Вчора їздили на Ніагару, в цирк з красивою назвою Avaia.
Всі називають цей цирк російським, воно і не дивно :), гляньте тільки на прізвища артистів :
http://www.cirqueniagara.com/performers.htm

Виступ дуже сподобався. По складності трюки все-таки програвали Київському чи Московському циркам, да і взагаі тут фактично були тільки різні акробати і наїздники на конях. Але все було настільки продумано, унікальні костюми і музика, освітлення, переходи між номерами... Було відчуття ніби втрапив в зовсім інший , невідомий казковий світ. Я б назвала це театром-цирком.
А найбільше сподобались Атланти( доречі українці :))і трюки на конях. Трюки на конях взагалі було найкращим виступом що я бачила з конями.

Ми доречі якось минулого року ходили на окреме кінне шоу, теж було сподобалось. Там були представленні коні тільки однієї рідкої породи - Lipizzaner Stallions . Надзвичайно красиві коні- http://en.wikipedia.org/wiki/Lipizzan, а як танцюють! Але все-таки вчорашні наїздники справили більше враження, були моменти коли я по-справжньому затримувала дихання :).

О, і ще вчора була акція, всім хто купляв білети, оплачувалась вечеря( вірніше не вся, а тільки 25 доларів знижки на людину давали, хоча реально можна і в цю суму вкластись) в досить непоганому італійському ресторанчику. Так що ми ще і гарненько повечеряли :).

Якщо хтось не зрозумів з попереднього запису чи ще не чув від мене особисто, так, я- вагітна , 17,5 тижнів. Ми все таки вирішили вступили на цей тяжкий шлях батьківства. Просто боялись летіти на Україну без вагітності :), а то шо мої батьки, що Влада про це тільки і мріяли, як могли нам натякали. Та що там натякали, погрожували :). Так що під тиском суспільства, під тиском цифр "30" :) я здалась :), за мною не втримався і Влад :).

Щоб одразу попередити питання:
Почуваю я себе чудово, дитина розвивається прекрасно.
Поки не знаємо хто буде, чи хлопчик, чи дівчинка, але для нас це немає значення.

Ми дуже любимо нашу квартиру і будівлю, а собливо вид з вікна і гарне розташування- і центр, і парки поряд, взагалі район красивий. Да і просто звикли ми :). Але ця квартира односпальна, тобто двохкімнатна. Хоч при цьому вона і велика, приблизно 70 км метрів, для нас двох її вистачало і друзів було де прийняти. Зараз же, в звязку з малечею, що почала вже трошки пишатись в моєму животику і вимагати місця і собі :), ми вирішили що нам потрібно більше. В результаті обговорень з Владом зійшлись на ідеї рентувати будинок. А в результаті багатьох переглядів вже і вибрали його, підписали договір. Так що з першого листопада ми житимемо на новому місці. Будинок великий, симпатичний і в іншому, але теж дуже хорошому районі. Надіюсь ми там будемо такими ж щасливими як і тут :). Єдине що погано- я ненавиджу переїзди!!!

Лінуюсь якось писати, не має натхнення :).
Насправді якось спочатку після поїздки на Україну знову втягувалась в канадське життя + трошки хворіла + роботи куча + особистих новин багато.
Як зїздили на Україну, так мені добре там було, друзі прийняли як ми нікуди і не відлітали ніколи, стільки кохання і уваги від рідних... Прийшли думки, а чи правильно ми зробили, що імігрували, чи може варто повернутись. Але ось пройшов місяць з того часу як повернулись, і я розумію, що все-таки мій дім вже тут. Звичайно за Україною я завжди сумуватиму і відвідуватиму її, але жити я поки хочу саме тут.

