їдять усе менше й менше.

Снідаємо, зазвичай, вдома. Як, зрештою, обідаємо чи вечеряємо. У нашому маленькому містечку не заведено снідати чи обідати в кафе, а ресторан - то для особливих випадків. Тому, навіть у неділю кухню ніхто не відміняв. А наші люблять ще, щоб свіженьке. І так, почали: вареники з картоплею і сиром, сметанна засмажка, борщ червоний, капуста тушена, зрази картоплні з грибами і сік виноградний. До чаю/кави - сухарики (тістечка) з маком.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 19 - 12.04 2017. Середа.
Часть 20 - 04.05.2017. Четвер.
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Доброго ранку, ранок) Прокинувшись, відчула всім єством, що то пятниця. І зраділа. Як то добре. Піду привітаюся зі своєю зеленню. Моя розсада мені замісь кота: перше, аніж пити каву, йду до неї. Росте собі, тішусь зеленню.

Люблю зранку новини від цікавих людей. От сьогодні познайомилась з Єрко, художником-сюрреалістом. Дивні в нього картини, але за око чіпають. Ну і мене зачіпило, роздивлялась-читала, як Босха. Але довго не годен, бо затягує у якусь філософію, витягує з реальності в не вельми приємні світи. Проте цікаво.

Хороший ранок. Дай Боже буде й добрий день.

Я тут прикинула плани на вихідні. Ну, на робочо-вихідні:

1. Мульчування травою. Я таки на неї рішилася,. хоча треба ще переконати мою консервативну старшу близьку родину.

2. Скосити цю саму траву для мульчі. О, а її багато, не те слово, її дууууууже багато. Треба часу й допомоги.

3. Висіяти чорнобривці в мажах грядок. Хай тішуть і працюють.

4. Посіяти ще помідори під плівку у відкритий грунт. Вони завжди вихорять здоровіші розсадних. І плодоносять, коли розсадні вже закунчуються. Це приємно і вигідно.

5. Посіяти кабачки і, головне, захистити їх від ворон. Треба ще продумати як. Або паб ящики, або під банки. Ех...

6. Зробити повторний посів кропу, шпинату, редиски, руколи, брокколі. Хай підростає на зміну попереднім.

Господинька я))). Тож вперед! До праці!

Сьогодні йду на роботу. Відпочивати). Дачка дається взнаки...

Про погоду. Сонце ніяк не може прокинутись чи продерти хмарний заслін сили не має, Хмари його вколисують, а воно й не проти, знає, що буде так, як має бути. У народому календарі 4 травня - Проклів день. Це був період танців та ігор. У народі прозвали його - ляльний час.

Ну що ж, ляльний, то ляльний. 

Оскільки сьогодні не дачний день, то маю флаївські плани щодо передпокою: коридорний комодик для взуття і шафа-купе, яку я називаю "шафа-купа". Якщо в них не зайти й не впорядкувати зараз після міжсезоння, то скоро можна буде потрапити до Нарніїї. 

Кухня. Вона теж сьогодні нарешті діждеться не лише їдаків, а й мене як кухарку. Треба і зварити, хочу й моркву, яка вже видає свій вік зморшками, перетерти й перекласти до морозилки. Буде час, щось спечу для наступних дачних днів.

Плани на початку дня. Хоч би зреалізувались. Думаю, справлюсь.

А зараз відпочивати. Тобто на роботу. Бо відпочинок - то зміна діяльності.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 18 - 26/03/2017. Неділя.
Часть 19 - 12.04 2017. Середа.
Часть 20 - 04.05.2017. Четвер.
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Треба би було написати вчора. Бо саме вчора ми почали дачні сезони. Проте погода була такою теплою, робота робилася залюбки, а на щоденник якось не стало часу. Все було чудово: і грядочки, і квітник, і шашличок, і чай з тим, що привезли.

А сьогодні похолодніло. Робота дивиться на мене, я - на роботу. І ми одна одну не хочемо. Тому гріємось і дуже часто заглядаю в Мережу. Вибрала все, чого би душа бажала для своєї дачки. А потім звіряли з сусідками своє життя, що в кого, як і чому, їли, мили, мили, їли. Все. Вечір. Мене зігріває таплий плед, а я зігріваю свій нетбук.

  Не все так просто. Теоретично багато чого розумію, але не за всіма правилами можу жити тут і вже. Ще живе десь в мені така впертюха, що після того, що вона порадить, а  зроблю, так хочеться намнути їй вуха. А ще живе в мені рак-самітник у своїй величезній закрученій мушлі, в яку так і прагне мене затягнути. Чого це я знову звинувачую не себе, а когось?(((. Бо не все так просто. Бо, часами, вони - то я, а я - то вони(((. То всьо є моїм.

  Я зрозуміла, що коли не сідаю за свій щоденник, то гіршого зверху в мені більше, аніж доброго, і я соромлюсь, щоб хтось це бачив. Або депресія мене перемогла, ія здалась їй і почуваюсь її рабою. А рабам не до самовизначення. Працювати, працювати, працювати...

