Поетичний вечір при свічках, приурочений до 125-ї річниці вд дня народження видатного поета «срібного віку» Володимира Нарбута, був проведений у Всесвітній день поезії 21 березня 2013 року в Черкаській обласній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка.
У заході взяли участь: Наталія Горішна, поет, перекладач, лауреат Всеукраїнськох премії ім. В. Симоненка, автор книги перекладів з Володимира Нарбута «Совість» (2008); Ярослав Литвин, лауреат Всеукраїнського конкурсу читців; Інна Максимович, бібліотекар. Відео: Оксана Галаєва.
На вечорі прозвучали поезії Володимира Нарбута – в оригіналі та в українському перекладі Наталії Горішної, а також романс «Зелений кісник» на слова В.Нарбута у виконанні автора музики, композитора Наталії Саух.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/

Владимир Нарбут в оригинале и в переводе на украинский
(стихи «серебряного века»)

Из книги Наталії Горішної
«Совість. Переклади з Володимира Нарбута», 2008.


Вдадимир Нарбут
ОТ ЗАУТРЕНИ

От свеч и от дыханий жарко
В старинном деревянном храме;
А звон так радостно и ярко
Гудит-гудит под куполами.

Поет, благую весть пророча:
– Воскрес, Распятый при Пилате, –
Редеет мгла весенней ночи,
И в окнах свет – все синеватей.

Как будто с ненавистью дикой
Ушла бессмысленныя злоба,
Как будто смерть бежит от Лика
Христа, восставшего из гроба!

И словно ангельское пенье,
А не густые перезвоны,
Звучит победно, в отдаленьи,
Из голубого небосклона!

И с пасхой маленькой в салфетке
Так сладостно спешить до дому!
И придороржных ветел ветки
Совсем по-новому знакомы.

=============================

Переклад: Наталія Горішна
ВІД ЗАУТРЕНІ

Ясніють і душа, і очі
В старому рубленому храмі.
А дзвін натхненно і урочо
Гуде-гуде під куполами.

Про новину оповіщає:
– Воскрес, Розіпнутий Пілатом!
Нічну імлистість розганяє
У вікнах ранок синюватий.

Мов розлютована і дика
Іде від нас безглузда злоба.
Неначе смерть біжить від Лику
Христа, повсталого із гробу.

Здається, ангельські хорали
На честь Святого Воскресіння
Всепереможно зазвучали
Із піднебесного склепіння.

І з пасочкою у хустинці
Спішити радісно додому.
Узбічні верби навздогінці
Кивають, як старі знайомі.

Рисунок Георгия Нарбута (брата поэта).

Першоджерело:
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

21.03.2013
У Всесвітній День поезії в Черкаській обласній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка
відбувся творчий вечір «Срібне відлуння» - поезія срібного віку в перекладах Наталії Горішної
(за книгами Н.Горішної
«Гусінь янголів»
та «Совість». Переклад из Володимира Нарбута).



Перед шанувальниками поетичного слова виступили поет, перекладач Наталія Горішна та лауреат Всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин.

Володимир Нарбут "Гадалка" ("Ворожка")



Владимир Нарбут "Высоким тенором вы пели..."



Марина Цветаева "Мне нравится..." (в переводе на украинский Наталии Горишной)











/Фотографії збільшуються/

На вечорі прозвучав романс "ЗЕЛЕНИЙ КІСНИК"
Слова - Володимир Нарбут, український переклад - Наталія Горішна,
музика і виконання - Наталія Саух

Владимир Нарбут
в оригинале и в переводе на украинский

Першоджерело:
Наталія Горішна, кн. «Совість»


Нарбут Владимир Иванович
1888 – 1938

* * *

Высоким тенором вы пели
О чем-то грустном и далеком…
И белый мальчик в колыбели
Глядел на мать пугливым оком.

А звонкий голос веял степью –
Но с древней скифскою могилой!..
И к неземному благолепью
Душа томительно сходила…

И глаз огромной черной вишней
С багряно-поздней позолотой
Смотрел недвижно, будто Кто-то
Уже шептал о жизни лишней…

1909
=========
Переклала Наталія Горішна


* * *

Співала мати сумовито
Синочку голосом високим.
Дитя білявеньке сповите
Дивилося лякливим оком.

І віяв степ від пісні тої,
Де скіфські височать могили.
Й до благодаті неземної
Душа окрилено летіла.

