ДЕ ЗНАХОДИТЬСЯ «ПУП ЗЕМЛІ»?

Виявляється, «пуп землі» - це не просто крилатий вислів, а цілком реальна точка, яка розташована в грецькому місті Дельфи. Згідно міфу, якось Зевс побажав дізнатися, де є центр світу. Він випустив двох орлів на схід і на захід. Зустрівшись, вони вказали Зевсу це місце. Греки відмітили його конусоподібним мармуровим каменем вагою близько однієї тонни. Зараз він знаходиться поблизу зруйнованого землетрусом 373 року до н.е. храму Аполлона. Це місце завжди показують туристам. Слід зазначити, що неподалік в руїнах храму ще 1894-го року було знайдено залишки розбитої на дрібні уламки колони висотою 15 м із статуями трьох грацій. Як виглядала ця композиція цілою? Встановити це дозволили новітні комп’ютерні технології. Відсканувавши обломки, вчені одержали більш ніж 500 мільйонів точок, і комп’ютер, комбінуючи їх, відтворив об’ємне зображення цілої колони. Більш того, виявилося, що кам’яний «пуп землі» знаходився на маківці колони.
 

Скільки років окулярам?
 

Хто винайшов окуляри – не відомо. Під час розкопок Трої були знайдені оптичні лінзи із гірського кришталю, які, можливо, використовувалися саме для корекції зору. Згідно з легендою, римський імператор Нерон використовував з цією метою лінзу із смарагду. У трактатах з медицини скляні лінзи для покращення зору зрадуються з ХІІІ століття, тобто близько 800 років. Вважається, що саме склодуви першими помітили, що застигла крапля скла збільшує предмети і коректує старечий зір. Згодом лінзи почали оправляти роговими чи дерев’яними оправами. Дві лінзи з’єднувалися подібно до ножиць, щоб якось закріпити на носі. Ідея прив’язати мотузочок до оправи і зачепити за вухами виникла лише в ХVI столітті. Поява завушних дужок і перенісся закінчила процес формування оправи для окулярів. Оправа зразу ж стала не тільки предметом необхідності для людей з ослабленим зором, а й модним іміджевим аксесуаром.
 

Лариса Васильева – более известна как автор нашумевших «Кремлевских жен» и «Кремлевских детей». Еще можно вспомнить, что выросла в семье одного из разработчиков танка «Т-34» (ВОВ). Но для меня она – прежде всего поэт!

* * *

Что такое Родина?
Не знаю.
Государство?
Истина?
Земля?
С краю обхожу, не заминаю
Синие горячие поля.

Вестники могучей вешней воли,
Дерзко запевают соловьи.
А душа заходится от боли,
Радости, отчаянья, любви.

* * *

Люблю!
И все на свете смею.
Люблю!
И больше нет меня.
Ты есть!
Скажи,
В огонь сумею,
Живая выйду из огня.

Мир отступает суетливо,
Под каблуком земля горит…

А мама смотрит сиротливо
И ничего не говорит.

* * *

Я вброд переходила реку,
Мне было восемнадцать лет.
Я улыбалась человеку,
Которого на свете нет.

Красавцем был он иль уродом,
Я не припомню, не пойму –
Мне вся земля казалась бродом,
Когда бежала я к нему.

Шел вечер. И луна светила
Лучом холодного огня,
И чем я ближе подходила,
Тем дальше был он от меня.

Перепелица тонко плачет
Свою пернатую беду.
Кто скажет, что все это значит –
Я до сих пор к нему иду!


 

Понятно, что арахис растет не в "Сникерсе". И цветет он, как все растения, на веточках. То каким же образом его плоды оказываются под землей?


Як плоди арахісу опиняються під землею?

