Колекція українських палаців
Додано Чемер, Седнів, Червоне, Андрушівку, Волицю, Ярополичі, Івницю, Ліщин

Колекція українських костелів
Додано Городківку, Стару Котельню, Ліщин

Колекція українських мурованих церков
Додано Чернігів, Козелець, Данівку, Седнів

Колекція українських дерев'яних храмів
Додано Седнів, Степанівку, Волосківці, Городище, Синявку

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція українських замків
Колекція старовинних українських синагог

http://andy-travelua.livejournal.com/370405.html

На одні з минулих вихідних здійснив невеличку подорожі місяцями Хмельниччини і Вінниччини, відвідування яких довгий час відкладав. Для кожного, хто цікавиться замками і палацами Поділля і Воліні, ця місцина є досить популярною: фортеця в Меджибожі – друга за величчю на Поділлі, палацовий комплекс в Самчиках – один з найбільш доглянутих в Україні. Ще, досить популярні замки в Старокостянтинові, Хмільнику і Летичеві. Але найбільшим відкриттям всієї поїздки стали Антоніни з комплексом колишньої резиденції Потоцьких.

Подорожував виключно громадським транспортом. З ним в тому регіоні все нормально. Єдине що, пару разів доводилося їхати в набитих під зав’язку мікроавтобусах з нелюдських умовах. Але заради такої краси можна і потерпіти. За те, всі негаразди автобусів і дизелів була компенсовані поїздкою з Вінниці до Києва нещодавно введеним в експлуатацією досить комфортним швидкісним поїздом "Тарпан" Крюківського вагоноремонтного заводу.

Прибувши рано з ранку до Хмельницького, відразу поїхав до Самчиків. Благо, що з головного автовокзалу Хмельницького сюди їдуть прямі автобуси. А зі Старокостянтинова до Самчиків взагалі бусики бігають чи не кожні півгодини.

Резиденція Чечелів в Самчиках - один з найбільш охайних і доглянутих палацових комплексів на теренах України.


Колишня садиба Хоєцьких починаючи з 1791 року належала гайсинському старості Петру Чечелю, який збудував в Самчиках на березі Случі невеликий одноповерховий класицистичний, але досить гарний палац:


Палац має два різних фасади, які змагаються між собою за рівнем краси і презентабельності:


Але найцінніше знаходиться всередині палацу - це інтер'єри, містять багате художнє оздоблення у стилі ампір.


Японська зала палацу:


Китайський будинок-льодовня, який поєднує в собі три стилі: класицизм, готику і, власне, китайський стиль:


Від Самчиків досить недалеко до Старокостянтинова, де та місці злиття річок Случі і Ікопоті зберігся замок князів Острозьких - найбільш шанованого роду на Волині:


Від замку залишилася оборонна вежа, князівський палац, замкова церква та в'їзна брама.




Ще одна відома пам'ятка Старокостянтинова - це оборонна вежа домініканського монастиря (XVI ст.):


Досить популярною атракцією в Старокостянтинові є набережна з фігурами монстрів:


Зі Старокостянтинова я поїхав в Антоніни. Чесно кажучи, особливого бажання їхати туди я не мав. Особливо, коли придбавши квиток на маршрутку побачив, що вона забита більше, ніж в годину-пік в містах-мільйонниках. Півтори години стоячи рачки при 35-градусній спеці - це було справжнє пекло. Але Антоніни виправдили страждання.


Їдучи в Антоніни я знав, що в містечку збереглися залишки резиденції Сангушків-Потоцьких нехай і без палацу, але з неповторними в'їзними брамами, фахверковим гаражем, возовнею та манежем. Та вже збираючись повертатися до Хмельницького, випадково зайшов на затишну вуличку. Переді мною відкрилося справжнє фахверкове містечко, аналогів якому в Україні немає.


Де декілька прикладів забудови Антонін:






Возівня Потоцьких:


Колишній гараж, що став ратушею:


Елементи колон в'їзної брами:


Панорами комплексу резиденції:




Переночувавши в Хмельницькому, рано з ранку поїхав до Меджибожу. Соромно зізнатися, але вперше в житті. Прямий автобус з автостанції № 1 довіз до самого замку:


Найпотужніша Північна вежа:


Замкова церква та Лицарська вежа:


Панорама з Лицарської вежі:


Поруч з Междибожем знаходиться Летичів - невелике містечко із замком та шикарним кляштором домініканців:


З того часу, коли я останні раз був в Летичеві, замок значно відродили. Територія навколо нього стала доглянутою:


Костел кляштору домініканців:


З Летичева до Хмільника досить рідко але ходять автобуси. В Хмільнику збереглася потужна замкова вежа палац графів Ксидо, костел та трохи старої забудови


Єдина збережена вежа замку (XVII ст):


Палац графів Ксідо (поч. ХХ ст):


З боку річки палац має зовсім инший фасад:


Костел Пресвятої Трійці, 1603 р.:


Приклад старої забудови Хмільника:


Залізничний вокзал Хмільника також близький до шедеврального :)


А ось які симпатичні дизелі катаються між Хмельницьким і Вінницею. До речі, зупиняються в Хмільнику, Старокостянтинові і Іванові - де є що подивитися подорожуючому.


В передмісті Вінниці - П'ятничанах, розташований колишній маєток Грохольських, одна з найстаріших палацових резиденцій у Східному Поділлі. Замок-палац у П'ятничанах був закладений суддею зесмським брацлавським Міхалом Грохольським разом з старшим сином — брацлавським воєводою Марціном. Будівля збудована татарськими та турецькими полоненими як оборонний замок-палац.


Декоративну замкову башту щойно пофарбували в кольори національного прапору:


І на останок була Вінниця. Дуже полюбляю це місто і з задоволенням буваю тут:


Швейцарський трамвайчик на фоні синагоги:


Символ Вінниці - водонапірна башта:


Будинок Четкова - шедевр модерну:


Колишній костел монастиря кармелітів:

http://andy-travelua.livejournal.com/369837.html

3 - 4 вересня на чолі української урядової делегації взяв участь у Міжнародній конференції високого рівня, присвяченої ролі транзитно-транспортних коридорів в забезпечені міжнародного співробітництва, стабільності та сталого розвитку в Ашгабаті (Туркменістан). Крім того, зустрівся з Його Високопревосходительством Шановним паном Президентом Туркменістану Гурбангули Бердимухамедовим. Разом з Шановним Президентом взяв участь у відкритті трьох інфраструктурних об'єктів: митного терміналу, пасажирського автобусного терміналу та початку будівництва нової високошвидкісної автомобільної траси Ашгабат - Туркменбаші.

В проміжках між багатьма заходами (програма була дуже насиченою, починалася в 6:00 ранку і закінчувалася піздно увечері) вдалося трохи подивитися столицю. В день це було досить непросто: тільки достаєш фотоапарат, відразу ж підбігають працівники правоохоронних органів і спецслужб та забороняють робити знімки. Але маючи великий досвід подорожей і досвід фотографування в недозволених місцях, для мене не було проблемою зробити багато фото, щоб показати їх вам, шановні читачі мого журналу. Адже, Тукрменістан - закрита країна зі строгим візовим режимом, і просто так, з туристичними цілями, туди не потрапиш.

Разом з Його Високопревосходительством Шановним паном Президентом Туркменістану Гурбангули Бердимухамедовим:


Крім того, разом з Надзвичайним та Повноважним Послом України в Туркменістані Валентином Шевальовим провели перемовини з Начальником Державної національної служби "Туркменховайоллари" ("Туркменскі авіалинії") шановним паном Мерданом Аязовим щодо відновлення повітряного сполучення між Україною в Туркменістаном. Представник туркменської сторони запевнив у зацікавленості керівництва країни якомога швидше відновити прямий маршрут. Йдеться про відновлення рейсів до Києва та інших українських міст Туркменських авіаліній та надання дозволу на використання маршруту Міжнародним Українським Авіалініям. Сподіваюсь, що найближчим часом з Ашгабату та Києва можна буде долетіти без пересадок в Мінську чи Стамбулі. Адже це - утричі дешевше, не кажучи вже про зекономлений час.


Сьогодні в Україні навчаються близько 13 тисяч туркменських студентів. А до розвалу СРСР в Туркменістані проживало 35 тис. українців (скільки зараз - важко сказати, бо такої статистики не знайшов). Крім того, серед мешканців Туркменістану є досить популярним відпочинок в літній період в Україні, зокрема в Трускавці. Є сподівання, що Туркменістан найближчим часом лібералізує візовим режим, і більше українців буде мати зможуть побачити цю одну з найбільш оригінальних і незвичайних країн.


Президентський палац - резиденція Його Високопревосходительства Шановного пана Президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова:


Палац Рухийєт:


Нова резиденція Президента:


Над Ашгабатом нависає гірський масив Копетдаг:


Мечеть Ертогрул Газі:


Міністерство тексильної індустрії:


Міністерство інформації:


Sergi Kosgy congress hall:


Ще якась урядова установа:


В Ашгабаті багато парків і фонтанів:




Житлові будинки в центрі міста:


А такий вид відкривався з вікна готелю:


А так урядовий квартал виглядає вночі:




Взагалі, нічний Ашгабат - це щось неймовірно. В місті підсвічується все, підсвічується всьома кольорами, які тільки є.


Палац урочистих подій:


Стадіон:


Готель Ілдиз - аналогія готелб Парус в Дубаї:






Монумент Нейтралітету на трох опорах:


Статуя Туркменбаші на вершини монументу:


З вершини Монументу Нейтралітету відкриваєтся неймовірний вид на місто:






















Монумент Независимости:




Пам'ятниу Туркменбаші біля Монументу Незалежності:




Пам'ятник засновнику туркменського народу та іншим історичним особистостям біля Монументу Незалежності:






Туркменський культурний центр:






Фонтан:


На зворотньому перельоті в Стамбул "Туркменськими авіалініями" чекало багато сюопризів з вікна ілюминатору.

Гори Копетдаг:




Південно-Західний Туркменістан:




Берег Каспійського моря біля Туркменбаші:


Арменія:


Найбільший сюрприз польоту - Арарат:


Малий і Великий Арарат:


Вулкан Ерджияс. 8 років тому я піднімався на нього:


Азійська частина Стамбулу:


Острів Кіналіада в Мармуровому морі:

http://andy-travelua.livejournal.com/369566.html

Останній день літа присвятив регіону, в який з недавнього часу не по-дитячому закохався - Чернігівщині. Багато за один день, звичайно, не оглянеш. Тому зосередився на Седнові, дерев'яних церквах Менського району і всьому, що по дорозі. Вразила якість доріг в Чернігівській області: навіть ті дороги, які ведуть з трас до сіл, знаходиться в стані, близькому до ідеального. Та й уся Чернігівщина з її селами з дерев'яними хатками і церквами складає враження доглянутого регіону зі своїм особливим контрастом. Тут усе дихає давньоруською старовиною і патріархальністю.