  То що ж я робила того тижня. Память хвилями: на вершечку хвилі - памятаю, в западині - ні. Буду згадувати.

  Насамперед, я боялась березня місяця. Бо згідно з прогнозами початку року ... Та березень ще не закінчився. А ще березень - це якось традиційно мій місяць. За аналогією березень-вересень. Н, якось так, зрозуміти важко, але щось у цьому є. Сама не розумію, але відчуваю, тому й не пояснюю, а так і залишаю.

  Тиждень сімейного свята: День народження Мого Хлопчика. Росте Хлопчик. Тішуся й сумую одночасно. Дорослість - це так буденно, свято дитинсва розчиняється в його Днях народження. Хай росте здоровим. Це його життя. Поможи Боже йому прожити його гідно й з легкістю.

  Подарунки, гроші... Люблю одне й друге, але говорити легко можу лише про перше.

  А що ви робите, щоб справитись з нервуваням? Я займаюсь плануванням і ретельно його дотримуюсь. А в проміжках, якщо є час, вибігаю подихати свіжим повітрям. Погода не має значення. Значення мають лише зручне взуття і відповідний одяг. Благо, я живу в приватному будинку, тому дихати вибігаю часто й можу не далеко, а декілька разів довкола хати. Часто називаю це "піти закрити фірточку".

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 16 - 05.03.17. Неділя.
Часть 17 - 20/03/2017. Понеділок
Часть 18 - 26/03/2017. Неділя.
Часть 19 - 12.04 2017. Середа.
Часть 20 - 04.05.2017. Четвер.
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

У мене сьогодні понеділок. У мене сьогодні березень місяць. У мене сьогодні за вікном сніг.

Проте у мене сьогодні плани., тобто планую день, планую тиждень.

Сніданок минув. І він був смачним. І він був пісним: вчорашня фрітата з печерицями й зеленою цибулею, кава (аж занадто міцна, як на мене).

В планах на обід і подальші їдження:

обід: грибний росольник;

підвечірок: галети й бублики з соком;

вечеря: запечені овочі з рибою.

Звідки ідеї? З сайту "Меню недели". Люблю. Заглядаю. Практикую.

Подальші плани стосуються прибирання, бо ж весна. 

От дивилась я у вікно, а воно, вікно, дивилось на мене. Воно хоче помитися. А мені не шкода, помию. Це в планах на сьогодні. Вікно, підвіконня, штори, тюль, хай сніг видніється чіткіше.

І про особисте. Витягую з себе свої ж колючки. Прочитала, що щасливі люди психологією не цікавляться. Я й не цікавлюсь, але ... Кажуть, що людина веде щоденник, бо пре з неї виговоритися. А мені мовчиться добре. То про що я? Мене дратують людські вчинки й слова. Не те, власне, що вони говорять, а те, чому вони це говорять чи роблять. Я ж бо думала, що розумітиму, що вони - хороші більш, як на половину. А піст показав, що не так. Працюю над собою. Готуюсь до сповіді. Не осуджую.., але бачитись з ними зараз не хочу. 

І про погоду. За вікном сніг, багато снігу, як на 20 березня. Гаджет каже, що ближче до обіду сніг зміниться добрим дощем. Попрошу свою голову це пережити, бо ж в природі нема погоаної погоди, а для неї, голови, є копацил)

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 15 - 27.02. 2017, понеділок
Часть 16 - 05.03.17. Неділя.
Часть 17 - 20/03/2017. Понеділок
Часть 18 - 26/03/2017. Неділя.
Часть 19 - 12.04 2017. Середа.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Серия сообщений "Из кухни":
Часть 1 - О лошадях и овсе
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 7 - 8 лютого. Середа.
Часть 8 - 19.02.2017. Неділя.
Часть 9 - 20/03/2017. Понеділок

Про пятницю. Пятниця для мене - такий же день тижня, як і всі інші робочі дні. Не важчий і не легший, як, до речі, і понеділок. Мабуть, і не чекаю його, як кінця робочого тижня. Просто ще один хороший день. Ось так. Проте, про пятницю є ще декілька завваг для мене особисто. Це день  памяті страстей Божих, тому, робити щось кардинально гучне чи значиме в цей день я вважаю не варто. Не сію, не саджу, не починаю нових справ, а так - довершую почати серед тижня, завершую тиждеь, відпочиваю вже.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 14 - 17.02.2017.
Часть 15 - 27.02. 2017, понеділок
Часть 16 - 05.03.17. Неділя.
Часть 17 - 20/03/2017. Понеділок
Часть 18 - 26/03/2017. Неділя.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

З понеділком нас. З початком тижня. З початком посту. 

Трохи про погоду й про те, що на душі, й про плани, чи то пак, наміри на цей тиждень.