Арахіс (або земляний горіх) - однорічна бобова рослина висотою 25 - 40 см. Цвіте арахіс на початку літа непримітними жовтуватими квітками. Кожна квітка живе лише один день - зранку розпустилася, до вечора вже й засихає. Розвиток зав’язі відбувається дуже своєрідно: вона лягає на землю і починає в неї закопуватися. Плід формується тільки в землі. Зав’язь, що залишилася на поверхні, відмирає. Тому ця рослина потребує пухкого і вологого ґрунту. За формою плід арахісу нагадує кокон шовкопряда. Боби містять до 50% жиру, отже, арахіс є цінною олійною культурою.
Походить ця рослина з Південної Америки. Там вона - багаторічна, насіння зимує в ґрунті. В культуру арахіс введений у Бразилії в ХVІ ст., звідти він примандрував до Китаю, далі - в Європу. На півдні нашої країни його вирощують з ХVІІІ століття.
Виростити кущик арахісу можна навіть на підвіконні. За ретельного догляду 10-15 смачних і корисних горішків з однієї рослини ви обов’язково одержите.

В это теперь невозможно поверить, но в 60-е годы прошлого столетия (в историческом плане - всего ничего) поэты были не менее популярны, чем эстрадные исполнители. Их выступления собирали стадионы, их знали в лицо, их книги мгновенно исчезали с книжных полок магазинов.
А в авангарде русских шестидесятников были пятеро: Белла (Изабелла) Ахмадулина, Роберт Рождественский, Андрей Вознесенский, Евгений Евтушенко, Булат Окуджава.Как ни странно, этим поэтам всегда давали общие площадки для выступлений, хотя между собой они особо не дружили. Еще бы, ведь каждый из них - лучший!Наверное так, вместе, их было легче контролировать.
Одна женщина из пятерых - поэт (не "поэтесса", Боже упаси!) Белла Ахмадулина. Татарка по происхождению, с душой истинно русской женщины.

Маленькая женщина негромко, но выразительно, почти распевала свои стихи, и они запоминались навсегда.
Даже те, кто совершенно не интересуется поэзией, все-таки знакомы из стихотворением "О мой застенчивый герой...".В чувственном исполнении актрисы Светланы Немоляевой оно звучит в фильме Эльдарв Рязанова "Служебный роман":

* * *

О, мой застенчивый герой,
Ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
Не опираясь на партнера!

К проклятой помощи твоей
Я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
Ты спасся, незаметный глазу.

Но в этом сраме и бреду
Я шла пред публикой жестокой;
Все на беду, все на виду,
Все в этой роли одинокой.

О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
Бесстыжую моих потерь,
Моей улыбки безобидность.

И жадно шли твои стада
Напиться из моей печали.
Одна, одна среди стыда
Стою с упавшими плечами.

Но опрометчивой толпе
Герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.

Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.

1960 - 1961

По статистике 70% европеек ежегодно (а то и по нескольку раз!) садятся на диету. Все млекопитающие (и человек в том числе) с возрастом набирают вес, и выглядеть стройнее – значит быть моложе. В принципе, похудеть можно с помощью любой диеты – и без всякой – стоит только очень захотеть. Беда лишь в том, что энтузиазм скоро угасает. Единственный выход из этой ситуации – сделать здоровый способ жизни единственно возможным для себя в течение всей жизни.

Советую посетить сайт fitneslife.ru и блог этого сайта. Сайт о фитнесе (буквально - «быть в форме»), о бодибилдинге («строительство тела»), о правильном питании, о системах тренировок. Он наполнен интересными статьями автора сайта, а также видео и фото.

 «Не отрекаются, любя, ведь жизнь кончается не завтра…» - пела Алла Пугачева в фильме «Женщина, которая поет». И тем самым возродила интерес к творчеству Вероники Михайловны Тушновой. Профессорская дочка (и это не важно, что отец умер, когда девочке было всего лишь три года), она нашла в себе мужество в советское (не сентиментальное) время писать не о «прекрасном настоящем», а трогательные стихи о любви.

* * *

А знаешь, все еще будет!
Южный ветер еще подует,
И весну еще наколдует,
И память перелистает,
И встретиться нас заставит,
И еще меня на рассвете
Губы твои разбудят.

Понимаешь, все еще будет!

В сто концов убегают рельсы,
Самолеты уходят в рейсы,
Корабли снимаются с якоря...

Если б помнили это люди,
Чаще думали бы о чуде,
Реже бы люди плакали.