Поїздка дала мені зрозуміти, що Чернігівщина за багатьма параметрами може вільно конкурувати із західноукраїнськими областями, а за деякими і залишає їх позаду. Наприклад, дерев'яні церкви, що не схожі одна на одну і дихають справжнім деревом. А струнка дерев'яна Георгіївська церква в Седнові взагалі стала для мене ідеалом. Чернігівщина - край найвражаючих храмів епохи українського бароко, а давньоруські церкви не поступаються київським. Ще є дерев'яні палаци - досить рідке для України явище. І, нарешті, дерев'яні хатки з лиштвами - обов'язковий атрибут чернігівського Полісся.

Отже, поїхали. Почнемо найвіддаленішої точки подорожі - Менського району. На його території розташовані найкращі шедеври дерев'яного церковного (і не лише церковного) зодчества.


Козацька дерев'яна церква св. Трійці (1723 рік) в с. Степанівка:


Успенська церква (1765 рік) у Волосківцях - один з найкращих прикладів дерев'яної церковної архітектури Лівобережжя:


Церква разом із дзвіницею:


В сусідньому селі Городище знаходиться відразу дві дерев'яних церкви. Перша з них, Миколаївська церква 1763 року - забутий шедевр дерев'яної архітектури Чернігівщини:


ДДуже шкода пам'ятку. Це була улюблена церква одного з найвідоміших дослідників української дерев'яної архітектури Григорія Логвіна...


Сільська ж громада користується другою дерев'яною Михайлівською церквою (1880-ті рр.), малоцікавою в архітектурному плані:


Неподалік, у селі Синявка є справжня козацька барокова дерев'яна церква св. Покрови (1706 рік):


Типові для Чернігівщині дерев'яні хатки з лиштвами:


Наступна наша зупинка - старовинне містечко Седнів на березі Снову. Знаменита седнівська альтанка з видом на долину річки Снов і чернігівське Полісся:


Колишнє місто Сновськ, а пізніше - Седнів, наприкінці XVII ст. став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів, які залишили в містечку багато архітектурних шедеврів.

Воскресенська церква у стилі козацького бароко була збудована у 1690 років у слугувала усипальницею Лизогубів:


Поруч з нею збереглася кам’яниця Лизогубів — пам’ятка архітектури XVII століття, найстародавніша мурована житлова будівля Лівобережної України:


Зберігся одноповерховий, але досить великий і цікавий палац маєтку Лизогубів:


Кругла башточка - одна з прикрас палацу:


Але найвражаючою пам'яткою Седнова є дерев'яна Георгіївська церква, збудована не пізніге 1747 року, яка являє собою рідкісний зразок монументальних дерев'яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.


З сьогоднішнього дня Георгіївська церква в Седнові для мене є королевою українських дерев'яних храмів.


Церквою можна насолоджуватися з різних ракурсів годинами:


Саме тут знімали гоголівського "Вія":


В селі Чемер, що між Черніговом і Козельцем, зберігся дерев'яний палац поміщиків Пашковських (друга половина ХІХ ст.):


Подібних дерев'яних шедеврів в Україні залишилося одиниці:


У центрі Чемера в непролазних хащах помирає ще один дерев'яних храм Чернігівщини - Михайлівська церква 1888 року:


Не доїжджаючи Козельця в селі Лемеші можна оглянути Трьохсвятительську церкву, зведену у 1755 році на замовлення Олексія Розумовського. Церква слугувала родинною усипальницею Розумовських:


Козелець - одне з найцікавіших міст Чернігівщини, де знаходиться один з моїх найулюбленіших храмів - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Собор споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим:


В самому центрі міста на центральній площі розташована Воскресенська церква, збідована протягом 1866–1874 років:


Третя старовинна козацька церква в Козельці - Миколаївська. Розташована поруч з річкою Остер в приватному секторі історичного середмістя.


В парку неподалік від церкви Різдва розташована Київська полкова канцелярія - пам’ятка цивільної архітектури XVIII ст., одна із двох збережених адміністративних будівель канцелярій козацьких полків.


На південній околиці міста знаходиться садиба "Покорщина" - найдавніший із збережених донині садибних комплексів Лівобережної України. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега ріки Остер. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів Олексія і Кирила Розумовських, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику.




В декількох кілометрах на схід від Козельця поблизу села Данівка знаходиться один з яскравих екземплярів козацького бароко - храм св. Георгія, який знаходиться на території Данівського Свято-Георгіївського жіночого монастиря:


Ну і наостанок, трохи Чернігова.

Чернігівський колегіум (1700 р.):


Давньоруський Борисоглебський собор (1123 р):


Давньоруський Спасо-Преображенський собор (1036 р.):


Катерининська церква:


Будинок Чернігівської полкової канцелярії (1760-ті рр.):


Троїцько-Іллінський чоловічий монастир:


Успенський собор Єлецького монастиря:


Садибний будинок Григорія Глібова:


Найгарніша будівля центра Чернігова - колишня міська пожежна частина з каланчею на пр. Миру:

http://andy-travelua.livejournal.com/369389.html

В декількох кілометрах на схід від Козельця поблизу села Данівка знаходиться один з яскравих екземплярів козацького бароко - храм св. Георгія, який знаходиться на території Данівського Свято-Георгіївського жіночого монастиря. Монастир заснований в ім'я мученика Георгія 1654 року на честь перемоги над поляками під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького ченцями Козелецького Свято-Троїцького монастиря.

Будівництво кам'яного головного монастирського храму в ім'я святого Георгія почалося у 1741 році. Освятили церкву в 1754 році. Вже у 1756 в храмі сталася пожежа. Гроші на відновлення виділив Козелецький полковник Юхим Дараган, який був одружений на сестрі братів Розумовських і садиба якого ("Покорщина") знаходилася за 5 км від монастиря. У 1770 храм повторно освятили.

Георгіївський собор - один з найкращих, побудованих в Україні у XVIII сторіччі. Собор у плані прямокутний, з внутрішніми несучими колонами. Бані собору розташовуються по осі захід-схід, що традиційно для дерев'яних тридільної церков. З трьох сторін до собору приставлені невисокі в квадратні тамбури. Під усім собором є підвал.


Зовнішній декор храму заскромний для періоду бароко. Тільки підбанні барабани прикрашені соковитою білої ліпниною. Собор має суворий вигляд, наближений до оборонної архітектури.

http://andy-travelua.livejournal.com/368435.html

Після нещодавнього відвідання Чернігова мене дуже зацікавила Чернігівщина. Особливо її неповторні храми, виконані у давньоруському стилі та стилі козацького (мазепинського) бароко. Ввечері в День Незалежності вирішив відвідати найближче до Києва місто Чернігівщини Козелець, де знаходиться найяскравіший в Україні приклад козацького бароко - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Крім того, в Козельці багато збережених пам'яток козацької доби - ще дві барокові церкви, будинок полкової канцелярії та одна з найстаріших резиденцій Лівобережної України - садиба "Покорщина".

Козелець відомий з XVII століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої під назвою Козлоград. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.

З 1649 р. Козелець був центром Козелецької сотні Київського полку, у 1656 р. місту надане Маґдебурзьке право. У 1662 р. тут відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка. У 1708 році в Козелець переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781 року. З 1782 року Козелець — повітове місто Київского намісництва, з 1797 р. — Малоросійської, з 1802 р. — Чернігівської губернії. В 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта.


Весною 1846 року в Козельці побував Т. Г. Шевченко, коли за завданням Археографічної комисії подорожував, щоб замалювати історичні архітектурні та історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті "Княгиня" описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.


Собор Різдва Богородиці у Козельці споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської (Розумихи, матері Олексія та Кирила Розумовських) архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим — на знак подяки Богові за щасливу долю синів замовниці. Під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і конюшня.


Храм мурований, хрещатий, дев'ятидільний. Рамена завершено напівкруглими ризалітами. Всередині чотири опорні стовпи несуть систему склепінь і п'ять бань, поставлених по діагоналі (як у давньоруських храмах). Витончений ліпний декор стін поєднує форми бароко, рококо і класицизму.


Деталі храму:








Поруч із будівлею собору розташована чотириярусна дзвіниця (1766–1770, архітектори, імовірно, І. Григорович-Барський й А. Квасов):


Церква і дзвіниця:


В парку неподалік від церкви Різдва розташована Київська полкова канцелярія - пам’ятка цивільної архітектури XVIII ст., одна із двох збережених адміністративних будівель канцелярій козацьких полків.


Будівля споруджена в 1756-1765 рр. на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана за проектом і під керівництвом архітектора А.Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І. Григорович-Барський. У 1765-1781 рр. містилася канцелярія Київського козацького полку, а після скасування полкового устрою в 1781 р. — Козелецький магістрат. З 1860-тих років до 1917 року тут знаходилося Козелецьке повітове земство, де протягом 1862-1868 років працював акцизним чиновником письменник та етнограф, автор першого українського роману "Люборацькі" Анатолій Свидницький.


Будівля має 4 різних фасади:


Деталі фасадів:




В самому центрі міста на центральній площі розташована Воскресенська церква, збідована протягом 1866–1874 років. Вона мурована, п'ятибанна, хрещата у плані, має дві апсиди. Кутові бані декоративні. Центральна баня більша за кутові і відіграє головну роль в силуеті храма, має вісім вікон. Фасади потиньковані, білені (розфарбування в два кольори відсутнє), прикрашені напівциркульними вікнами та карнизами. Рельєфні оздоби фасадів невисокі, майже графіні, декору - обмаль.




В Козельці - вже майже осінь:


Третя старовинна козацька церква в Козельці - Миколаївська. Розташована поруч з річкою Остер в приватному секторі історичного середмістя.


Церква збудована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев'яної церкви. Споруджена 1781—1784 в стилі пізнього бароко на кошти священика К. Тарловського та парафіян. Мурована, хрещата; до південного і північного рукавів прилягають низенькі екседри; з Сх. між рукавами — криволінійні у плані камери. Фасади завершено трикутними фронтонами. Увінчана багатоярусною банею.


На південній околиці міста знаходиться садиба "Покорщина" - найдавніший із збережених донині садибних комплексів Лівобережної України. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега ріки Остер. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів Олексія і Кирила Розумовських, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику.


Придбаний Наталією Розумихою для прийому у 1744 році невістки — російської імператриці Єлизавети. Пізніше подарований власницею у посаг доньці Вірі, дружині київського полковника Юхима Дарагана.