Погода. А вона чудова. Холодно і ясно. Срнце гріє, особливо коли ти в чорному. Очі сліпить, я вже й сонцезахисні окуляри витягла з шухляди комода. А то дивлюсь на це життя, наче приглядаюсь, так мружить сонце очі. З доброго ранку +6, а надалі обіцяють всі +12. Народ каже, що це ще до морозів. Будуть ще морози, не дарма я так відтягую з висівом насіння. 

Завести щоденник городньої розсади та розсади квіток. Як це я робитиму, ще не вирішила: чи в новому зошиті, який люблю гортати, чи в режимі щоденника онлайн, який люблю ілюструвати. Вирішеться згодом. Хоча початок вже є, чекаю пробудження насінинок перцю, баклажанів, пеларгонії та бегонії. 

Читатиму Біблію щодня. Спробую теж записувати свої думки, хай свідомість очищується, переусвідомлюється, звільнює місце для підсвідомого.

Чтання Євангелії від Матвія. 

А ще зі Святого письма на щодень - Псалом 3. Він про наших ворогів і їх скептицизм. Моїм, як і нашим, ворогом є слабка Віра. Вона є, але часами слабне, як хворіє. Ми віримо в Бога і його поміч, коли нам добре, та коли нам погано, ми ображаємось на Нього. Та дарма, бо не може життя складатись лиш зі свят чи вихідних. Є у ньому й будні, в які треба відпрацьовувати свої провини, набиратися досвіду для життя свого і своїх дітей. А ще варто памятати тро рід свій, з якого ми пішли та відпрацьововувати родові завдання. Боже, дай міцну віру. Люблю теперішні соцмережі за те, що видають нам задарма нагадування Божої любові: все, що не робиться - до ліпшого; довго зле не буває, бо добро однаково переможе; ніщо не вічне; живи тут і зараз; якщо Бог від тебе щось рідне забрав, то обовязково прийде на це місце щось добре. А ще варто памятати, що стосунки з Богом мають бути взаємні: не лише Він тобі, а й ти Йому щось зобовязаний. Я про обовязки пред Богом. З початком посту згадуйте й про добрі справи щодень, молитву, милостиню як вияв милосердя і про обмеження від чогось, що стане нашою жертвою для Ісуса в час Його великої жертви задля нас.  Мабуть, це тяжко читати й розуміти тим, в кого життя з Богом, як азбука Морзе - суцільні перерви в лініях. Та це мої міркування. Вони мені потрібні. Для себе, для мого роду, для життя.  

Житиму весною, тобто відроджуватимусь. Треба, ой як треба.

 Любитиму всіх і все...

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 13 - 31 січня. Вівторок.
Часть 14 - 17.02.2017.
Часть 15 - 27.02. 2017, понеділок
Часть 16 - 05.03.17. Неділя.
Часть 17 - 20/03/2017. Понеділок
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Неділя. Тиждень минув доволі швидко. З приємностей: День закоханих, весна таки йде, світлові дні довші й тепліші.

З неприємностей: дуже близько підступила застуда. Не здаюсь. 

Я люблю неділю. Просто свято якесь наприкінці тижня. Хочу все робити і можу це робити. Сьогодні з задоволенням порядкую на кухні. Хлопці пішли на місцевий Кубок з баскетболу. Вже нагодовоні. Прийдуть десь до обіду. Чекатиму з свіжими смаколиками. 

Я примхлива до чаю, але до кави не вибаглива. Головне, щоб зерна були свіжозмеленими. Ранок неділі пахне кавою. Готую її по-нашому, по-львівськи: ложечку змеленої кави в зігріте горнятко + по чверті ложечки меленої кориці та імбиру + кипяток зі свіжої води + цукор до смаку (в мене це чайна ложечка) + молоко. Поки настоюється, підсушую навпіл розрізіну булочку. З кавою люблю присолений свіжий коровячий сир. Може ще присипати сир кунжутним насінням. 

До речі, довідалась учора від дівчини Наталі з Інстаграму, що млинок з шухлядкою для мелення й зберігання кави називають  "кавницею" або "кавничкою", а не кавомолкою!!!  А ще є "кав'ярник" - посуд, у якому варять каву. Українська мова таки надзвичайна!

А ось і смаколики до обіду: зелений борщ з кваском і яйцем, вареники з картоплею і сиром, з мясного - свинні биточки й до них салат з пекінською капустою, а ще - кекс з родзинками і маком та компот зі свіжих (заморожених) ягід смородини, полуиць й винограду.

Серия сообщений "Из кухни":
Часть 1 - О лошадях и овсе
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 6 - 16 листопада. Середа.
Часть 7 - 8 лютого. Середа.
Часть 8 - 19.02.2017. Неділя.
Часть 9 - 20/03/2017. Понеділок

Я рідко міркую над дрібязковими проблемами. Вони мене не хвилюють, бо, як почались, так мусять і закінчитись. Бабуся вчили: завжди чини по-людському, по Божому. Для неї, царство їй небесне, це було одне і те ж. Для мене воно також стало одним. Знаю, що треба вчинити так, щоб перед Богом і людьми (і собою) не було соромно. Люблю це життя.

