Ти спиш з тими, з ким мені цікаво було б поговорити. хм. І навпаки.

Я знаю про тебе достатньо, щоб це нікому не розповідати.

зрозуміла, що таке бути на мєлі.

то коли тобі під ноги падають гроші, а ти наздоганяєш загубившого, щоб їх повернути, бо якби ці гроші випали б у тебе, тобі не було б за що їхати додому.

ми надто довго йшли, для того щоб таки кудись прийти

ми надто довго чекали, для того щоб знати у чому сенс

ми надто часто тікали від себе до людей, для того щоб змогти полюбити людей

і надто часто від людей до себе, для того щоб розбиратися у собі

ми надто часто рахували квазна-що, щоб змогти второпати скільки пальців у нас на руках

ми надто часто недоговорювали, для того щоб ще вірити у слова

ми надто довго...

 

*сподіваюся це буде правильно прочитано*

Щойно з неба падало сонце п"ятирічної давнини!

...зараз проти вікна висить червона повня

 

але мені дуже не вистачає листів

напишіть мені?

вул Енергетиків 19 кв 68 м Буча Київська обл 08292

 

вселенське полум"я душа шукає

то попелом дорога пройдена покрита

і кожному в свою валгаллу путь відкрита

де вогнище виликих згарищ ще блукає

 

 

 

сьогодні був дуже дивний день. здається він помістив у собі усе

В вуста вливають вранішні вінця вчорашню воду вишневих віршів.

Вселенсьа віра вештається вічно витоптаними вулицями великих весен.

Всеюдське воскресіння все входить в відкриті вікна викресаного виру відчуттів.

іноді тобі не добре. іноді тобі не погано. іноді тобі просто ніяк (це плюс чи мінус подумав я)

іноді поки думаєш чи пеерходити дорогу - дорога переходить тебе

еем

*за найблищої слушньої нагоди я це допишу. мабуть. маю*

 

як би ви відреагували на зраду?

*питання не риторичне хочу почути відповідь (бо я насправді забула , що тут мало бути написано)*

*гендерна нерівість?* то коли з хлопцями вітаєшся обіймаючи людину, а дівчині ж простягаєш руку для рукостискання?

*хочеш заховати - залиш на видному місці?* навіщо пити насамоті вдома? навіщо залишати недопиту горілку під ногами? і що ви тоді від мене хочете ??! *недолугий закид-виправдання, та все ж.....*

людина - бідне строріння, на неї випав тягар усвідомлення власної нікчемності і пошуку відповіді на питання що куди чому і навіщо, і повторне усвідомлення нікчемності

чим далі починаєш думати над бісовим життям, тим швидше приходиш до висновку загальної безглуздості.

чим (не)далі (не)думаєш у напрямку психології, тим більше (не)доходиш висновку, що фізика править світом. 

вони почали губитися парами?

хтось каже про весну як про час березневих котів

та все то це просто танення. тплішає. таке сніг. тануть люди

а серце то ж не може довго зберігатися не у холоді. серця починають тухнути

тому люди їдять серця один одно. ти маєш зїсти чиєсь серце, щоб у відповідь з"іли твоє , бо воно тухнутиме і тхнутиме.

полюванян і поєдання сердець. їх міграція з організму в організм

але зазвичай не треба зїдати все без останку. гарно залишати маленький шматочокз котрого восени проросте нове серце. бо як з"їсти все у людини в грудях буде порожнеча і нічого не проросте * вона ніколи не тхнутиме, але важко їй мабуть без серця жити буде*

як з"їли ваше то прослідкуйте щоб і самому з"їсти чиєсь, та як з"їли чиєсь відайте власне на з"їдення, бо вийде нерозділене гниття як наслідок невзаємного з"їдення.

* якісь "вчені" казали що функції серця на себе більшою частиною перебиратиме печінка. тож треба слідкувати за її простиртованістю. усьому своє*

і щастя вам як ви їсте те серце володар якого ісь ваше. бо в протилежному випадку завжди виходить плутатина і крайній третій з серщем, що розкладається

не давайте серцям тухнути!

З.І. можливо є ще люди котрі балансують власну температуру. розробкою персональною с-ми охолодження.

охолоджене ж серце не розкладається. але требане надмірне охолодження, бо як вийде крига - то що???шукаю таких людей .