Існує дві версії назви Покорщина. Науковці вважають, що назва садиби походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року. Місцева легенда ж оповідає, що тут цариця Єлизавета після таємного вінчання з Олексієм Розумом вклонилася, “упокорилася” його матері Наталі Розумисі, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.


Головний садибний будинок та флігелі групувалися навколо прямокутного курдонера. До нього вела під’їзна алея, по осі якої розташовано головний будинок. Два бічні одноповерхові дерев’яні флігелі (не збереглися) фланкували алею. На схід від головного будинку міститься кам’яниця, з західного боку був ландшафтний парк, що спускався до заплави річки Остер. На північ від курдонера містився господарський двір.


Головний будинок садиби збудовано близько середини XVIII ст. Зазнав неодноразових перебудов, але зберіг риси первісного вигляду. Одноповерховий, дерев’яний, потинькований, з мурованим підвалом, прямокутний у плані. По осі симетрії чолового фасаду — ґанок у вигляді чотириколонного портика тосканського ордера зі спареними колонами, з високим трикутним фронтоном і сегментним “ампірним” вікном у тимпані. Вікна прямокутні, витягнутих пропорцій, облямовані дощаною лиштвою, з віконницями. На кутах — накладні пілястри. Карниз не розкріповано. На причілку, зверненому в бік кам’яниці, є додатковий вхід із двоколонним ґанком.


Всередині будинок неодноразово переплановувався, тож первісне розпланування зараз не простежується. Вірогідно, воно було анфіладним. Будинок опалювався печами та грубами, викладеними поліхромними розмальованими кахлями (не збереглися). Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підвал перекрито коробовим склепінням. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Головний будинок садиби Дараганів у Покорщині є унікальною пам’яткою садибної дерев’яної архітектури XVIII ст.


Кам’яниця Дараганів — мурована господарська будівля, що використовувалась як комора для зберігання цінностей. Збудована одночасно з головним садибним будинком. Збудована київським полковником Юхимом Дараганом. Використовувалася для зберігання зброї, а також як скарбниця Київського полку.


Будівля збереглася в первісному об'ємі. Декор відноситься до 1750-1770 рр., дерев'яні сходи, що ведуть на другий поверх — сучасні. Споруда має стильові ознаки бароко і ампіру. Цегляна, квадратна в плані, однокамерна, двоповерхова з глибоким підвалом, який повторює по розмірах наземні поверхи. Перекриття — зімкнуті зводи, дах чотирьохскатний, крівля залізна.


На початку алеї, що веде до панського будинку розташовано дерев’яні господарські будівлі: комору (не збереглася) і каретний сарай. Комора являла собою підняту на стояках двозрубну клітку з чотирисхилим дощатим дахом на кроквах. Каретний сарай є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Лівобережжі.


Наприкінці 2009 року Чернігівська обласна рада прийняла рішення про передачу садиби у довгострокову оренду на 49 років генеральному директорові та засновнику приватного музею "Козацькі землі України" Володимиру Недяку. Орендар планує створити на базі пам'ятки музейний комплекс "Козацька садиба "Покорщина", реставрувавши її за власний кошт.


Річка Остер:


Приклади старої забудови Козельця:

http://andy-travelua.livejournal.com/368105.html

Не знаю, в чому секрет Миргорода, але це затишне містечко на Полтавщині тягне до себе як магніт. Останнього разу був тут у 1991-му під час серпневого путчу… І ось зараз опісля більш ніж 20 років з’явилася нагода відвідати місто, про яке вже давно мріяв. Миргород є одним з найдавніших поселень Лівобережній Україні. Місто було засновано орієнтовно у ХII - ХIII століттях, як сторожовий пункт східної окраїни Київської Русі. Він був зручним місцем для ведення мирних переговорів між сусідніми народами і племенами. Звідси і давня назва - Миргород.

Історія Миргорода тісно пов'язана з становленням українського козацтва. З 1649 року місто — адміністративний центр Миргородського козацького полку. Миргородські козаки брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу під проводом Богдана Хмельницького. З літературних джерел відомо, що миргородці брали активну участь у селянсько-козацькому постанні 1638 року проти польської шляхти під проводом гетьмана Якова Остряниці.



Опускаючи подальшу історію Миргорода, пов’язану з перебуванням у складі Російської імперії, перейдемо відразу до архітектурних пам’яток містах тут, як на мене, достатньо багато для звичайного провінційного містечка Наддніпрянщини.



Центр міста частково зберіг стару забудову кінця XІХ – початку ХХ століття. Найімпозантнішою будівлею центра міста та домінантою центральної вулиці, яка справедливо носить назву на честь Миколи Гоголя, є колишній будинок міської Думи. Якщо хочете, то Ратуша :)



Побудований будинок у 1912 році і знаходиться за адресою вул.. Гоголя, 120. В наші дні тут розташувалася Миргородська районна державна адміністрація.


На протилежному від "ратуші" березі річки Хорол зберігся цілий осередок культурного життя міста кінця XІХ – початку ХХ століття, якій являє собою цілісний комплекс архітектурних споруд цього періоду.
Найстарішою з будівель комплексу є колишня художньо-промислова школа, збудована у 1896 році (вул. Гоголя, 146).




Сьогодні тут розташований перший корпус державного керамічного технікуму ім. М.В. Гоголя. Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Гоголя є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки.




Будинок дворянського зібрання, що знаходиться поруч за адресою вул. Грекова 5, збудований у 1909 році:


У 2002 році проведено ремонт будівлі. За часів Незалежності тут розташувалося приміщення Центру естетичного виховання:


Напроти будинку дворянського зібрання знаходиться будівля, що старша лише на 1 рік. Це - приміщення середньої школи № 1 ім. Панаса Мирного (вул. Гоголя, 173/1):


Починаючи з 1910 року тут розташовувалася чоловіча земська гімназія:




Будинок-садиба ж самого Панаса Мирного знаходилася поруч біла мосту через Хорол. Садиба не збереглася, а на її місці встановлено пам’ятний знак:


Поруч – пам’ятник Кобзарю:


В цьому кварталі збереглося ще кілька старовинних будинків:


Повернемося на протилежний берег Хоролу, де розташована курортна частина Миргороду. До речі, Хорол:


В цій частині міста теж є на що подивитися. Проте з глибоким болем у серці вимушений констатувати, що найцікавіша споруда старого Миргорода – будинок водолікарні, збудований у 1914 – 1917 роках за проектом полтавського інженера Зубова й місцевого лікаря Гаушинского за ескізами художника Стастіона, не зберігся. Шедевр українського дерев’яного модерну був зруйнований у 80-ті роки минулого століття. Довго обіцяли його відтворення. Пару років тому, нарешті, "відновили". Краще б не відновлювали взагалі…


Але все ж таки принаймні одна дерев’яна споруда у Миргороді збереглася. Це – дерев’яна Іоано-Богословська церква, датована 1912 роком:


Церква розташована на березі Хоролу у мікрорайоні Личанка по вулиці Єрківській.




Вхідна арка курорту Мирогород побудована у 1935 році за проектом архітектора А.Лангмана. Вона є візиткою Миргородського курорту, його центральним входом. Реставрована (перекрита і перефарбована) у 2001 році:


Справжньою окрасою і визитівкою курортного містечка є знаменита мирогордська калюжа, описана Миколою Гоголем у повісті "Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем":


Калюжу оточують пам'ятники гоголівських героїв.

Іван Іванович з Іваном Никифоровичем:


Свиня Хаврон'я:


Пацюк:


Кузнець Вакула:


А ось і сам їх творець – Микола Васильович Гоголь:


На території курорту знаходиться найстаріша із збережених архітектурних споруд Миргорода – Свято-Успенський собор, датований 1802 роком:


При совітах тут знаходився кювет мінеральних вод. Храм був відновлений і повторно освячений наприкінці 1990 року. Побудована дзвіниця, встановлені дзвони. Говорять, що їх передзвін має лікувальний характер.


Від санаторію "Хорол" міст веде на протилежний берег однойменної річки, де розташована основна частина курорту.


Пляжі тут - не гірші, ніж на Таїті:




Водонапірна вежі:


Жодних архітектурних цікавинок тут немає, лише традиційний совєтській конструктивізм.

Будинок культури:


Бювет мінеральних вод:


Став біля бювету:




Мозаїчне панно на грязелікарні:


Територія курорту на останні 20 років змінилася: стала більш охайною і зеленою:




За містком починається територія ландшафтного заказнику обласного значення "Березовий гай". Лісопарк був закладений у 1934 році. Гай прекрасний у всі пори року, а найбільше, звичайно ж, весною. Це улюблене місце відпочинку миргородців та всіх гостей міста:


Закінчуємо прогулянку містом залізничний вокзалом, якій теж є архітектурною пам’яткою місцевого значення (1904 рік):


Вечір над Хоролом:

http://andy-travelua.livejournal.com/367665.html

На цьогорічний День прапора побували з родиною в музеї-скансені "Мамаєва Слобода" - найближчому до центра Києва музеї просто неба. Понад триста років тому ці землі належали Михайлівському Золотоверхому монастирю. Серед діброви над витоком Либіді приблизно в тому ж самому місці, де зараз міститься „Мамаєва Слобода", стояла монастирська пасіка з хутором та ставом. У 2009 році історію цього місця вирішили відтворити у вигляді скансену.


Садиба титаря:


Садиба козаків-джур:




Військова канцелярія:


Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці:





Дзвіниця:


Шляхетська брама:


Кам'яниця козацького старшини:




Стайня і возовня:


Військова скарбниця:




Клуня:


Озеро Красавиця:




Криниця-журавель:


Садиба коваля:


Садиба гончара:


Кошара для овець:


Клуня:


Стайня:


Поварня:


Вітряний млин:


Справжні воли:


Садиба ворожки:




Шинок "Коса над чаркою":


Гуральня:


Комора:


Водяний млин:


І пара пейзажів на завершення:

http://andy-travelua.livejournal.com/367552.html

Напередодні Дня Незалежності вперше в житті побували на Сорочинському ярмарку. Взагалі-то я не великий фанат усіляких подібних фестивалів, але раз в житті побувати хотілося. Якщо відверто, то у Великих Сорочинцях мене більше цікавила Спасо-Преображенська церква - один із найкращих зразків церковної архітектури Лівобережної України стилю українського бароко початку XVIII століття, заради якої, в більшості, я і захотів заїхати сюди. Але й ярмарок з усіма його українсько-козацько-гоголівськими атрибутами також не залишив нас байдужими.