Счастье – что онo? Та же птица:
Упустишь – и не поймаешь.
А в клетке ему томиться
Тоже ведь не годиться,
Трудно с ним, понимаешь?

Я его не запру безжалостно,
Крыльев не искалечу.
Улетаешь? – Лети, пожалуйста!..
Знаешь, как отпразднуем встречу!


 

Поймали свого Мурзика? Сосчитали?
В норме у кошек (разумеется, и у котов) – 18 пальцев. По п’ять на передних лапах и по четыре на задних.
Но случаются и исключения.
 

СКІЛЬКИ ПАЛЬЦІВ У КОТІВ?

Нормальне число пальців у котів - 18 (у кішок, звісно, стільки ж): по п’ять на передніх лапах і по чотири на задніх. А ось кіт на прізвисько Тигр має загалом 28 пальців на обох лапах. (Попередній рекорд, який зафіксовано в Книзі рекордів Гіннесса, складав 25 пальців). Хазяйка кота, дівчинка Анне Дерсон із канадської провінції Альберта (див. фото), пригадує, що в родині довго не помічали незвичайність Тигра. Та якось котеня розхлюпало молоко і залишило на підлозі дивні «некотячі» сліди. В усьому іншому, котик нічим особливим не відрізняється. Він грайливий і над усе любить свою хазяйку. 

Зимой птицам, прямо скажем, сложно.
Возьмите еловую шишку, обмокните ее в мед или сироп и вываляйте в сухарях или крупе. Подвесьте на нитке
Готово!
 

Як змайструвати найпростішу годівничку для птахів

Найпростішу годівничку для птахів і майструвати не доведеться. Нею може послужити звичайнісінька ялинова шишка. Змажте її медом або ж густим цукровим сиропом, а потім обмокніть в суміш подрібнених сухарів, дрібного насіння або будь-якої крупи, що знайдеться на господарстві. Пізно восени та взимку підвісьте декілька таких шишок-годівничок на мотузочку чи нитці до гілок дерев, або ж просто за вікном. Це підтримає пташок та допоможе їм пережити зиму.
 

 Мистецтво орігамі

Китайці винайшли папір більш, ніж дві тисячі років тому. Майже стільки ж років мистецтву орігамі - складанню різних фігурок із паперу. Хоч як охороняли китайці секрет паперу, але у VII ст. н.е. буддійський монах Дан-Хо перебрався до Японії, несучи з собою і секрет паперу, і навички орігамі.
Саме слово «орігамі» японського походження, у перекладі це - «складений папір». Оскільки спочатку папір був дуже дорогим матеріалом, то виробами з нього прикрашали лише храми до релігійних свят. Починаючи з ХІІ ст. орігамі виходить за межі храмів. При імператорському дворі володіння мистецтвом орігамі було обов’язковим, воно вважалося знаком гарної освіти і вишуканих манер. Знатні родини використовували фігурки орігамиі як герб і печатку. З ХVI століття складання фігурок з паперу стає найпопулярнішою розвагою. В цей час було розроблено багато моделей, які стали класичними. Серед інших - японський журавлик цуру, традиційний символ щастя і довголіття.
 

Очень просто: если разрезать (расщепить) ее цветок, то внутри он окажется полым.
См.фото.

Як відрізнити лікувальну ромашку від інших її різновидів

Ромашка є офіційною лікарською сировиною більш ніж в 25 країнах світу. Вона була відома в більшості стародавніх держав, зокрема, в Римській імперії, про що засвідчує сама назва «ромашка» (від romanus - римський), тобто «квітка Рима». Ромашка була включена в енциклопедію природничих наук римським натуралістом Плінієм Старшим (23-79 р.р. н. е.). Стародавні лікарі Гіппократ і Діоскорид використовували цю рослину для лікування нирок, печінки і головного болю. Крім того, ними було помічено, що слиз із відвару ромашки має властивість адсорбувати різноманітні отрути. Росте ця рослина повсюдно, навіть на Крайній Півночі зустрічаються її карликові екземпляри. Ті чи інші лікувальні властивості мають всі дикорослі і культурні сорти ромашок. Однак, з лікувальною метою використовують, як правило, ромашку аптекарську. Квітку цієї ромашки легко відрізнити від інших, бо, коли її розщепити, то виявиться, що всередині вона порожниста. Цікаво, що таку розповсюджену в нашому краї ромашку безпелюсткову (котру в Україні називають «романець») ще в 40-х роках XIX століття показували як дивовижу в ботанічному саду Петербурга. За якихось 30-40 років вона стала одним з найрозповсюдженіших бур’янів Європи. А потрапила вона до нас «зайцем» разом з американським фуражним зерном. На щастя, з’ясувалося, що цілющі властивості ромашки безпелюсткової майже не поступаються ромашці аптекарській.


