а тепер я вас лякатиму, хи-хи.
у тіма бартона виявилася книжка віршів. добрих і світлих, як і сам тім бартон. називається вона "The Melancholy Death of Oyster Boy and Other Stories" й виглядає отак:



але то зверху, а всередині веселіше...
have fun ;)

сьогодні, коли публікувала в Holy_Art панелі з зображеннями новонародженого ісуса, туди природно втрапили дві картини, де ісус був не єдиним немовлям. автори - п'єро ді козімо й лоренцо ді креді. поки шо питань "а чого їх там двоє?" не виникло ні в кого, шо може значити дві речі: або знають, або не помітили.
от як виглядає робота ді козімо (вона мені більше подобається, ніж панель ді креді, хоча на колір і смак фломастери різні):

The Adoration of the Christ Child

(повний розмір)

назва тої його роботи, яку ви знайдете під катом (і назви інших робіт флорентійських майтрів), робить цілком очевидною особистість другого немовляти. але це, так би мовити, не зовсім канонічна інтерпретація святого письма. я би про це й не задумалася, щиро кажучи, тому шо моя обізнаність зі святим письмом таких деталей не торкається - проте зорі так стали, шо відповідь знайшлася сама.

насправді все просто

лінн альштранд (сподіваюся, транслітерую більш-менш правильно) народилася в чикаго 1 липня 1937 року. у липні 1958 стала дівчиною місяця у плейбої. модель і акторка (наскільки я розумію, теж переважно грала просто красивих дівчат). померла від раку у тридцять років. отаке.



ще...

у нідерландах, далеких романтичних нідерландах, де тюльпани, вітряки, конопля, ван гог і мої улюблені лялькарі, є місто лейден, де на стінах пишуть поезію. з 1992 до 2005 року на стінах лейденських будинків з'явився 101 вірш.
на сайті проекту написано, що він фокусує увагу на взаєминах між текстом і зображенням. перетворити стіни на сторінки - ось задумка організаторів. усі вірші подано в оригіналі як тексти для всіх (напрошується асоціація з "кожному своє кіно"), тому значна частина їх доступна для споглядання як графічні об'єкти. іноді, щоправда, допомагають переклади англійською, розміщені внизу стін, а я намагатимусь підбирати ше трошки українських у разі потреби ;)
за наводку велика вдячність транслітові.

олександр блок, ніч


поль верлен, осіння пісня

може, у вас виникне запитання, шо має назва посту до самого посту - ну то я одразу поясню.
усі, хто звик з піною біля рота кричати "бендеры!" чи "бендеровцы!", впродовж цього - яки ото тільки почався, правильно, - року мають нагоду вивчити, шо бендер - це остап, а герой україни має прізвище бандера. вивчити добре, позаяк 2009 рік в україні офіційно оголошено роком степана бандери. і не на локальному рівні, як попередній (гугл мені каже, шо 2008 був роком степана бандери шонайменше в рівненській і львівській областях), а на загальнодержавному рівні.
учора виповнилося 100 років від його народження. світла пам'ять.
слава героям.

прекрасна, чудова а-ба-ба-га-ла-ма-га нарешті відкриває власний сайт.
ababahalamaha.com.ua - а якшо комусь хочеться по-іншому транслітерувати літерку г, то й така адреса є: ababagalamaga.com.ua.
прходьте в гості =)

коли я складала іспит із філософії, ми з викладачем зачепилися за цю тему - йому було цікаво (незрозуміло?), шо я знайшла у вагнері, чому я не можу відчепитися від вагнера, і якось природно (це я тільки вчора дізналася, шо він - пан тарас тобто - любить ніцше, хоча можна було й додуматися... я останнім часом дуже повільно думаю) ми говорили не про самого вагнера, а про те, як до нього ставився ніцше. "казус вагнер" - це насправді тільки одна грань, так само як тільки одна грань - це "народження трагедії".
сьогодні в "ecce homo" знайшла підтвердження тодішнім своїм інтуїціям - я читала багато вагнера, значно менше ніцше, тому могла тільки здогадуватися, що привело філософа до бізе (але цей вираз обличчя пана тараса, який жартома, проте все ж мало не звинувачує вагнера в тому, шо ніцше почав слухати "якогось там бізе" - і це "якогось там"... прекрасно, прекрасно) й відвернуло (чи, може, все-таки ні?..) від вагнера. зараз це вимальовується все чіткіше. і мені дико шкода, шо я не знаю німецької.
отже, два маленькі розділи з "ecce homo"...

5
Здесь, где я говорю о том, что служило отдохновением в моей жизни, я должен сказать слово благодарности тому, на чем я отдыхал всего глубже и сердечнее. Этим было, несомненно, близкое общение с Рихардом Вагнером. Я не высоко ценю мои остальные отношения с людьми, но я ни за что не хотел бы вычеркнуть из своей жизни дни, проведенные в Трибшене, дни доверия, веселья, высоких случайностей – глубоких мгновений... Я не знаю, что другие переживали с Вагнером, – на нашем небе никогда не было облаков. – И здесь я еще раз возвращаюсь к Франции, – у меня нет доводов, у меня только презрительная усмешка против вагнерианцев и против hoc genus omne, которые думают, что чтят Вагнера тем, что находят его похожим на самих себя... Таким, как я есть, чуждый в своих глубочайших инстинктах всему немецкому, так что уже близость немца замедляет мое пищеварение, – я вздохнул в первый раз в жизни

при первом соприкосновении с Вагнером...

спеціально для raven_revenge як подяка за те, наскільки точно він уловив речі, про які я зараз думаю.
утім, так само для кожного, хто вважає, шо в цьому світі жодна випадковість не випадкова. хто вірить у взаємозв'язки всіх матерій, і тим більше вірить, шо навіть якшо вони не мають сенсу, закладеного звища (як значення слів у структуралізмі - невмотивовані, але й не довільні), то їх можна наповнити своїм особистим сенсом.
насправді мультик не зовсім - і не тільки - про це. він належить до тих мультфільмів, які я можу щиро-щиро назвати улюбленими, які я передивляюся десятки разів для встановлення душевної гармонії і просто так. у ньому багато світла. певно, це таки одна з найрадісніших речей, які я знаю.
тому дуже раджу.




трошки інформації: автори - Torill Kove і Liv Ullmann. The Danish Poet - результат норвезько-канадської співпраці, який здобув оскар як найкращий анімаційний фільм у 2006 році.

more...