-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Гаччен

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 09.12.2013
Записей: 600
Комментариев: 464
Написано: 1787


ВІДЕО. СКАНДАЛЬНА ПРОМОВА КІБОРГА НА СВЯТКУВАННІ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Четверг, 27 Августа 2015 г. 23:26 + в цитатник

Метки:  

МУДРЫЕ МЫСЛИ ОМАРА ХАЙЯМА

Четверг, 27 Августа 2015 г. 19:45 + в цитатник

Омар Хайам, пожалуй, самый известный восточный философ. Он сделал существенный вклад в развитие математики и астрономии, но широкому кругу людей он известен, в первую очередь, как поэт. Его четверостишия — рубаи (рубайты) необыкновенно мудры, саркастичны, ёмки, точны и удивительно современны, несмотря на то, что написаны почти тысячу лет назад.

О ЛЮДЯХ

Чем ниже человек душой, тем выше задирает нос. Он носом тянется туда, куда душою не дорос.                      Один не разберет, чем пахнут розы. Другой из горьких трав добудет мед. Кому-то мелочь дашь, навек запомнит. Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет.                                                                                               В одно окно смотрели двое. Один увидел дождь и грязь. Другой — листвы зелёной вязь, весну и небо голубое.                                                                                                                                                                       Мы источник веселья и скорби рудник. Мы вместилище скверны и чистый родник. Человек, словно в зеркале мир многолик. Он ничтожен и он же безмерно велик!


5474124_omarhayam_1_ (695x400, 68Kb)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Кто жизнью бит, тот большего добьется. Пуд соли съевший выше ценит мед. Кто слезы лил, тот искренней смеется. Кто умирал, тот знает, что живет!

Как часто, в жизни ошибаясь, теряем тех, кем дорожим. Чужим понравиться стараясь, порой от ближнего бежим. Возносим тех, кто нас не стоит, а самых верных предаем. Кто нас так любит, обижаем, и сами извинений ждем.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Мы больше в этот мир вовек не попадем, вовек не встретимся с друзьями за столом. Лови же каждое летящее мгновенье — его не подстеречь уж никогда потом.

Не завидуй тому, кто силен и богат, за рассветом всегда наступает закат. С этой жизнью короткою, равною вдоху. Обращайся, как с данной тебе напрокат.

Не делай зла — вернется бумерангом, Не плюй в колодец — будешь воду пить, Не оскорбляй того, кто ниже рангом, А вдруг придется, что-нибудь просить. Не предавай друзей, их не заменишь, И не теряй любимых — не вернешь, Не лги себе — со временем проверишь, Что этой ложью сам себя ты предаёшь.

«Ад и рай — в небесах», — утверждают ханжи. Я в себя заглянув, убедился во лжи: Ад и рай — не круги во дворце мирозданья, Ад и рай — это две половинки души.

5474124_sCWvmcbVzGk_1_ (604x346, 92Kb)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Общаясь с дураком, не оберешься срама, Поэтому совет ты выслушай Хайяма: Яд, мудрецом тебе предложенный, прими, Из рук же дурака не принимай бальзама.


О ЛЮБВИ

Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало. Два важных правила запомни для начала: ты лучше голодай, чем что попало есть и лучше будь один, чем вместе с кем попало.

Можно соблазнить мужчину, у которого есть жена, можно соблазнить мужчину, у которого есть любовница, но нельзя соблазнить мужчину, у которого есть любимая женщина. 

Шипы прелестных роз — цена благоуханья. Цена хмельных пиров — похмельные страданья. За пламенную страсть к единственной своей ты должен заплатить годами ожидания.

О горе, горе сердцу, где жгучей страсти нет. Где нет любви мучений, где грез о счастье нет. День без любви — потерян: тусклее и серей, чем этот день бесплодный, и дней ненастья нет.

В любимом человеке нравятся даже недостатки, а в нелюбимом раздражают даже достоинства.

5474124_hayam_1_ (696x400, 95Kb)                                                                                                                                                                      

Дарить себя — не значит продавать. И рядом спать — не значит переспать. Не отомстить — не значит все простить. Не рядом быть — не значит не любить.


Сорваный цветок должен быть подарен, начатое стихотворение — дописано, а любимая женщина — счастлива, иначе и не стоило браться за то, что тебе не по силам.

Я думаю, что лучше одиноким быть, Чем жар души «кому-нибудь» дарить. Бесценный дар отдав кому попало, Родного встретив, не сумеешь полюбить.

Муки старят красавиц. Избавь от беды Ту, чьи веки прозрачны, а губы тверды. Будь с любимой нежней: красота ускользает, На лице оставляя страданий следы.

 


Метки:  


Процитировано 1 раз
Понравилось: 2 пользователям

Foreign Policy: У Порошенко нет воли к борьбе с коррупцией

Четверг, 27 Августа 2015 г. 12:08 + в цитатник

Несколько недель тому назад украинский президент Петр Порошенко опубликовал в Wall Street Journal статью, в которой расхвалил свои достижения на президентском посту. Первым и главным стало утверждение о том, что его правительство добилось успехов в борьбе с наследием «20-ти с лишним лет правления в советском стиле, повсеместной коррупции, кумовства и неэффективной политики». Он сослался на усилия по созданию новой полиции, которая, как надеется Порошенко, будет свободна от глубоко укоренившейся коррупции. Он рассказал о мерах по реформированию судебной власти, которая уже давно страдает от взяточничества, и похвастался своими успехами в привлечении на работу «молодых реформаторов» из-за рубежа, которые стали «новыми лицами» в правительстве.

Но что самое главное, он провозгласил новый подход к государственному управлению, в котором, по словам Порошенко, будет присутствовать открытость и подотчетность перед гражданами страны. «Сегодня, после проведения свободных, честных, высоко оцененных в мире выборов, — написал он, — украинское руководство прозрачно и подотчетно так, как никогда прежде».

Все это прозвучало настолько прекрасно, что я решил проверить президента на предмет его обещаний. Особенно меня заинтриговало его заявление о том, что «за прошедший год за коррупцию было осуждено 2 702 бывших руководителя и чиновника». Если так, то у его правительства не может быть никаких причин для сокрытия деталей. Столь поразительные цифры - это замечательное достижение. (При этом стоит заметить, что уголовные процессы на Украине, как и в большинстве стран, обычно открыты для публики.)

И тем не менее, когда я попросил в президентской администрации список осужденных, мне ответили отказом. Я захотел узнать причины, и мне было сказано, что эти имена «засекречены». Вот вам и хваленая открытость Украины после Евромайдана.

К сожалению, такое нежелание дать возможность внимательно изучить назойливо рекламируемые Порошенко реформы является весьма показательным. Президент находится под мощным прессом, на него давят Вашингтон, Брюссель, международные финансовые институты и, конечно же, граждане Украины, которые требуют, чтобы он выполнил свои обещания относительно проведения реформ и снижения коррупции. Однако смена названия главного правоохранительного органа Украины с «милиции» на «полицию» сама по себе не приведет к драматическим преобразованиям в раздутом, коррумпированном и некомпетентном министерстве внутренних дел. Точно так же, никакие положительные заголовки в газетах не смогут скрыть тот факт, что президентская кампания по борьбе с коррупцией зашла в тупик, и сегодня 72% украинцев считают, что их страна идет в неверном направлении. В качестве примера они приводят конфликт с пророссийскими сепаратистами на востоке и коррупцию, называя их главными проблемами, стоящими перед Украиной.

Мрачная реальность заключается в том, что гниение и разложение в украинском государстве всегда начиналось с верхушки, с коррумпированной и циничной цепочки высокопоставленных политиков и магнатов бизнеса. Но именно здесь усилия Порошенко пробуксовывают. Украинским реформам угрожает не какое-то там мелкое взяточничество, обычное для многих стран. Нет, им угрожает коррупция на высоком уровне, причем в таких масштабах, что среди 15-ти бывших советских республик только в трех показатели хуже, чем на Украине. Это данные международной организации по борьбе с коррупцией Transparency International.

Центральная проблема состоит в том, что президент не выполняет свои обещания побороть всепроникающее влияние олигархов — этих акул бизнеса с политическими связями, чье господствующее положение в ключевых отраслях экономики усиливается тем обстоятельством, что они владеют влиятельными средствами массовой информации. Недовольство олигархами стало одной из главных движущих сил движения Евромайдана, которое смело бывшего президента Виктора Януковича, считавшегося олицетворением олигархической системы. Но, как это ни парадоксально, состоявшиеся после его свержения выборы привели к власти не кого-нибудь, а миллиардера-политика Порошенко (который одно время занимал важный пост в правительстве Януковича). В своей новой книге Ukraine: What Went Wrong and How to Fix It (Украина: что пошло не так и как это исправить) Андерс Аслунд (Anders Aslund) пишет, что «крупные бизнесмены захватили власть в украинском государстве в большей степени, чем в любой другой пост-коммунистической стране». Он предупреждает, что «власть олигархов необходимо сломить», чтобы обеспечить успех реформ.

Зная о том, что работа по реформированию системы будет пользоваться доверием лишь в том случае, если удастся ограничить власть олигархов, Порошенко в рамках своей антикоррупционной кампании провозгласил курс на «деолигархизацию». Несколько месяцев назад он вызвал огромный ажиотаж и оживление, когда отправил в отставку с поста губернатора Днепропетровской области одного из самых влиятельных бизнесменов страны Игоря Коломойского. В июне было создано Национальное антикоррупционное бюро. Парламент принял жесткий закон о люстрации, цель которого — избавиться от чиновников советской эпохи (а возможно также, от соответствующих умонастроений). Порошенко также назначил на пост руководителя известной своей коррупцией Одесской области знаменитого иностранца, бывшего президента Грузии Михаила Саакашвили.

Но украинцы ему не поверили. Международный республиканский институт (International Republican Institute) провел недавно социологический опрос и выяснил, что 40 процентов украинцев не видят никаких перемен, а 32 процента полагают, что они идут слишком медленно. Критики заявляют, что немногочисленные аресты высокопоставленных чиновников - это «дешевый спектакль» и «потемкинская деревня с бесполезным закручиванием гаек». В прошлом месяце ведущие общественные организации Украины обратились к президенту с призывом «разблокировать» зашедшие в тупик антикоррупционные усилия.