А око, мовби вишня темна,
Що перестигла на гілляччі,
Дивилося незрушно, наче
Вже знало, що життя – даремне.

==============================================================



Владимир Нарбут
в оригинале и в переводе на украинский

ГАДАЛКА

Открой, аще можеши,
сердца твоего бездну.
Гр.С. Сковорода


Слезливая старуха у окна
Гнусавит мне, распластывая руку:
– Ты век жила и будешь жить одна,
Но ждет тебя какая-то разлука.

Он, кажется, высок и белоус.
Знай: у него – на стороне – зазноба...–
На заскорузлой шее – нитка бус:
Так выгранить гранаты и не пробуй!

Зеленые глаза – глаза кота,
Скупые губы – сборками поджаты;
С землей роднится тела нагота,
А жилы – верный кровяной вожатый.

Вся закоптелая, несметный груз
Годов несущая в спине сутулой, –
Она напомнила степную Русь
(Ковыль да таборы), когда взглянул
а.
И земляное злое ведовство
Прозрачно было так, что я покорно
Без слез, без злобы – приняла его,
Как в осень пашня – вызревшие зерна.

«Аллилуия», 1911
========
Переклала Наталія Горішна

ВОРОЖКА

Открой, аще можеши,
сердца твоего бездну.
Гр.С. Сковорода


Стара слізлива баба край вікна
Гугнить мені, розпластуючи руку:
– А ти жила і житимеш одна,
Хоча чекає ще тебе розлука.

Здається, він білявий і стрункий.
Знай, є у нього десь таємна любка...
Іскрилися коралові разки
На шиї, зашкарублій, наче губка.

Очиська – зеленаві, як в кота,
Усохлі губи, жилуваті руки.
Здалося, що присохло до хребта
Землисте тіло у життєвих муках.

Під поглядом здригнулася чомусь –
Такий тягар несла вона на плечах,
Що нагадала ковилову Русь,
Зсутулена і біла, як хуртеча.

Її чаклунство – зле і земляне –
І зовнішність – відьомська і химерна –
Прийнять пророцтво змусили мене,
Немов ріллю осінню – стиглі зерна.