Учора говорили про синіх літаючих китів. Сволочі ті люди, які своїми технологіями експериментують на дітях. Мені шкода їх та їхні родини, як оті сволочі щодня дивляться своїм рідним в очі. Чи у них нема рідних? Вони це роблять у застінках з примусу. Ото пекло.

Я вірю, та ні, знаю, що кожної миті триває  боротьба добра зі злом. Свідомо і вже давно стою на боці добра.

Тому люблю це життя, люблю, те що ще маю, тих, з ким життя зводить щодня. А любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!…

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 12 - 26 січня. Четвер.
Часть 13 - 31 січня. Вівторок.
Часть 14 - 17.02.2017.
Часть 15 - 27.02. 2017, понеділок
Часть 16 - 05.03.17. Неділя.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Читати.

Реально, зявилось багато вільного часу. Часу, який кличе ЧИТАТИ. Просто запій на читання якийсь. Люблю цю справу, але періодами. Спробую пояснити чому. Та тому, що, коли дочитаєш одну з дуже непоганих книг, така охоплює туга, що відірвати книгу від серця годі. А потім ходиш, як сомнамбула, тужиш чи то за героєм, чи то за тією атмосферою, яка закрилась останньою сторінкою книжки. Сумно це буває іноді. Як і все в лютому. Блін.

Мої книжки навіть мають кожна свою закладку. А як же? Як по-іншому? Ви ж не впускаєте в серце будь-кого, когось не свого. І я так не можу. Речі, як запахи, вміють зберігати історії. Не зжитися їм будь з ким. Якщо розумієте про що я...

А давайте, я вас трішки познайомлю. Кміксно-фотоколажно. Коротко.

1. 

2. 

3. 

4. 

5. 

6. 

7. 

Хороші враження. Хороші спогади. Хороші ночі. І море смачного чаю ...

Зима ... повернулась. Позавчора. Хотіла написати "несподівано", та ні, сподівано. Бо вона нікуди не йшла, ще не закінчувалась. І навіть ще не час. Ввалило снігу, намело гребені в дворі, до літньої кухні треба долати цілі дюни. І мороз не відстає. Снігові замети ростуть, а він, мороз, паде все нижче і нижче. Красота))

Що роблю? Насамперед, сумую. Мій друг таки від нас пішов. Царство йому небесне.

І ніяка робота тому не береться. Сьогодні займалась самонавіюванням: все у мене ДОБРЕ, ДУЖЕ ДОБРЕ. Помагає.

А ще мені допомагає трудотерапія. Мити, чистити, драїти. Вже віддавна маю звичку, не братися за будь-яку справу, допоки не прибрано там, де працюватиму, чи то в кухні, чи у ванній кімнаті, чи в гаражі. Ну, ви зрозуміли. Спершу чисто - потім смачно. Сьогодні взялась за плитку в кухні. Вона в мене вінтажно-імпортна, щоб не казати стара. Мене влаштовує і функціонально, і за рівнем чистоти Але сьогодні її час прийшов спекти/стушкувати, а тому я її спершу взялась почистити. Круцьки (ручки), решітка, днище духовки, скло у дверцятах. Ох, душу відвела) Плитка пахне, плитка чиста. Хочете пару рецептів? Універсальних?

 А як вам каша пшенична тушкована з курячими тефтельками у сметанково-томатній заливці?

Роблю її так. Спешу варю до напівготовності кашу. Можна не лише пшеничну, а й кукурудзяну, перлову, будь-яку, яка смакує родині. Допоки вона вариться, роблю тефтельки. Курячий фарш + дрібно різана цибуля + сире яйце, сіль, перець мелений, спеції до смаку. Вимішати й сформувати кульки улюбленого розміру. В окремій сковорідці тушкую цибулю й потерту на тертушці моркву, доливаю по склянці вершків чи сметани й горячої води, хай разом прокипить.

А тоді беру вогнетривку форму з кришкою (гусятниця чи глиняний горщик теж підійдуть) і спершу обережно викладаю  в форму кашу, зверху розкладаю сирі тефтельки і заливаю сметанковою сумішшю. Додаю лавровий листок, перчик горошком - духмяний і гіркий. Ложкою чи лопаткою допомагаю соусу добратись аж до дна ємкості і ставлю в духовку на півгодини. Стільки ж даю там постояти і після вимкнення газу в духовці. У мене виходить соковито, духмяно й смачно. Чого і вам бажаю.

Щодо супів, то у нашій сімї їх теж шанують. Мусить бути щодні. Сьогодні - гречаний з омлетом. Суп звичайний гречаний без навару. А омлет з яєць, молока і чуть-чуть борошна смажу окремо. Можна їх одразу й декілька всмажити. А потім скручую омлет в рулет, нарізаю кільцями, розкладаю по кілька таких кілець в тарілку й заливаю горячим супом. Непогано).

