Як стало відомо, Грузія запит на екстрадицію Саакашвілі відсилала як мінімум три рази, долучаючи до цих документів весь перелік фактів і звинувачень на адресу М.Саакашвілі.  Це виплило з офіційної відповіді  Генеральної прокуратури  України, наданої на запит адвоката Павла Богомазова, де підкреслюється, що 24.11.2014 та 19.02.2015 до Генпрокуратури України вже надходили клопотання Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії про розшук, взяття під варту і видачу Михайла Саакашвілі. Але за результатами проведеної екстрадиційної перевірки 31.03.2015 Генпрокуратурою України прийнято рішення про відмову у видачі (екстрадиції) Саакашвілі до Грузії.                                                                                                                                          Таким чином, звернувши увагу на дати, ми побачимо, що станом на  29 травня 2015 року Петро Порошенко,  підписуючи Указ про надання громадянства України Михайлу Саакашвілі, прекрасно знав про порушення проти нього справ у Грузії, як і зміст усіх звинувачень. Пізніше Антон Геращенко повідомив про те, що Генеральна прокуратура Грузії передала Україні факти, які не були відомі їй під час надання Міхеілу Саакашвілі українського громадянства, але «полінувався»  уточнити про що йде мова, тож слова Геращенка залишились лише словами, які нічим не були підтверджені.  Очевидно, що нічого нового у справі Саакашвілі не з’явилось. 

 
«Українська правда» розшукала і 5 вересня опублікувала  цікавий документ.  Він називається «ПОСТАНОВА про відмову у видачі (екстрадиції) особи. Документ датований 31 березня 2015 року. Він досить об’ємний, тож я подам його початок і закінчення: 
 

 
У цьому документі зазначено купу юридичних причин, з яких Україна не може видати Грузії М. Саакашвілі.  Крім того, наголошується, що «аналіз запитів грузинської сторони дає підстави вважати, що  запит про його видачу був зроблений з метою переслідування за політичні переконання і у разі видачі до Грузії існує велика ймовірність піддання його нечесному суду». 
 
Як відомо, 10.09.17р. Саакашвілі, який знаходиться у Польщі, планує офіційно перетнути українсько-польський кордон з метою, щоб йому дали можливість в українських судах спробувати відстояти правомірність позбавлення його громадянства.
Цікаво – як поступить влада: чи надасть таку можливість?  І взагалі – чи впустить до України?
З одного боку  заступник голови Держприкордонслужби Серватюк заявив, що «Заборони на в'їзд Саакашвілі немає, це міфи і домисли». 
 
Можливо це так і є, але відсутність заборони «зверху» ще не означає, що його впустять в Україну. Тому речник ДПС Олег Слободян, коментуючи наміри Саакашвілі повернутися, сказав: "Якщо кордон перетинає людина, у якої недійсний документ, то відповідно такий документ вилучається, а такій людині відмовляють у перетині кордону". 
 
Тож багато як прихильників Міхо, так і його ворогів, з цікавістю чекають 10 вересня 2017 року. 
 

 
А я у контексті всього зазначеного, без втручання у юридичні перипетії,  хочу задуматись над питанням: Чому Порошенко від такого впертого захисту Саакашвілі раптом різко змінив позицію і сам ініціював його покарання у вигляді позбавлення громадянства і навіть можливої майбутньої екстрадиції?  
Відповідь я знайшла у цих словах А.Геращенко: «Саакашвили скорое использовал Украину как запасной аэродром в надежде вернуться в Грузию. Надежде, которая оказалась позорно разрушена им самим в ходе парламентских выборов осенью 2016-го.  Сегодня эта ошибка была исправлена ».
Ось щк коли він підписав собі "вирок".
Таким чином, основною причиною позбавлення громадянства Саакашвілі є помста за його політичну позицію, продемонстровану в ході парламентських виборів. 
 

Далі, як то кажуть, «БЕЗ СЛІВ…»        

                                                                                                                                                                                                                                                                           Незважаючи на бажання Києва, глава Єврокомісії скептично оцінив перспективи вступу України в ЄС і НАТО

Мовою оригіналу

1 сентября вступило в силу соглашение об ассоциации Украины с Евросоюзом. Президент Петр Порошенко уверен, что теперь государство встало на «широкий евроатлантический автобан, который ведет к членству в Евросоюзе и НАТО». Однако глава Еврокомиссии Жан-Клод Юнкер достаточно скептически оценил слова Порошенко, подчеркнув, что Украина «ни то (член ЕС. - Ред.), ни другое (член НАТО. - Ред.)». Эта фраза означает одно: Европа не спешит пока открывать для Украины двухстороннее движение по широкому евроатлантическому автобану.

Цена за европейский выбор

Отказ Виктора Януковича от подписания соглашения об ассоциации Украины с ЕС осенью 2013 года привел к Евромайдану, а затем - к Революции достоинства. За право быть членами европейского сообщества украинцы заплатили очень высокую цену - сотни человеческих жизней. Последние три года Украина отвоевывает у России не только свои территории, но и право на евроатлантический выбор. Да, это тяжело. Да, гибнут люди. Но вопрос, к счастью, уже не стоит так - Европа или Россия. Украинцы свой выбор сделали.