 

Улитки не так просты как кажутся. В природе, вообще, нет ничего простого.
А улитки-ахатины (на фото) – стают все более популярны как домашине животные.
Живут они себе лет 10 в большом аквариуме. Можете спокійно ехать в командировку или в отпуск – Ваши питомцы на это время впадут в спячку.
Говорят, наблюдение за ними отлично успокаивает нервую систему.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО РАВЛИКІВ

1.
Найбільшим делікатесом в кулінарії Іспанії, Франції та Італії вважається – виноградний равлик (у Франції його називають Бургундським) під різними соусами. Ще стародавні греки прикрашали подібними стравами свої бенкетні столи. Цей равлик (колись дуже розповсюджений шкідник виноградних плантацій) зараз перебуває під охороною закону. Розводять його на спеціальних фермах у Греції, звідки постачають до ресторанів усього світу. Батьківщиною виноградного равлика є південь Європи. В природі він живе 7-8 років і, як правило, з’їдається хижаками. В сприятливих умовах доживає до 20 років. Виноградний равлик має мушлю 5х5 см. На зиму заривається в ґрунт на глибину до 30 см і впадає у сплячку. Взимку вхід до мушлі заростає вапняковим корком – тим товстішим, чим лютіші холоди.

2.
У травні 2008 року вантажний космічний корабель «Прогрес М-64» доставив на міжнародну космічну станцію 90 грузинських равликів. Через півроку вони повернулися на Землю. Виявилося, що далеко не всі слимаки можуть бути «космонавтами». Так, відправлені за рік до цього кримські равлики усі загинули. Деяких з відправлених на орбіту слимаків прооперували, видаливши частину мушлі. Контрольна група равликів залишилася в земній лабораторії. За результатами експерименту вчені намагаються встановити, як відбувається процес загоювання ран в космосі, адже принципової різниці між цими процесами у людей і равликів нема.
 

3.
Все більшої популярності набувають такі домашні тварини як... африканські гігантські равлики ахатини. Це найкрупніші представники сухопутних молюсків. У дорослої особини довжина тіла сягає 25 см, а вага – до 250 грамів. У неволі вони живуть 7-10 років. Як домашні улюбленці вони потребують мінімум догляду. Годують їх 3 рази на тиждень листям і шматочками фруктів, раз на півроку замінюють ґрунт у акваріумі. А ще (майже як кімнатні рослини!) зо два рази на тиждень їх бажано... полити водою. Кажуть, спілкування з неспішними равликами заспокоює нервову систему. Вони швидко звикають до рук і, здається, впізнають своїх опікунів. Немає ніяких турбот, коли треба поїхати у відрядження чи у відпустку. Без їжі ахатини просто впадуть у сплячку і спокійно дочекаються господарів. Ще одна цікава перевага равликів як домашніх тварин. Всі равлики – гермафродити (одностатеві), тому для розмноження не потрібно вишукувати «хлопчика» і «дівчинку». Час від часу равлик викидає ікру, схожу на мініатюрні гусячі яйця, з якої незабаром вилуплюється малеча, яка діловито розповзається по стінках акваріуму.
 

Давайте задумаемся:
полиэтилен тлеет в земле – 200-300 лет,
пластмассовая бутылка, как и алюминиевая, – почти 500 лет,
а стекло – и вовсе 1 миллион лет!
Природа не обязана убирать за нами, ей легче нас, людей, уничтожить!

