В эти минуты в Украинском театре города Одессы происходит самый большой театральный скандал этого года.

Группа активистов (странное слово, между прочим) пришла на выступление Константина Райкина и потребовала ответить на вопрос "Чей Крым". Райкин покинул сцену, а пришедшая на концерт публика потребовала возвращения артиста.

Boston Dynamics научила робота делать сальто назад                                                           Новости технологии:

Робот Boston Dynamics продемонстрировал способность запрыгивать на коробку и делать сальто назад.

В Биробиджане решили открыть капсулу с посланием потомкам, заложенную в 1967 году в пьедестале памятника Герою Советского Союза Иосифу Бумагину. После вскрытия монумента выяснилось, что капсула отсутсвует. Первой версией была кража, но после расследования выяснилось, что её уже извлекали в 2000 году во время миллениума, но где она теперь, никто не знает. Торжественный митинг перенесен. Записей вскрытия также не осталось - они переданы в Госархив. Что было в послании, остается неизвестным.

Ну, что вы прям как дети малые, друзья мои. Что было в послании, что было в послании. Давайте я вам расскажу, что там было. 
"Дорогие наши потомки. Пишут вам пионеры 1967 года. В этом году мы отмечаем шестилетие полета первого человека в Космос. Надеемся, в прекрасном коммунистическом будущем страна советов по прежнему является лидером в космической области. Как мы завидуем вашим базам на Луне и на Марсе! Как мы зави.... 
Что? Кто-о-о пло-о-оская? Премия за фильм о плоской Земле в номинации "просвещение"? Попы окропляют ракеты ладаном? "Ангара" не влезла в построенный для неё ангар? Разворовали деньги на постройку космодрома "Восточный"? После наводнения по Биробиджану проплыла первая ступень баллистической ракеты? Да вы чего там, сдурели все что ли? 
Простите, вырвалось... 

Ладно, продолжим. Надеемся, что в вашем светлом будущем по прежнему крепится братство советских народов, сплоченное...
Что-о-о-о? С кем воюете? Захватили Грузию, Молдову и Украину? Штурмуете Донбасс? Отправляете наемников убивать украинцев? Да вы что там, все ааахххууеее....
Извините. Итак, в этом году мы отмечаем двадцатидвухлетие окончания самой страшной войны. Мы все потеряли в этой войне своих близких - отцов, матерей, дедов. Надеемся, что в вашем светлом будущем...
Что, блядь? Что вы можете повторить, идиоты? Миллионы смертей? Уничтоженные полмира? Какой "На Берлин"? Какой "Трофей" на "Мерседесе"? Какой, блядь, байкер Хирург на американском Харлее, устраивающий мотопробег под иконами? Какое освящение кадилом ракеты "Сатана"? Какие, блин, иконы с портретом Сталина? Какие еще фальшивые ветераны, белоказаки с медальками и попы в рясах на параде? У вас что там, психиатрию отменили? Вы вообще там все что ли ахххууу....
Ладно. Хорошо. Ок. Ну, по крайней мере, вы хотя бы не знаете голода. Уверены, у вас всего вдоволь и в любой момент вы можете выбрать...
Какие, блядь, помидоры вы тракторами давите, идиоты? Каких, блядь, гусей сжигаете? Какие, блядь, польские яблоки? Какие уголовные дела за сыр и ветчину???? Вы что там, вообще все....
Хорошо. Ладно. Все ясно. Кажется, мы понимаем.
Итак, дорогие наши потомки, вот наше вам послание в ваше счастливое будущее (свят-свят-свят)
Воруйте. Убивайте. Давите гусей - по пионерски, по коммунистически, с большевистским задором! Даешь пятилетку раздавленных помидор в четыре года! Завоевывайте соседние страны. Поклоняйтесь портрету государя нашего коммунистического Императора Николая Второго. Жгите кинотеатры. Громите выставки. Молитесь богу. И яхте Патриарха. Облетайте с иконой Сталина лесные пожары. Просрите Космос! И вообще всё! Нам нет преград! На суше и на море. Скатывайтесь в средневековье. Пейте мочу, смотрите Малахова, лечитесь мощами, целуйте святые трусы умершего триста лет назад мужика, устраивайте молебен за запрет майнинга биткоинов. Засовывайте огурцы в задницу. Глушите бояру. Возводите из говна петухов и танки. Передайте церкви Исаакий, ХСС, все деньги и последние штаны. Богохульниц сажайте. А лучше побивайте камнями. Как это завещано священным писанием "Краткая История КПСС". Смогите развязать третью мировую. Мы верим в вас, наши счастливые потомки!
И, да, все верно, земля плоская. Гагарин сказал. 
С коммунистическим приветом, ваши пионеры шестидесятых.
Мы счастливы, что вы живете по заветам Ильича!
Спасибо, что обратно насрали.
Будь готов!"                                                    by starshinazapasa.