Со времени, истекшего после бегства Януковича, Украина добилась ассоциированного членства в ЕС и безвизового режима со странами Евросоюза. Много это или мало? Вполне достаточно, чтобы выйти, как говорит Порошенко, на широкий евроатлантический автобан. Вопрос лишь в том, есть ли движение по этому пути. Как бы официальный Киев ни демонстрировал свой европейский оптимизм, Жан-Клод Юнкер дал ясно понять - Украине не стоит обольщаться по поводу вступления в Европейский Союз и НАТО.

Сказанное главой Еврокомиссии, конечно же, не нравится официальному Киеву. Замминистра иностранных дел Елена Зеркаль заявила, что ЕС должен учитывать не только стремление, но и достижения Украины на пути к европейскому сообществу. Вопрос лишь в том, до этих ли достижений Киева сейчас Евросоюзу, который сам переживает сложные времена. Стоит ли в этом случае требовать от Брюсселя большего, нежели он дал? Это, как свидетельствует заявление Юнкера, вопрос риторический.

Европа в Украине

С июня 2017 года в Украине царит эйфория. Украинцам предоставили безвизовый режим со странами Евросоюза. Отныне перед гражданами нет никаких преград для путешествий в Европу. Но для внедрения в стране европейских стандартов существуют еще препятствия. Украина была и остается постсоветским государством. С вытекающими отсюда последствиями: большая теневая экономика, непрозрачные финансы, власть олигархов, слабое гражданское общество, нищее население. В стране процветает коррупция, а во власти - непотизм.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Надо быть откровенным: до настоящей Европы Украине еще далеко. Петр Порошенко с гордостью говорит о 144 реформах, которые власти вынуждены были провести на пути к ассоциированному членству с ЕС. Но эти изменения только заложили фундамент для строительства по-настоящему европейского государства. Законодательное закрепление требований Евросоюза и имплементация этих норм в жизнь - две большие разницы. Ведь и Конституция Украины - одна из самых лучших в Европе, а вот с выполнением некоторых ее норм есть большие проблемы.

Будущее украинцев в ЕС, прежде всего, зависит от них самих. А точнее - от тех властей, которых они выбирают. Потому что именно эти власти принимают законы и следят за их выполнением. Потому что именно эти власти являются лицом Украины в мире. И по этому лицу судят, готова страна к Евросоюзу или нет.

Второй срок для Порошенко

Европейская интеграция Украины это, вне всякого сомнения, - главная политическая победа президента Порошенко. Ассоциация и безвиз, конечно же, - важные события для украинского государства. И с этим никто спорить не будет. Эти победы будут на щите Порошенко во время президентской избирательной кампании 2019 года. Потому что все остальные успехи выглядят довольно скромно. Коррупция и дальше продолжает разъедать политику и экономику, кланы продолжают пилить государственные деньги, а экономика находится в плачевном состоянии.

Членство в Евросоюзе и НАТО - логичный и вполне реальный план на будущее для Украины. Об этом говорит и Петр Порошенко, об этом мечтают и большинство украинцев. Если в случае с ЕС все еще более или менее понятно - есть стандарты, которым должна соответствовать страна, то вот с Североатлантическим альянсом не все так просто. Порошенко говорит, что готов провести референдум по вступлению Украины в НАТО. Но Петр Алексеевич лукавит, поскольку знает: плебисцит ничего не меняет. Потому что альянс сам решает, кого принимать в свои ряды, а кого - нет.

Пребывая в состоянии войны, Украина будет далеко еще находиться и от НАТО, и от ЕС. Вероятно, именно это и хотел сказать Жан-Клод Юнкер. Одних внешнеполитических усилий официального Киева недостаточно. Потому, с одной стороны, Украина должна соответствовать стандартам этих структур, а с другой - для членства в ЕС и НАТО должно появиться окно возможностей. Только соединение этих двух факторов может по-настоящему открыть для Украины широкий евроатлантический автобан.

Джерело: Deutsche Welle  

                                                                                                                                                                                                                                                   Пока вы были в отпуске, покоряли моря, горы, бассейн в отеле, наслаждались джазом и попивали коктейли, наплевав на новости, произошло обидное и неприятное: свободный мир проиграл. И не просто проиграл, а проиграл вчистую. Соединенные Штаты с их авианосцами, ядерным кулаком, боевыми спутниками, славным корпусом морской пехоты и бесстрашными «морскими котиками» продули Северной Корее, которая в своем развитии находится в середине прошлого века. Страна, в которой более-менее налажено только производство идей чучхе, умыла мирового лидера и его могучих союзников.

О том, что с Ким Чен Ыном, сыном Ким Чен Ира и внуком Ким Ир Сена, будут серьезные проблемы, причем самые серьезные по сравнению даже с осиным роем Ближнего Востока и Россией, которая пытается встать с колен на корточки, предупреждал Дональда Трампа Барак Обама, когда передавал тому дела.

Но Дональд же считает Барака слабаком и потому решил показать, что такое настоящий американский президент.

Когда Северная Корея в этом году резко увеличила интенсивность и дальность своих ракетных испытаний, Трамп стал грозить Пхеньяну страшными карами, послал к корейским берегам ударную группу кораблей во главе с атомным авианосцем «Карл Винсон», а потом еще и «Рональда Рейгана», тоже авианосец. Но Ким Чен Ын не только не испугался и не прекратил пускать ракеты, что ему запрещено делать решением Совета Безопасности ООН. К всеобщему вящему ужасу в июле северокорейские инженеры и военные впервые два раза испытали межконтинентальные ракеты, способные достигать территории США. А поскольку одновременно усилились разговоры о том, что местные умельцы научились делать компактные ядерные заряды, годные для размещения в ракетных боеголовках, для настоящего ужаса появились все основания.