Такова их реакция на неспособность Порошенко обуздать власть олигархов, которые по-прежнему контролируют экономику страны и ее главные телевизионные каналы. Правящая элита Украины всегда обладала фактическим иммунитетом от судебного преследования, и она по-прежнему стоит над законом. Ее не затронула «кампания деолигархизации». Кто-то получил возможность бежать с Украины, ускользнув от требований гражданского общества о привлечении к уголовной ответственности. Несмотря на отставку с поста губернатора, Коломойский сохраняет контроль над крупнейшим в стране банком и над одной из самых влиятельных телевизионных станций. Но самое странное - это то, что бизнес-империи союзников Януковича, в том числе, его старшего сына Александра, сохранили свое существование на востоке Украины, и эти люди продолжают получать с них доходы.

Попытки затупить когти украинским олигархам должны начинаться с печально известного своей коррупцией энергетического сектора, который высасывает из бюджета миллиарды. Пожалуй, самый заметный магнат в сфере энергетики это Дмитрий Фирташ, который в 1990-х годах начал торговать газом, пользуясь поддержкой разыскиваемого ФБР босса мафии Семена Могилевича (Фирташ сам признавался в этом американскому послу на Украине). Фирташ и другие члены так называемого газового лобби вполне успешно налаживали взаимовыгодные связи со всеми украинскими президентами (в том числе, с Порошенко), с прокуратурой и со спецслужбами. Материалы американской дипломатической переписки, ставшие достоянием гласности благодаря Wikileaks, дают больше детальной информации о коррупции в энергетическом секторе, чем те знания, которыми обладали украинские президенты и правоохранительные органы, постоянно отрицавшие свои тесные связи с Фирташем.

На самом деле, Порошенко уже давно сотрудничает с Фирташем, и это сотрудничество началось в годы правления Леонида Кучмы до оранжевой революции 2004 года. Не прошло и месяца после революции Евромайдана, а Порошенко вместе с чемпионом по боксу Виталием Кличко (сейчас он мэр Киева) отправился в Вену, чтобы заручиться политической поддержкой Фирташа. Фирташ находится в Австрии в ожидании суда в связи с требованиями Вашингтона о его экстрадиции в США, где против него выдвинуты обвинения в коррупции. Прибыв в Вену, Порошенко и Кличко заключилисделку, в рамках которой лидеры газового лобби (Фирташ, бывший министр энергетики Юрий Бойко, а также глава администрации Януковича Сергей Левочкин) получили иммунитет от судебного преследования в обмен на поддержку олигархами их политических амбиций (в виде денег, освещения в СМИ и нужных связей). «Мы получили то, что хотели — Порошенко в качестве президента и Кличко в качестве мэра», — хвастался Фирташ в венском суде. Режим Януковича не смог бы осуществлять свои коррупционные схемы без участия Левочкина — однако сегодня этот человек стал неприкасаемым благодаря той венской договоренности, в заключении которой он участвовал.

Согласившись в ходе политического торга дать иммунитет газовому лобби, Порошенко не просто нарушил свое обещание избавить Украину от олигархов. Не исключено, что он посеял семена будущей контрреволюции. Левочкин и бывший министр энергетики Бойко являются в парламенте лидерами партии «Оппозиционный блок», куда входят бывшие сторонники Януковича. Эта партия твердо стоит на пророссийских позициях, и ее устремления противоречат объявленному Порошенко курсу на евроинтеграцию.

Даже если не обращать внимания на циничное политическое маневрирование Порошенко, стоит отметить, что этот человек сводит на нет собственные усилия по исправлению недостатков и преследованию правонарушений неверными действиями по реализации реформ и назначениями на высшие посты в правоохранительных органах. Коррумпированная до основания украинская прокуратура с ее раздутыми штатами осталась практически нетронутой. Порошенко только усугубляет проблемы, назначая некомпетентных и коррумпированных главных прокуроров, которые быстро дискредитируют себя бездействием или защитой своих коллег-взяточников. Он своими действиями закрепляет и увековечивает всеохватывающую культуру избирательного правосудия: правящая элита и олигархи никогда не подвергаются судебному преследованию (если только они не привлекут к себе внимание правоохранительных органов в других странах), а рядовые граждане почти автоматически признаются виновными, о чем свидетельствует показатель обвинительных приговоров, составляющий 99 процентов.

Назначенный после Евромайдана генеральным прокурором Виталий Ярема с позором покинул свой пост, пробыв на нем всего год. Он прославился тем, что не привлек к суду ни единого члена режима Януковича за убийства и коррупцию огромных масштабов, поставившую Украину на грань банкротства. В середине июля парламент начал процедуру отставки сменившего Ярему Виктора Шокина, который пробыл в должности всего полгода. Организации гражданского общества на Украине сжигают портреты Шокина в знак протеста против тех препятствий, которые он чинит следствию по делам о коррупции в высших эшелонах и об убийствах безоружных демонстрантов с Евромайдана.

Хвастливые заявления Порошенко об осуждении за коррупцию 2 702 чиновников это весьма неудачная попытка ввести в заблуждение украинцев и Запад. Опрос Международного республиканского института показывает, что граждане страны все чаще замечают отсутствие у своего президента политической воли противостоять коррупции. Неудачи Порошенко в решении данной проблемы лишают его шанса на второй президентский срок. То же самое случилось и с победителем оранжевой революции Виктором Ющенко, который в 2010 году набрал всего пять процентов голосов и открыл двери контрреволюции Януковича.

Приближается вторая годовщина Евромайдана, которую Украина будет отмечать в ноябре, однако среди украинцев усиливаются разочарования. Набирают популярность национал-популисты, призывающие к свержению Порошенко, а пророссийские силы и олигархи сохраняют свою силу и власть, поскольку коррумпированная судебная система на Украине их не трогает. Порошенко должен выполнять свои обещания. Если он не сделает этого (а к тому все и идет), европейская интеграция Украины остановится, а революцию Евромайдана будут вспоминать как бесславное событие, похожее на оранжевую революцию десятилетней давности.


Money Still Rules Ukraine, Foreign Policy  (США)


Метки:  

Без заголовка

Четверг, 27 Августа 2015 г. 00:05 + в цитатник
Это цитата сообщения ТАТЬЯНА_51 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Все эти генералы - безответственные скоты, которые будут наказаны, - участник событий под Иловайском

Отчет комисси по Иловайску.




Украинский завод экс-регионала Скударя работает по-новому на оборонку России.

Воскресенье, 23 Августа 2015 г. 22:13 + в цитатник

Терминатор — так называется российская боевая машина поддержки танков, детали для которой изготовляют в Краматорске, на НКМЗ. В городе, где находится штаб АТО, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Владельца НКМЗ боятся трогать, так как предприятие градообразующее. Руководство контролирует рабочих, может вывести их на акции протеста. А какими будут эти акции догадаться не трудно — Георгий Скударь во время оккупации из Краматорска не выезжал, а сейчас очень жалеет, что не попал в анклав, где с украинской пропиской предприятия можно хорошо зарабатывать.

Впрочем если Скударь под боком у штаба АТО работает на российскую оборонку, на НКМЗ и так анклав, государство в государстве.

Подробности в сюжете Виталия Сизова, Общественное телевидение Донбасса.




Метки:  

Александр СОТНИК: КГБ: «Третье пришествие»

Суббота, 22 Августа 2015 г. 19:29 + в цитатник

5474124_8b67e40fdb3e7d5ce7fdf (600x400, 98Kb)По сути, НКВД и его правопреемник – КГБ – всегда были «правой рукой партии», но до определенного момента находились в тени, исполняя самую грязную и кровавую работу по раскулачиваниям, зачисткам, расстрелам и выявлениям «внутренних врагов» с последующими репрессиями. Первая попытка захвата поста главы государства, предпринятая Лаврентием Берией в 1953 году, провалилась. Партия и правительство тут же разглядели в нем «японского шпиона», после чего пресекли деятельность «тайного амбициозника» контрольным выстрелом в холодную чекистскую голову.

 

После этой истории КГБ надолго «залегло на дно», опутывая незримыми щупальцами все ветви власти. Урок Берии был учтен: нельзя лезть «вперед партии», нужно лишь вовремя «подставлять ей плечо», незаметно предлагая выбирать выгодное для «конторы» направление. Так и было до 1982 года, пока на Политбюро ЦК КПСС не напал старческий мор. «Гонки на лафетах» открыл идеологический партайгеноссе Михаил Андреевич Суслов. Вслед за ним эстафетную палочку подхватил вконец истрепавшийся в борьбе за мир «дорогой Леонид Ильич». Как выяснилось, «без инфаркта и паралича» не обходятся даже партийные бонзы. На смену усопшему пришел «решительный лидер» Юрий Владимирович Андропов, немедленно сменивший «мирную риторику» предшественника на более жесткую. Именно при нем усилили борьбу с инакомыслием, возведя психиатрию в ранг карательной медицины; при нем же ходили по кинотеатрам, разыскивая «тунеядствующих элементов»; при нем сбили южнокорейский пассажирский самолет, после чего получили санкции от США, но интересы Европы в тот момент разошлись с интересами администрации Рейгана, и СССР даже смогли достроить газопровод «Уренгой – Помары – Ужгород». Но в 1984 году Андропов умер. Слухов о его смерти было много, как и положено, когда на вершине власти находится «главный сотрудник КГБ»: ведь «контора» всегда правит в режиме «спецуправления» и особой секретности. Одни говорили, что Андропову прострелили почку в результате покушения, другие – что его уморили кремлевские «врачи-вредители, так и не добитые Сталиным», третьи… Впрочем, это уже не столь важно.

После смерти Андропова влияние КГБ ослабевало с каждым годом. Период правления «не преходящего в сознание Кучера» (кличка в Политбюро К.У. Черненко, сменившего Андропова на посту Генсека в 1984 году) оказался слишком коротким, чтобы перегруппировать силы спецслужб и осуществить операцию внедрения во власть стопроцентно своего человека, а в борьбе между претендентами на высший государственный пост победил «молодой и энергичный» Михаил Горбачев. На пленарном заседании ЦК КПСС чаша весов склонилась именно к нему благодаря поддержке (в те годы, казалось – вечного и неубиваемого «патриарха партии») Андрея Громыко.

Очередная попытка реванша состоялась в августе 1991 года, и закончилась полным провалом заговора членов ГКЧП во главе с председателем КГБ Владимиром Крючковым, и последующим переформатированием КГБ в ФСБ, распадом СССР и всеми «постперестроечными прелестями», включая грабительскую приватизацию, позволившую – в условиях не проведения процедуры люстрации – достаточно быстро регенерироваться системному чиновничеству, сбросив, как лишний балласт, марксистско-ленинскую идеологию, и перейдя к откровенным бандитским схемам управления государством.

К концу правления проворовавшегося Ельцина выяснилось, что «низы» не хотят видеть на первом государственном посту полупьяного авантюриста, предпочитая иметь «сильную и направляющую руку». И такая «рука» была найдена в виде «молодого, энергичного, а – главное – трезвого» Владимира Путина. Первым его Указом вся «семья Ельцина», ушедшего в отставку, выводилась из-под юридического удара, получая гарантии абсолютной неприкосновенности. С несколькими условиями, среди которых было молчание самого Ельцина (он ни разу не прокомментировал «успехи» своего преемника) и постепенный уход от принятия важнейших финансово-политических решений. На смену «ельцинской элите» пришла «питерская разбойничья бригада». Чубайса – как рыжее, но умное чудо, постоянно раздражающее электорат – оставили. Кто-то должен был составлять грамотные системные отчеты – ведь чекисты к тому времени совсем разучились эффективно управлять, предпочтя умножению – деление, а сложению – вычитание. Но никакой Чубайс не является панацеей от разложения, поразившего систему, и случилось то, что случилось. О причинах произошедшего я подробно рассказывал в предыдущих статьях, поэтому не вижу смысла повторяться.

На сегодняшний день назрела проблема смены первого лица государства. Владимир Путин в силу массива совершенных ошибок более не может исполнять эту роль. Он нерукопожатен и скомпрометирован, и его нужно постепенно «выводить из игры». И уже в недалеком будущем мы станем свидетелями того, как это будет происходить. Впрочем, некоторые детали этой «спецоперации» видны уже сегодня.

Первым шагом был уход Александра Ткачева с поста губернатора Краснодарского края. Любой житель Краснодара подтвердит, что г-н Ткачев фактически являлся «краснодарским кошельком Путина». Это он собирал дань, концентрируя финансы в своих (а фактически – в путинских) руках, поощряя бандитизм по примеру злополучной станицы Кущевская. Модель Кущевки – это и есть модель путинского государства в миниатюре. Но Ткачева переместили не просто так, а с явным умыслом: «позволить братку еще немного потрепать репутацию «папы» перед его окончательным уходом». И вот Ткачев кладет Путину на подпись бредовую бумагу с предложением об уничтожении иностранных санкционных продуктов. В России никогда не «боролись» с едой. Россия – страна перманентного недоедания, живущая под дамокловым мечом внезапного дефицита. В нашей стране генетически заложена память о «соли и спичках», а крошки со стола собирает в ладошку почти каждый пенсионер. Указ, подписанный Путиным, явился мощнейшим ударом по его репутации внутри страны – когда даже торговцы на рынках покрутили пальцем у виска и усомнились в адекватности руководителя государства. А новые, и – кстати сказать, весьма навязчивые – доклады по телевизору о победе над «санкционными гусями, утятами, помидорами и персиками» лишь усилили раздражение населения.

Вторым шагом, который пока еще не состоялся, но может быть сделан в любой момент, является скорая возможная отставка Рамзана Кадырова с поста главы Чеченской республики. 31 июля 2015 г. в интервью РИА Новости Кадыров заявил: «во власть в Чечне должны прийти более умные и гибкие люди» – ни больше, ни меньше. В тот момент, когда его подозревают в организации убийства Бориса Немцова, совершенного в ста метрах от Кремля 27 февраля 2015 года, уход Кадырова со своего поста может говорить только об одном: его «дожали». Кто именно? – второй вопрос. Главное – из него практически «выбили» готовность покинуть «намоленное перед Аллахом Владимиром» место. Сдадут ли его следствию или отдадут на растерзание боевикам, отправят доживать «сладкие дни» под сенью Совета Федерации или позволят, как он сам предположил, «разводить пчел» – не столь важно. Главное, что «Кадыров пошел». Или находится в полушаге от этого, чего и не скрывает.

И, наконец, третий шаг – уже системный. 17 августа стало известно, что глава РЖД и ближайший друг Путина – Владимир Якунин – уходит со своего поста. Предполагается, что его определят под «крышу» Совфеда, который все больше напоминает «сливной бачок» для незадачливых друзей Володи, ставших балластом для системы – вместе со своим «патроном».

Наивно думать, что со «сливом Вовочки» реформируется и сама система. Она не способна к реформированию. И кто бы ни пришел на смену Путину – условный Сергей Иванов, Патрушев или Бортников – вместо реформ общество ощутит на себе чудовищную трансформацию, построенную на «покаянии за содеянное прежним сукиным сыном» в обмен на снятие санкций и поставку финансового кислорода в задыхающуюся от кризиса страну. Внутри России следует ожидать еще большего «закручивания политических гаек». И, как бы там ни было, но «третье пришествие КГБ» не сулит для нашей страны ничего позитивного, обещая пролонгацию процесса гниения по всей площади и без того разоренной России.


Метки:  


Процитировано 1 раз

Порошенко - худший президент в истории Украины

Четверг, 20 Августа 2015 г. 21:08 + в цитатник

С Порошенко все давно ясно... А вот народ будет иметь адекватную Власть, только тогда, когда научится голосовать не за цветистые обещания и наборы с гречкой...




Метки:  


Процитировано 3 раз

Порошенко залишається власником фонду "Прайм Ессетс Кепітал" і банку МІБ

Четверг, 20 Августа 2015 г. 19:37 + в цитатник

Метки:  

Сенцов перед тим, як піти з зали суду зацитував Булгакова.

Среда, 19 Августа 2015 г. 23:26 + в цитатник

Український режисер Олег Сенцов виступив із останнім словом у суді в російському місті Ростов-на-Дону, пишеtsn.ua.

Українець із гордо піднятою головою заявив про те, що нічого не проситиме у російського "окупаційного" суду, бо він не може бути справедливим.

"Тут всім все зрозуміло. Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, ваша честь. Понтій Пілат, коли посидів на Місяці багато років, обдумуючи свій вчинок, потім – коли його пробачили – йшов по місячній доріжці з Га-Ноцрі і казав йому: "Ти знаєш, ти був правий – найстрашніший гріх на землі – це боягузтво. Це написав великий російський письменник Михайло Булгаков, і я з ним згоден. Боягузтво – найголовніший, найстрашніший гріх на землі", - цитує Громадське.tv слова українця.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                "Ваша пропаганда відмінно працює. І я певен, що більшість населення Росії вірить у те, що їм говорять: в те що Путін – найбільший молодець, в Україні – фашисти, і Росія робить все правильно. Але я також розумію, що є люди... які прекрасно розуміють, що немає в Україні ніяких фашистів, що Крим забрали незаконно, а ваші війська присутні на Донбасі",  додав режисер.

За його словами, навіть у в'язниці він зустрічав найманців з окупованого Донбасу, які вертаються назад до Росії із боєприпасами і чекають, що їх зустрічатимуть як героїв. Натомість у реальному житті їх затримують на кордоні та кидають за ґрати.

"Але окрім цих усіх є ще третя частина населення Росії, яка прекрасно розуміє, що відбувається, яка не вірить у "байки" вашого агітпрому, які розуміють, що відбувається на землі та в світі, які жахливі злочини коїть ваше керівництво, але ці люди чомусь бояться. Вони думають, що нічого не можна змінити, що систему не зламаєш, ти один, нас мало, на всіх закриють у тюрмах, уб'ють, знищать і сидять тихо", - сказав режисер, додавши, що українцям вдалося перемогти злочинну владу.

"Просто я хочу, щоб у вас більше не правили злочинці. Тож єдине, що я можу побажати – третій, інформованій частині населення Росії – навчитися не боятися", - резюмував Сенцов.

Нагадаємо, українського кінорежисера, сценариста та активіста Євромайдану Олега Сенцова російська ФСБ затримала у ніч проти 11 травня 2014 року у Сімферополі та звинуватила у підготовці терактів у Криму, пізніше його перевезли до Москви. Зокрема, Сенцову закидають керівництво диверсійно-терористичною групою "Правого сектору", яка начебто здійснила 14 і 18 квітня 2014 року підпали штабів "Російської громади Криму" і "Єдиної Росії" в Сімферополі, а також готувала в кримській столиці вибухи біля пам'ятника Леніну і Вічного вогню. Російський прокурор запросив для Сенцова 23 роки колонії суворого режиму, іншому фігуранту справи - Олександру Кольченку - "світить" 12 років.                                                                                                                                                                                                                                            




Метки:  


Процитировано 1 раз

ВОЛОДИМИР ПАРАСЮК

Вторник, 18 Августа 2015 г. 23:23 + в цитатник

5474124_vl_parasuk_1_422x240 (422x240, 15Kb)Цілий день в районі Мар'їнки бої.Ну що, пане Президенте, ви думали, що буде мир, але його не буде доти, доки не буде перемоги. Вам цього не зрозуміти бо ви не борець і не воїн. Як вам сьогодні події на сході? А інакше й не могло бути, бо з психом ніхто не домовляється. Більше слухайте своїх генералів, які винні у військових трагедіях, де загинули тисячі наших воїнів. І не забудьте ще відмазати Назарова від відповідальності, бо підвищення він вже отримав ... Дуже шкода, що українці на Майдані не зрозуміли хто ви. Ваші слова "назад" і "не ведіться на провокацію" не принесли нам перемоги. Перемогу здобули прості люди, які з бруківкою в руках йшли вперед. Так і зараз: ви носите вишиванку, говорите "Слава Україні" і розказуєте про те, як треба боротись з ворогом, але це тілька слова і жодного діла. Не ви рятуєте Україну і не ви її врятуєте. Це зроблять прості хлопці і дівчата, які навіки стануть справжніми героями цієї країни. P.S. ...не забудьте до кінця знищити кожного патріота, який зачепив ваше самолюбство.


Метки:  


Процитировано 1 раз

Пионтковский Дальнейшие действия Путина

Понедельник, 17 Августа 2015 г. 22:38 + в цитатник

Умнейший и честнейший политолог. Говорит просто и без затей, даже средний тупой рашист его мог бы понять, если бы захотел. Но тут уж не поможешь, у них злоба, замешанная на великодержавных комплексах, заменяет им всё.




Метки:  


Процитировано 1 раз

Порошенко и Авакову от солдата из Иловайского котла

Воскресенье, 16 Августа 2015 г. 13:14 + в цитатник

Боец 39-го БТРО в интервью журналисту Ростиславу Шапошникову рассказал все, что думает об украинской 
власти и командовании АТО. Интервью было записано 28 августа 2014 года в окружении, который позже 
назовут "Иловайский котел" - самое страшное побоище за все время войны на Донбассе.




Метки:  


Процитировано 3 раз
Понравилось: 1 пользователю

«Порошенко - найбільша внутрішня загроза для України», - Доній

Суббота, 15 Августа 2015 г. 22:16 + в цитатник

5474124_dc65213521a765a6adefd03a0078522b_S (280x187, 38Kb)Гостем проекту Чат на порталі Главред був політик, голова Центру досліджень політичних цінностей, телеведучий Олександр Доній. Він відповів на гострі питання, що надходили під час онлайн-конференції, та відповіді на них.

Олександре, чи вважаєте ви потрібним і доцільним проведення військового параду 24 серпня, чи матиме він хоча б якесь значення та користь?

До військових парадів населення привчалося ще керівництвом СРСР. Вони були формою ідеологічного виховання в державі. В Україні після агресії з боку Росії значна частина населення хоче бачити міцність ЗСУ, які можуть протистояти російській навалі. Тому значна частина населення позитивно ставиться до параду. А от щодо пріоритетності з боку держави, то мушу нагадати, що торішній військовий парад фактично зосередив увагу Верховного головнокомандувача, керівництва ЗСУ, і в цей час трапилася трагедія зі знищенням українських патріотів. Замість того, щоб будувати систему розвідки, систему захисту своїх позицій — що і належить робити вищому військовому керівництву, воно пріоритетом визначило проведення військового параду в Києві. Особисто я вважаю, що пріоритетом мав би бути захист українських громадян і захист національної безпеки. А зовнішні ефекти типу парадів для мене є питанням другорядним.

Чи плануєте ви повертатися у «велику політику»?

Перший мій виступ в університеті на захист української мови був у 1986 році. У 1988 році мене вже виключали з університету за «український буржуазний націоналізм» за спробу проведення диспуту на історичному факультеті на тему про те, чи був Голодомор штучним. А в 1989 році ми створили Українську студентську спілку, в 1990-91 роках проводили акції, виборюючи незалежну Україну. Найбільш відома з них — Революція на граніті. Як на мене, саме це і є «велика політика». У нас же значна частина людей асоціює «велику політику» зі статусом депутата чи міністра. Для мене депутатство ніколи не було метою. А свою громадянську позицію я, як раніше засвідчував, зараз засвідчую, так і надалі засвідчуватиму. Щодо виборів, то нинішня влада приймає найбільш антидемократичні зміни до законодавства за 24 роки незалежності. Такого олігархічного закону, як закон про вибори місцевого самоврядування, в історії України ще не було. Вона це робить саме з метою відрізання від участі у виборчому, а відповідно й політичному процесі маси активних та ідейних людей.

Доброго дня! Якими ви бачите подальші перспективи мінського процесу? Чи здатні дипломати мирним шляхом та переговорами врегулювати ситуацію на Донбасі?

Ніякі дипломати в мінському процесі насправді участі не беруть. Так званий «мінський процес» — це план Путіна, який за домовленістю з ним втілює Петро Порошенко. Виглядає так, що ці домовленості вони уклали ще до президентських виборів. Вони проявлялися спочатку в «Мирному плані» Порошенка, потім у Мінських угодах, які насправді повинні легітимізувати концепцію Путіна про те, що в Україні відбувається не російська агресія, а «громадянська війна». В подальшому бандитські режими ЛНР і ДНР повинні бути інкорпоровані в політичне тіло України з фактичним правом вето на європеїзацію, демократизацію та українізацію. Петро Порошенко чітко втілює цей план Путіна, і, зрештою, зламалися всі західні союзники, помічаючи, що Україна діє узгоджено з Росією, і вони легітимізували, на жаль, цей процес. Поки буде Порошенко при владі, внутрішнє руйнування України згідно мінському процесу продовжуватиметься.

Вітаю вас! Ще три роки тому я знайшов інформацію про те, що особисті статки президента ЕРЕФ В.Путіна сягають 200 млрд дол. Як відомо, російські і певна частина світових ЗМІ ретельно ліплять з Путіна образ надвпливового політика, посилаючись при цьому на різні взяті зі стелі опитування. На вашу думку, це наслідок банального підкупу з боку Путіна чи щось інше? Таке ще до вас запитання. Чи є шанс на одужання від імперського синдрому у більшості російського суспільства?

Путін, як свого часу Гітлер, є світовим злом, який використовує різноманітні ресурси держави — фінансові, людські, військові, інформаційні — для зовнішньої агресії. Я не бачу внутрішніх ресурсів російського народу на цей момент для усвідомлення цієї загрози і внутрішнього очищення. Нагадаю, що німці очистилися від нацистської пропаганди після двох речей: 1) окупації Німеччини внаслідок Другої світової війни, 2) денацифікації на західних землях. Лише після цих двох речей німці прийшли до внутрішнього очищення і усвідомлення пріоритету ідей гуманізму. Відповідно і для очищення Росії мусить бути, як мінімум, жорстка зовнішня блокада від усієї світової спільноти — економічна, гуманітарна та інше. Тоді теоретично можуть бути створені умови для серйозної внутрішньої кризи в Росії, яка, в свою чергу, призведе до повалення режиму Путіна або його наступників. Нагадаю, що Україна, навіть при зовнішній агресії з боку Росії, підтримує торгівельні стосунки з Росією. І Президент Порошенко показує приклад цьому і навіть не наважується ввести візовий режим із країною-агресором. Насправді це означає стимулювання Росії до наступних агресивних кроків з її боку.

Добрый день. ваше отношение к Порошенко сейчас, год спустя? он всё больше напоминает болтуна ющенко. Думаю, сейчас его рейтинг упал до 25-27%. Как вы относитесь к его непонятной позиции по донбассу? Никто не понёс наказания за убийства и коррупцию в стране.

Я вважаю, що Петро Порошенко є зараз найбільшою внутрішньою загрозою для України. Найбільшою загрозою для України є Путін, Кремль і Росія. А всередині країни ми маємо керівника, який при патологічному небажанні говорити правду використовує свої владні повноваження вже багато років для збільшення прибутків своїх бізнесів і, маючи домовленості з Володимиром Путіним, веде Україну до планомірного внутрішнього ослаблення. В тому числі вносячи такі зміни до українського законодавства, зокрема, до Конституції, в яких зацікавлений Кремль і Путін. Отже, найнеобхіднішою річчю в Україні були б зараз дострокові перевибори президента. Але прикрою реальністю є те, що більшість суспільства цього не усвідомлює. Петро Порошенко вміє говорити красиві і правильні речі, а те, що він робить справи, абсолютно протилежні своїм словам, суспільство не бачить, в тому числі через домовленість влади з олігархами, які володіють медіа ресурсами. Тому за Порошенка-президента українці будуть і далі бідними, влада буде і далі узурпуватися, в економіці і далі буде засилля монополістів, тобто олігархів, за посиленням серед них гранд-олігарха, яким є Петро Порошенко. І Україна де-факто перетворюватиметься на домініон Росії, де саме у Володимира Путіна буде інструментарій для унеможливлення європеїзації, демократизації, українізації та дерусифікації України. І, на жаль, так триватиме, поки Україна не переобере Петра Порошенка.

Чи існує хоч де українська «еліта»? Її немає в реальному секторі (інженерія, наука, медицина), бо немає сучасних результатів. У силовому блоці теж нічого.. Що з гуманітарно-політичною сферою? Чи знайдеться тисяча(і) професійних/порядних/патріотичних? Що робити: а/ гарні керманичі є, треба їх просто посадити на Печерськ, б/ ждати, що за років 20 самі виростуть, в/ імпортувати тисячу(і) варягів до всіх міністерств та ОДА, г/ знайти свого хорошого гетьмана та десяток полковників розумних, то вертикаль і руїну зупинить, і зміну виховає …

Звісно, за всіма формальними ознаками українська еліта існує, питання — в її якості. А якість української політичної і економічної еліти, яка значною мірою тепер є єдиним цілим, є такою, що не відповідає викликам часу і унеможливлює отримання Україною місця в Європі, як рівної серед рівних. В той же час, нагадую, саме за таку політичну еліту голосують у своїй масі українські громадяни. І приклади останніх виборів, на жаль, це підтверджують. Тож українцям слід усвідомити, що краща еліта не прилетить з Марсу — її треба виховувати і за неї треба голосувати. Але вибори в Чернігові засвідчили, що перші два місця поділили дві олігархічні команди. Тобто вибори відбуваються між грішми і великими грішми. Не захочуть українці утворювати патріотичну альтернативу існуючому режиму, буде і далі правити Петро Порошенко і його «еліта».

Вибачте, то громадськості відомий точний зміст (разом з додатками) Мінських угод? Щодо питання Широкіного — це фактично питання визначення лінії розмежування, чи не так? Якщо його можна віднести до питання про визначення лінії розмежування, то ЧОМУ це не узгоджується з Верховною Радою? Адже, здається, за законом про особливий статус, це МАЄ вирішувати Верховна Рада? На сьогодні вся інформація з зустрічей контактних груп фактично засекречена!

Ні з якою ВР Петро Порошенко, який виконує вказівки Путіна в Мінську, нічого не збирається узгоджувати. Скажіть мені, будь ласка, хто делегував як репрезентантів України в Мінськ Кучму, Медведчука і Шуфрича? Єдина людина, яка була уповноважена приймати це рішення, — Петро Порошенко. Саме на ньому лежить відповідальність за здачу українських національних інтересів, яка відбувається за вказівкою Путіна (а не за вказівкою бандитів Захарченка і Плотницького в Мінську).

На вашу думку, чи буде прийнято нарешті у нас закон про імпічмент президенту? І до речі, як можна пояснити те, чому його у нас раніше не приймали?

Серед нинішніх депутатів ВРУ майже немає людей, у яких є внутрішній хребет, які спроможні мати самостійну політичну позицію. Саме цим пояснюється, чому саме ці політики, коли перебували в опозиції, вимагали закон про імпічмент, а тепер, побоюючись Президента Порошенка, маючи буцімто майданівську більшість у ВР, про свою попередню вимогу кількарічної давнини забули.

Комітет щодо змін у Конституцію мав би формуватися коаліцією. Але у ЗМІ пишуть, що його фактично сформували Порошенко та АП. Чи це так? І якщо так, то чи не є це порушенням коаліційної угоди?

Коли за часів президента Януковича ми перебували в опозиції, то справедливо критикували його спробу узурпації влади і, зокрема, приватизацію внесення змін до Конституції шляхом утворення у вигляді консультативно-дорадчого органу при собі так званої Конституційної асамблеї. Президент Порошенко один в один повторив крок Януковича, утворивши при собі в якості консультативно-дорадчого органу Конституційну комісію. І тепер ті самі політики, що критикували за такий крок Януковича, сором’язливо мовчать, бо бояться критикувати аналогічну узурпацію влади з боку Порошенка. Тобто проблеми не лише в Порошенкові, який ще більше, ніж Янукович, демонструє узурпацію влади, а в тому, що в Януковича була політична патріотична опозиція, а Порошенко контролює нинішню ВР через депутатів, які не мають політичного хребта.

От ви можете сказати, чим ті зміни до Конституції, що зараз намагаються протягнути, відрізняються від тих «повноважень», що були у Януковича, коли він за допомогою Конституційного суду фактично змінив устрій України?

Зміни до Конституції від Порошенка — це планомірне послаблення українською держави, яке відбувається на догоду Кремлю. В перехідні положення Конституції команда Порошенка намагається вписати окремий статус деяких районів Луганщини та Донеччини. При тому йде облудна брехня, що ніяких змін щодо окупованих територій не вноситься, бо це «лише перехідні положення». Навіть юристи-початківці знають, що перехідні положення Конституції — це невід’ємна частина Конституції. Саме через перехідні положення Конституції колись підступна російська дипломатія зуміла встромити обґрунтування для перебування російського Чорноморського флоту в Україні. В існуючих перехідних положеннях є пункт, що наявність іноземних баз на території України обумовлюються міжнародними договорами, які затверджуються ВР. Здавалося б, дуже розпливчастий пункт, а насправді саме він дав можливість для подальших договорів про перебування ЧФ РФ на українській території до 2017 року. Аналогічну схему російська дипломатія через групу Петра Порошенка намагається вставити в якості змін до Конституції у перехідні положення про те, що окремий статус окремих районів Луганщини і Донеччини регулюватиметься окремим законодавством, яке затверджує ВР. А насправді таке законодавство особисто Порошенко протягнув у ВР ще торік. Для цього він спеціально приїжджав у ВР в якості Президента і тиснув на депутатів, які й прийняли антиконституційний закон про окремий статус для деяких районів Луганщини і Донеччини. До речі, в цьому законі легітимізується і закон Колесніченка-Ківалова на догоду Кремля, бо в ньому є безпосереднє посилання на цей закон. І лише 22 народні депутати, зокрема, і я, які проголосували проти цього закону. А це приблизно 4% від складу ВР. От приблизний відсоток людей із хребтом у попередній ВР.

Як, на вашу думку, які «шанси» у кожної з політичних сил перед місцевими виборами?

Нинішній закон про вибори до органів місцевого самоврядування — найгірший за 24 роки незалежності. Бо він найменш демократичний і найбільш олігархічний. В ньому є кілька позитивних новел, зокрема, про те, що у жінок буде обов’язкова квота в політичних списках. Це позитивно, бо потрібно підвищувати участь жінок в українській політиці. І друге — що в містах, де більше 90 тисяч населення, вибори міських голів будуть відбуватися в два тури. Це сприятиме залученню більшої кількості громадян до усвідомленого вибору міського керівника. Але ці позитивні новели перекреслюються більшою кількістю негативу, який є основним змістом цього закону. За нового закону прохідний бар’єр підвищується до 5%, що радикально зменшує шанси нових політичних сил, які утворилися після Майдану. Виборча система спланована таким чином, що матимуть найбільші шанси ті кандидати, які матимуть найбільший фінансовий ресурс. А для того, щоб всередині кожної партії не було «білих ворон», які голосують згідно власних поглядів, а не згідно волі керівників-олігархів, вводиться «імперативний мандат», якого немає в Європі. Щоб партійне керівництво могло позбавляти повноважень депутата, якщо воно не задоволене позицією того чи іншого політика. Фактично олігархат, який і нині править більшістю політичних партій, отримує в свої руки ще більше повноважень для контролю над місцевими радами, а, значить, дерибан місцевих ресурсів буде посилюватися за режиму Порошенка. А вибори в Чернігові засвідчили, що для перемоги своїх кандидатів режим Порошенка кидає весь можливий інструментарій, в першу чергу — фінансовий і адміністративний.

Тте, що ООН є не ефективним за нинішніх умов, розуміють багато країн. І навіть обговорюються зміни. Але чи можуть, на вашу думку, вони набути чинності за того складу Радбезу який є?

ООН і раніше був не найефективнішим органом, а достатньо компромісним. Прикро, що цей «компроміс» відбувається за рахунок України. В той же час, нагадаю, в світі існує багато інших міжнародних структур, в тому числі судів, які Україна чомусь не хоче використовувати проти Росії. Можливо, саме тому, що рішення Ради безпеки ООН Росія може заблокувати своїм вето, Україні дається право проявляти там активність. А в Міжнародному суді в Гаазі Росія такого права вето не має. Саме тому українське керівництво не хоче ратифікувати Римський статут, який би уможливив притягнення до відповідальності Путіна, Януковича та інших. Таким чином, Україна де-факто допомагає на міжнародній арені Володимиру Путіну.

Місцеві вибори на Донбасі. Практично всі кажуть, що їх не можна зараз проводити, бо до виборчих органів потраплять сепаратисти. Але ж вибори повинні проводитися за УКРАЇНСЬКИМ законодавством! То що, наше законодавство дозволяє балотуватися сепаратистам? І до речі, проти Захарченко та інших заведені справи за сепаратизм, ви не знаєте?

Захарченко та інші лідери бандитів амністовані законом від Порошенка про амністію для терористів, який прийнятий ще торік безхребетною Верховною Радою. Саме тому представники від Петра Порошенка — Кучма, Медведчук і Шуфрич — й отримали можливість сідати за один стіл переговорів із Захарченком і Плотницьким, які де-факто є злочинцями. Порошенко методично впроваджує плани Путіна і Кремля по легітимізації бандитської влади на території ДНР і ЛНР та інкорпорації їх у політичне тіло України. З цією метою планується і проведення псевдовиборів до органів місцевого самоврядування на території бандитських ЛНР і ДНР.

Александр, как вы оцениваете «особый статус» Донбасса и решение «юристов» из КС? Если так пойдёт и дальше, то мы скоро увидим формирование — Днепропетровской Народной Республики, господина Вилкула и т.д., Порошенко понимает, что это «ящик Пандоры»?

Конституційний суд і раніше приймав все, що хотів Кучма, потім — Янукович, а тепер приймає все, що хоче Порошенко. Колишній член КС Віктор Шишкін чітко зазначив, що ті зміни до Конституції, які лобіює Порошенко, є небезпечними для держави і їх не потрібно приймати. Але, очевидно, Порошенко в даній ситуації є не самостійним гравцем, а лише інструментом в руках Путіна, тому втілює те, що замислив Кремль.

Як ви думаєте, які наслідки для Росії матиме її вперта позиція в ООН щодо голосування по МН17? Які реальні є шляхи на сьогодні створити цей трибунал, але в обхід Радбезу ООН, бо очевидно, що всі наступні голосування спіткає та ж доля, що і останнє?

В Раді безпеки, згідно Статуту ООН, у Росії є право вето. Росія це знає і тому не боїться розглядів на рівні ООН. Росія боїться розгляду злочинів Путіна і Кремля, зокрема, по збиттю «Боїнга», в Міжнародному суді в Гаазі. Нагадаю, що саме в повноваженнях Міжнародного суду в Гаазі є розгляд злочинів проти людства. Саме там мав би відбутися суд над російськими злочинцями. Оскільки між нинішнім українським і російським керівництвом є таємні домовленості, Україна не ратифікує Римський статут, відповідно, унеможливлює розгляд справ по військових злочинах на території України в цій інстанції. Фактично Путін руками української держави блокує процедуру Міжнародного суду в Гаазі. Народні депутати України, які мають всі повноваження для ратифікації Римського статуту, проявили свою безхребетність і неможливість протистояти волі Порошенка, а, значить, і волі Путіна в цьому питанні.

Пане Олександре, коли і за яких умов, по-вашому, Донбас стане справді українським за формою та суттю?

Донбас був і є українським. Кажу як людина, одна з гілок родоводу якої йде з однієї зі станиць на узбережжі Азовського моря, територію якої тепер захопили російські окупанти. Луганщина і Донеччина подарували Україні плеяду борців за українську ідею та незалежність: Олекса Тихий, Анатолій Лупиніс, Іван Дзюба, Іван Світличний, Василь Стус — народжені або виховані на Донбасі. Я знаю багатьох українських громадських і мистецьких діячів з Донеччини і Луганщини, які є українськими патріотами і працюють на благо української нації: Сергій Жадан, Олександр Демченко, Люба Якимчук, Олексій Чупа, журналіст Володимир Бойко, громадські діячі Павло Жовніренко, Святослав Федорчук, Сергій Стуканов та інші. До окупації в Луганську і Донецьку працювали наші Безкоштовні курси української мови, які зініціював Всеукраїнський комітет захисту української мови, який я очолюю. Я можу перерахувати кілька десятків людей з Луганщини та Донеччини, які в своїй діяльності проявили більшу затятість і патріотизм, ніж громадські діячі з інших регіонів. А те, що за 24 роки незалежності української держави не існувало системної гуманітарної політики, що проявилося, зокрема, і в продовженні русифікації Луганщини і Донеччини, — це факт. І те, що Росія через свою агентуру готувала ґрунт для подальшої агресії, — це теж факт. Тому зараз є необхідність як комплексу заходів для повернення окупованих територій, так і комплексу заходів для створення єдиного гуманітарного простору з тими територіями, які вже звільнені. Зокрема, наше Мистецьке об’єднання «Остання барикада» возить на ці території літераторів і музикантів, це роблять і інші волонтери і митці. Це наша волонтерська діяльність, якою ми займаємося за своєю ініціативою, власним коштом і на власний ризик. Чому такої системної діяльності нема досі у «нової влади» — це питання.

Чи мали ви змогу відвідати зону АТО? Якщо так, то де саме були і які висновки для себе зробили з побаченого?

Я неодноразово бував і у прифронтовій, і у фронтовій смузі. Але я ніколи не називав це «зоною АТО». Що таке «зона АТО», де її межі, мабуть, знає лише СБУ, яка, з формальної точки зору, керує антитерористичною операцією. Насправді Луганщину і Донеччину пронизує фронтова смуга: з одного боку фронту наші, а з іншого — окупанти. Я був із різними місіями на Луганщині та Донеччині. Разом із Іваном Лозовим і В’ячеславом Пономарьовим ми возили волонтерську допомогу: то це були бронежилети, то кевларові каски, то інша амуніція. В першу чергу, ми возили це «Айдару» в Половинкіне та Щастя, яке знаходиться на північ від Луганська, фактично лежить у фронтовій смузі. Мені приємно, що один із бронежилетів, який я передавав хлопцям з 80-ї бригади, врятував життя. З Мистецьким об’єднанням «Остання барикада» під керівництвом Оксани Коробчук ми провели серію мистецьких поїздок для звільнених територій. Сергій Жадан, Олександр Положинський, Анжеліка Рудницька, Артем Полежака, Люба Якимчук, Олена Герасим’юк, Олександр Демченко, Ірина Цілик, Дмитро Лазуткін та інші брали участь у наших поїздках. Виступали і в Щасті, і в Половинкіному, а також у Сєвєродонецьку, Слов’янську, Краматорську, Рубіжному та інших містах. Зали були заповнені. Мені надзвичайно приємно було, що зал на 750 місць був переповнений, люди стояли в проходах. Це значить, що понад 800 чоловік прийшли послухати молодих українських поетів. Отже, є колосальний попит на українське слово. І цю тенденцію треба посилювати, а не пропускати. Крім того, відзначу, ще один проект — Безкоштовні курси української мови — під орудою Анастасії Розлуцької відкрили відділення в Сєвєродонецьку, Краматорську і Дружківці. Окремі поїздки наші «барикадівці» здійснювали до Маріуполя, і не лише з мистецькою місією, а, наприклад, якщо треба було перебазувати автотранспорт до батальйону «Азов». Тож те, що може, наше середовище для сходу робить. Але волонтери не можуть закрити собою всі дірки в постачанні. Зрештою, це зобов’язання мусить виконати українська держава. Чому досі тут є величезні проріхи — це питання до уряду і вищого військового керівництва.

Ви підтримуєте Медведька та Поліщука, яких звинувачують зараз у вбивстві Бузини. Якщо хлопці справді не мають до цієї справи відношення, то, по-перше, навіщо, з вашої точки зору, звинувачуються саме вони, та, по-друге, кому це вбивство насправді було потрібне, кого зараз вигороджують?

Я приходив на суди, щоб безпосередньо почути аргументацію сторін. Адвокати Медведька і Поліщука зазначили, що існує низка фактів, які дають підстави стверджувати, що справа має замовний і штучний характер. Зокрема, йшлося не лише про те, що фотороботи не збігаються з обличчями затриманих, але й про те, що основний аргумент слідства щодо ДНК на одязі, який співпадає з ДНР родини хлопців, які буцімто взяли з жувальної гумки мами, входить в абсолютне протиріччя з тим, що жодного ДНК хлопців не знайдено в тому авто, в якому вони пересувалися. Як можна їхати в авто і не торкатися жодних пристроїв, не дихати, не чхати і не кашляти? Слідство не спроможне це пояснити. Тому у мене особисто виникає багато питань, як і у адвокатів. А враховуючи те, що останніми місяцями помітний свідомий наступ з боку держави на добровольчий рух, зі свідомим спробами дезорганізації або дискредитації добровольчих батальйонів («Айдару» і «Торнадо»), то все це лягає в концепцію свідомого ослаблення добровольчого руху. Найбільш кричущим є випадок засудження одного з «айдарівців» на шість років ув’язнення за те, що він не здав бойову гранату. Не за те, що він її кидав, чи були якісь небезпечні наслідки, а за те, що він її зберігав! І це на тлі прийнятого торік закону про амністію всіх терористів-сепаратистів. На жаль, ця ситуація закладалася заздалегідь рік тому. Нагадаю, що в червні минулого року в «Мирному плані» Порошенка одним із пунктів значиться «виведення українських і російських найманців». У червні минулого року словосполучення «українські найманці» не використовувалося навіть Єфремовим та Симоненком. Лише кремлівські публіцисти активно впроваджували термін «українські найманці» по відношенню до добровольчого руху. Ще в червні я був страшенно здивований появою цього терміну та написав у своїй статті «За і проти «Мирного плану» Президента» про неприпустимість його використання. На жаль, мої найгірші торішні підозри справдилися, і добровольчий рух планомірно винищується. На догоду Путіну і Кремлю.

Як Ви ставитеся до ідеї ПС провести всеукраїнський референдум про недовіру владі? Чи на часі це? Чи дадуть їм провести цей референдум? Які наслідки для самого ПС можуть мати такі заклики і заяви, які пролунали на віче?

Найбільшою внутрішньою небезпекою в державі наразі є Петро Порошенко. Тому суспільство слід готувати до усвідомлення необхідності дострокових виборів президента. В цьому плані постановку питання про недовіру владі я абсолютно підтримую — владі Петра Порошенка довіряти не можна. Щодо проведення референдуму, то поки що важко передбачити, що влада зареєструє такі ініціативні групи. Петро Порошенко контролює наразі більшість структур влади, в тому числі й ЦВК, справжні повноваження якої закінчилися більше року тому, і яка де-факто є нелегітимним органом.

Клімкін заявив: «Крим повернеться до України. І я стверджую, що це відбудеться набагато раніше, ніж багато хто очікує». Чи бачите ви реальні підстави для таких оптимістичних заяв?

Я звик оцінювати не слова, а дії. В реальності міністр закордонних справ Клімкін є не лише формальним ставлеником Президента, але й абсолютним інструментом в його руках. У цьому плані МЗС більше підіграє Росії, аніж протистоїть. Зокрема, Павло Клімкін чітко зазначив, що Україна не пориватиме з СНД. А в Україні діють безліч договорів і угод, підписаних у рамках цієї організації, в тому числі гуманітарного характеру, через які фактично впроваджується антиукраїнська і проросійська ідеологія. Так, нещодавно на всеукраїнському Форумі на підтримку української мови, який ми проводили, депутат Кіровоградської міської ради Сергій Михайльонок демонстрував журнал «Русская школа», який безкоштовно підписується кіровоградським школам. Це все обумовлюється міжнародними договорами, підписаними Україною в рамках СНД. Грузія після агресії з боку Росії вийшла з СНД. Натомість Україна, як заявив Клімкін, бачить свої інтереси в межах цієї структури. При цьому на західному векторі Україна понад рік не має посла у Великобританії, півроку — в Канаді, аналогічно — ще в близько 20 країнах. А там, де є посли, більшою мірою вони представляють середовище часів Януковича. Порошенко свідомо не заповнює вакансії послів у західних країнах, унеможливлюючи посилення контактів із західними країнами. А міністр закордонних справ Клімкін навіть неспроможний поставити таке питання. Україна досі не ввела візовий режим із Росією, що викликає питання: Росія — агресор чи стратегічний партнер для нинішньої влади? А міністр закордонних справ навіть неспроможний поставити питання про необхідність візового режиму. Щодо Криму, нагадую, місяць тому ЄС продовжив на рік заборону для підприємств країн ЄС торгувати з підприємствами, які зареєстровані на території окупованого Криму. Натомість українська держава жваво торгує з окупантами в Криму. Тож попри патріотичні фрази, які кидає команда Порошенка, якщо аналізувати реальні справи, вони абсолютно протилежні.

Олександре, що ви думаєте про останню прес-конференцію Азарова з Москви? Що це за проект готують «папєрєднікі»? Це черговий хід Москви? Чи може це все мати якісь серйозні наслідки?

Коли Петра Порошенка починають критикувати всередині країни, і виникає можливість створення патріотичної опозиції, то раптово, як «чорти з табакерки», саме в цей момент в Росії чомусь випливають то Янукович зі своїми прес-конференціями, то тепер Азаров. Враховуючи ступінь таємних домовленостей між Путіним і Порошенком, логічним шляхом виникає гіпотеза про допомогу Путіна піар-кампанії Порошенка, бо тепер значна частина активного суспільства (журналісти, політики, громадські активісти) замість обговорення реальних проблем всередині держави, будуть обговорювати створення якоїсь клоунської емігрантської структури, яку представляє Азаров, яка не має жодної можливості впливати на політику Української держави. Тобто це відволікання уваги і де-факто допомога нинішній українській владі.

Принимая всю полноту событий, а именно вялая реакция Запада, готовность воевать вечно в самой России, нужен ли Украине Донбасс? Крым? Это не вопрос-провокация, это реальный вопрос, почему власти в Украине боятся его решать?

Росія — це агресор, причому не лише зараз. Ящо подивитися на історичну ретроспективу Московського князівства, Російської імперії, СРСР, РФ, то побачимо, що її постійне невпинне бажання приросту території. Росія запрограмована на екстериторіальний розвиток — постійне захоплення територій своїх сусідів. Якщо не боротися з цією небезпечною тенденцією з боку Росії, то вона піде далі й далі, і завжди знайдуться російські публіцисти, які обґрунтують не лише те, що Київ і Львів — «російські міста», а ще і Варшава, і Хельсінкі, а Іран, Босфор і Дарданелли — теж сфера російських інтересів. Тому якщо міжнародна й українська спільнота не готові чинити опору Росії за Крим і Донбас, то це спонукатиме її йти далі на Харків, Одесу та Київ. Тому захищати треба всі українські землі і боротися за територіальну цілісність всіх українських земель, включно з Донецьком, Луганськом, Сімферополем і Севастополем.

З мистецьким об’єднанням Остання Барикада ви привозили митців (літераторів та музикантів) у звільнені міста Донбасу. Чи плануються такі поїздки надалі, чи будуть у них брати участь українські художники? Адже можна робити виставки. Які культурницькі проекти наразі плануєте?

Звичайно, Мистецьке об’єднання «Остання барикада» в міру своїх можливостей працюватиме і надалі, як на Луганщині та Донеччині, так і в інших регіонах нашої держави. Щодо нових проектів, то наша команда створила телевізійну програму про культуру під назвою «Остання барикада», і ось уже кілька місяців ми щотижня виходимо протягом години на Центральному каналі (колись він називався Київське обласне телебачення). Там є можливість обговорювати нагальні питання, які стосуються української культури і суспільного життя. Це об’ємний і дуже цікавий проект, яким я займаюся не лише як автор ідеї, але й як організатор і телеведучий. Тож Мистецьке об’єднання «Остання барикада» відкрите до нових ідей і пропозицій. Запрошуємо всіх зацікавлених до співпраці. А той, хто бажає, може переглянути всі програми, на YouTube на окремому каналі «Останньої барикади». 


Метки:  


Процитировано 1 раз

И так всегда.

Понедельник, 10 Августа 2015 г. 15:46 + в цитатник

5474124_11825894_840252752756171_4524994248265307390_n (604x416, 31Kb)Tatyana Soor

Еще немного о чести росиянских военных, или 
5 фактов о "призывах к миру" из Кремля.

1. Как убили Джохара Дудаева. Россияне сымитировали переговоры о мире и окончании Чеченской войны. Не то что бы Дудаев поверил россиянам, нет, но он вынужден был в эти переговоры вступить. Диалог он вел по спутниковому телефону постоянно маневрируя. Опасаясь поражения ракетой, наведенной по радиосигналу, связисты Дудаева относили тарелку - передатчик в сторону на 200-300 метров от аппарата. Но, россияне понимая техническую стратегию, максимально участили количество контактов. Чем практически лишили чеченскую сторону безопасной дистанции. Времени на растягивание проводов не оставалось. В результате, в момент рассказов о мире, дружбе и сотрудничестве лидера Чечни убили самонаводящейся ракетой.

2. Как пытались уничтожить Салмана Радуева. Россияне застрелили отца Салмана, четко зная, что как настоящий чеченец он обязан похоронить отца. В момент похорон сделали засаду. Тяжело раненому Радуев повезло. Его спас случай и героизм бойцов его отряда. Аналогичным образом россияне пытались убрать и Шамиля Босаева, лишив жизни его жену и пять малолетних детей.

3. Как ликвидировали разоблачителя Путина, беглого работника ФСБ Александа Литвиненко. Его отравил бывший коллега, ныне депутат Государственной Думы, по заданию Кремля.

4. Украина. Иловайский коридор. В Селигере, Путин сообщил о гуманитарном "зеленом" коридоре для выхода из окружения украинских военнослужащих. Вполне очевидно, что Россия подкрепила слова своего президента государственными гарантиями. Об договоренностях на самом верху говорит способ выхода з окружения. Украинские войска были выстроены в маршевую колонну! Не в группу прорыва, а именно в маршевую колону! Когда войска вытянулись из Иловайска, русские тут же поменяли условия выхода: оставить технику, стрелковое оружие и выходить пешком. Понятно что наши отказались. После этого начался расстрел. Как в тире.

5. Донецкий аэропорт. Киборги проявили гуманность, запустили россиян забрать тела погибших. Россияне в "благодарность" заминировали и взорвали терминал.

 
 

Метки:  

Пожалуй, самое адекватное на сегодня мнение про Мукачево и ПС

Понедельник, 13 Июля 2015 г. 19:53 + в цитатник

5474124_1436714802_ps (600x384, 62Kb)Роман Донік

Так подосрать ДУК ПС, как это сделали в Мукачево, не всякому ФСБ удастся.
Явный проеб в кадровой политике ПС и в выборе способов финансирования ПС
Я на стороне ДУК ПС. И до сих пор верю Ярошу, который сейчас, как я понимаю сам в легком аху. Потому что нет конфликта государство - ДУК. Вот нет его и все. Как бы не старались разогнать. 
Потому что сам ДУК начинает недоумевать, что там за ебань происходит в тылу под шевронами ПС.
Хотя я знаю, что ДУК ПС нужно финансирование и это финансирование не всегда законно.
Но я категорично против "решал" под флагами ПС, которые ведут на убой простых патриотов.
Почему и как "решалы" стали во главе организаций по областям, наверное вопрос к руководству как ДУК, так и ДУК ПС. Скорее всего дело в деньгах. На революцию, на содержание добровольцев, на войну нужны деньги. Если кто стыдливо прикрывает глаза и говорит не может быть, то это из серии = "я не какаю, я выше этого". Но деньги деньгам рознь. И становиться из за денег частью системы, против которой борется ПС, это извините меня предательство идеалов и революции.
Если в ДУК ПС и ПС не будут проведены тщательные чистки, то в ближайшее время ПС сам, своими руками нагребет себе земли на могильный холмик.
По поводу борьбы системы с врагами, оставьте эти песни для детей.
Я просмотрел все видео которое есть в открытом доступе. Прослушал комментарии и интервью.
Ключевые слова - набили стрелку, приехали на стрелку, предъявы, позвали поговорить, сказали что это их земля. Ребята, так вот вот это все хуйня. Серьезно.
Это не борьба с контрабасом и с преступниками. С преступниками не ездят на стрелки.
Их или уничтожают или сажают или нахрен распаковывают. Но не договариваются.
Собирать средства на революцию можно и нужно другими путями, описанными в истории.
Забирать деньги на развитие национальной идеи у преступников это одно. А получать долю с преступлений это другое.
Я, категорично за то, чтоб отнимать все наворованное и отжатое у народа. Правда. Отнимать и вкладывать в социалку - образование, медицину и детей.
Сажать в подвал и не выпускать, пока не заплатят. Балоги, Ланьо, Кернесы, Тигипки, Пинчуки, Шуфричи, Ахметовы и многие многие другие.
Но я так же категорично против, когда под святыми идеями, простраиваются новые схемы и благодаря славе ДУК начинают крышевать крышующих.
Я сейчас даже не говорю об оружии. 
Но посмотрите блядь, на экипировку этих людей в Мукачево. И зайдите на сайт правого сектора и почитайте потребности 5 батальона и госпитальеров которые сейчас в этот момент воюют.
Почему эти машины, броники, форма, наколенники не в АТО?
В общем, я хочу в который раз призвать руководство ПС собраться с духом и провести чистки.
Иначе ДУК ПС кончательно потеряет лицо. Сделайте это хотя бы ради памяти погибших побратимов.
Если кто не заметил, то в трех городах милионниках включая Киев, Днепропетровск, Харьков и других городах поменьше в поддержку ПС вышло не более 500-700 человек всего. И большинство из них запасные батальоны и сочувствующие. Это финал. Это не акции. Это фарс. Люди не верят.
Та репутация, которая зарабатывалась за год войны ценой смертей и ранений патриотов, сейчас проебуется горсткой людей решивших подзаработать.
Если кто то думает, что воюющие ДУКовцы не понимаеют что происходит, то очень ошибается. 
И не пойдут люди с передка воевать против ВСУ, МВД и НГУ, потому что кто то глубоко в тылу катается на джипах с 12,7 на турели на стрелки с контрабандистами и преступниками.
Обидно, когда люди гибнут на передке и "договаривающиеся" или "решающие" с преступниками носят одни шевроны. 
Но есть в данной ситуации и положительный момент.
Преступники и купленная ими милиция знают уже не в теории, а на практике, что есть люди которые нажмут на курок.
А люди которые возомнили себя крутыми техассцами - робингудами внезапно осознали, что даже не смотря на пулемет на турели можно умереть. И никто тебя особо не боится. У нас война, если кто забыл.
PS. У ДУК ПС был и надеюсь есть шанс стать Украинским спецподразделением по типу "Моссада".
Совершенно новым. Принципиально. Именно благодаря войне. И не нужно его просирать.
И да, война не окончена и по прежнему передовая нуждается в нашей помощи. А открывать второй фронт в тылу и призывать к гражданской войне, это как то даже глупо.


Метки:  


Процитировано 2 раз
Понравилось: 2 пользователям

Тема.

Суббота, 11 Июля 2015 г. 20:58 + в цитатник

Именно потому, что он сам был и остается частью этой вертикали?

Ну а чё там? Очень даже важной и значимой ее части.

Разве не он был основателем и официальным учредителем преступной Партии Регионов?

Разве не он был при Януковиче и Азарове членом правительства, в том числе Министром экономики, потом Министром иностранных дел, и потом Членом и Главой Совета Национального банка Украины?

Разве не он продал свой банк "Мрия" русским и теперь он называется ВТБ - Украина? Сколько ему Путин заплатил за это и стоил ли столько его обанкротившийся мини-ломбард? Или это была плата за что то другое?

Разве не его 5-й телеканал во времена режима Яйнуковоща, когда всю свободную прессу щемили и закрывали - чувствовал себя прекрасно? Разве не на 5-м канале Цеголко, Даниленко, Анна Герман, Бондаренки (обе) и Сюмар прославляли тогда Яйнуковоща и его путь в Европу назло "юлькеворовке" 90% времени, а когда остальные 10% времени слово давали оппозиции, то вдруг то неотложная реклама, то ведущий сменял сюжет и интенсивно перебивая не давал сказать и слова?

Разве не он во время революции кричал всем стойте, что вы делаете, не трогайте Яйнуковоща, он мол хороший, с ним можно договорится?

После Нюренбергского процесса разве члены СС могли претендовать на посты в новом правительстве Германии?

А он не просто в СС был, - он был в верхушке Партии Регионов и правительства.                                                                                                                                                                                                                                                                                                       http://censor.net.ua/news/343292/poka_prezidentom_...yanukovicha_ne_syadet_shabunin


Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

«Это ж@опа, России конец»: Кремлівський пропагандист Соловйов про санкції проти РФ (відео)

Пятница, 03 Июля 2015 г. 23:33 + в цитатник

Метки:  


Процитировано 1 раз

ПЬЯНЫЙ СОВЕТНИК МИНИСТРА МВС ЗА РУЛЕМ (АНОНС)

Пятница, 03 Июля 2015 г. 00:03 + в цитатник




Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

Игорь Тальков 1991 год Бал сатаны смотреть до ПОСЛЕДНЕГО кадра

Среда, 01 Июля 2015 г. 23:57 + в цитатник




Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

Люди, косатки и коцапы.

Воскресенье, 28 Июня 2015 г. 20:39 + в цитатник
 
New entry titled "Люди, косатки и коцапы" by gorky_look.
Один учоный натуралист, который любил кататься на надувной лодке вдоль побережья Канады и водить за собой удочку, на которую никогда ничего не клевало, рассказывал, как рядом с ним всплыла орка. Пыф-ф-фнула из дыхала и строго посмотрела на натуралиста чорным оком: не мочится ли двуногий дикарь с лодки прямо в воду? Не бросает ли окурки за борт? Ведет ли себя прилично? И вообще – не кацапский ли турист тут у нас приблудился?

- Не кацапский, - пересохшим ртом сказал натуралист, находясь в лодке, в четыре раза меньше орки. – Ихь вообще аус фром Одесса… то есть просто аус Одесса, извините майне идиш, то есть инглиш... Я тут случайно оказался. Мне уже пора на поезд. Что я несу, ой, мамочка…

Орка задумалась, наверное вспомнила рассказы других дельфинов за Одессу, сопанула дыхалом, шо той компрессор, и нырнула по своим делам, чуть не перевернув лодку кругами по воде. Со слов натуралиста, не обосрался он только потому, что сила сжатия его сфинктера многократно превысила давление перистальтики.

Я ему охотно верю, потому что даже в дельфинарии с непривычки можно испортить воду, когда находишься рядом с хищным морским животным, значительно уступающим орке, но превосходящим тебя по размеру, силе и мобильности. Спасает только распиаренный имидж дельфина как «друга человека», присутствие инструктора и цена за билет на «купание с дельфином». Привыкать к присутствию таких тварей рядом с собой надо постепенно. Если добрая афалина неожиданно всплывет рядом с вами в открытом море – скорей всего вы обосретесь, невзирая на ее имидж «друга человека». Если же всплывет орка, такая железнодорожная цистерна с зубами…

И обидите этим паническим недоверием хорошее и доброе существо. Которое намного лучше кацапа. И мы это щас докажем методом сравнительного анализа.

***
Косатки, как известно водяным учоным, делятся внутри себя на два братских народа – резидентные и транзитные. Естественно, этим грубым делением сложность жизни Orcinus orca не исчерпывается, есть еще и шото среднее – кочующие, которые понемножку и то, и это. Но, в дисциплины нашей кафедры вопросы детального косатковедения не входят.

Все мы из научпопа знаем, что дельфины свистят и прикольно щолкают под водой, а киты громко мычат, пугая экипажи подводных лодок. И это все не просто мычание и щолканье, а довольно необычно структурированный язык, предположительно способный даже к описанию отсутствующего предмета – то есть к абстракции. 

У косаток та же фигня. Однако, языки у орок резидентов и транзитов разные, как и национальная культура. Есть легкомысленные и беззаботные резиденты, обитающие в постоянных локациях и преимущественно питающиеся рыбой и сквидом, которых они с гиканьем и шухером загоняют в удобные для поедания кучи. Они склонны беззаботно посплетничать во время охоты – (рыба, один черт, тупая, и не понимает языков шо кацап). А косатки-транзиты охотятся во время своих дальних путешествий на мясо крупное, хитрое и пугливое, типа ластоногих. Поэтому бродячие косатки молчаливые, а поговорить они садятся уже после работы, выковыривая остатки тюленя из зубов.

Генетические учоные доказывают, шо популяции резидентных и транзитных косаток не скрещиваются уже 100К лет. Но я им слабо верю: когда эти же учоные доказывают, что кацапы со скулами шире малахая по генам да гаплогруппам происходят прямо от Адама-Ярила Арийского – их можно смело нахуй посылать. Если они в генетике кацапов не могут разобраться – то что они тогда в генетике косаток понимают?

***
А вот местные натуралисты сообщают, что регулярные заходы транзитных косаток в локации резидентных орок и организация совместных охот с местными – это обычное дело в подводной жизни косаток. И регулярно парочки молодых орковских бычков и телочек, познакомившихся на очередном «сквид-пати», то уходят с новой семьей бороздить просторы мирового океана, то остаются в резиденции у тещи. Понятно, что генетические учоные в свои микроскопы это не ловят, потому что для фиксации массового генетического нашествия требуется либо навала уровня Атиллы, либо конкиста Кортеса. Чем милые и дружелюбные киты-убийцы в отношении друг друга не занимаются.

А главное – еще не было зафиксировано ни одной войны между косатками с транзитоязычной челюстью и косатками с резидентоязычной. Конспектируйте, кадеты. Каждая косатка, в отличие от кацапа, знает минимум два языка. Свой и братский.

И это минимальный счет, потому что свои «вокальные диалекты» есть почти у каждой группы косаток. И киты-убийцы не гундосят презрительно, встретившись в океане с братским народом: «Я ни панимаю вашей сабачей мовы», а быстро и охотно перенимают протоколы общения.

И это понимают звери, похожие на рыб. На месте кацапов стоило бы сгореть от стыда. Потому что они тогда рыбы, похожие на зверей.

***
После захода в гости и совместной пирушки, транзитные косатки не объявляют гостеприимную бухту своим «сакральным местом», чтобы отжать ее у аборигенов, а дружелюбно машут на прощание хозяевам хвостовой лопастью, обещают при случае зайти еще, и сваливают дальше в свой межконтинентальный транзит. Какой бы ни была привлекательной локация.

А хозяева просят гостей заходить почаще. Танцульки, обнимашки, сплетни-новости... Территориальные претензии у чудовищ с зубастой пастью размером как проход в метрополитен, решаются просто – вхождением в новую громаду на правах нового члена сообщества, а не битвой кланов за территорию, то бишь, за акваторию. Вообще, максимальное выражение агрессии у китов-убийц – это злобно ебнуть лопастью по воде и уйти в сторону: «Я с тобой больше не разговариваю!»

Если же кацап хочет жить в другой стране, он не переезжает туда, а пытается ее захватить. Он переезжает только тогда, когда у него зубов нема откусить насовсем. В Лондоне кацап скромно особняк купит, а в Крыму – нагло отнимет. Это понятно, бо силовые возможности кацапа скромнее, чем у косатки, а амбиций, блять, шо у акулы.

***
В море косатка может сожрать почти все. А группа косаток все, без «почти» - кроме атомной подводной лодки. При этом они соблюдают гастрономическую гигиену, не питаясь, например, человеками – хотя на пляжах ловить их куда выгоднее, чем рисковать собой, выхватывая с мелкого побережья морских львов. У косаток есть понятие «еда», куда не входит вообще все, что можно сожрать чисто теоретически. Например, блины с лопаты, или политый ядохимикатами фермерский горох вдоль крымской трассы, или картофельные очистки с помойки, или соевую колбасу – все, что едят кацапы – косатки в рот не берут.

У косаток есть свой кашрут (что позволяет ноуке предположительно говорить о жыдокосатках).

***
Вообще, если не брать усатых китов, которые бессознательно нямкают все время, даже во сне, просто плавая с открытой пастью, активные китообразные хищники тратят всего 5-6 часов в день на пропитание. Выгодно отличаясь этим от московского офисного планктона, который губит на пропитание не менее восьми часов, не считая инфернальной дороги на работу и обратно, проживая при этом в собачьей будке с телевизором и питаясь эрзацем эрзаца.

А поскольку у косаток нет ни телевизора, ни алкоголя, то кучу оставшегося после работы свободного времени киты-убийцы тратят на дайвинг, трансокеанский туризм, сплетни и обсуждения, веселое выпрыгивание с плюхами из воды и внутрисемейные дела. Поэтому семьи у них дружные, нет сирот и брошенных стариков. (#ачотамукацапов?)

Коллективная охота на крупную добычу приводит к необходимости делить ништяки, но вместо собачьей визгливой иерархической драки над тушей у косаток происходит честный дележ, и свою порцию получают все. Даже бабушка Серая Пуза пережевывает беззубыми челюстями притащенный ей молодежью кусок тюленя, при этом лупит молодежь клюкой по головам и ворчит, что раньше тюлени были толще, вода чище, а молодые люди знали – как себя надо вести в обществе. «Молодые люди» смиренно терпят выходки вредной карги, во-первых потому что у косаток матриархат, а во-вторых – ну а шо ты ей сделаешь? Не кусать же ее. Хоть ты и кусатка, и вообще - убийца. Це ж бабуся.

В общем-то, орки настолько совершенные природные охотники, что даже пенсионеры там способны прокормиться самостоятельно, но если старикашечка захромает в пути, то стая не свалит дальше, а затормозит, чтобы узнать – что случилось, бабуся? Переходим на первую скорость? Не говоря уже о том, что любой бесхозный теленок орки в океане будет подобран семьей и поставлен на общее довольствие.

Как происходит дележ совместной нефтегазовой добычи у кацапов – нам показывает децильный коэффициент распределения доходов. А также количество беспризорных детей и стариков в стране, хуярящей за общую нефть циклопические олимпиады и чемпионады, и имеющей флот яхт миллиардеров, уступающий по тоннажу, но превышающий по стоимости Черноморский и Балтийский вместе взятые.

***
Параллелей можно проводить множество, и везде выходит, шо не тех мы считаем чудовищами и людожерами. Но это не раскрыть в рамках одной лекции, и вопросом должны заниматься соответствующие спецыалисты с других кафедр. А у меня только два вопроса, и оба к Богу.

1. Боже Всемогутний, это Ты напутал чилишоли, шо поселил рядом с нами коцапов, а не косаток?

2. Или это мы, как всегда, неверно поняли Тебя? И правильно надо писать не «братский народ» и «киты-убийцы», а «братские киты» и «народ-убийца»?        5474124_1359483985_promorekas1 (600x362, 93Kb)

Метки:  

Поиск сообщений в Гаччен
Страницы: 30 ... 9 8 [7] 6 5 ..
.. 1 Календарь