СКІЛЬКИ РОКІВ ПОТРІБНО ПРИРОДІ, ЩОБ ЛІКВІДУВАТИ НАСЛІДКИ ЛЮДСЬКОЇ НЕОХАЙНОСТІ

Група вчених із Пенсільванського університету (США), відштовхуючись від експериментальних даних, розрахувала швидкість руйнування в природних умовах сміття, залишеного недбалими туристами.
Виявилося, наприклад, що жерстяна бляшанка від консервів, покинута в лісі влітку 2007 року, буде знищена іржею до повного розкладу тільки 2107 року (тобто через 100 років). Поліетиленовий мішечок тлітиме 200-300 років, алюмінієва бляшанка з-під напою та пластикова пляшка - до 2507 року (500 років). Найбільш довговічними виявилися скляні пляшки, бо період повного розкладу скла в природі може затягнутися до мільйона років! Так, знайдені при розкопках стародавніх поселень залишки скляного посуду і прикрас мають вік до 4000 років, проте збереглися чудово.
Подумайте, друзі, над цим. Можливо, все сміття, залишене вами у лісі, і зацікавить археологів майбутнього, однак навряд чи порадує воно нашого сучасника та і вас самих, коли наступного року ви прийдете відпочити до лісу на вашу улюблену галявку. 

Когда я отдыхала летом в Египте, на мелководье громоздилось огромное множество мелких морских звезд. Их было интересно рассматривать – они такие медлительные, ленивые. И вот я задумалась – у них глаза-то, вообще есть? А где у них рот?

Чи має очі морська зірка?

Наукова класифікація морських зірок така: царство - тварини, підрозділ - вториннороті, тип - голкошкірі, клас - морські зірки. Назва походить від форми тіла, що схожа на багатопроменеву зорю. Крім того, ці тварини мають дуже красиве забарвлення - від рожево-червоного до синьо-чорного. Морські зірки - одна з найстародавніших груп тварин, які дожили до наших днів. У викопному стані вони відомі з палеозою, а це приблизно 400 млн. років. Морські зірки живуть тільки в морях з високою солоністю води. Це пов’язано з тим, що ці тварини не мають механізмів для регулювання концентрації солей в тканинах тіла і тому цілком залежать від зовнішнього середовища. Більшість морських зірок - хижаки, вони живляться молюсками, ракоподібними, різними безхребетними. Поруч з ними існують види, які проковтують ґрунт, в якому живуть, і перетравлюють органічні рештки. Рот у морських зірок знаходиться зі споду, в центрі. А очі - червоні очні плями - на кінчиках променів. Через нерозвиненість нервової системи ці очі малочутливі і розрізняють лише світло та темінь. Цікаво, що у морських зірок надзвичайно розвинута здатність до регенерації, тобто відновлення частин тіла, втрачених через поранення. Якщо розрізати морську зірку по радіусу так, що у кожної частини залишиться хоча б один промінь, то з кожного куска виросте нова зірка. Деякі з цих тварин можуть у разі небезпеки самі відкидати промені, а потім відрощувати їх заново.
 

 Сколько грандиозных песен он написал! Это и «Погоня» из «Неуловимых мстителей» и «Позвони мне, позвони» из «Карнавала», «Мы - эхо» и «Свадьба», «Огромное небо» и «Эхо любви».. Если бы сегодняшние поэты-песенники, авторы пустых безделушек, умели писать хотя бы приблизительно так, как Рождественский! Но это редчайший поэтический дар, он мало кому дается.
Его поэзия – человечна и глубока, и очень самоиронична.
Узнав, что имеет опухоль головного мозга величиной с куриное яйцо, поэт в стихотворении «Неотправленное письмо хирургу» с горькой усмешкой писал: «И кто же вывел курицу, которая несет такие яйца?».
В последних стихах, утомленный неизлечимой болезнью, он сомневался в ценности своих стихов:
«С юности зачитанный до дыр,
Он потом ушел в разряд: «и др...».
Но, к счастью, так не случилось – и не могло случиться!

ПРОГНОЗ ПОГОДЫ

...В Нечерноземье, – согласно прогнозу, –
Резко уменьшится снежный покров...
Днем над столицей местами – грозы.
А на асфальте местами – кровь.