Серия сообщений "Из кухни":
Часть 1 - О лошадях и овсе
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 5 - 15 листопада. Вівторок.
Часть 6 - 16 листопада. Середа.
Часть 7 - 8 лютого. Середа.
Часть 8 - 19.02.2017. Неділя.
Часть 9 - 20/03/2017. Понеділок

"Перемін, потребують наші серця!" Перемін потребую я. Буду їх робити. 

Пересувати меблі, фарбувати волосся - це не те, не той масштаб змін. Треба щось зовсім інше. Щось таке, щоб сьогодні мене назвали скандалісткою. Бо дістало вже оте брехливо-байдуже лицемірство кругом. Московіти, ви що, з вами що??? Війна - це страшно. Як ви це терпите, такі правильні й справедливі? Як? Схаменіться! Розбудіться! Стільки смертей ... Кров моїх українців на ваших руках, на вашій совісті...

Слава Героям України! Слава Україні!

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 11 - 10 січня. Вівторок.
Часть 12 - 26 січня. Четвер.
Часть 13 - 31 січня. Вівторок.
Часть 14 - 17.02.2017.
Часть 15 - 27.02. 2017, понеділок
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Думаю, скоро весна. Вона ще далеко і за календарем, і за фактом і по любе. Але жіноче нутро її вже відчуває. Якщо комусь образливо, то це я абсолютно про себе, про своє нутро. Сонце сліпить і тішить, втома хилить в сон одразу вже після обіду, але думки чіткі і ясні, думки легкі і оптимістично втішні. 

Єдине, що докучає, то це думка про лютий. Не любимося ми з ним.

 Я от спробувала сама собі відповісти, чого мені бракує. От краще би не питала. Тааак багато: і нових черевичків, і берет до палто, і маску для послушного волосся, і лаків гелевих палітру, а ще нові штори, килимок до передпокою, банок для сипучих і поміняти би цей дверний дзвінок нарешті, а то не дзвонив вже в нього давно ніхто.

Сьогодні після прибирання ввімкнула вогні ялинки. Вони ще на ялинці., ялинка ще в залі. Ото краса... Навіть чай без цукру смачнішим здається.

 Вчора мала розмову з шефом. Не довіряю я йому. От відчуваю, що, бажаючи мені добра, хоче вигоди для себе. А мені це не подобається. Не шкода, а, власне, не подобається.  Якось треба з цим прожити, чи просто це пережити. Добре, що терміни  шефових змін віддалені. Поживемо - побачимо.

Чим я сьогодні надихалась, окрім як передчуттям весни? Приємними зустрічами з приємними людьми. От є люди, яких я люблю.. Не знаю, як їм зі мною, а я їх люблю. Відчуваю, що в моїй присутності вони якось підтягаються, витягуються і стають такими щирими й хорошими, що їм самим вони собі подобаються. А я потім тішуся, що в них виникає бажання продовжити якомога довше цей свій стан. Це добре. Втомлює, правда, але це - добре.

Я все уникаю признатись собі, що сильно тисне мене хвороба мого друга. Він вмирає. І все те, що я знаю, в що вірю, чим живу, йому не допомагає. Ось сказала. І що з цим робити, я не знаю. Відчуваю, що треба пережити, роблю це, але дуже сподіваюсь на диво. Боже, прости мене грішну.

А з вами було таке, що ви настільки відверто щось ігноруєте лиш тому, що не знаєте, що з цим робити? Звичайно, відповіді я не почую, але здогадуюсь, що, мабуть, буває. Не одна ж я така. Дякувати Богу, не людей ігнорую, а речі. Це я вже півмісяця не помічаю свого щоденника. Поняття не маю, з якого боку до нього підійти і що в ньому записати. Певно моя Муза впала в сплячку. Дивно, що це не трапилося зі мною. Не хочу нічого. Противно, але факт... 

Якось якісь проекти проблискують, ідеї й щирості зявляються, але не надовго. Щось душить їх у зародку. Наче їм бракує енергії для існування.

Аааааааааааааа!!!!

Зберися!!!!!!!!!

Працюй!!!!!!!!!!!!!

Спробую.

Що надихає найбільше? Будь-яка хатня робота. Хоч би хтось зробив якийсь кавардак, щоб за щось взятись. Так ні, все в порядку, скрізь порядок. Мене зрозуміють ті, хто чекав днями священника з Йорданською водою. 

А ще мене надихає ЮТУБ. Там море ідей і море хороших людей. 

Вирішила перебрати морозилку. Здійснилось.

Залишки перетворились на:

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 10 - 2 січня. Понеділок.
Часть 11 - 10 січня. Вівторок.
Часть 12 - 26 січня. Четвер.
Часть 13 - 31 січня. Вівторок.
Часть 14 - 17.02.2017.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

11 січня - листопад. Як і вчора , працюю. правда, на роботу сьогодні не пішла, вихідний. На дворі мороз і холодно. Роботи вдома не знаходилось, як, зрештою, і бажання її шукати. Переглянула свої старі знайомства, дружні стосунки. Ще не перестали ми розуміти один одного. Це просто чудово. Й на далі не можу знайти, чим би себе зайняти, в чому би себе зреалізувати. Добре, коли є мрії. Я сиділа перед відкритим записником, крутила в пальцях ручку, проте цілі на рік прийдешній так і не виписались. Щось я недопрацьовую. Безпристрастя до новин, до подій, до життя. Престала помагати близьким робити те, що вони можуть робити самі. До прикладу, не переказую бабуні, що там діти казали по телефону, прошу самій передзвонити й поговорити. Не кажу, що там показує термометр за вікном, прошу підійти й глянути, ...