Багато фоток

Як я вже писала, в принципі в Канаді можна знайти майже всі такі самі продукти, як і на Україні. Але все-таки є деякі, яких немає :(. Наприклад, непастеризоване молоко. Тут є різні види молоко, з жирністю від 0% до 3,75%, ванільне, соєве, кокосове :), але свіжого, непастеризованого не знайти ні на якому фермерському базарчику. Адже в Онтаріо взагалі продавати необроблене молоко не легально :(.
А ще тут білі гриби, підберезовики чи лисички можна купити тільки сушеними чи маринованми, і то в польсько-українських магазинах, місцеве населення наївно рахує, шо парниковий шампіньйон- це смачний гриб :).
Так поки я була в батьків, як вже я відірвалась :). Молоко пила літрами, нормальними жареними грибами відїдалась, мед з вощини їла :).
Ось доречі мої тато і мама дивляться до пасіки, доці кращу рамку з медом вибирають :):

Я доречі контрабандою провезла домашнього меду до Канади , тут він звичайно є, і непоганий, але Марлен так просила привезти липового :)
ще фотки з грибами

http://news.online.ua/2007/06/10/215914.php
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C
http://www.castles.com.ua/kore.html
Багато фоток

За цей тиждень на роботі трошки розгребла завал після відпустки, майже вилікувалась під простуди, шо зловила в останні дні в Україні, зустрілась з багатьма друзями, роздала всі подарунки\замовлення і т.д. Так що прйшов час глянути на фотографії що ми наробили на Україні... Але нажаль фотографії зробили мало і то вони в більшості банальні або особисті, показувати їх не цікаво. Краще я тут викладу цікавіші фотографії, ось наприклад чим Україна вигідніше відрізняється від Канади :), Владлен не втримався щоб не сфотографувати:

З України повернулись, хоч і хотілось там залишитись :).
Коротко- все пройшло дуже класно. Як і планували, постарались більшість часу приділити рідним, адже за ними найбільше скучаємо. Спочатку ми 2,5 дні провели в Києві, потім з моїми братиками вилетіли до Сімферополя, де нас зустріли і відвезли на дачу батьків Влада. Там, за 30 км від Севастополя, прямо на березі Чорного моря я провела 6 днів, а Владден 12. Але відпочивали ми на дачі не тільки з Влада батьками і моїми братиками, а ще з друзями: Льонею і Мілою, Лексиком і Оленкою, малим Захариком. На один день приїзджав і гості і Саня Татура з Ірою, вони також в цей час відпочивали в Криму. Так що було дуже весело :).
Після короткого морського відпочинку я з братиками вилетіла до моїх батьків, а через деякий час до нас приєднались Влад і його батьки. Тут ми вже насолоджувались збором грибів, свіжим молоком, медом з власної пасіки і т.д. :).
Три тижні пролетіли непомітно, в суботу вечором перед відльотом ще зібрались з компанією друзів в Києві, а в неділю зранку вже мчались в Бориспіль :(.


Фотки потім.

Речі спаковані, в квартирі майже прибрано :), і через 3 години ми виїзджаємо до аеропорту. А завтра в цей че час ми вже будемо в Києві !!! Навіть якось не віриться...

Знайшла на Flickr непогану групу фотографій з наших "двох в одному" містечок, Kitchener-Waterloo. Кому цікаво про містечка- http://en.wikipedia.org/wiki/Kitchener-Waterloo

А фотографії- http://www.flickr.com/groups/kwontario/pool/, http://www.flickr.com/groups/waterloo/pool/, особливо мені подобаться фотографії з мого улюбленого парку- http://www.flickr.com/groups/waterloo_park/pool/

Ось ще:
http://travel.webshots.com/album/82579038aVWbGF
А ось фотографії зі спутника якраз нашого будинку( він -висотка, що ближче до Брансвік)- http://maps.google.ca/maps?q=Kitchener+Waterloo&hl...456&spn=0.002289,0.004549&z=18

Випадково знайшла блог сім'ї американців які саме в процесі всиновлення українських дітей - http://melissadrew-adoption.blogspot.com/
І як виявилось подібних історій дуже багато- http://ukraine.adoptionblogs.com/index.php/weblogs/ukraine-adoption-blogs-1997-2005
In 2005, U.S. citizens adopted approximately 821 children from Ukraine.