Цьогорічний ярмарок декілька відрізнявся від попередніх. По-перше - війна, по друге - неймовірний спалах української свідомості у громадян. І перше, і друге було на кожному кроці: багато військових зі зброєю, збір коштів на допомогу українському війську, гасла "Слава Україні" - Героям слава!"




Людей не так багато, але трохи є. Війна, як ні як...




Атмосферу доповнюють традиційні хатки під солом'яною стріхою:


а також хатки гоголівських героїв:




Дерев'яна дзвіниця:


Відтворений вітряк:




Але ж повернемося до головної архітектурної цікавинки Великих Сорочинців - Спасо-Преображенської церкви.


Спорудження храму розпочалося 1723 і було викликане бажанням гетьмана Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці гетьманської України. За деякими свідченнями будував храм відомий архітектор Степан Ковнір. Каменярі були з Полтави і Опішні. Допоміжні роботи виконували місцеві козаки. 1734 року будівельні роботи завершилися. У церемонії освячення брав участь фундатор — гетьман Лівобережної України Данило Апостол з 10-ти тисячним почтом козаків.


Церква відома як усипальня родини Апостолів. 5 лютого 1734 київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським) у склепі було поховано Гетьмана Данила Апостола. Там же знаходились прах гетьманової дружини Уляни, його сина — Миргородського полковника Павла Апостола, дочок, фельдмаршала П. Лассі.


Церква збудована у стилі українського бароко церква спочатку була дев'ятидільною, хрещатою у плані спорудою. Первісно церква мала дев'ять бань. Після пожежі 1800, коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті і нині церква має лише п'ять бань. Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані.


22 березня (3 квітня) 1809 у Спасо-Преображенській церкві був охрещений Микола Гоголь. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М.Трохимовського, що приймав пологи у матері Гоголя.


Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко.




В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 5-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами. На жаль, фотографувати в храмі суворо заборонено.


Фото - Ok.Lviv (panoramio)


Фото з Вікіпекдії

Пам'ятник гетьману Данилу Апостолу поруч з церквою:


Цікавий будинок біля церкви:


Справжній вітряк на околиці Великих Сорочинців:

http://andy-travelua.livejournal.com/366382.html

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція українських замків і фортець
Колекція палаців України
Колекція українських костелів
Колекція українських мурованих церков
Колекція старовинних українських синагог

Дерев'яні храми - це твори архітектурного мистецтва, які чи не найкраще ідентифікують українців, як націю. Незважаючи на те, що в різних регіонах країни були різні шкоди будівництва дерев'яних церков, принципи їхньої побудови були однаковими. Наші дерев'яні храми не схожі на своїх сусідів в інших європейських країнах. А те, що у дерев'яних церков України-Русі немає жодної схожості з храмами Московії, яка тепер називає себе "Росією", зайвий раз переконує, що українці - це окрема самодостатня нація.
Всіх з Днем Незалежності! Слава Україні!



Приклад храму лемківського типу:

Церква Св. Ольги та Володимира з с. Котань
Львів, Шевченківський Гай


Михайлівська церква з села Шелестове, 1777
Ужгород, скансен


Церква св. Покрова із села Канора, 1792
Київ, Пирогово



Приклад храмів бойківського типу:

Церква св. Миколая з с. Кривки Турківського р-ну, 1763
Львів, Шевченківський Гай


Церква св. Юра, XVI–XVII століття
м.Дрогобич, Львівська обл.


Церква з с. Тисовець, Сколівського району, 1863 р.
Львів, Шевченківський Гай


Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1876
с.Розлуч, Турківський р-н, Львівська обл.


Церква Здвиження, 1884
с.Опорець, Сколівський р-н, Львівська обл.


Церква Св. Миколая, 1776
м.Турка, Львівщина


Храми закарпатської школи:

Михайлівська церква, 1558
м.Свалява, Закарпатська обл.


Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1762
с.Пилипець, Міжгірський р-н, Закарпатська обл.


Приклади козацьких дерев'яних храмів:

Троїцький собор, 1775
м.Новомосковськ, Дніпропетровщина


Михайлівська церква, 1769
с.Зіньків, Віньковецький р-н, Хмельницька обл.


Церква Святої Великомучениці Параскеви з с.Зарубинці, 1751
Київ, Пирогово


Церква Святого Архистратига Михаїла з с.Дорогинка, 1750
Київ, Пирогово


Церква Різдва Богородиці, 1764
с.Печера, Немирівський р-н, Вінницька обл.


Миколаївська церква (на Старгородці), 1746
м. Вінниця


Церква з села Драбівці, 1741
с. Стецівка, Чигиринський р-н, Черкаська обл (скансен "Козацький хутір)


Подільські дерев'яні церкви:

Миколаївська церква, 1777
с.Сапогів, Борщівський р-н, Тернопільська обл.


Церква Іоанна Богослова, XVII століття
с.Скорики, Підволочиський р-н, Тернопільська обл.


Церква Успіння, 1635
м.Чортків, Тернопільська обл.


Церква Вознесіння, 1738
м.Чортків, Тернопільська обл.


Хрестовоздвиженська церква, або "церква на Карвасарах", 1799-1801
м.Кам'янець-Подільський


Приклади галицьких дерев'яних храмів:

Михайлівська церква, 1753
м.Комарно, Городоцький р-н, Львівська обл.


Церква св. Трійці, 1720
м. Жовква, Львівщина


Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1705
м. Жовква, Львівщина


Церква Параскеви П'ятниці, XVII століття
м. Белз, Сокальський р-н, Львівська обл.


Церква святого Миколая, 1667
м. Кам'янка-Бузька, Львівська обл.


Церква св. Параскеви, 1724
с.Крехів, Жовківський р-н, Львівська обл.


Приклади карпатських церков:

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, 1709
м. Коломия, Івано-Франківська обл.


Церква Святого Духа, 1598
м.Рогатин, Івано-Франківщина


Церква Воздвиження Чесного Хреста, 1496 рік
м.Дрогобич, Львівська обл.


Церква Св. Василя, 1733
с.Черче, Рогатинський р-н, Івано-Франківська обл.


Церква Успіння Пресвятої Богородиці, 1603
с. Кліцько, Городоцький р-н, Львівьска обл.


Церква Св. Іллі, 1898
с.Шепіт, Путильський р-н, Чернівецька обл.


Приклади буковинських церков хатнього типу:

Миколаївська церква, 1607
Чернівці


Церква з с. Клокучка під Чернівцями
Львів, Шевченківський Гай


Дмитріївська церква, 1664 рік
с. Білоусівка, Сокирянський р-н, Чернівецька обл.


Миколаївська церква, 1786 рік
с. Берегомет, Кіцманський р-н, Чернівецька обл.


Церква св. арх. Михаїла і Гавріїла, 1786
с. Давидени, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.


Архангельська церква, 1663
с.Петрашівка, Герцаївський р-н, Чернівецька обл.


Єдиний збережений екземпляр поліської дерев'яної церкви:

Церква Воскресіння 1784 р. із с.Кисоричі
Київ, Пирогово


Приклад справжньої волинської дерев'яної церкви:

Свято-Юріївська церква, 1700
м. Дубно, Рівненська обл.


Приклад дерев'яної церкви Волині, збудованої за типовим епархіальним російським проектом:

Хрестовоздвиженська церква, 1887
м.Кременець, Тернопільська обл.


Приклад дерев'яної церкви Наддніпрянщини, збудованої за типовим епархіальним російським проектом:

Успенська церква, 1851
с. Жаботин, Кам'янський район, Черкаська обл.


Приклад старообрядницької дерев'яної церкви. На жаль, ми її вже ніколи не побачимо, храм нещодавно згорів.

Церква Введення Пресвятої Богородиці, ???
с.Липовани, Вижницький р-н, Чернівецька обл.


Приклад дерев'яного костелу (з невеликою колекцією дерев'яних костелів можна ознайомитися тут):

с.Розлуч, Турківський р-н, Львівська обл.


Архаїчні дерев'яні дзвіниці:

Дерев'яна дзвіниця, XVIII ст.
с. Глинсько, Жовківський р-н, Львівська обл.


Дзвіниця церкви Собору св. арх. Михаїла, 1779
Львівська обл., Старосамбірський р-н, с. Ясениця-Замкова

http://andy-travelua.livejournal.com/366081.html

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція українських замків і фортець
Колекція палаців України
Колекція українських костелів
Колекція старовинних українських синагог

Після костелів дійшла черга і до церков, переважно православних. Скажу відразу, що спеціального полювання за ними я не влаштовував, тому в моїй сьогоднішній колекції відсутні багато зразків українських монументальних храмів, особливо в стилі козацького бароко. Сьогодні представлені лише муровані церкви, окремо буде колекція дерев'яних храмів України.

Старообрядницький собор в селі Біла Криниця (Буковина):


Миколаївська ("п'яна") церква в Чернівцях:


Семінарська церква резиденції буковинських митрополитів в Чернівцях:


Храм-воїн у селі Чесники (Івано-Франківщина):


Храм Святого Пантелеймона у селі Шевченкове (Давній Галич, Івано-Франківщина) є найстарішим і єдиним із збережених храмів Галицько-Волинського князівства:


Ще один храм Давнього Галича - Успенська церква в Крилосі:


Церква-замок в Сутківцях (Хмельниччина):


Найстаріший оборонних храм на Буковини - Іллінська церква в Топорівцях:


Румунська Іллінська церква в Топорівцях (Буковина):


Оборонний церква Унівської Лаври (Львівщина):


Спаська церква - усипальниця Апостолів у Великих Сорочинцях (Полтавщина):


Успенський собор в Полтаві:


Собор Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві:


Іллінська церква в Суботові - усипальниця Богдана Хмельницького:


Миколаївська церква-ротонда - одна з трьох козацьких церков в Китайгороді (Дніпропетровщина):


Найгарніші приклади давньоруських і барокових храмів - в Чернігові.

Собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові:


Собор Єлецького монастиря в Чернігові:


Катерининська церква в Чернігові:


Спасо-Преображенський собор в Чернігові – одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України:


Борисоглебський собор в Чернігові:


В продовження - деякі цікаві храми Києва.