Сьогодні 10 день січня. Ви ще памятаєте, про що я? Про прийдешній рік.

Отже, вчора був вересень. Хороший був день. Для мене. Тихий, в міру холодний і на 100% домашній. Зранку відгорнула сніг. Він був легеньким і робота ця була в радість. Ще не готували нічого, кухня відпочивала, бо працював холодильник. Приходила моя найдорожча Іра з донькою. Люблю їх. Співчуваю їм. У них був сумний святий вечір, сумне Різдво, від них відійшла у вічність мама-бабуся.Царство їй небесне.

Вересень - мій місяць, бо я роджена у вересні. Чекатиму його спокійно

10 січня - жовтень. Сьогодні вперше після святкових днів пішла на роботу. Продуктивно попрацювала. Гарно поспілкувались. Гарно посиділи. Хороші в мене колеги, бо друзі. Ціную їх і кожного з них. Вони не даремні в моєму житті. Вони - частина мого життя. 

Попрацювала з Романом. Була в них. Все не просто ... Хоча, не страшно.

Син поїхав. Завтра приступає до роботи. Дай Боже йому щастя. Опалення, яке в квартирі у них виключилось, він налагодив сам. Пишаюсь.

Жовтень обіцяє бути добрим.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 9 - 28 грудня. Середа.
Часть 10 - 2 січня. Понеділок.
Часть 11 - 10 січня. Вівторок.
Часть 12 - 26 січня. Четвер.
Часть 13 - 31 січня. Вівторок.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Небо і земля нині торжествують.

Ангели й люди весело празнують ...

Свята тривають. Свята ...

На душі святкове вмиротворення. Так буває лиш на Різдво. І що на дворі холодніше, то на душі тепліше. 

7 січня, ще липень. Приходили діти-випускники колядувати, самі хлопці, як соколи. Хоча себе називають "окуні". Внук колядував разом з ними. Їхнє товариство йому дуже сподобалось. Діти потім ще довго сиділи за столом, розмовляли. Я залишила їх, пішла помолитись. Зі мною не просто, я це знаю. Хай будуть, як усі.

8 січня - серпень. Яким він буде? Сьогодні всі дружно відмовились від застольного сніданку. Легко йшла лиш кава. Зять прогрівав машину, як і вчора. Старші діти сьогодні їдуть, забирають онука. Я їх люблю. Перед тим заїдуть у село, провідати діда. 

Прийшла похресниця з чоловіком. Говоримо не так про свята, як про своє, про жіноче у цих святах: самопочуття, чим приймали гостей, скільки разів стіл накривали й посуд мили ))))

Різдво. Сьогодні Різдво. Тихий день. Морозяний день. За вікном -18. Ого, давненько я такого на Різдво не відчувала. Чомусь, за звичкою, думалось мені, що то лише на Йордан такі морози можливі. А ось і ні. Всі говорять про сильні сьогорішні різдвяні морози. Ісусе, Сину Божий, прости, що не прийшла сьогодні привітати Тебе з Твоїм Днем народження. Вітаю Тебе. З Різдвом всіх нас.

Продовжимо опис перших 12 днів року.

3 січня, вівторок, він же БЕРЕЗЕНЬ тяжкий був день. Березень, я чекатиму тебе з тривогою. Син поїхав на роботу, а повернувся через травмопункт з розбитою головою. З внуком спробувала попрацювати. Не,не так, щоб зовсім не вийшло, але безрезультативно.

4 січня,  середа (квітень) Молодші були з Внуком, бавили його, бавились самі. Я вся в закупах,і трохи в нервах через трату грошей. Ось не вмію я ставитись до цього спокійно. Шопитись люблю, але ціни мене напрягаюь. Свята наближаються. Спершу все необхідне з розтратних матеріалів, свічки на цвинтар. Далі підуть закупи для кухні. Ох... 

6 січня. пятниця (червень). Ого, ото штормило. Сварились молодші так, ніби мене в хаті не було. А все хто зна через що. Вона каже,що змерзла до болю, бо ж мороз -16. Але я думаю, що то заздрість чи, можливо, якась похідна від неї. Багато роботи, багато втоми, нова порція нервів. Я старію й перетворююсь на буркотливу тьотку. Фу, самій противно. Приїхали старші. Треба би кричати "Ура!, Батьки приїхали!",але внук мене не сильно втомив. Хіба що з ним часу мало для підготовки до свят. Свята вечеря сімєю, без невіст.ки.та вдома. Вони зустрілись вже ввечері, після вечері. А ми на кухні. Приходив Вертеп невідомо звідки, відбумкали, бо дитина вже спала й на годиннику половина на північ. Переклала всі пляцки і спати лягла вже завтра, 2 година ночі. 