Курт Волкер — дипломат, у меседжах якого сусідять жорсткість військового, логіка юриста й акцентація політика. Спецпредставник Держдепу США з питань України (у липні призначений на цю посаду держсекретарем Рексом Тіллерсоном) — різка протилежність своїй попередниці.

Вікторії Нуланд, яка з 2013-го відповідала в американському зовнішньополітичному відомстві за український напрям, путінські медіа старанно створювали репутацію "антиросійського яструба". Що, м'яко кажучи, не відповідало реаліям. Екс-повпред США в НАТО й колишня вожата одеського табору "Молода гвардія" у грудні 2013-го переконувала лідерів Майдану йти на поступки Януковичу і "згортати" протест. На початку 2014-го — закликала нову владу "не провокувати" ситуацію в Криму, навесні 2016-го — вмовляла парламентаріїв провести вибори на окупованих територіях не чекаючи відведення військ та важкого озброєння. Один лихий на язик вітчизняний дипломат якось назвав Нуланд провідником ідей Владислава Суркова та інтерпретатором позиції української сторони. 

Утім, вчинки п. Нуланд були тільки вираженням політики попередньої адміністрації. В утрируваній формі цю політику 2014—2016 рр. можна сформулювати так: "Українське питання має приносити якомога менше головного болю". 

Наївно вважати, що Дональду Трампу українські проблеми ближчі, ніж Бараку Обамі. Але у відносинах із Росією (пропри очікування Кремля та обіцянки президента США поліпшити відносини з Москвою) голова нинішньої американської адміністрації одночасно і жорсткіший, і прагматичніший. І в його діях значно більше властивої американській владі "маскулінності", від якої Росія за час правління Обами трохи відвикла. 

А крім того, Трамп уже позначив більшу готовність впливати на процес мирного врегулювання на Сході України. Попередній очільник Білого дому цієї проблеми підкреслено цурався, воліючи віддавати ініціативу Меркель і Путіну. Внаслідок чого "женевський формат" усох до "нормандського". 

Ініціативний і напористий Волкер на посаді спецпредставника з питань України (до речі, досі такої кадрової позиції в Держдепі не було, Нуланд курирувала так званий "євразійський" напрям) — підтвердження нової логіки Білого дому в українському питанні. Всупереч враженню, яке нав'язують московські ЗМІ, Волкер — не впертий солдафон, що штампує дражливі для Кремля різкості. Він, швидше, досвідчений гравець. Що намагається спровокувати опонента, уважно відстежує дії у відповідь і коригує свою тактику залежно від реакції візаві. Наскільки колишній аналітик ЦРУ буде успішний у такій грі — побачимо. Гра складна й ризикована. Однак Волкер справляє враження людини, впевненої у своїх силах і готової грати "в довгу". 