Дональд Трамп, 45-й президент Америки, как настоящий лидер свободного мира заявил, что не позволит Ким Чен Ыну вот это вот все и сказал, что военный вариант решения северокорейской проблемы тоже рассматривается. Рассматривается так рассматривается, пожал плечами диктатор и пообещал следующих четыре ракеты пустить в сторону американского острова Гуам, где у Штатов расположены стратегические военно-морская и военно-воздушная базы. Мир напрягся, особенно напряглись жители Гуама, Трамп опять что-то запальчиво заявил, и тут-то и стало ясно, что ничего не будет.                                                                                                                                             Ким Чен Ын сделал паузу, а нынче приказал запустить баллистическую ракету, которая демонстративно пролетела прямо над японским островом Хоккайдо. Южнокорейская разведка, между тем, сообщает, что в КНДР все готово для новых испытаний ядерного оружия. И плевать там хотели на запреты.

Никто не собирается воевать с Северной Кореей, и ничто не способно помешать тамошнему режиму обзавестись ядерными ракетами самого дальнего радиуса действия. Потому что угрозы только тогда угрозы, когда существует ненулевая вероятность их осуществления. Пока несколько тысяч стволов дальнобойной артиллерии способны в считанные минуты превратить в руины многомилионный Сеул, так уязвимо расположенный у самой границы с КНДР, северокорейские вожди могут позволить себе что угодно.

Как позволил себе Ким Чен Ын в феврале этого года руками наемных убийц в международном аэропорту Куала-Лумпура отравить своего сводного брата, причем с использованием боевого отравляющего вещества. Ну ладно, допустим, это их семейные дела. А как насчет глупого американского студента, который решил из туристической поездки в Пхеньян привезти домой пропагандистский плакат, сорвав его со стены, был пойман, приговорен к пятнадцати годам тюрьмы, а спустя полтора года отправлен домой в бессознательном состоянии, не выходя из которого скончался? Гражданин США, убитый просто так, и Ким Чен Ыну за это ничего не было и не будет.

Это неприятная мысль, но негодяй, в чьих руках жизни миллионов заложников, может позволить себе почти всё, хотя Голливуд и учит нас обратному. Зло не всегда наказуемо, даже если на стороне добра могущественные и готовые к действию силы. А они далеко не всегда готовы играть за эту сторону любой ценой.                                                           ЛЕОНИД ШВЕЦ

Вот Молотов Берлин взял ещё до "Отечественной"войны.

Представьте себе, если бы 14 июня в Украине стартовал первый независимый суд по борьбе с коррупцией и начались бы слушания десятков дел против высокопоставленных чиновников. Представьте, если бы уже к середине июля, олигархи и представители власти были осуждены за коррупцию, а их активы конфискованы… К сожалению, все это не реально. МВФ установил дату — 14 июня как крайний срок для принятия закона про антикоррупционные суды, но Украина его проигнорировала. Об этом пишет в своем материале The Atlantic Council.                                                                                                                                                                                                       Антикоррупционный суд сигнализировал бы миру, что Украина отныне будет следовать букве закона. МВФ, в свою очередь, направил бы 1 млрд долл, а ЕС еще — 600 млн евро. Кроме того, суд успокоил бы иностранных инвесторов, которые стали бы помогать строить украинскую экономику. Вместо того, чтобы внедрять новые реформы, олигархи выбрали другой путь. Они решили преследовать своих противников и активистов по борьбе с коррупцией, а также попытались манипулировать мнением представителей ЕС. На прошлой неделе, например, президент Европейской комиссии Жан-Клод Юнкер допустил дипломатическую оплошность, сказав, что Петр Порошенко убедил его в том, что антикоррупционная палата быстрее добьется желаемых результатов, чем независимый суд. И хотя, он потом отозвал свое заявление, оно все же посеяло некоторые сомнения. Современная судебная система, конечно же, «гнилая», и палата тоже будет такой, пишет источник. По состоянию на июль, Национальное антикоррупционное бюро Украины открыло 75 дел за последние несколько месяцев, но обвинения были вынесены только в 18-ти случаях. В основном, это были мелкие коррупционные схемы. Ни один высокопоставленный чиновник не был осужден. «НАБУ убеждено: создание антикоррупционных палат не только не решит проблему отсутствия приговоров по топ-коррупционерам, но и углубит ее», сказано в пресс-релизе Бюро. В общем, старая игра продолжается. Есть даже теория о том, что окружение Порошенко решило отказаться от недополученного 1 млрд долл от МВФ, отчасти потому, что они могут рассчитывать на обещанные 600 млн евро от ЕС. Но международное сообщество должно уже сейчас вести жесткую игру. Если они не будут настойчивыми, преступники будут процветать, а банки будут надеяться на то, что смогут снова обмануть вкладчиков. Вот, какие требования должны выдвигать международные учреждения: МВФ не должен больше давать ни единого доллара, пока не заработал Антикоррупционный суд, также следует рассмотреть вопрос о наложении штрафов за несоблюдение правил и договоренностей. ЕС не должен больше давать ни единого евро, пока не действует Антикоррупционный суд. ЕС должен установить крайний срок для суда и наказать Киев, приостановив только что объявленную программу либерализации визового режима. «Существует механизм для этого», — как сказал европейский активист по борьбе с коррупцией. «И это будет самым большим наказанием. Никаких денег и никаких виз». МВФ и ЕС не должны играть друг против друга, а должны работать сообща. Специальный представитель США по вопросам Украины Курт Фолькер должен потребовать, чтобы Антикоррупционный суд начал свою работу, иначе любая помощь — военная или другая — будет отменена. Тем временем, Антикоррупционная полиция и прокуроры должны быть наделены полномочиями предлагать амнистию тем, кто добровольно признает свои правонарушения, раскрывает активы и доходы в течение последних пяти лет, а затем платит налоги за 5 лет с процентами. Амнистия помогла ускорить преобразование бывших советских союзников после 1989 года. Вацлав Гавел в Праге несколько лет назад, после того, как его посадили в тюрьму как активиста, и после того как он стал президентом, говорил: «Они нам нужны. Они знают, где находятся «ключи», некоторые из них умны, и они знают, как управлять страной. Месть непродуктивна». «Олигархи довольны Порошенко и «делают» с ним больше денег, чем с Януковичем», — сказал в интервью депутат и реформатор Сергей Лещенко. «Люди злятся на коррупцию, но правительство не обращает на это внимание, они просто меняют тему». Это еще раз подчеркивает единственно-выигрышную стратегию для Украины: внешние события и давление на продвижение элиты прозрачными методами, кооптирует новых членов в партии и позволит делать правильные вещи.      Источник: atlanticcouncil.org