7 січня. Субота. Липень. Не в церкві. Але виспались усі. Снідали ми в обід, смачно. Хлопчик не при собі, живчик ще той, до синяка на щоці. Ще не вечір. Свята тривають. Місяць-свято, до чого би це..)

З новим нас роком. Прийшов. Почався) Триває. Новий 2017 рік.

Якось прочитала в мережі, що якщо уважно придивитись до кожного з 12 днів січня місяця - перших 12 днів року - то можна передбачити, якими будуть для вас кожен місяць прийдешнього року. Сьогодні вже не експериментую, а роблю це зі знанням справи, бо минулий рік підтвердив такі прогнози. Тому, сторінки мого щоденника мені ж в поміч. 

1 січня. Січень.

 Пригадаю, що ж було вчора. Зустріли новий рік. Всі за столом. Тверезі й майже щасливі. Молодші пішли до центральної ялинки зустрітися з друзями. Потім з ними ж повернулися до нас. Їм було весело. Ранок був швидким і легким. Молодші ночували в нас. Святковий день. Була в церкві на Службі. Давала за здоровя на відправу. Віддала борг за Романове здоровя, просила молитви на цілий січень. Думаю, що не пізно, саме час. Готова була до сповіді, хоч так і не посповідалась. Готовка сніданку, потім обіду. Були плани піти до Марії на квартиру. Не склалось, як, зрештою, і її життя. Шкода. Говорила з Іриною Б. по телефону. Добре. Ввечері таки зібралась вийти з хати. На вулиці свіжо й слизько) Та син поруч, і це добре. Не тримаю його біля себе, але тішусь, що він поруч. Дякую Тобі, Боже за своїх дітей.

2 січня. Лютий.

День ще лиш почався, але вже можу щось написати. Він набагато свідоміший і легший, аніж вчора. Прання в машинці. Помилась). Не забути би помолитись. Кухня і трохи прибралась там. Люблю, коли там чисто і можна одразу й готувати й посидіти. Чекаю, що приїдуть старші. Кажуть, що залишать Юрка на тиждень. Дякую Тобі, Боже, за внука. Люблю його. Жалкую, що почав дорослішати по-львівськи. Буду щось готувати, будемо гоститись. Складатиму плани й меню на Святий вечір і Різдво.

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 8 - 16 листопада. Середа.
Часть 9 - 28 грудня. Середа.
Часть 10 - 2 січня. Понеділок.
Часть 11 - 10 січня. Вівторок.
Часть 12 - 26 січня. Четвер.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Приходиш додому. Кладеш на плиту чайник. І допоки він не засвистить, вибираєш: кава чи чай)) Це і є щастя...

Воно тихе і трішечки печальне. Ти достеменно знаєш, що залишилось у минулому і не знаєш, що чекає тебе завтра. Минуле тебе влаштовує, з ним комфортно і воно не турбує. А прийдешнє, хто його знає, яким воно буде. Хоча, яким воно буде, залежить суто від нас, наших думок і вчинків.

А ще щось трапилося з моїми мріями. Одні поволі розчинились у житті, а інші стали якимись глобальними, наче на конкурсі "Міс світу". Хочеться "щастя, здоровя і миру у всьому світі, а ще подякувати батькам. Мамо, я люблю Тебе!!!" Якось так.

Це передноворічний настрій. Отак розбіжишся думками, розженешся планами: ялинка - ось там, вишиті панчішки - ось туди, сервіз з синім обідком, не какао, а горячий шоколад... А потім раптом згадуєш, що  діти виросли і у них свої плани на Новий рік, подарунки й зефірки до горнятка. Може би Новий рік був не щороку, а раз в два-три. А то так швидко все минає.

Як там у Аполлінера:  Минають дні, години і хвилини,  ... Хай б"є годинник, ніч настає, минають дні, а я ще є ... Піду робити педікюр) 

Серия сообщений "Будни":
Часть 1 - Сова, которая учится быть жаворонком
Часть 2 - Сьогодні ...
...
Часть 7 - 14 листопада. Понеділок.
Часть 8 - 16 листопада. Середа.
Часть 9 - 28 грудня. Середа.
Часть 10 - 2 січня. Понеділок.
Часть 11 - 10 січня. Вівторок.
...
Часть 21 - 12.11.17. Неділя.
Часть 22 - 15 січня. Понеділок. 2018.
Часть 23 - Без заголовка

Доброго ранку) Чи знаєте ви казку "Дванадцять місяців"? Впевнена, що так. Так ось, погода в ці дні грудня саме така, наче якусь бідолашну послали до лісу за підсніжниками. Досить того, що вона зустрілась з братами-місяцями, так певно не одному лише Квітню вона сподобалась. Ось і хапаються брати-місяці за диво-палицю, щоб начаклувати, а внас, то сніг, то дощ, то відлига...

