*


*
...Ви чуєте? Ви чуєте - він спить!
Я жду вас, товариство, як епоху!

Не дай вам Бог його в мені збудить...
Не кваптеся, беріть мене потроху,

Спочатку губи, руки і чоло,
А потім очі, ноги і легені.

Здається, зайвого у мене не було -
Оце і все, що в мене... будьте певні!

Несіть мене! Пора прийшла якраз!
На досвітку її літак прикрилить...

Скажіть їй, що мене не буде довгий час
І що мене надійно руки вкрили.

Скажіть їй так: вночі знайшли мене,
Лежав на серці всі останні ночі.

Іще одне! Малесеньке одне:
Сховайте для поетів мої очі.

А руки мої дайте літакам...
Легені - вітру... А чоло - блакиті...

Віддайте губи хвилям і волам,
А ноги - квітам, щоб ходили квіти.

Оце і все... Услід мені візьміть
Багряну орхідею у відерці...

Ви чуєте? Ви чуєте - він спить!
Він спить, мій звір! Прекрасний звір у серці!


Вінграновський Микола

1961