                           Сергій Мельничук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Я не хотів про це писати. Тому що мені соромно за цих «добровольців». Тому що я не хочу щоб про всіх судили по одному Іуді, давно втратившому всяку совість...

Багато хто вже знає про стрілянину, яку влаштував нардеп Мельничук зі своїм охоронцем на Троєщині. Бойовими патронами. У підсумку скотившись до «віджимання» дитячого садка у громади. Я не хотів писати про це, тому що і так все ясно, огидно і прикро. У 2015 я голосував за зняття з Мельничука депутатської недоторканності. Але був проти арешту. Я думав він «заблукав». А він просто зкурвився.

Я написав це зараз, тому що повідомили, що справу про стрілянину на Троєщині візьме на розслідування військова прокуратура. І про це треба поговорити докладніше. З 2015 року Мельничук висить на гачку особисто у Матіоса. Той його тримає за одне місце кримінальними справами. І той робить все що йому скажуть.Тому з нього зняли недоторканність, але вже два роки не садять. Треба полити лайном Блокаду? Будь ласка. Треба надіслати людей для потрібних влади розборок - ласкаво просимо. Треба полити лайном супротивників Порошенка з телеекранів - вуаля. Разом з Мельничуком працює відомий провокатор Філімоненко. Він числиться офіційним помічником його як нардепа і працює на «роздування скандалу». Так, ви не помилилися. Це той самий Філімоненко який спровокував бійку з Шабуніним. Інформаційну підтримку славної парочці надає сайт Грановського - Кононенка «Букви».

Справу зараз негайно забрав собі Матіос щоб «відмазати» цінного агента. А агент, якій втратив всяку совість, настільки тупий, що не розуміє що він вже одноразового використання. Сумний підсумок морального падіння вчорашнього добровольця. І урок для багатьох. Тому що пройти випробування на війні - півсправи. Витримати випробування і спокуси владою і грошима, залишитися ЛЮДИНОЮ - це на жаль дано не всім.

Вибачте нас українці за вчорашнього добровольця Мельничука. Повірте - більшість ветеранів чесні люди!

Джерело: блог Семена Семенченка

Відомий блогер Валентин Гадьонов розповів про потенціал України у космосі                                                                                                                                                                                                                  Ім'я космоблогера і популяризатора науки ВАЛЕНТИНА ГАДЬОНОВА стало широковідомим в Україні після того, як він відвідав Київ з циклом лекцій і написав на своїй сторінці у Facebook, яку читають тисячі фоловерів, позитивний відгук про країну: мовляв, фашистів на вулицях не побачив, а за російську мову ніхто не б'є. Пікантності ситуації додає той факт, що хоч Гадьонов і живе у Швеції, за походженням він росіянин, але Крим російським не вважає, а участь РФ у конфлікті на Донбасі для нього очевидна. В інтерв'ю "Апострофу" блогер розповів про те, як Україна може включитися у процес освоєння космосу, чому Ілона Маска треба привезти до Києва і які грандіозні відкриття в астрономії чекають на світ вже наступного року.

- Валентине, як і коли ви почали цікавитися космосом?

- Космосом я став цікавитися з раннього дитинства. Мені було 5 років, коли батько розповів мені, що Всесвіт настільки величезний, і в ньому настільки багато планет, що, можливо, десь є планети, де знаходяться такі ж, як ти і я. Це мені дійсно запало в душу на все життя. Мене цікавили пошуки відповідей на ці питання: чи є такі ж, як ми, чи є інше життя? З раннього дитинства я прочитав дуже багато книг на тему астрономії, палеонтології, історії. Коли я виріс, я просто збагнув, що для того, щоб зрозуміти Всесвіт ще глибше, потрібно вивчати науки, тому почав самостійно вивчати астрофізику, астрономію. Зараз, коли я набрав достатньо знань, я можу пояснити свої ідеї людям, цим я і займаюся. Тепер це виросло у великий експеримент: я веду блог про новини астрономії, космонавтики та астрофізики.

- Про що можуть дізнатися слухачі ваших лекцій? Про що розповідали українцям?