Дві важливі деталі. По-перше, за нашою інформацією, спецпредставник (на відміну від своєї попередниці) користується серйозним кредитом довіри Білого дому і має свободу ініціативи. По-друге, за деякими даними, другого дихання питання миротворців на Донбасі набуло саме з його легкої руки, після схвалення зазначеної ідеї держсекретарем. Причому Волкер розглядає цей трек не як ціль, а як засіб, ігровий прийом, покликаний примусити росіян розкритися, вв'язатися в гру. З одного боку — оголюючи слабкості, з іншого — виявляючи можливі точки дотику з американською стороною. Волкер — не так доблесний захисник українських інтересів (як щиро хочеться думати багатьом у Києві), як один із будівничих нової системи американсько-російських відносин. У якій є місце і силовим погрозам, і купецьким пропозиціям. Але, в кожному разі, відмінної від системи епохи Обами.                                                                                                                                                                     З цього погляду і слід розглядати ряд останніх резонансних заявспецпредставника Держдепу США з питань України, зроблених ним напередодні та під час 14-го форуму YES (Ялтинської європейської стратегії), що завершився днями в Києві. 

Отже, Курт Волкер заявив, що: 

— події на Донбасі не можна вважати внутрішнім конфліктом або громадянською війною. "Це не є етнічним повстанням або громадянською війною, це не так. Є зовнішня сила, яка використовує частину місцевого населення як прикриття (…). Росія вже присутня на Сході України. Це факт незаперечний (…). Це не заморожений конфлікт, а гаряча війна (…). Це конфлікт, у якому Росія бере найбезпосереднішу участь"; 

— Україна повинна себе захищати і, з цього погляду, має право розраховувати на поставку оборонних озброєнь. "Це змінить російські розрахунки… Я не хочу прогнозувати, яке рішення приймуть США. Але, як мені здається, заяви про те, що такі дії спровокують Росію, лише ставлять проблему з ніг на голову"; 

— майбутня миротворча місія ООН має розміщуватися на всій території Донбасу, в тому числі вздовж україно-російського кордону. "Місія має охороняти і забезпечувати мир, вона повинна контролювати відведення важкої техніки й артилерії (…), здійснювати моніторинг важкого озброєння та контролювати кордон (…) Деталі того, що було запропоновано (Росією. — С.Р.), я думаю, насправді ще більше розділять Україну, а не вирішать проблему…";

— санкції проти Росії збережуться до повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України. "Я думаю, вони (російська влада. — С.Р.) розуміють, що це триватиме ще дуже довго (…) Якщо ми говоримо про Мінські домовленості — це не тільки припинення вогню. Вони потребують також політичних кроків, безпеки, відновлення суверенітету України, повного контролю Україною її території, і тому санкції не будуть зняті, доки все це не буде виконане (…). Навіть якщо Росія виконає ці умови й ми будемо впевнені, що вона хоче відновити суверенітет України шляхом механізмів, які ми зараз розробляємо, —санкції все ще залишаться активними через Крим";

— "ДНР" і "ЛНР" не можуть виступати суб'єктами переговорного процесу. "Ми ж не говоримо з "владою" Абхазії чи Південної Осетії? (…) "Вони (російська влада. — С.Р.) хочуть від нас цього (…), оскільки це звільняє Росію від будь-якої відповідальності. Хочуть зробити так, щоб ми застрягли в переговорах із цими людьми, котрі нічого не вирішують (…). Я сподіваюся відвідати окуповану територію на Сході України, після того, як Україна відновить суверенітет на цій території". 

Інтерв'ю з Куртом Волкером, яке ми пропонуємо увазі читачів DT.UA, цікаве тим, що дозволяє відстежити логіку й філософію гри, яку США мають намір вести з Україною і навколо України.

— Пане Волкер, політика передбачає наявність і батога, і пряника: посилення тиску компенсується поступками. Ваші останні заяви унаочнили, в яких питаннях щодо війни на сході України США будуть непоступливими. Лишається з'ясувати, де Вашингтон заховав пряник для Росії?

— Я думаю, не слід розраховувати, що нам колись удасться примусити Росію робитиме те, чого вона не хоче. Отже, як варто діяти? Потрібно зробити так, щоби Росія захотіла. Щоби Росія зрозуміла: йдеться про найкращий спосіб захистити її, Росії, власні інтереси.