Всім хто любить фотографію, дуже рекомендую проглянути розділ "Избранное" зі щоденника http://rykun.livejournal.com/

І ще фотки з тваринами з того ж парку.
Одного дня на пляж приходив хлорець з двома дуже красивими собаками, однієї породи(нажаль не знаю якої), але різного кольору і віку. Коричнева була помітно старше, а чорна активніша. Так ось, він кидав в воду одну палочку, за якою кидались обидві собаки, звичайно чорна опинялась біля палочки швидше. Але саме цікавіше починалось потім, коричнива на півдорозі до сущі починала забирати палочку в чорної :). Як правило закінчувалось все мирно і полюбовно, вони разом несли палочку господарю:

Ще з того ж парку, черепаша, що виповзла на дорогу:


Доречі черпаху на дорозі помітив народ, почав турбуватись, щоб її ніхто не переїхав, покликав працівника парку, який довго і терпляче зганяв її з дороги палочкою. Ні, я мабуть ніколи не звикнусь з місцевим відношенням до тварин :).

Влад годував бурундукових білочок черешнею, а за це вони йому позували :)( фотографія з того ж Bruce Peninsula парку):

1 липня був День Канадиі ну і відповідно аж три дні визідних, ми відпочивали в дуже класному парку, 3,5 години від нас на північ. Сама місцевість це вузький, довгий півострів ( http://maps.google.com/maps?hl=en&q=Bruce+peninsul....646653,20.390625&t=k&z=6&om=1) що врізається в одне з Великих озер- Гурон. І якраз побережжя там дуже красиве: скелі,багато каміння, дуже чиста, хоч і холодна, вода неймовірних відтінків. Ось наприклад таких:


Хоч з погодою нам не дуже повезло, було досить прохолодно і навіть дошик намагався капать пару раз, все одно залишились незабутні враження.

Фотографії тут, частина з них зроблина Машею і Дімою на їх фотик, частина мною на мій і Владом на відповідно його -

Bruce Peninsula National Park

Владлен отримав кучу подарунків, і нього тепер і правильна сокирка навіть з ініціалами коваля що її виковав, і крута сумка для тенісу і компьютер для велосипеда, але найбільш неочікуваним і цікавим подарінком був танець спеціально для Владлена. Одна із гостей, Алла, професійна танцівниця, станцювала танець живота:

Минулі вихідні ми досвятковували Владове ДН. Друзі, вогнище, ліс і дуже красиве озеро..Що може бути краще? :).
Хлопців неможливо було витягнути з води, як вони тільки не стрибали в вроду :):



Остання фотографія не моя, її зробив Денис, що їздив з нами. Він взаналі гарно фоткає, ось лінк до його фотозвіту:
http://public.fotki.com/nomet/2007/2007-06-17-canada-c/
Мої фотки звичайно не йдуть в ніяке порівняння, до того ж я їх зовсім не обробляю, тільки зменшую :), але шоб доповнити картину-
http://good-times.webshots.com/album/559510689NJVGNr?start=0

У Влада 8 червня було чергове ДН :). Святкувати ми почали зарання, ще до свята,з Марлен і Девідом, так як Девід їхав у відрядження і 8 числа його не було в місті. Саме 8 червня Влад захотів провести тільки зі мною, я виконувала всі його забаганки, наприклад зранку схопилась, приготувала оладки і принесла сніданок в ліжко. Обідати і вечеряти також ходили в ті ресторанчики що він вибирав. Але головне святкування в нас намічається на наступні вихідні, ми їдемо на кемпінг на озеро. Має бути дуже весело, планує бути чоловік 15, з Штатів народ підтянеться.
На кемпінг звичайно не можуть поїхати Наталя з Юрою, вони з малим поки навіть в магазині не особливо розгулювати можуть :). Вони в цю суботу приходили до нас в гості, Ярослав помітно підріс. Доречі в нього є свій сайт- http://yaro.ca/gallery/main.php Також на кемпінг не зможуть підїхати Вітя Гавриш і Маринка, але ми з ними вчора зустрічались. Так що ми всіх охопили :).

Владлен отримав вже кучу подарунків, я йому подарувала тенісну ракетку, оскільки він дуже захопився останнім часом тенісом, ми продовжуємо брати уроки і самі граємо майже щодня. Виходить все краще і краще :). Вчора йому подарували набір з компасом, ножиком і ще кучею інструментів, він радів як дитя :). Але найбільше він зрадів рогатці, вчора компанією виробовували, стріляли по пластиковим стаканчикам :). Малі, Антон і Вадим, дуже Владу заздрили :).