Першоджерело:
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна


…
Книга Н.В. Горішної „Совість...” підіймає завісу небуття над іменем незаслужено забутого українського російськомовного поета Володимира Івановича Нарбута.
Прізвище на Черкащині знакове, чи не так? Зразу ж згадується наш сучасник народний художник України Данило Георгійович Нарбут, який не так уже й давно пішов від нас у вічність, і його батько Георгій Іванович Нарбут – перший ректор Української Академії мистецтв. Володимир Іванович (рідний брат Георгія) – це могутня гілка творчої династії Нарбутів, котра є національною гордістю України. Пам’ятаймо про це!
Ось як згадувала Володимира Івановича вдова Осипа Мандельштама Надія: „Панич, хохол, гетьманський нащадок, ослабла парость могутніх і жорстоких людей, він залишив купу віршів, написаних російською, але просякнутих українським духом”.
Віднаходячи поезії В.Нарбута, які дивом уцілили у вогні революцій, воєн і репресій, перекладаючи їх на українську мову, коментуючи і роз’яснюючи рядки, часто не зрозумілі сучасному читачеві, Наталія Горішна змогла побачити (а можливо, відчути чуйним серцем і аналітичним, прискіпливим розумом справжнього дослідника), що живописний зір у братів Георгія і Володимира Нарбутів був записаний у спорідненому генетичному коді, тільки ось проявлявся він у художника і у поета по-різному.
Ми вже згадували у цій статті, як винищувався на початку ХХ століття цвіт української нації на прикладі застреленого у темному провулку Олександра Мурашка. Така ж доля спіткала і братів Нарбутів: Георгій раптово помирає у 34 роки від тяжкої хвороби нирок, якою раніше не хворів (дослідники говорять про навмисне отруєння), Володимира засуджують до п’яти років таборів (звинувачуючи в контрреволюційній діяльності та в націоналізмі), але з Магадану він уже не повернувся. Річ у тім, що Володимир був інвалідом: мав прострелені легені (ліва легеня не функціонувала), кисть лівої руки була ампутована, він накульгував. З такими влада не церемонилася, адже вони не могли повноцінно працювати. Зібравши всіх інвалідів на одну баржу, її вивели в Охотське море і підірвали…
Побутує думка, що книгу поезій, на відміну від прозової, можна читати в будь-якій послідовності, з будь-якої сторінки. Стосовно книг Наталії Горішної – не раджу це робити. Повірте, Ви багато втратите. Її книги завжди ретельно продумані і чітко структуровані. Немає випадковості ні в ілюстраціях, ні в назвах розділів, ні в їх розташуванні. Так, розділи книги «Право на весну» проілюстровані саме тими шедеврами світового малярства, вірші-двійники яких ми знаходимо в книзі. Логіка переростає в широкий асоціативний ряд, що, вочевидь, помітить вдумливий читач.
Книга „Совість...” складається із передмови „Рукописи не горять” (докладної розвідки життєвого і творчого шляху В.І. Нарбута), а також трьох поетичних розділів, вірші і переклади з них подаються паралельно. Напруга думок та почуттів зростає від вірша до вірша, від розділу до розділу. „Гобелен” (пейзажна поезія), „Червоні троянди” (воєнно-революційна тематика) і, врешті, „Двійник” (вражаюча за глибиною і внутрішнім надривом інтимно-філософська лірика). Голосом із вічності звучить післямова, за яку взято останній лист Володимира Нарбута до дружини (хто ж знав тоді – що останній…) «Совість…» щедро ілюстрована рідкісними світлинами родини Нарбутів, а ще малюнками Георгія Нарбута за мотивами віршів брата-поета.
Зазначимо, що Наталія Горішна написала і видала книгу „Совість...” власним коштом до 120-ї річниці від дня народження Володимира Івановича Нарбута, розуміючи, що в усі часи саме поети були совістю епохи. Ця робота була вельми непростою, не говорячи вже про матеріальні витрати. Адже в жодній із бібліотек нашого міста /Черкаси/ немає зовсім ніяких матеріалів, що стосуються Володимира Нарбута. Його ім’я не зазначене навіть в каталогах, вірніше, його в них не було до цієї книги – бо Н.В. Горішна люб’язно подарувала свою книгу усім бібліотекам Черкас. Щодо Інтернету, то й там невеличка довідка про В.Нарбута переходить із одного сайту на інший; інформації, як і самих творів В.Нарбута, – обмаль.
...

 

Сайт поета

Видавництво «Брама-Україна», 2008 р.
Книга присвячена 120-ій річниці від дня народження В.І. Нарбута і вміщує докладну розвідку життєвого і творчого шляху поета, а також переклади на українську мову його поезій. Тексти подаються паралельно російською та українською мовами.

Анотація
Книга підіймає завісу небуття над іменем незаслужено забутого видатного поета «срібного віку» Володимира Івановича Нарбута. «Панич, хохол, гетьманський нащадок, ослабла парость могутніх і жорстоких людей, – згадувала про Нарбута Надія Мандельштам, – він залишив купу віршів, написаних російською, але просякнутих українським духом».
Видання адресоване масовому, насамперед юному, читачеві.
 

 

                             РОМАНС

Зеленая лента широкой полоской
По черным легла волосам…
Поверьте: мне нравится ваша прическа,
Идет она к вашим глазам.

Зеленая лента и профиль точеный,
Такой я вас видел во сне,
Когда серебрились и гаснули звоны
В прозрачной святой тишине…

Вы раз только искоса как-то взглянули,
А счастьем душа зажжена…
И в грохоте каменном пасмурных улиц
Я жду повторения сна…

Быть может, вы – призрак, фигура из воска,
Иль кукла – не знаю я сам…
Но очень мне нравится ваша прическа:
Идет она к вашим глазам.

======================================

Перевод на украинский Наталии Горишной

Сайт поэта: Наталия Горишная

                               РОМАНС

Зелений кісник і чорняве волосся
Упали на біле плече...
Повірте, що зачіски милий непослух
Пасує до ваших очей.

Зелений кісник і замріяний профіль –
Такою вас бачив вві сні.
Тоді, як дзвінкі народилися строфи
В сріблястій святій таїні...

На мене ви раз тільки скоса зирнули,
Та мрію плекаю одну –
Що у гуркотнечі мурованих вулиць
Чекає повторення сну.

Можливо, ви – лялька, фігура із воску
Чи привид безсонних ночей...
Та зачіски вашої милий непослух
Пасує до ваших очей.