Андріївська церква:


Володимирський собор:


Успенський собор Києво-Печерської Лаври:


Софійський собор:


Собор Свято-Михайлівського монастиря:


Церква Богородиці Пирогощі:


Покровська церква на Подолі:


Церква Миколи Притиска:


Церква Миколи Набережного:


Оборонна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Шарівці (Хмельниччина):


Оборонна Покровська церква в Адамівці (Хмельниччина):


Оборонна Петропавлівська церква в Кам'янці-Подільському:


Приклад румунської церкви в селі Байраки (Буковина):


Це один цікавий румунських храм в Герці (Буковина):


Майже нікому невідома церква св. Штефана в Могилівці (Буковина):


Оригінальна неповторна румунська церква Різдва Пресвятої Богородиці в Опришенах (Буковина):


Миколаївська церква у Вижниці (Буковина):


Приклад буковинської церкви у стилі модерн в Рідківцях:


Один з найстаріших оборонних храмів Буковини в Рухотині:


Іванівська (Надставна) церква в Тернополі:


Церква монастиря василіанів у стилі віленського бароко в Бучачі:


Церква св. Архистратига Михаїла в Товстому (Тернопілля) - творіння автора костела в Чорткові Яна Сас-Зубжицького:


Церква Різдва в Галичі:


Вірменська церква в Івано-Франківську:


Собор в дзвіниця Марійського духовного центру в Зарваниці (Тернопілля):


Церква василіанського монастиря в Лаврові (Львівщина):


Оборонна церква св. Параскеви у Львові:


Оборонних храм в Горечі під Чернівцями:

http://andy-travelua.livejournal.com/365596.html

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція українських замків і фортець
Колекція палаців України
Колекція старовинних українських синагог

Для мене, як людини, що народилася і виросла в Дніпропетровську, такої категорії, як "костели", до недавнього часу взагалі не існувало. Не існувало до 2007 року, коли я вперше в житті відвідав Західну Україну в рамках весільної подорожі. Тоді я побачив перші в своєму житті костели, це було в Кам'янці-Подільському. Мене так захопив це вид архітектурних споруд своєю незвичністю (та той момент для мене це була неабияка екзотика) та різноманітністю, що в наступні роки я займався фото-полюванням на них. Доходило до того, що за день я об'їжджав до 15-20 сіл, в яких є костели або їх руїни. В підсумку, моя колекція костелів лише на теренах України досягла майже трьох сотень.

Будемо дивитися костели за умовними категоріями. Почнемо - з величних храмів, на які дивитися - одне задоволення, закінчимо - не менш захоплюючими руїнами.


Чортків (Тернопілля):


Комарно (Львівщина):


Скелівка (Львівщина):


Стрий (Львівщина):


Мостиська (Львівщина):


Хуст (Закарпаття):


Підгірці (Львівщина):


Озеряни (Тернопілля):


Катедра в Кам'янці-Подільському:


Бердичів (Житомирщина):


Летичів (Хмельниччина):


Гнівань (Вінниччина):


Нове Місто (Львівщина):


Бібрка (Львівщина):


Вижняни (Львівщина):


Гніздичів (Львівщина):


Щирець (Львівщина):


Ще раз Стрий (Львівщина):


Золочів (Львівщина):


Вінниця, кол. костел кляштору кармелітів:


Жовква (Львівщина):


Збараж (Тернопілля):


Белз (Львівщина):


Підгайчики (Тернопілля):


Домініканський в Кам'янці-Подільському:


Кам'янка-Бузька (Львівщина):


Кляштор єзуїтів в Кременці:


Тернопіль:


Старі Петликівці (Тернопілля):


Микулинці (Тернопілля):


Київ:


Рогатин (Франківщина):


Івано-Франківськ:


Івано-Франківськ:


Скала-Подільська (Тернопілля):


Іванів (Вінниччина):


Чернівці:


Лосяч (Тернопілля):


Бурштин (Франківщина):


Виноградів (Закарпаття):


Мукачево (Закарпаття):


Берегово (Закарпаття):


Мурафа (Вінниччина):


Самбір (Львівщина):


Кляштор бернардинів в Сокалі (Львівщина):


Конвікт єзуїтів в Хирові (Львівщина):



Наступна серія - костели Львова. Їх дуже багато, але це - не всі.

Кляштор кормелітів босих:


Катедра:


Костел єзуїтів:


Костел кларисок:


Домініканський:


Костел св.Мартина на Підзамче:


Францисканський:


Костел Івана Хрестителя (найстаріший у Львові):


Костел Св. Антонія:


Костел на Личаківській:


Костел Марії Сніжної:


Кляштор бенедиктинок:


Костел на Зеленій:


Костел на Пекарській:


Костел капуцинів:


Костел сакраменток:


Кляштор бернардинів:


Костел Казимира:


Костел Ельжбєти:


Костел кармеліток:


Тринітарський костел:


Костел францисканок Найсвятішого Сакраменту:


Костел св. Софії:


Костел на Генерала Чупринки:



Далі будуть костели великих міст України.

Ужгород:


Ужгород:


Івано-Франківськ:


Чернівці:


Чернівці:


Чернівці:


Івано-Франківськ:


Вінниця, костел кляштору капуцинів:


Вінниця, костел кляштору єзуїтів:


Дрогобич (Львівщина):


Дрогобич (Львівщина):


Коломия (Франківщина):


Коломия (Франківщина):


Київ:


Бердичів (Житомирщина):


Дубно (Рівненщина):


Дубно (Рівненщина):


Кам'янець-Подільський (Францисканський):


Жовква (Домініканський):


Кам'янець-Подільський, відновлений костел св. Катерини:


Кам'янець-Подільський, тринітарський костел
:


Далі будуть діючі костели провінційних містечок України:

Вижниця (Буковина):


Немирів (Вінниччина):


Шаргород (Вінниччина):


Берегово (Закарпаття):


Кіцмань (Буковина):


Виноградів (Закарпаття):


Перечин (Закарпаття):


Хуст (Закарпаття):


Турка (Львівщина):


Івано-Франкове (Львівщина):


Сторожинець (Буковина):


Браїлів (Винниччина):


Браїлів, костел колишнього триніварського монастиря (Винниччина):


Бучач (Тернопілля):


Снятин (Франківщина):


Снятин (Франківщина):


Скалат (Тернопілля):


Бережани (Тернопілля):


Бережани (Тернопілля):


Бережани (Тернопілля):


Чортків (Тернопілля):


Старокостянтинів Хмельниччина):


Гусятин (Тернопілля):


Копичинці (Тернопілля):


Сатанів (Хмельниччина):


Кременець (Тернопілля):


Кременець (Тернопілля):


Кременець (Тернопілля):


Хоростків (Тернопілля):


Белз (Львівщина):


Заліщики (Тернопілля):


Броди (Львівщина):


Тульчин (Вінниччина):


Тульчин (Вінниччина):


Хмільник (Вінниччина):


Тлусте (Тернопілля):


Теребовля (Тернопілля):


Теребовля (Тернопілля):


Самбір (Львівщина):


Винники (Львівщина):


Зборів (Тернопілля):


Белз (Львівщина):


Мостиська (Львівщина):


Мостиська (Львівщина):


Олесько (Львівщина):


Олесько (Львівщина):


Поморяни (Львівщина):


Рудки (Львівщина):


Стрий (Львівщина):


Жидачів (Львівщина):


Розділ (Львівщина):


Хирів (Львівщина):


Перемишляни, Львівщина:


Свалява (Закарпаття):


Нижанковичі (Львівщина):



На черзі - сільські діючі костели. Подекуди вони бувабть більш презентабільніші за храми у крупних містах.

Байківці (Тернопілля):


Милієво (Буковина):


Печера (Вінниччина):


Тарноруда (Хмельниччина):


Глибока (Буковина):


Лужани (Буковина):


Ярмолинці (Хмельниччина):


Тулиголове (Львівщина):


Велика Бійгань (Закарпаття):


Бояни (Буковина):


Гать (Закарпаття):


Топорівці (Буковина):


Селятин (Буковина):


Банилів-Підгірний (Буковина):


Верхні Петрівці (Буковина):


Нижні Петрівці (Буковина):


Нова Жадова (Буковина):


Переможне (Львівщина):


Садгора (Буковина):


Стара Красношора


Кривче (Тернопілля):


Пищатинці (Тернопілля):


Рукомиш (Тернопілля):


Тарноруда (Тернопілля):


Долина (Тернопілля):


Залав'є (Тернопілля):


Струсів (Тернопілля):


Рай (Тернопілля):


Бурдяківці (Тернопілля):


Золотий Потік (Тернопілля):


Волочиськ (Хмельниччина):


Зіньків (Хмельниччина):


Верхняківці (Тернопілля):


Ягільниця (Тернопілля):


Гермаківка (Тернопілля):


Глибочок (Тернопілля):


Трибухівці (Тернопілля):


Жванець (Хмельниччина):


Городниця (Тернопілля):


Шарівка (Хмельниччина):


Підгір'я (Львівщина):


Семенів (Тернопілля):


Товсте (Тернопілля):


Яблунів (Тернопілля):


Білобожниця (Тернопілля):


Крисовичи (Львівщина):


Наварія (Львівщина):


Семенівка (Львівщина):


Тереблече (Буковина):



Окрема тема - дерев'яні костели. Їх в моїй колекції ще не так багато.

Розлуч (Львівщина):


Давидени (Буковина):


Давидени (Буковина):


Панка (Буковина):


Череш (Буковина):


Язлівчик (Львівщина):


Дорофіївка (Тернопілля):



Наступна тема - каплиці і каплички.

Львів. Каплиця боїмів:


Найстаріша готична каплиця України. Мукачево:


Бурштин (Франківщина):


Великий Любінь (Львівщина):


Брага (Хмельниччина):


Хоростків (Тернопілля):


Шидлівці (Тернопілля):


Белз (Львівщина):


Белз (Львівщина):


Комарно (Львівщина):


Лисиничі (Львівщина):


Мостиська (Львівщина):


Семенівка (Львівщина):


Гніздичів (Львівщина):


Грабівниця (Львівщина):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


Личаків (Львів):


І на останнє, найцікавіше - занедбані шедеври.

