На території України зареєстровано 43 метеоритів – залізних і кам`яних. Серед українських зразків переважають кам’яні метеорити — 39 екземплярів. Знайдено також 4 залізні.

Найбільший з них, що дістав величну назву “Княгиня” (Синоніми: (Кnyahinya); (Csillagfalva); (Knahyna); (Nagy-Bereszna) Княгиня, Закарпатська області), приземлився у 9 червня 1866 році в Закарпатті, о 17.00.

Місце падіння – широта: 48o54.000 N, довгота: 22o24.000 E

Після його падіння було зібрано близько тисячі частин загальною масою майже у півтонни кілограмів, які розійшлися по багатьох, головним чином, зарубіжних музеях.

Найбільша частина (біля 286 кг.) метеориту було знайдено в урочищі «Чорні млаки». Головна маса збергіється у Віденському музеї природничої історії.

Тип метеориту: LL5 камяний, хондрит звичайний.

Насьогодні зібрано понад 1000 індивідуальних екземплярів загальною вагою біля 500 кг

«Вогняна куля була розміром 200—300 м, за нею тягнувся хвіст 2—3 км, гуркотіло, в хижі дзвеніли шибки, деякі з них повилітали»…

Такими емоційними словами описували селяни падіння Карпатського боліду 17 листопада 2001 року. Того дня величезний болід, залишивши на небі 106 км світлового шляху, вибухнув на висоті 13,5 км над поверхнею Землі і впав на Закарпатті. Його зафіксували не тільки місцеві жителі України, Польщі, Угорщини, Словаччини, а й дві словацькі та три чеські станції Європейської болідної сітки. За даними астрономів П. Спурного та В. Порубчана, які спостерігали болід, маса тіла, що ввійшла в атмосферу Землі, складала 4300 кг, а метеорита, що впав, — до 450 кг. Вже відбулося сім експедицій українських науковців на Закарпаття у пошуках цього метеориту. Вчені обшукали територію у 85 кв. км, «озброївшись» для більш ефективного пошуку міношукачами. Та, на жаль, цей метеорит досі не знайдено. Великий інтерес до нього виявляють так звані «чорні» метеоритники, які залишають селянам свої координати і обіцяють винагороду за знахідку або за інформацію про неї.

Найбільший у Європі метеорит мав щастя впасти на територію України. Щоправда, тоді це була Австро-Угорщина, йшов 1866 рік.

Одного червневого вечора у небі над горами промайнув полум’яний шар. Вибух! І тисячі дрібних камінців розсипались околицями. За два тижні по тому, Василь Крив’яник, звичайний селянин, збирався косити сіно. А замість того на поляні Чорна млака, з глибокої воронки, присипаної пухким ґрунтом, відкопав каменюку вагою майже 280 кг. То було ядро метеориту.

За це Крив’янику дісталось кілька дужих волів за дорогоцінну знахідку, а розколотий на три частини уламок доправили до Віденського музею природної історії, де він дотепер і зберігається. Метеорит дістав назву «Княгиня», за назвою села, біля якого впав.

До речі, тут свого часу побував Жюль Верн, а Чарльз Дарвін, після вивчення уламків метеориту доктором Ганом, дійшов висновку: «Княгиня» має у собі частинки позаземних коралів, паразитів та рослин! У 1881 році у журналі Science був навіть опублікований матеріал «Дарвін і відкриття доктора Гана викопних організмів в метеоритах».

За два роки до «Княгині» у Франції впав знаменитий метеорит Оргейл, який у своїй структурі мав вуглеводи, схожої із бджолиним воском структури, а також домішки, що нагадують земні одноклітинні водорості (існували на планеті близько 600 млн. років тому). Подібні відкриття пов’язують низку метеоритів – «Мерчісонський» (1969), «Мюрейський» (1950), «Аллан-Хіллз» (1984), і, власне, українську «Княгиню» (1886) в тому числі.

І хоча гіпотези, висунуті Дарвіном та доктором Ганом, що робив перші досліди, в ході детального аналізу метеоритної породи пізніше були спростовані, метеорит «Княгиня» однозначно посідає значне місце в історії нашої країни та планети загалом.

До урочища Чорні млаки можна йти двома маршрутами – з с. Княгиня, або з с. Стужиця. Останній трохи коротший – всього 5 км пішки в один бік.

Біля мосту у с. Стужиці – початок маршруту. Далі слід йти уздовж річки Стужичанки в урочище Підзвоний, дорогою через поле до лісу. На узліссі можна зробити привал, випивши мінеральної води (біля джерела обладнане місце для відпочинку).

За джерелом стежка ухиляється вправо і веде до урочища Папоротні. Довкола – віковічні букові ліси, також ростуть явори, ясені, білі ялиці, смереки. Урочищем треба пройти близько 1.5 км до ще одного джерела. За ним вправо стежка веде до урочища Чорні млаки.

Відповідно до погодних умов та фізичної підготовки, прогулянка зі Стужиці до Чорних млак може тривати від 3 до 5 годин. Загальна протяжність маршруту складає близько 10 км.

З села Княгиня до місця падіння метеориту йти близько 8 км. Стежка до урочища Чорні млаки йде повз карстові печери на схилах масиву Стінка, а тутешні буково-яворові праліси є одним з природних багатств не тільки Закарпаття, але і всієї країни!

Отже, одразу за селом Княгиня, зверніть наліво – маршрут маркований, шукайте сині позначки на деревах. Стежка йде в гору, пролягаючи полями, з яких добре видно хребет Стінку і г. Княгиниця. За узліссям перед поворотом у буковий ліс є джерело.

До Чорних млак дорога підіймається буковим лісом, повним затінку. В урочищі лісовою стежкою перейдіть на поляну, тут також є джерело і можна набрати смачної води. Звідси рухайтесь на північний схід, притримуючись маркованої синіми позначками стежки. Стежка блукатиме лісом, галявинами, йтиме повз мальовничі скельні масиви.

Після урочища Прислупець та дороги у грабово-березовому лісі, відкриється чудовий краєвид на хребет г. Явірник, а також г. Домашинський верх. У пору цвітіння тут, уздовж стежки, можна побачити квіти-дзвоники, гвоздику дельтовидну, вузьколистий іван-чай та інші прикметні рослини. Загальна протяжність маршруту складає близько 14 км. Це чудовий варіант для одноденної прогулянки, що триватиме від 4 до 7 годин, залежно від вашої фізичної підготовки та погодних умов.

Mukachevo.net