До речі, казка з явним мандрівним сюжетом. У школі ми готувались до постановки казки з зимовим сюжетом і шукали таку, яка б легко й швидко вивчилась, щоб і цікавою була, і репліки запамятались. І ми знайшли казку Богдана Лепкого "Казка про Ксеню і дванадцять місяців". Чудова й надзвичайна казка, та ще й у віршах. А які слова, не намилуєшся: "вареників повне сито", "хлібець в печі і колачі", "сидить собі в сапянцях, як панна", "кужілонька шумить, веретенце дзвенить". Гарно ...)

У Лепкого ще ціла торбинка таких див: "Про діда, бабу і качечку кривеньку", "Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і про князенка з казки", "Про дідову дочку Марусю і бабину Галюсю". А ще для української малечі переспівав такі світові відомості, як "Кіт у сапянцях", "Снігурочка", "Червона шапочка". Івсі вони римовані, й читати їх  - саме задоволення.

І це ще не все. З-під пера Лепкого для українського читачика зявились переклади "Робінзона Крузо", "Подорож пана Цікавого" та "Хатина дядька Тома". Читати не перечитати цієї зими. Та тішитись не перетішитись.

Грудень - це коли зламаєш гілочку від дерева чи куща дорогою на роботу, вона хрумкне, але злам її не пахне.

Грудень - це ногам слизько на стежці і чобітки самі біжать швидко-швидко до цівочки піску, якою посипана доріжка.

Грудень - це коли вночі зима, зранку зима, а під обід - весна.

Грудень - це коли пєш горячий чай, наче щогодини наступає "файфоклок". І чай пється будь-який, навіть з ароматами, якких би ні за що не пив іншої пори.

Грудень - це коли виходиш на вулицю і перше, що робиш, вдихаєш повітря й принюхуєшся до нього.

Грудень - це коли частіше, аніж звично підходиш до календіря на стіні.

Грудень - це не початок зими, це початок свята.

Сьогодні хочу поговорити про родину. Велику родину. Це те, що ми іноді називаємо не наші, а - з батькової сторони, з материної сторони. У нас в грудні багато сімейних дат, радісних і сумних. Тому і збираємося всі частіше, і згадуємо всіх більше. Почалося з свята Введення - 4 грудня. Є повіря, як цей день пройде, так і цілий рік вестиметься. Тому приглядаюсь до цього дня уважно. Вже декілька років, не два-три, а більше, до нас в цей день не приходять хороші чоловіки. А саме це найбажаніша прикмета на цілий рік. Прийде хороший чоловік - рік вестиметься добре. Вчора відбулось. Сподіваюсь, спрацює.

Так ось про родину. В часи великих сходин, відвідин чи просто гостювань, згадують старші в родині про давнє. Буває, що ти вже чів це нераз, а бувають й відкриття чи осяяння. А ще роздивляємось старі фотографії, так-так, ті, що не оцифровані, а на папері і в альбомах. У найстарших майже завжди зринають якісь нові деталі спогадів, про які вони ще не говорили. Майже завжди. І тоді всі сказані до цього фрагменти сплітаються між собою в одну зрозумілу картину, зявляються звязки між людьми, яких ти раніше не знала чи не завважувала, розумієш, на скільки світ  тісний. Добре.

І ще одне відкриття. Настільки ж нашим старим є близька родина родина і їх справи, як і зовсім чужі люди. Згадують про хто зна кого, розпитують про їх срави, дітей, онуків, їх справи. А бачили тих десь раз чи два, чи й то може лишень чули в розмовах. А долю своїх колишніх співробітників та їхніх сімей сприймають, як долю найближчих. А про політику - ні слова. Вона для них наче й не існує. Суєта вона, як щось не тривке, не значиме, не варте уваги ... Мудро.

    Очікування зими втомлює. Якось живеш в декількох ритмах одразу. Кожного ранку спершу біжиш до вікна, а лиш потім погодувати кота. Він нервує, ти сумно зітхаєш; сніг ще не випав. В неділю зняла з антресолі коробку і досягла звідти чарівну снігову кулю. Поставила біля себе на столику і трясу. На медведів ніжно починають спадати манюні білі сніжинки, злегка хурделиться всередині кульки. Там вже засніжило. У медведів вже зима. І я вірю, що таким чином прикличу сніг і на дворі. У вівторок зранку - притрусило сніжком. Кіт знову нервує...

Сьогодні середа. Погода цього дня вказує, якою буде зима. В основному, з віддушинами, не суворою. А шкода((. Та час покаже. Сьогодні пройшлася магазинами, придивилася, бо свята наближаються. Люди теж чекають свят. У нас тут, на Західній Україні, люди починають святкувати скоро: від Романа - до Йордана, з 1 грудня - до 19 січні. Початки тішуть. Тихо так тішуть, без значних витрат, гучних свят, але настрій передсвяття дозволяє зробити покупки, в яких відмовляв собі вже давненько. А, може, це я лише про себе?