Біще (Тернопілля):


Соколівка (Львівщина):


Стара Сіль (Львівщина):


Дзвенигород (Тернопілля):


Язловець (Тернопілля):


Білий Камінь, Львівщина:


Жабинці (Тернопілля):


Личківці (Тернопілля):


Сидорів (Тернопілля):


Червоногруд (Тернопілля):


Годовиця (Львівщина):


Сокаль (Львівщина):


Дубівці (Буковина):


Буденець (Буковина):


Стара Жадова (Буковина):


Нивра (Тернопілля):


Турильче (Тернопілля):


Іванівка (Тернопілля):


Буданів (Тернопілля):


Млиниська (Тернопілля):


Острівець (Тернопілля):


Надрічне (Тернопілля):


Більче-Золоте (Тернопілля):


Висічка (Тернопілля):


Язловець (Тернопілля):


Коцюбинці (Тернопілля):


Чабарівка (Тернопілля):


Новосілка (Тернопілля):


Старий Вишнівець (Тернопілля):


Заклад (Львівщина):


Кам'янка-Бузька (Львівщина):


Залужжя (Тернопілля):


Белз (Львівщина):


Постолівка (Тернопілля):


Кам'янець-Подільський (костел домініканок):


Стрілківці (Тернопілля):


Улашківці (Тернопілля):


Скала-Подільська (Тернопілля):


Окопи (Тернопілля):


Тиврів (Вінниччина):


Коросно (Львівщина):


Снятин (Франківщина):


Раштівці (Тернопілля):


Чорнокозинці (Хмельниччина):


Королівка (Тернопілля):


Залісся (Тернопілля):


Мельниця-Подільська (Тернопілля):


Вашківці (Буковина):


Бобулинці (Тернопілля):


Скала-Подільська (Тернопілля):


Червоногруд (Тернопілля):


Оброшине, Львівщина:


Меджибіж:


Крехів (Львівщина):

http://andy-travelua.livejournal.com/365238.html

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція палаців України
Колекція старовинних українських синагог


Продовжую висвітлювати найцікавіші туристичні об'єкти України. На черзі - замки і фортеці. За останні пару років їх кількість в моїй колекції значно збільшилася. Вдалося трохи підтягнути Львівщину, Закарпаття і Хмельниччину, майже закрити Тернопільщину, зовсім трохи представлено Вінниччину. А ось Волинь залишилася білою плямою.

Почнемо з Закарпаття:

Мукачівський замок-паланок - найфотогенічниший:


Замок-паланок (внутрішній двір):


Ужгородський замок:


Донжон замку тамплієрів в Середньому:


Замок "поганої діви" в Невицькому:


Замок Сент-Міклош в Чинадійовому:


Мисливський замок Шенборнів поруч:


Замок Куруців в Довгому:


Руїни замку у Виноградіві:


Мальовничі руїни Хустського замку:


Львівщина

Руїни Високого замку у Львові:


Львівська цитадель:


Свірзький замок - найфотогенічниший на Львівщині:


Замок в Жовкві:


Золочівський замок:


Олеський замок:


Підгорецький замок:


Поморянський замок:


Найбільший за площею замок Львівщини в Старому Селі:


Фортеця в Бродах:


Давньоруська фортеця Тустань:


Оборонна вежа в П'ятничанах:


Аріанська вежа в давньоруському Белзі:


Давньоруська вежа в Дрогобичі - тепер дзвіниця костелу:


Замкова вежа в Скелівці стала дзвіницею костелу:


Оборонний монастир в Крехові:


Монастир-фортеця в Уневі:


Прикарпаття

Старостинський замок в давньому Галичі:


Відтворений давньоруський замок в Крилосі (Давній Галич):


Замок в Чернелиці:


Єдина збережена вежа Раковецького замку:


Руїни замку в Маріямполі:


Волинь

Луцький замок Любарта:


Замок в Дубно (Рівненщина):


Оборонний кляштор кармелітів в Бердичеві (Житомирщина):


Замок Острозьких в Старокостянтинові (Хмельниччина):


Оборонна вежа в Старокостянтинові (Хмельниччина):


Руїни замку на горі Бона в Кременці (Тернопілля):


Перебудований на палац Білокриницький замок:


Вишнівецький замок:


Замок в Збаражі:


Західне Поділля (Тернопільщина)

Тернопільський замок:


Замок в Скалаті:


Руїни замку в Токах:


Руїни замку Сенявських в Бережанах:


Замок в Бучачі:


Підзамочок біля Бучача:


Замок в Золотому Потоці:


Руїни замку в Язлівці:


Руїни Теребовлянського замку:


Підгорянський монастир-фортеця:


Замок в Микулинцях:


Буданівський замок:


Від сусіднього замку в Долині (Янові) залишилося не багато:


Замок Гольських в Чорткові:


Замок в Колиндянах, перебудований на палац:
е

Ягільницький замок, перебудований на тютюнову фабрику:


Мальовничі руїни замку в Кудринцях:


Замок в Кривче:


Замок в Скалі над Збручем:


Руїни замку у Висічці:


Замкова вежа в Новосілці-Костюковій:


Залишки оборонної вежі в Озерянах:


Башта Пуласького фортеці "Окопи св. Трійці":


Замок-корабель в Сидорові:


Залишки замку в Личківцях перебудували на капличку:


Все, що залишилося від замку в Гримайлові:


Форт Михайла Хмельницького в Товстому:


Найгарніше місце Тернопілля - руїни Червоногрудського замку:


Західне Поділля (Хмельниччина)

Стара фортеця в Кам'янці-Подільському:


Новий замок в Кам'янці-Подільському:


Польська Брама в Кам'янці-Подільському:


Руська Брама в Кам'янці-Подільському:


Вітряна брама з баштою Стефана Баторія в Кам'янці-Подільському:


Міська брама та Вірменський бастіон в Кам'янці-Подільському:


Гончарська башта в Кам'янці-Подільському:


Башта на броді в Кам'янці-Подільському:


Різницька башта в Кам'янці-Подільському:


Кравецька башта в Кам'янці-Подільському:


Замок в Жванці:


Замок в Панівцях:


Залишки єпископського замку в Чорнокозинцях:


Руїни замку в Зінькові:


Башта замку в Сутківцях:


Сатанівський замок:


Оборонний монастир в Слобідці-Сатанівський:


Потужна фортеця в Меджибожі:


Замок в Летичеві зараз активно відроджується:


Східне Поділля (Вінниччина)

Вінницькі мури:


Замок Холоневських в Іванові (Янові):


Замкова вежа в Хмільнику:


Черленківський замок в Селищі:


Замок в Шпикові:


Від замку в Шаргороді залишилася вежа і скромний палац:


Ескарп замку в Мурованих Курилівцях:


Бессарабія

Хотинська фортеця - одна з найвражаючих в Україні (Чернівецька обл.):


Аккерманська фортеця - найбільша в Україні (Одещина):


Наддніпрянщина

Печерська фортеця (Київ):


Бастіон Дорошенка в Чигирині (Черкащина):


Намагання відтворити фортецю в Полтаві:


Замок Попова в Василівці (Запорізька обл.):


Замкова вежа в Козацькому (Херсонська обл.):


Крим

Руїни фортеці в Балаклаві:


Генуезька фортеця в окупованій москалями Феодосії:


Замкова вежа в Чорноріччі:

http://andy-travelua.livejournal.com/365048.html

дивіться також:
Колекція ратуш і беффруа
Колекція старовинних українських синагог

Традиційно, до чергової річниці Незалежності України оновлюю свою колекцію цікавих архітектурних споруд нашої країни. На сьогодні вже сформована колекція ратуш і синагог, готуються замки, костели і найгарніші церкви. Сьогодні будуть палаци, колишні панські резиденції, садиби, маєтки та двори.
Ось яке тлумачення дає палацам Вікіпедія: Палац (від пагорба Палатин у Римі) — велика монументальна парадна будівля. Спочатку резиденція володаря, царственої особи, глави держави, а також членів царственої родини. Пізніше також житло вищої знаті панів, князів, графів та інших багатих осіб. З ХІІІ-XV ст. також будівля органів державної влади, з XIX-ХХ ст. палацом також називаються найважливіші громадські будівлі.

В Україні збереглося декілька сотен палаців - колишніх панських садиб і резиденцій. Більше половини з них - в жахливому стані, руйнуються на очах і напевно вже ніколи не будуть відновлені. До сьогоднішної моєї колекцію потрапили лише найбільш показові. На жаль, попри те, що я досить багато подорожував, на сьогоднішній день мені не вдалося побачити навіть половини таких споруд. Дасть Бог, вже ще попереду.

Маєток Потоцьких, кін. XVIII ст.

Антоніни, Красилівський р-н, Хмельницька обл.

Палац Гросса, ХІХ ст.
Банилів-Підгірний, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.


Ханський палац, XVI ст.
Бахчисарай, АР Крим

Палац Фредра, 1835
Бенькова Вишня, Городоцький р-н, Львівська обл.


Палац Радзивіллів, 1846
Бердичів, Житомирська обл.


Графський двір (садиба Бетлена), 1629
Берегово, Закарпатська обл.


Садиба графа Василька, кін. ХІХ ст.
Берегомет-на-Сереті, Вижницький р-н, Чернівецька обл.


Палац Закревських, 1838
Березова Рудка, Пирятинський р-н, Полтавська обл.


Палац Чесновських-Вороніних, сер. ХІХ ст.
Білокриниця, Кременецький р-н, Тернопільська обл.


Палац Кржечуновичів, 20-ті рр. ХХ ст.
Більшівці, Галицький р-н, Івано-Франківська обл.


Палац фон Мекків, 60-ті рр. ХІХ ст.
Браїлів, Жмеринський р-н, Вінницька обл.


Палац Тишкевичів, кін. ХІХ ст.
Броди, Львівщина


Палац Мікулі-Волчинських, кін. ХІХ ст.
Буденець, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.


Палац Криштофовичів, поч. ХХ ст.
Вашківці, Вижницький р-н, Чернівецька обл.


Палац Бруницьких, XVIII ст.
Великий Любінь, Городоцький р-н, Львівська обл.


Палац Плотені, кін ХІХ ст.
Великі Лази, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.


Палац Перені, XVII ст.
Виноградів, Закарпатська обл.


Палац Вишнівецьких, 1720
Вишнівець, Збаразький р-н, Тернопільська обл.


Палац Зота, 1819
Вікно, Заставнівський р-н, Чернівецька обл.


Палац Холоневських, кін. XVIII ст.
Гущинці, Каликівський р-н, Вінницька обл.


Двір Долгаїв-Телеки, 1712
Довге, Іршавський р-н, Закарпатська обл.


Вілла Б'янка, поч. ХХ ст.
Дрогобич, Львівська обл.


Палац Шимоновичів, 1914
Дубівці, Кіцманський р-н, Чернівецька обл.


Палац Скшинських, 1904
Журавно, Жидачівський р-н, Львівська обл.


Доброчинний заклад графі Скарбека, 1875
Заклад, Миколаївський р-н, Львівська обл.


Палац Бруницьких, 1831
Заліщики, Тернопільська обл.

Садибний будинок, ХІХ, ст.
Зіньків, Віньковецький р-н, Хмельницька обл.


Палац Гнєвоша, кін. ХVІІІ ст.
Золотий Потік, Бучацький р-н, Тернопільська обл.


Китайський палац, кін. ХVІІІ ст.
Золочів, Львівська обл.


Палац Холоневських, поч. ХVІІІ ст.
Іванів, Калинівський р-н, Вінницька обл.


Палац Урусових, 1790
Йосипівка, Буський р-н, Львівська обл.


Палац Мієрів, сер. ХІХ ст.
Кам'янка-Бузька, Львівська обл.


Палац Криштофовичів, кін. ХІХ ст.
Карапчів, Вижницький р-н, Чернівецька обл.


Будинок з химерами, 1901-1902
Київ, Липки


Маріїнський палац, 1750
Київ, Липки


Палац графів Трубецьких, 1884
Козацьке, Бериславський р-н, Херсонська обл.


Палац Городиських, 1840
Колиндяни, Чортківський р-н, Тернопільська обл.


Палац графіні Лянцкоронської, кін. ХІХ ст.
Комарно, Городоцький р-н, Львівська обл.


Палац Бадені, 1906
Коропець, Монастириський р-н, Тернопільська обл.


Палац Понятовських-Лопухіних, 1789
Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.


Палац Катерини Ценіної, 1910
Котюжани, Муровано-Курилівський р-н, Вінницька обл.


Палац Дзембовської, кінець XVIII ст.
Кременець, Тернопільська обл.


Палац Темельмана, поч. ХХ ст.
Личківці, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.


Палац Лосів, 2 половина ХІХ ст.
Лівчиці, Жидачівський р-н, Львівська обл.


Палац Семенських-Левицьких, 1849
Львів


Палац Туркулів-Комелло, 1840
Львів


Палац Потоцьких, 1880
Львів


Палац Сапєгів, 1867
Львів


Палац Бєльських, поч. ХХ ст.
Львів


Палац Юзефа Сосновського, 1900 - 1907
Львів


Палац гіпсових королів (вілла Юзефи Франц), 1893
Львів


Палац Любомирських, XVII ст.
Львів


Палац Дуніковського, 1898-1904
Львів


Палац Орловських, 1788
Маліївці, Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл.


Палац Людвики Потоцької, 1760
Микулинці, Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.


Палац Страхоцького, 1825
Мостиська, Львівська обл.


Палац Ракоці, 1633
Мукачево, Закарпатська обл.


Палац Чуриллів - Комарів, 1805
Муровані Курилівці, Вінницька обл.


Палац Щербатової, 1885-1917
Немирів, Вінницька обл.


Палац Грім, поч. ХХ ст.
Нижанковичі (Заболотці), Старосамбірський р-н, Львівська обл.


Палац львівських єпископів, 1730
Оброшине, Пустомитівський р-н, Львівська обл.


Шахський палац, 1852
Одеса


Воронцовський палац, поч. ХІХ ст.
Одеса


Передільниця, Старосамбірський р-н, Львівська обл.


Палац Козібродських, 1877
Підгайчики, Теребовлянський р-н, Одеська обл.


Замковий палац Конєцпольських, 1635-1640
Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл.


Земство, 1903-1908
Полтава


Палац Реїв, кін. ХІХ ст.
Приозерне, Рогатинський р-н, Івано-Франківська обл.


Палац Грохольського, кін. ХІХ ст.
Пустомити, Львівська обл.


Палац Грохольських, 1760
П'ятничани (Вінниця), Вінницька обл.

Палац Потоцьких, 1709
Рай, Бережанський р-н, Тернопільська обл.


Палац Мазаракі, 1887
Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл.


Палац Жевуських-Лянцкоронських, 1874
Розділ, Миколаївський р-н, Львівська обл.


Палац Куликівського, поч. ХІХ ст.
Рокитне, Нововодолазький р-н, Харківська обл.

Палац Хоєцького, 1725
Самчики, Старокостянтинівський р-н, Хмельницька обл.

Палац Чечелів, 1791
Самчики, Старокостянтинівський р-н, Хмельницька обл.


Маєток Голуховських, 2 пол. ХІХ ст.
Скала-Подільська, Борщівський р-н, Тернопільська обл.


Скелівка, Старосамбірський р-н, Львівська обл.


Палац Гредлів, сер. ХІХ ст.
Сколе, Львівська обл.


Палац Секантина, 1893
Стара Жадова, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.


Палац Оренштайнів, поч. ХХ ст.
Сторожинець, Чернівецька обл.


Палац Лянцкоронських, кін. XVIII ст.
Струсів, Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.


Маєток Гейдена, кін. ХІХ ст.
Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл.


Палац Мордвінова, 2 пол. ХІХ ст.
Тарноруда, Волочиський р-н, Хмельницька обл.


Палац Балів, кін. ХІХ ст.
Тулиголове, Городоцький р-н, Львівська обл.


Палац Потоцьких, 1782
Тульчин, Вінницька обл.


Новий палац Потоцьких, 1782
Тульчин, Вінницька обл.

Дача Стамболі, 1909-1914
Феодосія, АР Крим


Конвікт єзуїтів, 1883
Хирів, Старосамбірський р-н, Львівська обл.


Палац Отто і Лізи Гольднер, 1876
Хлівище, Кіцманський р-н, Чернівецька обл.


Палац графів Ксідо, 1911-1915
Хмільник, Вінницька обл.

Старий палац Левицьких, кін. XVIII ст.
Хоростків, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.


Новий палац Левицьких, сер. ХІХ ст.
Хоростків, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.


Палац Скибинецького, поч. ХІХ ст.
Черепківці, Глибоцький р-н, Чернівецька обл.


Череш, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.


Резиденція митрополітів Буковини і Далмації
Чернівці


Палац Глібова, кін. ХІХ ст.
Чернігів


Мисливський палац Шенборнів, 1890
Чинадійове (Карпати), Мукачівський р-н, Закарпатська обл.

Палац Манеску, ХІХ ст.
Чортория, Кіцманський р-н, Чернівецька обл.


Палац Дзидушицьких-Чарторийських,1820
Яблунів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.

http://andy-travelua.livejournal.com/364669.html

Одного вихідного дня, коли я ще працював у Львові, згадав, що давно не був у своїх улюблених Бережанах і вирішив проїхатися туди, одночасно відвідавши Поморяни і Рай, в яких також давненько не бував. Але якби знав, через що доведеться пройти, діставшись Бережан і Раю, я б швидше б за все сидів вдома. Автобус без проблем довіз мене до Поморян, оглянувши які, я планував подорожувати далі у напрямку Бережан. Але цей шлях в майже три десятки кілометрів довелося долати пішки. Було непросто, але в підсумку поїздка (точніше, похід) вийшла непогана.


Вийшовши з автобуса, пішов оглядати Поморяни.


Замок з кожним роком розвалюється все більше і більше. Із смертю Бориса Возницького надія на його відновлення також вмерла.


Залишки ліпнини ще можна побачити:


Разом із замком помирає неоготична ратуша:


А ось костел Святої Трійці (1748 рік) живий:


Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, 1690 р.:


На цвинтарі знайшов капличку, яку раніше не бачив:


Оглянувши Поморяни пішов на автобусну зупинку, щоб їхати в Бережани. Дізнаюсь, що автобус в тому напрямку буде лише після обіду. Зараз ранок. Думаю що робити, оглядаю поглядом навколишню місцевість. На горизонти видніється дерев'яна церква в Розгадові. Приймаю рішення йти пішки принаймні до Розгадова:


Позаду залишаються Поморяни з їхнім замком:


Опільські краєвиди милують око. Але по дорозі до Розгадова мене не обігнала жодна машина.


Так і дійшов до Розгадова. Церкву Святої Параскеви (1911 р.) пофарбували. Раніше вона виглядала так.




Важко щось додати:


Намагання застопити машину в Розгадові успіхом не увінчалося. Йду й далі пішки. Зліва від траси незабаром з'являється маленьке село Пліхів з хатками під атентичними черепичними дахами:


В Пліхові є дерев'яна церква. Ще є руїни невеличкого костелу, але з дороги я їх не побачив.


Ще близько години пішки (машин майже немає або не зупиняються) і починається село Урмань. Хатки тут також цікаві, типово опільські:


В селі є дуже гарна дерев'яна церква Петра і Павла, 1668 рік:


Є також мурований храм, значно пізнішого періоду будівництва:


За Урманю починається довге водосховище:


За ним - село Надрічне з руїнами симпатичного костелу:


Тим, хто подорожує цим маршрутом, дуже рекомендує заїхати в Біще, щоб подавитися вражаючі руїни оборонного костелу. Поворот на Біще - в Надрічному.

Йду далі, не відчуваючи ніг. Невже те, на горизонті - Бережани?


Виявляєть, так! Нарешті!


В Бережанському замку цього дні було свято, йому ж і присвячене:


Стан замку не змінився:


Костел-усипальниця Сенявських як зважди в риштуваннях:


За те у замковому дворі побудували модель замку:


Панорама замкового двору:


Кругла вежа-донжон:


Герб Сенявських над замурованим входом:


Панорама Бережан з пагорба з кляштором бернардинців:


В самому кляшторі бернардинців (30-ті роки XVII століття) зараз - в'язниця:


Ратуша, 1803 р.:


Будинок допомогової каси, 1910 р.:


Руїни синагоги, 1718 р.:


Вулиця Вірменська та вірменський костел:


Вілла Андрія Чайковського, 1890 р:


Вілла Дубицького:


Парафіяльний костел, 1620 р. та його дзвіниця:




По дорозі до Раю на цвнтарі знайшов капличку:


Ця маленька костелоподібна церква - це вже Рай:


Райський парк:


В Раю Микола Адам Сенявський збудував собі мисливський палац, в якому бував і Пьотр І:


Елементи декору палацу:


Ну хіба не рай?


До побачення, Рай!

http://andy-travelua.livejournal.com/364319.html

Завдяки найбільшому в Україні палацовому комплексу Тульчин може вважатися одним з найцікавіших міст Вінниччини. Автобуси сюди з Вінниці ходять регулярно, тому жодних проблем дістатися туди і назад не буде. Ще задовго до своєї слави місто належало подільській шляхетській родині Струсів гербу Корчак, відомої нам по однойменному містечку на Тернопільщині. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського, до володіння яких і перейшов Тульчин.

Перші письмові відомості про місто належать до 1607 року. Тоді король Сиґізмунд ІІІ Ваза надав привілей на Тульчин генералу подільських земель Валентію Олександру Калиновському. У першій половині XVII століття Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості Адаму Калиновському. З 1649 р. недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 р. Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік під владою Османської імперії.




У 1648 тут був укріплений замок, з кам'яними вежами по кутах. Після нетривалого занепаду і розрухи, викликаних трагічними подіями під час штурму потужної Тульчинської фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами полковника Максима Кривоноса, Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин в кінці XVIII століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи графу Станіславу Щенсному Потоцькому, власнику великих земельних володінь в Україні.


Станіслав Щенсний Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в 1782 році палацо- парковий ансамбль під назвою "Хороше", який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури, який називають "подільським Версалем", проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер.


17 травня 1787 р., з нагоди перебування польського короля Станіслава Авґуста Понятовського, місту надається Магдебурзьке право. У 1792 р. Тульчин був резиденцією Тарґовицької конфедерації. На честь перебування короля Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував вольну. Також ним був фундований мурований Домініканський костел, урочисте відкриття якого відбулося 9 травня 1784 р., з Риму були в костел були привезені і тут покладені мощі св. Піуса. В палацовому парку "Хороше" перебувала мармурова баня в мавританському стилі, привезена з Царгороду.


Палац почався будуватись у 1782 році за проектом французького архітектора Лакруа на замовлення представників родини Потоцьких. Першопочатково Потоцькі проживали у так званому Старому палаці, побудованому у 1757 р. Після переїзду на Правобережну Україну Потоцькі власне і розбудували свою резиденцію у Тульчині. Після Другого Поділу Речі Посполитої у 1793 році Станіслав Щенсний Потоцький, тодішній власник маєтку, перейшов на службу до російської імператриці Катерини ІІ і отримав чин генерал-аншефа. Перехід на бік російської імператриці був зрадою відносно Польщі, але дозволяв зберегти всі маєтки магната в Україні.


Величезний палацовий комплекс побудований у плані на двох взаємно перпендикулярних осях (вздовж під’їзної дороги та напрямку палац - костел). Палацову групу задумано за палладіанською об’ємно-просторовою схемою, яку на той час почали застосовувати в Україні у будівництві репрезентативних позаміських та міських резиденцій. Головний корпус (власне палац) та два бічні флігелі, розташовані рівнобіжне осі палац - костел, поєднано галереями, завдяки чому утворено великий парадний двір.


Головний корпус палацової групи - двоповерховий, мурований, його розпочато будівництвом у 1781 р., закінчено в основному в 1782 р., а повністю - в 1785 р. У плані він має форму видовженого прямокутника з дворядним анфіладним розплануванням приміщень, центральне розташованим вестибюлем та характерними ще для періоду бароко парадними двійчастими сходами.


Перший поверх (нижчий), перекритий склепіннями, був призначений для житлових та, можливо, адміністративних приміщень, 2-й (вищий, з плоскими перекриттями) - містив праворуч від вестибюля репрезентативні залита салони, а ліворуч - житлові приміщення й обідній зал, стеля якого спиралася на чотири колони, поставлені посередині в квадрат. Функціональне використання 2-го поверху якреп-резентативного притаманне ранньому класицизму і є ремінісценцією бароко.


Фасади будівлі виконані у великому, на два поверхи, іонічному ордері. Домінантою головного фасаду є піднятий на кілька сходинок 10-колонний портик-лоджія з вбудованим на 2-му поверсі балконом. Відсутність над портиком традиційного трикутного фронтону зорово подовжує фасад, підсилюючи його монументальність.

Центральний портик паркового фасаду має лише чотири колони, завершені трикутним фронтоном, тимпан якого був прикрашений ліпниною у вигляді гірлянд.


Площини стін розчленовано пілястрами з оригінальними пдастично трактованими волютами іонічних капітелей. Волюти значно відхилені від площин капітелей, чого майже немає в нашій архітектурі. Між пілястрами розташовано вертикально видовжені вікна, нижчі у 1-му та вищі у 2-му поверхах з широким плоским обрамленням. Фасади будівлі завершує гладкий, гарних пропорцій карниз. Будівля має чотирисхилий дах, первісно укритий міддю.


Палац має два бічні флігелі, з'єднані між собою галереєю. Галерею лівого флігеля пару років тому незрозуміло чому було розібрано. Двоповерхові, муровані; у плані мають форму витягнутих прямокутників. Довжина лівого (західного) флігеля - 80 м, а правого (східного) - 78 м.


Симетричні за композицією флігелі - різні за розплануванням, але схожі за композицією. Східний флігель, що первісно призначався для розміщення різних служб, має анфіладно-коридорне розпланування. До його південного причілка прилягав будинок кухні. Перекриття його 1-го поверху та підвалу - склепінчасті, а 2-го - плоскі по дерев’яних балках. Західний флігель з анфіладним розплануванням призначався для житла; його перекриття - плоскі по дерев’яних балках.


Головна поперечна вісь обох флігелів з боку парадного двору акцентована шестиколонними портиками великого доричного ордера з трикутними фронтонами. По боках вони фланковані меншими (на висоту 1-го поверху) чотириколонними портиками з балконом. Над дверима портиків - круглі вікна для освітлення сходових кліток. Східний (правий) флігель, крім того, має по осі головного портика півциркульну склепінчасту в’їзну браму з балконом і шестиколонним парадним портиком з боку головного в’їзду.


Флігелі з’єднані з головним корпусом закругленими в плані аркадними, раніше заскленими з боку двору, галереями з глухою задньою стіною. Аркадні стовпи галерей декоровано півколонками, а односхилий дах сховано з боку парадного двору аттиком з балюстрадою. Галереї призначалися для оранжерей. Від двору вони відокремлювалися високими ажурними фатами.


В тимпані правого флігелю залишилився родинний герб Потоцьких:




Лівий флігель:


Деталі декору:




До складу ансамблю новозбудованого комплексу, крім головної палацової групи (головний корпус із двома флігелями), увійшли театр (зберігся зі значними змінами), стайні (знесені на початку XX ст.), манеж, житлові будинки, будинок “Обержа”, костел та парк (не зберігся).


Римо-католицький костел св.Станіслава ордену домініканців, на який спрямована вісь центральної групи палацу, збудований у 1784-1817 рр. як усипальня Потоцьких. Розташований на підвищенні в центрі міста і раніше з’єднаний з палацом тополевою алеєю, костел являє собою велику однобаневу споруду з півциркульною апсидою.


Фасад костелу з часом зазнав значних змін. Але зберігся чудовий класицистичний інтер’єр у коринфському ордері з головною навою, перекритою кесоиованим склепінням з майстерною ліпниною.


Інтер'єр храму:






Костел з тилу:


Кляшторні будівлі:


Новий палац Потоцьких, що розташований на центральній вулиці міста, збудовано у 1782 році в стилі класицизму. Сьогодні в ньому розміщується технікум ветеринарної медицини:




Неподалік, також на центральній вулиці Леніна - костел Розарія Діви Марії початку ХХ ст.:


Церква Успіння, розташована неподалік від домініканського кляштора, збудована у 1730 р.




Одну з найцікавіших будівель міста займає місцевий РАГС. Особняк було побудовано в 1912 найбагатішим купцем Тульчина Розенфельдом для донці Юлії:




Стоматологічна поліклініка:


Український модерн по-тульчинськи:


В містечку - багато цікавим будинків минулих століть:

http://andy-travelua.livejournal.com/363804.html

В Раковець (Івано-Франківщина, Городенківський р-н) ми разом з haidamac та rbrechko потрапили вже ввечері в темряві, повертаючись з величезної мандрівки Покуття, Опілля і трохи Тернопілля. Раковець виявився чи не 20-м населеним пунктом, які ми оглядали в той довгий літній день два роки тому. Раковець, що стоїть на високому правому березі Дністра, вперше згадується у 1440 році. Відомий, передусім, завдяки замку, від якого залишилася фактично лише одна вежа.


Замок у селі Раковець розташований на природній скельній терасі, що стрімко обривається до правого берега річки Дністер на південній околиці села. Будівництво замку розпочалося в 40 роках XVII століття, було завершене в 1660 році. Замок, розміром 60 на 40 метрів, мав три оборонні вежі та житлові приміщення в західній частині. Будівничим замку вважається галицький підчаший Домінік Войцех Бієневський.


Наприкінці XVII століття там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об’єкт ставав місцем військових сутичок.


У часи Барської конфедерації (1768 р.) замок спалили. У 40-х роках XIX століття власником Раковця був Дверницький: він збудував серед руїн поташню, яка через кілька років згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. Від часів занепаду замку місцеві жителі потроху розбирали споруду: огорожі їхніх садиб муровані з червонястого замкового каменю.


Із збережених руїн не можна визначити розпланувальну структуру та характер забудови замку, про особливості споруди можна говорити лише на підставі сукупного розгляду всіх даних - натурних, іконографічних, писемних.


Всередині башти:







Залишки ще однієї вежі:

http://andy-travelua.livejournal.com/363667.html

В передмісті Сколе, що має назву Демня, знаходиться досить симпатичний палац баронів Гредлів. Палац і парк у Сколе були закладені бароном Еугеніушем Кінскі в середині XIX століття після того, як він він придбав сколівські землі у графа Потоцького. Двоповерховий палац зведено у стилі необароко.

В кінці XIX століття палац перебудували в стилі необароко єврейська родина братів баронів Гредлів, які контролювали місцеву промисловість. У вересні 1937 року у маєтку гостював і полював онук цісаря Франца Йосифа І князь Віндіш-Грац (Windisch-Gratz). Після полювання аристократ гордо позував перед палацем з оленячим черепом з розкішними рогами. В жовтні 1938 р. з оленячими головами вже позували граф Лімбург та барони Віктор Кьонігсвартер і Улльман.




Перед будівлею палацу розташований гарний фонтан. Досить добре збереглися ковані хвіртки та огорожі.


З 1956 палац використовується для школи-інтернату на 260 дітей. Палац оточений парком, який налічував чимало екзотів. Другий поверх палацу використовується як спальний, на першому — початкові класи і бібліотека, а також блок харчування.






Панорама Сколе:


Залізничний вокзал:


Без цього Карпати важко собі уявити:

http://andy-travelua.livejournal.com/363447.html

В Гущинці я йшов пішки з Іванова, з якого звідси близько 4-5 кілометрів. Гущинцями, як і сусіднім Івановим, володів рід Мишек-Холоневських. У 1745 році у тодішнього власника Франциска Салези Потоцького Гущинці придбав Адам Мишка-Холоневський. Його син Ігнацій наприкінці XVIII століття звів у селі класицистичний палац. Пізніше Гущинцями володіли Отоні Абрамович, Ян Гіжицький, і врешті решт - росіянка Любов Абамалек. Сьогодні палац стоїть пусткою.



Таким маєток з'являється тим, хто йде пішки з Іванова:










В інтер'єрах - ніц цікавого:


Церкву у московському стилі збудувала останні власниця маєтку Любов Абамалек.


Стара лікарня:




Млин на березі Південного Бугу:

http://andy-travelua.livejournal.com/362781.html

Повністю оновив всі розповіді про Скалу над Збручем (Скалу-Подільську)



частина 1: замок
частина 2: пам'ятки містечка
частина 3: маєток Голуховських
частина 4: осінній вечір над Збручем

http://andy-travelua.livejournal.com/362645.html