Росія спробувала з допомогою сили залишити Україну у сфері своїх інтересів. Проте вторгнення й окупація призвели до зворотного ефекту. Росіяни отримали не те, чого хотіли.                                                                                                                                                                   Росія намагалася створити ще одну Абхазію. Там думали, що це їм удасться досить легко. Тепер, вважаю, росіяни починають розуміти, що цей сценарій також не спрацьовує. Ми їм демонструємо, що це не вдасться. Не тільки зараз, а й надалі. І з часом усе для них складатиметься ще гірше. З політичної, економічної, безпекової та інформаційної точок зору. 

Проте Москва може уникнути подальших ускладнень. Якщо Росія справді хоче діяти відповідно до її власних заяв. Згідно з ними, вона підтримує територіальну цілісність України й турбується про захист російськомовного населення. Якщо це так, можна вважати, що є підґрунтя для розмови. Просто треба знайти інший спосіб досягнення цих цілей. І тут ми підходимо до питання залучення миротворців. Такий підхід дає Росії можливість діяти відповідно до її інтересів. 

Примусити Росію не можна, обманути — не вдасться, але створити відповідні умови для пошуку розумного рішення — можна. 

— Численні учасники численних перемовин роками шукали розумні рішення. Питання щодо миротворців проговорювалося з початку 2015-го. Що принципово змінилося, аби сподіватися, що росіяни дозріли до конструктивної розмови? 

— Постійно відбуваються події, котрі доводять Росії, що краще не ставатиме.

За останні півтора року функціонування попередньої американської адміністрації росіяни трохи звикли до того, що їм багато що сходить з рук. Під час останніх президентських виборів у США вони не приховували своїх очікувань: нову адміністрацію очолить людина, котра славиться своєю майстерністю укладати угоди, і з нею можна буде легко домовитися. Втім, цього не сталося. 

Згодом вони сподівалися внести розкол у спільну позицію США та Європи, порушити єдність ЄС. Це їм також не вдалося. Ба більше — Конгрес США запровадив ще жорсткіші санкції, фактично через голову Білого дому. Відтак Ле Пен програла вибори у Франції. Потому стало зрозуміло, що Ангела Меркель ще на одну каденцію обереться канцлером Німеччини. 

Тобто всі тарілки на столі забирають подалі від росіян. 

— Проте ця тенденція зберігатиметься за умови, що президент Сполучених Штатів буде послідовним у політиці тиску на Росію. Але політика тиску з боку США здійснюється під акомпанемент регулярних заяв Дональда Трампа про необхідність поліпшення відносин із Москвою

— Я думаю, що президент Трамп готовий вибудувати сильну позицію. Ця позиція базується на трьох чинниках — підтримці існуючих правил гри, підтримці загальних принципів безпеки і захисті національних інтересів США. 

Дозвольте мені вдатися до інтерпретації: я б не розглядав це як щось антиросійське. Хіба що Росія зробить вибір на користь того, аби стати антагоністом Сполучених Штатів. Президент Трамп, власне, хоче того, про що й заявляв, — порозумітися з Росією. Але для цього сама Росія повинна змінити поведінку, до якої вона вже звикла. 

 

— Ваш візаві Владислав Сурков є фактичним архітектором того, що відбулося на Донбасі. Він дуже добре обізнаний із ситуацією. У нього — постійний і безпосередній контакт із Володимиром Путіним. Чи маєте ви можливість доносити свою точку зору президенту США? І за рахунок чого ви плануєте перегравати Суркова? 

— Мені Сурков здався дуже розумним і дуже просунутим, із цікавим способом мислення. Він справляє враження людини, добре підготовленої технічно й технологічно. Він активний діяч із хорошими зв'язками.                                                                                                                                                                     Усе це, а також згадані вами постійні контакти з Путіним, направду, є дуже помічним фактором у переговорах. Бо я не маю змоги напряму переконати президента Путіна, в чому полягають його справжні інтереси. Але Владислав Сурков, який знає Путіна, регулярно контактує з ним, можливо, здатний донести до нього відповідні думки. Не йдеться про те, щоби переграти Росію чи Суркова. Питання полягає в тому, де ми (незважаючи на загалом розбіжні інтереси) можемо все ж таки відшукати точки дотику. Знайти, де ми здатні порозумітися. 

Мене призначив на посаду спецпредставника держсекретар Рекс Тіллерсон. А Тіллерсон отримав відповідне доручення від президента Трампа. Я доповідаю безпосередньо держсекретарю. 

Так, на відміну від Суркова, я не маю можливості постійно, напряму спілкуватися з президентом. Але, з огляду на те, як структурована американська система влади, в мене позиція, еквівалентна позиції Суркова. Ну хіба що я не є архітектором того, що відбувається на Донбасі.

— Влітку 2015 р. ви називали мінські угоди "не мирними домовленостями, а угодою про розподіл України, що була нав'язана Києву Німеччиною, Росією і Францією". І заявляли, що "мінські домовленості — не рішення, а проблема, позаяк фактично вони надають легітимності російському вторгненню в Україну". Віднедавна ваша оцінка цих угод суттєво пом'якшала. Ви більш уважно їх вивчили, чи зміна тональності пов'язана з новою посадою? 

— У 2015 р. я оцінював те, що сталося з мінськими угодами. Вони потрапили до зачарованого кола: політичні та безпекові питання чіплялися одне за одного, і реалізація домовленостей була неможливою.

Тоді справді створилася ситуація, що фактично обумовлювала територіальний розподіл України під міжнародним спостереженням, без жодної перспективи вибратися з глухого кута.

З мінськими угодами, якщо уважно прочитати їх до самого кінця, власне кажучи, все ОК. Проблема в тому, що на практиці добратися до кінця дуже складно. Довгий час усі ходили по зачарованому колу, про яке я щойно говорив. У підсумку, майже три роки нічого не відбувалося. 

Прийнявши пропозицію зайнятися цією проблематикою, я поставив собі за мету підняти цю дискусію на інший рівень. Якщо ми зможемо запропонувати інший спосіб гарантування безпеки, зокрема з допомогою миротворців, тоді можна розраховувати, що російські війська підуть. Отже, з'являться простір і час для здійснення необхідних політичних кроків. А це, своєю чергою, дозволить дістатися кінця мінських угод. 

Якби ще в лютому-березні ви запитали будь-кого — американців, французів, німців, у чому полягають цілі перемовного процесу, то ви би отримали відповідь: припинення вогню, завершення бойових дій. Для мене такі цілі не видаються адекватними, бо це не цілі — це кроки в напрямі досягнення мети. А кінцева мета — це відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету України, гарантування безпеки для всіх українських громадян. Якщо сфокусуватися саме на цьому як на меті, то відкривається набагато ширше поле для пошуку можливостей. У такому контексті мінські угоди — інструмент (хай і дуже недосконалий) для досягнення цілі. 

Окрім того, мінські домовленості дозволяють робити дві корисні речі. По-перше, вони зберігають дію санкцій доти, доки угоди не будуть виконані. По-друге, вони допомагають європейцям відігравати важливу роль у процесі врегулювання.

— Право застосування вето, яким наділена Росія в Радбезі ООН, робить будь-яку адекватну резолюцію щодо миротворців приреченою, чи не так? 

— Голосування за Резолюцію в Раді безпеки позбавлене сенсу, якщо Росія не буде готовою віддати за неї свій голос. Успіх можливий лише тоді, коли необхідні рішення правильно сформульовані, а сторони готові ці рішення підтримати. Резолюція — механізм, він працює, якщо позиції узгоджені. 

— Традиційна реакція Путіна на тиск — ескалація бойових дій. Якщо вкотре не вдасться знайти спільну мову, зокрема в питанні щодо миротворців, він може вдатися до такого кроку?                                                                                                                                                                    — Це можливо. Поки що цього не відбувається. Навпаки, останні тижні фіксується зниження рівня напруги, порівняно з попередніми місяцями. Це не означає, що загострення не буде. Росіянам властиво спочатку підтиснути. 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            У кого в руках зброя, той і правий

Мовою оригіналу

Всё больше людей говорит о России как о failed state, т.е. разлагающемся государстве. В таком государстве перестают действовать законы и творится правовой беспредел. Раньше я не верил этому, но теперь готов согласиться. Судите сами.

Власти запрещают установку таблички в память о Б. Немцове на мосту, потому что сначала должно пройти 10 лет и только тогда по закону можно рассмотреть вопрос установки. Тогда жильцы дома сами собрали деньги и установили табличку на доме, где жил Борис. Чиновники опять распорядились снять табличку - не прошли положенные 10 лет, закон есть закон.

И вот эти чиновничьи падлы открывают памятник Калашникову, который умер чуть больше трёх лет назад. И где закон, на который они ссылались несколько дней назад? Российским властям по хрен российские законы. Им вообще всё по хрен, потому что они считают, у кого в руках оружие, тот и прав. В данном случае автомат калашникова (с маленькой буквы). В таком ключе это замечательный и как нельзя своевременный памятник сегодняшнему государству во всей его красе. Жалко только, что практически посмертный.

                                                                                                                                                                                                                                                         Перед нами в Одесі розвертається черговий ганебний цирк, розрахований на бидло.

Всі знають, що сьогодні повністю виправдали банду проросійських вбивць. Двадцять цих тварин сьогодні повністю виправдали, в тому числі за вбивства, за розстріл в притул з автоматів, українських патріотів. Розстріл під прицілом десятків камер.

Сєпар офіційно невинен. І ніяка 110 стаття цього не змінить.         Станислав Краснов

                                                                                                                                                                                                                                                                                 Ну, і ось полилися стогін і плач.

Мовою оригіналу

Как же так может быть, чтобы группа людей безнаказанно прошла через КПП без отметок в паспортах, и им за это ничего стало???!!!

Друзья, раскрою вам несколько секретов.

У нас три с половиной года идет война, в которой мы не знаем, как и кто дал команду не защищать Крым, которую мы хотим закончить в соответствии с договоренностями, которые не являются законными.

У нас и далее нет судебных решений, и мы не знаем, кто узурпировал власть в 2010-2013 годах, кто отдавал приказы убивать людей на Майдане, а потому не можем быть до конца уверены в легитимности этой «постмайданной» (но лучше назвать ее вместомайданной) власти.

У нас от бомб погибают популярный журналист, в один день два полковника спецслужб, а вдобавок к этому в центре Киева взрывается в автомобиле чеченец-оперативник грузинских спецслужб, а еще погибает от пули киллера российский полковник-депутат-перебежчик, который даже якобы был нам нужен по делу о Майдане — и мы ничего не знаем по этому поводу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 У нас власть не знает, как назвать оккупированные территории.

У нас в первом полугодии вырос товарооборот с Россией, а с Беларусью, где исчезают украинские граждане, и которая не поддерживает территориальную целостность Украины, у нас мир дружба и братство президентов.

У нас на четвертый год войны в Вооруженные силы могут поставляться некачественные продукты, и за это никто не отвечает, «потому что такие законы».

У нас не объявляется военное положение, хотя по словам верховного главнокомандующего, страна воюет.

И вы действительно считаете, что конец государству наступает тогда, когда через КПП проходят без присмотра несколько депутатов?

И вы переживаете за то, что нарушен закон?

А когда им выпишут админпротоколы и штрафы за нарушение правил пересечения границы (это же еще если ума хватило все задокументировать), вы со всем остальным, что будете делать?

Я бы переживал за главное. Хотя вороватая власть, которая может управлять разве проводницей, и не может использовать кучу правоохранителей, чтобы достичь своей цели — это все таки проблема проблем.