і у кожного своя валхала

ти залишав собі фотографії зі мною
ти цілував у потилицю
ти вкривав вночі і приносив зранку чай
ти про мене усе щось говорив
ти якось знаходив мої контакТи
ти за мене запитував-запитував-запитував
.і кожен рядок мав своє різне "ти".., але навіщо?, я ж просто рада бачити тебе
блядство тчк

чуже зап"ястя в зашморгу петлі,
його поплутали із шиєю сліпі
і прив"язали до чйогось серця теплі руки.

і пальцями вони шепочуть звуки,
лишають на щоках слова,
від котрих обертом йде голова у зрячих.

знаходять сенс в обіймах тих звірячих,
що сняться іноді ночами
в квартирах, де снують старі почвари.

кусають губи і здерають шкіру,
розпродають старі кістки,
проводячи життя у зашморгу петлі
...чужого серця.

жил бьіл мальчик.
педантичньіе родители всегда его стригли накоротко. и никто не узнал о его шикарньіх кудрях.
и никто так и не узнал, что он бьіл Пушкиньім..

якщо забити зернину у ящик , чи вона проросте?
а якщо не забивати людину у труну чи вона проросте????? що ж за зерня у нас таке, що не проростає з землі, а вростає у неї.
якщо зернина мертва, то вона не проросте ані в ящику а ні без нього
що ж тоді у нас за суть така, що земля, котра дає майже все наше життя, не візьме нас живими?
да і їй всерівно, жива людина у землі рівно таксамо мертва, як мертве зерно над землею
то де у нас - Живих - жива суть?
яка ж суть проросте? яка ж суть ще й не виявиться бур"яном?

здається, людина котра буде з тобою по життю - це та, з ким ви не можете бути разом, і з ким ви не виходить бути порізно.
слава небу, ми ще зустрічаємо таких людей
мені подобається у це вірити

peace'ля мене все буде
peace'ля мене все буде добре
peace'ля мене все

/отак іноді стоїш на перехресті - пропускаєш машину
водій пропускає тебе
і ви не розумієте що прямуєте і різні боки/

Руки у фарбі, а сонце у літі,
І наші життя десь там у зініті.
Ми те, що минуло, читали в квитках,
Усе, що хотіли, – тримали в руках
Своїх чи чужих, але до болю відвертих.
Й усе, що не знали, вважали запертим
У шафах батьків і у ліжках знайомих.
Гадали, Що прийде з останнім прокльоном,
Кинутим в світ чи у наші кишені.
Та всі пророки давно замовкли,
А наші невидані думки і роботи пожовкли,
Здавалось, в шухлядах, підвалах чи то у листах.
Насправдіж були безнадійно загублені у головах
Випадкових друзів по чарці, котрі,
Зриваючи голос кричали, що ми чогось варті.
Й зникали на ранок. Лишаючи сум і похмілля
Ховали наші вчорашні слова під лахміття,
Вивозячи все контрабандою звідси.
Руки у фарбі, а сонце у літі,
І наші життя десь там у зініті.

Як то ?- одного ранку прокинутися метеликом??.
І розуміти, що проживеш лише день, але той день ніколи не закінчитьстя
Та завжди пристосовуватися своїм забарвленням до квіток, чи до дерев для маскування або ж для залякування тих сильніших, про котрих нічого не знаєш і над котрими не маєш жодної влади. Бо ризикуєш бути з”їденим. Але ти і без того зовсім не надовго, тому хіба є принципова різниця перетворитися на чиїсь калорії, що будуть розжеплені для отримання енергії, чи на добриво? Врешті-решт твоя частка у цьому така незначна, що можна було б обійтися і без того.
І всім своїм життям служити для виконання „вищих цілей”, про котрі нічого не знаєш. А врешті решт усі ті „вищі” така сама нісенітниця.
Або загинути героїчно б”ючись об холодне скло, вірячи , що там тепло. Чи то навіть не вірити. Не усвідомлювати. Якка ж таки усвідомленість у свіх тих рефлексів. Рефлексів життя.
Будувати своє життя не в змосі щось змінити. Питома частина кожного майже відсутня. Точкове тіло. Але за її виключення задача вже не має змісту. Великий світ наповнений маленькими метеликами.
То як воно? – Як таки нам бути метеликами?