- Я хочу розповісти людям якомога більше про будову нашого Всесвіту, про навколишній світ і простір за межами Землі. Я хочу дати зрозуміти людям, що світ – це набагато більше, ніж ми його собі уявляємо і ніж те, що ми бачимо кожен день. Світ вміщує в себе настільки багато фізичних тіл крім Землі, що це викликає подив, і цим подивом, цими знаннями я і ділюся. На своїй останній лекції я розповідав українцям у науково-популярному жанрі про життя і смерть Всесвіту.

- Розкажіть про своє ставлення до релігії. У своїх інтерв'ю ви часто говорите про те, що більш корисно було б для молодого покоління будувати дослідні інститути, а не храми. Знання про світоустрій зробили вас переконаним атеїстом?

- Перш за все, кожна людина має право вірити у те, у що вона хоче, тому я не збираюся руйнувати бачення інших людей або їх віру. Я не агресивно ставлюся до релігії, але сам я не вірю в існування Бога, як його описує теологія. Я намагаюся зрозуміти устрій світу науковим шляхом, задовольняючись тим, що відкриває наука останнім часом на тему будови нашого світу. Але я абсолютно однаково поважаю всіх людей: віруючих, невіруючих – це неважливо. Не обов'язково приносити якісь суперечки і конфлікти в розмову на основі релігії, коли можна нормально розмовляти абсолютно з будь-якою людиною на найрізноманітніші теми.

- У своєму гучному пості на Facebook після відвідин Києва ви вказали на "титанічних розмірів людський потенціал" українців. У чому конкретно ви його бачите? У яких сферах?

- В Україні статистично високий відсоток людей, які закінчили вищі навчальні заклади. Такий високий рівень освіченості, безсумнівно, є високим інтелектуальним потенціалом країни, ви не знаходите?

- Безумовно.

- По-друге, ще з часів СРСР у вас збереглася космічна галузь, ракетна промисловість наразі перебуває в робочому стані. Вона має всі шанси стати передовою, при вкладі в неї коштів та інженерних зусиль. Потенціал, природно, не полягає тільки в побудові ракет, він проявиться у всіх сферах діяльності при нормальній економіці. Я думаю, що саме цей інтелектуальний потенціал і дасть поштовх до розвитку країни, як тільки економічне становище у вас покращиться. Насправді, ви нічим не гірше іншої європейської країни, і якби було нормальне життя, люди би рвонули займатися кращими справами. Це очевидно при такій високій освіченості в країні.

 

Ракета-носій "Зеніт-2" була розроблена радянськими конструкторами з КБ "Південне" (Дніпро)Фото: bastion-karpenko.ru

 

- Ви говорите про потенціал України у космічній і ракетобудівній галузях. Зараз світ виходить на нові етапи освоєння космосу, яким чином до цього процесу може долучитися наша країна? На вашу думку, ми можемо запропонувати цікавий інтелектуальний продукт світу?

- Я про це думав, але, знову ж таки, все впирається в економіку, яка зможе підтримати такі бажання нації, як космічна промисловість. Без економіки все буде нездійсненними мріями. Дуже складно сказати, чи зможе Україна принести якусь користь у космічній промисловості зараз або в майбутньому, без економічної складової це практично неможливо. Природно, для вас бажаною була б кооперація з найбільш передовими країнами: США, Китай. Наприклад, якщо якимось чином зацікавити Ілона Маска і привезти його в Україну, дати йому відчути ваш потенціал, то я думаю, що він тут залишиться, в тому сенсі, що почне піднімати в Україні сонячну енергію або ті ж електрокари. Потрібно привозити в Україну передових вчених, людей планети. Тільки так можна зацікавити інших для того, щоб ви взяли участь у таких процесах, як освоєння космосу.

- До речі, після публікації поста про українців отримали багато невтішних відгуків з Росії? Можливо, навіть були образи?

- Звісно, були. Надійшло дуже багато негативних відгуків з боку Росії. Там, як я бачу, багато хто не розуміє те, про що я кажу, не розуміють моєї думки, аж до того, яке право на думку я взагалі маю. Йшли негативні побажання, обзивання, мене це засмутило.

- Напевно, в тих європейських країнах, де ви виступаєте з лекціями, в Швеції зокрема, люди обговорюють україно-російський конфлікт? Про що говорять?

- Звичайно, ця тема обговорюється, і про неї говорять, оскільки конфлікт зачіпає дві великі країни, що знаходяться в безпосередній близькості від Європи. Поведінка Росії щодо України, я маю на увазі анексію Криму, розв'язання конфлікту на Сході України, розглядається на Заході як порушення цілісності й суверенітету суміжної держави. Саме тому і були введені економічні санкції проти Росії. На Заході багатьом очевидно, що без російського втручання всього б цього не було. Особисто мені не зрозуміло, навіщо було забирати Крим силою. Краще було б знаходитися в дружніх відносинах з близьким народом і їздити туди, як раніше, без проблем. Але зараз Крим ізольований, а Україна отримала безвізовий режим і за якийсь час стане європейською країною. Ось до чого призвела політика з позиції сили. Вона призвела до відчуження колись близьких народів. Це горе, я думаю. Тому цей конфлікт потрібно вирішувати якомога швидше, щоб припинити все це. Стільки крові пролито. І з ким би я зі своїх друзів не спілкувався, ніхто цього не підтримує. Якщо провести аналогію, то шведи і норвежці дуже схожі, як українці і росіяни. І я кажу своїм шведським друзям: уявіть, що завтра ви почнете воювати з норвежцями, вбивати їх, забирати їх території. Тут у Швеції це сприймається не просто з подивом, а з жахом. Усі кажуть, що такого не може бути ніколи, адже вони наші найближчі люди.

- Оцініть ефективність російської пропаганди в Європі. Посили Кремля дійсно працюють і впливають на світогляд європейців?

- Ну, це як скрізь: хто що дивиться. Але тут, на Заході, доступ до інших ЗМІ більший, ніж у більш ізольованих країнах, які намагаються блокувати інтернет-ресурси. Більшість людей в курсі подій і отримують досить об'єктивну інформацію та новини. Російської пропаганди тут практично немає, принаймні я її не бачу. На західних каналах її взагалі немає, мабуть, вона передається тільки російською, для російськомовного населення, а я телебачення не дивлюся вже більше 15 років.

- Ви сказали, що Україна могла б зацікавити технологічний світ, якщо б до нас приїхав Ілон Маск. Але в ЗМІ його часто називають геніальним аферистом. У цьому є частка правди?

- Це дуже важлива тема, і у мене на сторінці досі триває битва думок, коли я публікую якісь новини та досягнення, яких домігся Ілон Маск. В основному, знову ж таки, приходять люди з російської сторони, які залишають такі коментарі, що Маск – аферист. Але тут навіть сперечатися легко, адже ми бачимо результати його роботи, а не просто чуємо те, що він говорить і які плани на майбутнє. Ми бачимо конкретні результати роботи, і вони не просто видатні, вони змінюють світ насправді. Наприклад, 5-10 років тому ми собі уявити цього не могли, а зараз Осло є номером один у світі за кількістю електрокарів Tesla. Усі результати роботи Маска видно, він викладає їх у відкритий доступ, він ділиться інформацією у себе в Twitter, викладає внутрішньокорпоративні ціни. Видно, що це – людина майбутнього, яка змінює світ і хоче заразити світ відкритістю. Ось хто такий Ілон Маск, тому трохи смішні такі доводи, коли приходять люди і залишають повідомлення, що він – аферист. Ви подивіться, Маск вже бере участь у чотирьох галузях: сонячній енергії, космічній промисловості, автомобілебудуванні, а зараз відкрив нову компанію Neuralink, яка займається створенням девайсів, імплантованих в мозок, і вони будуть управляти роботами. Тобто, просто думаючи, ви зможете управляти роботом. Людина дійсно змінює світ і те, що його називають аферистом, можливо, навіть і добре, тому що він настільки радикально змінює його, що багато людей просто не можуть у це повірити.

 

Ілон Маск - це людина майбутнього, яка змінює світ, говорить Валентин ГадьоновФото: EPA/UPG

 

- У ЗМІ були новини про те, що хакери, які зламали комп'ютерні системи NASA, заявили, що американські вчені давно отримали підтвердження існування інопланетних форм життя, але приховують цю інформацію від світу. Це може бути правдою?

- Такі фейки протягом нашої комп'ютерної історії з'являлися на постійній основі. Кожен рік по два-три рази голосно з'являються хакери або люди, які нібито знайшли якісь предмети або бази на космічних об'єктах. Але реагувати на це потрібно тільки тоді, коли наукові кола почнуть говорити про це, а не просто якісь газети без посилання на першоджерело. На такі фейки не варто звертати уваги, а слід цікавитися тільки тією інформацією, яку дають нам наукові засоби інформації.

- Але в принципі NASA може приховувати від людей інформацію про вражаючі відкриття?

- Теоретично, звичайно, це можливо, але в плані репутації – це дуже і дуже ризиковано, адже NASA є організацією, яка включає в себе величезний науковий потенціал, дуже розумних людей, і вони не будуть ризикувати своєю репутацією, щоб приховувати такі речі. Тим більше в світі вже існує декларація, яка зобов'язує країни, що відкрили або ввійшли в контакт з позаземною цивілізацією, надати негайно про це дані та інформацію через астрономічні комітети. Тому це конспіративний сценарій, і він малоймовірний, на мій погляд.

- Той факт, що людство ще не знайшло інші форми життя за межами нашої планети, пов'язаний з недостатнім розвитком технологій?

- По-перше, ми ще сидимо тут на Землі і поки нікуди не полетіли, щоб у чомусь бути переконаними. З наукової точки зору ми поки що, природно, ніякого життя не бачимо, адже що ж ми побачимо, якщо ми будемо продовжувати тут сидіти? Місія на Марс може принести насправді дуже великі зміни в наше повсякденне життя. Ми будемо жити в іншій епосі, ми станемо міжпланетними істотами якщо тільки живі люди опустяться на іншу планету, і почнеться нова ера досліджень, ера нових територій. Цілком можливо, що на Марсі нам вдасться знайти мікробіологічне життя. На це вказує дуже багато наукових даних. Така можливість не заперечується. Цілком можливо, що ми нічого не знайдемо, але переконаємося в цьому тільки тоді, коли станемо на Марс і проведемо детальну розвідку і детальне обстеження поверхні в пошуках інопланетного життя. Але Марсом все, природно, не закінчується. Це лише початок. Марс – найближча дистанція, яку ми можемо подолати, щоб про це дізнатися. Далі йдуть інші супутники, які мають водяні рідкі океани на своїй поверхні або під нею: Енцелад, Діона, Європа. Пошук продовжуватиметься завжди.

- А в чому основна складність місії на Марс: в технічній стороні питання або в соціальній комунікації між учасниками місії?

