* * *

Ой, чого калина віти похилила –

Чи багато цвіту, чи важка роса?..

Ой, чого так рано мама посивіла?

А була ж у неї золота коса.

Мамині дороги, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами-лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни…

Гей, дорого дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини. 

Гей, дорого дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини.