Ну ты же понимаешь КТО требовал бОльшего контроля.
Хотя , честно говоря и те и другиесемиты фрукты ещё те!)))

У меня эти ссылки открываются в два клика: нужно внизу справа нажать "На сайт"...
На всякий случай скопирую тексты обоих писем.
Первыми к полякам обратились украинцы.
Відкрите звернення до проводу Польської держави, духовних і культурних діячів та всього польського суспільства
Дорогі побратими,

Наближаються дні пам’яті за загиблими синами і доньками наших народів.

В історії взаємостосунків українців і поляків є багато братніх сторінок і водночас кривавих потрясінь. Серед них особливим болем і для України, і для Польщі залишається трагедія Волині і польсько-українського конфлікту в роки Другої Світової війни, в проваллі якого було знищено тисячі невинних братів і сестер.

Убивство невинних людей не має виправдання.

Просимо прощення за вчинені злочини і кривди – це наш головний мотив.

Просимо прощення і рівною мірою прощаємо злочини і кривди, вчинені щодо нас, – це єдина духовна формула, що повинна бути мотивом кожного українського і польського серця, яке прагне миру й порозуміння.


Убивства, катування, національне та релігійне приниження, соціальний визиск і депортації – нашим народам добре знайомі ці слова. Пам’ятаємо кожне з них.

Доки житимуть наші народи, доти нам болітимуть рани історії. Але житимуть наші народи лише тоді, якщо, попри минуле, навчимося ставитися один до одного як рівні побратими.

Найбільшим злом наших відносин була нерівність, що походила від бездержавності України. З приреченою послідовністю катастрофа української державності вела до руїни державності польської. Ця закономірність є трагічною аксіомою відносин України і Польщі.

Українській державі ще належить повною мірою сформувати цілісне й гідне ставлення до минулих випробувань, їхніх причин, власної відповідальності за минуле і майбутнє.

Польській думці належить повною мірою прийняти самобутність української національної традиції як справедливу і гідну поваги боротьбу за свою державність і незалежність. Приймімо, нарешті, один одного і думкою, і серцем. Найважливішим пам’ятником нашим націям стануть не локальні пантеони, а простягнуті один одному руки.

Сучасна війна Росії проти України ще більше зблизила наші народи.Воюючи проти України, Москва веде також наступ проти Польщі і всього вільного світу.

Сьогодні нагадуємо про це з особливою тривогою, аби застерегти політиків обох держав від мови ненависті й ворожнечі, яка може підмінити християнські почуття прощення і порозуміння. Трагедії минулого потребують покаяння. Натомість, використання спільного болю для політичного порахунку зробить безконечними взаємні звинувачення. Кривда, відтак, повертатиметься завжди – і проти могил, і проти пам’яті, і проти майбутнього.

Закликаємо наших союзників, польське державне керівництво та парламентаріїв, зупинити будь-яку незважену політичну декларацію, схвалення якої не вгамує біль, а лише дозволить нашим спільним ворогам використати його проти Польщі та України. Не маймо сумніву: вороже тавро буде поставлено на обидві спільноти.

Пам’ятаймо також, що Київ і Варшава – це стратегічна східна опора всієї Європи. Маємо усвідомити, що приклад нашого взаємного порозуміння здатен стати зразком для всього європейського простору.

Напередодні меморіальних подій, що з липня розпочнуться в обох державах, закликаємо повернутися до традиції спільних парламентських відозв, які не розділятимуть, а об’єднуватимуть нас у покаянні і прощенні. Керуючись духом братерства, закликаємо разом встановити спільний День пам’яті за жертвами нашого минулого і віри у неповторення зла.

Вічна та гідна пам’ять про наші святощі залежить від великого і мудрого порозуміння між нами, досягнутого назавжди.

Віримо, що наш голос буде почутий польським суспільством.



Леонід Кравчук, Президент України (1991–1994 роки)

Віктор Ющенко, Президент України (2005–2010 роки)

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Українська православна церква Київського патріархату

Верховний архиєпископ Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук

В’ячеслав Брюховецький, літературознавець, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Іван Васюник, співголова Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–33 рр., Віце-прем’єр-міністр України (2007–2010 роки)

Іван Дзюба, академік, літературознавець, громадський діяч

Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України (2014 рік)

Дмитро Павличко, поет, громадсько-політичний діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол

Володимир Панченко, літературознавець, письменник, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Мирослав Попович, академік, філософ, директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди

Вадим Скуратівський, мистецтвознавець, літературознавець, академік Національної академії мистецтв України

Ігор Юхновський, академік, перший керівник Українського інституту національної пам’яті

Затем - ответ поляков.
Bracia Ukraicy,

w 1894 roku, na zjedzie polskich i ukraiskich literatуw oraz dziennikarzy we Lwowie, Iwan Franko, poeta, pisarz i myliciel, powiedzia: „W caej Sowiaszczynie nie ma dwуch takich narodуw, ktуre by pod wzgldem ycia politycznego i duchowego tak cile zrosy si ze sob, tak licznymi byy powizane wizami, a mimo to tak cigle stroniy jeden od drugiego, jak Polacy i Ukraicy”. Z czasem, na nasze wspуlne nieszczcie, stronienie zastpia nienawi i nacjonalizm oraz ich nieodrodna cуra – zbrodnia – ktуrej dowiadczyli pospou Polacy i Ukraicy na Woyniu i w Galicji Wschodniej, na Chemszczynie, w Bieszczadach i na Ziemi Przemyskiej. Tym bardziej raduje nas Wasz list, ze znamiennymi sowami „prosimy o wybaczenie”, w ktуrym nie uchylacie si od odpowiedzialnoci za polskie krzywdy lat czterdziestych ubiegego stulecia. My rуwnie skadamy hod ofiarom bratobуjczych konfliktуw polsko-ukraiskich.

Dzikujemy za Wasz list i prosimy o wybaczenie krzywd zadanych naszym braciom Ukraicom polskimi rkoma. Przed nami podobne sowa wypowiedzieli przedstawiciele polskiego Kocioa katolickiego, do wzajemnego przebaczenia gorco zachca nasze narody papie Jan Pawe II. Na rzecz pojednania niestrudzenie dziaali Jerzy Giedroyc i Jacek Kuro, a take prezydenci naszych pastw. Apelujemy do spoeczestw i parlamentуw obu krajуw, by nie zapominano o ich naukach.

Wina wymaga zadouczynienia, ktуrym w relacjach midzy naszymi narodami jest wykuwanie prawdziwego braterstwa. Na przekуr polskiej i ukraiskiej maodusznoci, w dobrych, ale te w zych czasach, ktуre, by moe, nadchodz na nasz wspуln Europ, zagroon nacjonalizmami i rosyjskim imperializmem.

Zagroenia atwiej przetrwa razem.

Zachowujemy dla was podziw i solidarno w walce z agresorem, ktуry od ponad dwуch lat okupuje cz ukraiskiej ziemi, nie chcc dopuci do spenienia si waszego marzenia o yciu w zjednoczonej Europie.

Lech Wasa, przewodniczcy pierwszej Solidarnoci, laureat pokojowej nagrody Nobla, byy prezydent
Aleksander Kwaniewski, byy prezydent
Bronisaw Komorowski, byy prezydent
Wodzimierz Cimoszewicz, byy premier
Andrzej Olechowski, byy minister spraw zagranicznych
Adam Rotfeld, byy minister spraw zagranicznych
Radosaw Sikorski, byy minister spraw zagranicznych
Pawe Kowal, byy wiceminister spraw zagranicznych
Grzegorz Schetyna, przewodniczcy Platformy Obywatelskiej
Magorzata Kidawa-Boska, wicemarszaek Sejmu
Rуa Thun, deputowana Parlamentu Europejskiego
Adam Szapka, pose, polityk partii Nowoczesna
Katarzyna Lubnauer, posanka, polityk partii Nowoczesna
Mateusz Kijowski, lider Komitetu Obrony Demokracji
Wadysaw Frasyniuk, przywуdca pierwszej Solidarnoci, byy wizie polityczny, pose
Zbigniew Bujak, przywуdca pierwszej Solidarnoci, byy wizie polityczny, pose
Zbigniew Janas, przywуdca pierwszej Solidarnoci, byy pose
Bogdan Lis, przywуdca pierwszej Solidarnoci, byy wizie polityczny, pose
Janusz Onyszkiewicz, rzecznik pierwszej „Solidarnoci”, byy minister obrony narodowej
Henryk Wujec, czonek kierownictwa pierwszej „Solidarnoci”, byy wizie polityczny, byy pose
Grayna Staniszewska, przywуdczyni pierwszej Solidarnoci, wiziona w stanie wojennym, bya posanka
Andrzej Wielowieyski, byy pose, senator, deputowany Parlamentu Europejskiego, dziaacz katolicki
Adam Michnik, redaktor naczelny „Gazety Wyborczej”
Jerzy Baczyski, redaktor naczelny tygodnika „Polityka”
Bogusaw Chrabota, redaktor naczelny dziennika „Rzeczpospolita”
Tomasz Lis, redaktor naczelny tygodnika „Newsweek Polska”
Leszek Jadewski, redaktor naczelny magazynu „Liberte!”
Jarosaw Kuisz, redaktor naczelny tygodnika internetowego „Kultura Liberalna”
Karolina Wigura, socjoloka, „Kultura Liberalna”, Uniwersytet Warszawski
Sawomir Sierakowski, redaktor naczelny czasopisma „Krytyka Polityczna”
Seweryn Blumsztajn, prezes Towarzystwa Dziennikarskiego
Andrzej Seweryn, aktor, reyser, dyrektor Teatru Polskiego w Warszawie
Grzegorz Gauden, byy dyrektor Instytutu Ksiki
ks. Kazimierz Sowa, duchowny rzymskokatolicki, publicysta
o. Tomasz Dostatni, dominikanin, publicysta
o. Ludwik Winiewski, dominikanin, duszpasterz akademicki, byy dziaacz antykomunistycznej opozycji demokratycznej
o. Stanisaw Opiela, jezuita, byy prowincja prowincji mazowiecko-wielkopolskiej Towarzystawa Jezusowego, byy przeoony niezalenej prowincji rosyjskiej
Andrzej Stasiuk, pisarz, wydawca
Monika Sznajderman, wydawczyni
Pawe Smoleski, reporter, laureat nagrody pojednania polsko-ukraiskiego
Marek Beylin, publicysta „Gazety Wyborczej”
Wojciech Maziarski, publicysta „Gazety Wyborczej”
Danuta Kuro, dziaaczka spoeczna
Krzysztof Stanowski, dziaacz spoeczny, wspуzaoyciel Komitetu Obywatelskiego Solidarnoci z Ukrain
Iza Chruliska, publicystka, uczestniczka polsko-ukraiskich inicjatyw spoecznych

Специфические польские буквы потерялись... Если есть необходимость, могу потрудиться, перевести.

Ваши ссылки посмотрю чуть позже.
Знаете, все эти беды с беженцами - это следствие не развала СССР, а его внутренних противоречий, которые сначала сдерживались репрессивной машиной государства, а затем гнойник прорвало. Я служил в армии в советское время и видел очень отчетливо, что никакой дружбы народов СССР не существует, что это лживый идеологический миф. Была дружба хороших людей из разных народов, но не самих народов.
Полякам, конечно, нужна рабочая сила из Украины. Но, как показывает письмо, дело не только в меркантильных интересах. Тем более, сейчас, получив безвиз, украинцы могут отправляться работать не только в Польшу.
А что касается вычеркивания страниц истории, то, как мне кажется, в Украине происходит прямо противоположное: эти страницы восполняются.

И меня радует пусть хоть малый шажок ко взаимопониманию и отказ каждой стороны представлять себя во всем белом.
Одесса 2 мая отдельная тема, и о ней необходим честный разговор с уважением к фактам и желанием понять истину, а не манипулировать как пропагандистским штампом. Я, кстати, был в Одессе спустя пару недель после трагедии, видел это место (совсем рядом с железнодорожным вокзалом), общался с одесситами. Да они и сами, в отличие от власти, сделали немало, чтобы разобраться.