- Технічно наразі ми не можемо відправити корабель на Марс. А ось із соціальної точки зору ми готові летіти на Марс. Наприкінці 90-х був такий проект Mars One: збиралися гроші, і були спроби почати будівництво ракети, підготувати екіпаж тощо. У проекті була така анкета, яку потрібно було заповнити і написати, що я хочу полетіти на Марс і даю згоду там померти, оскільки технології на повернення не існує. На це підписалося більше 3,5 мільйонів осіб. Тобто насправді соціальна проблема дуже маленька, адже при такій кількості бажаючих ми можемо знайти абсолютно нормальних людей, які витримають політ і більш тривалий, ніж політ на Марс, який буде тривати протягом півроку. Я теж підписувався на цей проект і підписався б й із Маском на Марс полетіти, але технічне вікно для людства починає відкриватися тільки зараз. Активізуються процеси будівництва більш потужних ракет. Наступного року Маск збирається запустити вже двох людей у політ на найбільш далеку відстань від Землі, яку будь-коли долала людина. Це набагато далі, ніж Місяць. Такі процеси свідчать про те, що почалося вже тренування людей для польотів на далекі відстані, у дальній космос, бо Марс поки вважається далеким космосом. До польоту людей ще буде здійснено два польоти – роботи привезуть туди спорядження, обладнання, будматеріали, й тільки в 2024 році на Марс полетять люди. Таким чином, відбувається цілком серйозна підготовка, та вороття немає, витрачено дуже багато грошей, йде робота над новими скафандрами... Цей проект реальний, він у дії, і, судячи з усього, на початку 20-х років ми побачимо людей, які полетять на сусідню планету.

- Якщо брати ближчі відстані, я маю на увазі масовий космічний туризм. Це перспектива скількох років?

- Власник Amazon, у якого, до речі, як і у Маска, своя космічна компанія Blue Origin, що займається будівництвом ракет і тестуванням нових технологій, мабуть, теж досяг хороших результатів і розголошує свої плани з висадки на Місяць, космічного туризму. Ще одна людина в Англії, яка займається цим протягом понад 15 років – Річард Бренсон, з компанією Virgin Galactic вони вже побудували другий тип корабля і випробували його, а наступного року він вже планує почати перевозити перших космічних туристів. Той же Маск робить доставку вантажів у космос все дешевшою, адже чим дешевше доставити вантаж в космос, тим дешевше буде коштувати квиток для людини. Як тільки ми домоглися дешевої доставки вантажів у космос, щотижня проводиться два-три запуски ракет у космос, вантажів на МКС. Наступним кроком буде масовий космічний туризм, я думаю, що це неминуче.

 

Доставка вантажів в космос стає все дешевшоюФото: nasa.gov

 

- Скільки ж буде коштувати квиток?

- Кілограм відправки вантажу в космос у Маска коштує 1287 доларів. Це вже говорить про те, що відправити в космос людину можна не за 20 мільйонів доларів. І саме це і вплине на розвиток космічного туризму, адже чим дешевша ціна, тим більше охочих побувати в космосі. Я ще не бачив людини, яка не хотіла би побувати в космосі.

- Якщо, а точніше – коли космічний туризм стане масовим, чи зміниться саме людство?

- Так це і дасть поштовх нашій цивілізації стати воістину космічною цивілізацією. Це надихне неймовірну кількість людей на досягнення ще більш високих цілей, наприклад, приземлитися вже у зовнішній Сонячній системі, десь на одному зі супутників Сатурна. Усе це, звичайно, потребує часу, але, як ми бачимо, немає ознак того, що наука сповільниться, навпаки, все тільки наростає. Та ж Індія увійшла в цю гонку, Китай нещодавно здійснював запуск своєї найбільшої ракети. На рік відбувається вже не один-два рекорди, а десятки. Зараз ми бачимо розквіт космічної індустрії.

- Яке ж місце в цій індустрії зараз посідає Росія як правонаступниця СРСР – колись лідируючої держави в космосі?

- У Росії не можна, звичайно, забирати того, що вони досі якось продовжують підтримувати свою космічну промисловість. Досі запускаються ракети, хоч і не завжди вдало, але якась робота триває. Присутність російських космонавтів іде постійно в космосі, завжди Росія дає своїх людей, які чергують на МКС та проводять наукові дослідження. Тобто певна активність у російського космосу є, але в той же час у порівнянні з США, які мають космічні апарати по всій Сонячній системі, а біля кожної планети є орбітальна станція, яка видає нам неймовірні знімки, фільми, порівняно з цим космічна промисловість Росії, звичайно, знаходиться в занепаді. І розвитку не передбачається, оскільки економічна ситуація в Росії погіршується, і витрати на космос, я думаю, будуть і далі скорочуватися.

- На ваш погляд, які потенційно грандіозні відкриття в астрономії людство зробить в перспективі 10-20 років?

- Та які 10-20 років? Тут за рік вже буде такий науковий скандал відбуватися практично на щоденній основі. Довго чекати не треба: наступного року призначений запуск найбільшого орбітального телескопа "Джеймс Вебб", який перевершує телескоп "Хаббл" за технологіями в 100 разів. Уже йде велика суперечка між вченими, що ми будемо дивитися у першу чергу, схоже, з перших його знімків ми злякаємося того, що побачимо. Відкриття можуть бути дуже несподіваними, наприклад, ми можемо побачити вогні на нічних сторонах екзопланет і отримати докази існування не просто інопланетного життя, а розумного життя.

США на уровне закона приняли ежегодное обязательство для своего Министерства финансов и разведки публиковать в открытом доступе имена всех политиков, олигархов и бизнесменов, связанных с режимом президента России Владимира Путина.                                                                                                  Об этом в Facebook сообщил руководитель благотворительного фонда «Мир и Ko» Мирослав Гай.

«Я просто в восторге… То есть каждый год, мы будем получать список, с доказательной базой, о предателях украинского народа», – пишет Гай.

По его словам, весь этот процесс начнется как раз перед выборами в 2018 году.

«Всех этих пророссийских в****дков и замаскированных под патриотов фсбшников, все фирмы, торгующие с РФ пусть даже через десятые и сотые фирмы – публично назовут и введут против них санкции и другие карательные меры. Всех», – заявил Гай.

Руководитель благотворительного фонда также подчеркнул, что у американской разведки будет до 180 дней до первого доклада, а повторять его будут не реже чем раз в год.

«Никто не уйдет. Никто. И некуда будет уходить. Финита. Остальное должен будет сделать украинский народ», – резюмировал Гай.

Невдовзі після першого Майдану почув дуже точну, як мені тоді здавалось, характеристику українського політичного життя в порівнянні з тодішнім московитським: російське політичне життя схоже на кладовище, українське – на психіатричну клініку. 
 
Пізніше почав приходити до висновку, що все ж не на дурку воно схоже, а на цирк. Зі своїми клоунами, еквілібристами - стрибунцями з фракції у фракцію, унікальними  акробатами з супергнучкими хребтами,  дресирувальниками зі своїми прирученими тваринками. З артистами оригінального жанру, які жонглюють обіцянками й популістичними лозунгами. З гігантськими маріонетками і тими, хто ними керує. З політичними фокусниками, які мають зайві тузи в рукаві і своїх підсадних «качок» у залі. Але цікавих таких фокусників-ілюзіоністів, які спочатку просять у публіки на час купюри і цінні речі, а потім: «Абракадабрра!» - все це розчиняється в повітрі і… вже ніколи не повертається власникам. Одним словом, не просто цирк, а блядський цирк.                                                                                                                                                                                             А потім один мій російський знайомий (до речі, чи не єдиний з моїх мордорських знайомих, який так і не став ватою, незважаючи на телевізор) сказав мені, що в їхній Думі теж іноді буває цирк, «но наш цирк агрессивный, злобный и жестокий, а вот в вашей Раде он какой-то более гуманный, что ли - как будто розами декорированный». Дійсно, не блядський, а розенблядський цирк. 

 
Все це я згадав, коли дивився засідання Ради, присвячене зняттю недоторканості з декого з цієї зграї. Всі це бачили, і всі, думаю, плювалися, як я. А комусь, може, й хотілось кинути в телевізор чимсь важким, коли недавня зірка кінофільму від НАБУ з обличчям, яке викликає повну довіру, зверталася за співчуттям до простих українців – бо ж зараз, після того, як агент НАБУ під прикриттям нарив фактів, знімуть недоторканість з нього, «а завтра це все чекатиме на всіх вас!». Цей клоун дійсно не розуміє, що ми, ті самі прості українці, від початку не належимо до касти недоторканих? Що з нас нічого в цьому сенсі зняти, і, на відміну від нього, ми зовсім не захищені від ментівського і суддівського свавілля? А те, що хтось може чесно жити зі своєї праці, замість гребти до кишені чуже і брати хабарі, йому, схоже, взагалі в голову не приходить! 
                                                                                                                                                                                                   Одним словом, подивився я на цей розенблядський цирк, коментувати роздумав, а віршик все ж написав – треба ж було своє обурення у щось вихлюпнути. Сублімація… 

 
Шапіто в Верховній Раді: на арені розенбляді!
Розенблядєй розенбляді звинувачують у зраді:
Суд за вкрадене бабло - аби жодне не втікло.
Всі з мандатами в кишені і не вперше на арені. 
 
Ось, одягнута в Версаче, розенблядь чергова плаче,
Що її, невинну лядь, хочуть, суки, розстрілять.
А вона ж-бо (свідок - небо) піклувалась не про себе!
І гребла собі в кишеню завжди з думкою про Неню! 
 
Ось вже інша розенблядь вилізає виступать:
"Ви займаєтесь баблом, а навкруг - такий облом.
Війни й горе на планеті, а імпічмент де Канхветі?
Поки скрізь у світі зло, нас судити - западло!". 
 
А тим часом - черга в стаді для нової розенбляді:
"Ви не те назвали злом, схоже, вам подумать - в лом, 
Той, хто каже: "Красти - зло", - ось хто істинне мурло!
НАС судити за бабло?! - нападе ж тоді Хуйло!". 
 
Все, дискусії скінчились - розенбляді притомились,
Ось і вирок: "Розенблядь холостими розстрілять!".
Розстріляли, посміялись, із розстріляним обнялись,
І уся ця розенблядь в ресторан пішла гулять... 
 
Не дивуйтесь, тьоті й дяді, ні корупції ні зраді, 
Поки в нас в Верховній Раді розенблядь на розенбляді.
Якщо будем вибирать в Раду різну розенблядь,
Від нащадків нам чекать лиш презирства і проклять. 
 
Кроспост з undefined

                            — Доктор, здравствуйте!

Источник: sobiratelzvezd.ru          

"Президент Литви летить на ділову зустріч звичайним пасажирським рейсом." И без ненужных понтов.