* * *

Все начинается с любви...
Твердят: «Вначале было слово...»
А я провозглашаю снова:
Все начинается с любви!..

Все начинается с любви:
И озаренье, и работа,
Глаза цветов, глаза ребенка –
Все начинается с любви.

Все начинается с любви,
С любви! Я это точно знаю.
Все, даже ненависть – родная
И вечная сестра любви.

Все начинается с любви:
Мечта и страх, вино и порох.
Трагедия, тоска и подвиг –
Все начинается с любви...

Весна шепнет тебе: «Живи...»
И ты от шепота качнешься.
И выпрямишься. И начнешься.
Все начинается с любви!


 

Это только кажется, что 8 Марта еще далеко. Вовсе нет. Тюльпан-оригами - простая милая поделка, научиться его делать - минут 10, я думаю, хватит.
Конечно, найти схему оригами в Интернете - дело нехитрое, но разобраться в ней без специальных знаний - практически невозможно.
Я делаю иначе: фотографирую процесс поэтапно.
Предлагаю всем желающим свою разработку. (Я поместила ее в фотоальбоме).

В таком - разжеванном – виде у меня их покупают некоторые печатные издания.
А вот что должно получиться.
Кстати, еще одна моя статейка по оригами "Веселые старты" (лягушата).


 

Я рассказываю о цветах, которые сама выращиваю и фотографирую.

На фото - цветы эхинацеи, собранные для приготовления целебной настойки, повышающей иммунитет. 

Эхинацея пурпурная - своеобразное, красивое растение. На солнце вырастает до полтора метра, в тени - до метра. Кроме того, в тени ее цветы приобретают некрасивый зеленовытый оттенок. Растение многолетнее, совсем не привередливое.
В аптеках продается ее настойка – она повышает иммунитет к простудным заболеваниям.
Отечественная так и называется «настойка эхинацеи», а импортная называется «Иммунал» - в пять раз дороже, а по сути то же самое.
Сделать ее самому – проще простого:
Берем литровую банку. Насыпает в нее свежих цветочков (крупные разрезаем пополам). Заливаем водкой – как раз 0,5 литра и понадобится. Закрываем пластмассовой крышкой и ставим в темное место. Через месяц она готова. Настойка имеет красивый коньячный цвет и очень приятный запах. И еще одна хорошая особенность – цветы не вбирают в себя водку: если залили 0,5 литра, то через месяц после процеживания остаются те же 0,5 л, но уже целебные.
Принимать в периоды эпидемий: взрослые по чайной ложке трижды в день, дети – по половинке.
Будем здоровы!
 

Її назва перекладається як їжак

З незапам’ятних часів північноамериканські індіанці чудово знали цілющі властивості ехінацеї. У природі вона росте в преріях, на перелісках смуги Міссісіпі-Огайо-Тенессі, тому її називають ще „квіткою прерій”. На одному місці ця багаторічна рослина живе до 50-ти років. До Європи ехінацея потрапила 1692 року, як декоративна рослина. Її квіти, схожі на червоні ромашки, і нині прикрашають квітники Італії, Іспанії, Франції. Достиглі суцвіття стають колючими і набувають чорного кольору, за що рослина дістала свою назву (з грецької „echinos” перекладається як їжак). Дещо пізніше європейці почали використовувати ехінацею у фармакології. Препарати з ехінацеї підвищують імунітет, мають бактерицидну, антивірусну і антиалергічну дію. 1945 року цю рослину завезли на українську зональну дослідну станцію лікарських рослин (м. Лубни). Після аварії на Чорнобильській АЕС імуномоделюючі препарати з ехінацеї набули широкого використання.


 

Без поэзии (шире - без литературы) я жизни не представляю. Перечислять любимых поэтов - смысла никакого нет, ибо список этот растянется на страницы.
Лучше я буду цитировать любимые строки и рассуждать о судьбах поэтов и о том, что в них, как в зеркале, отражается эпоха.
Все это я буду размещать в рубрике "Поэзия".

Иногда мы что-тоделаем, а потом уже думаем. Но на самом деле намерение вести электронный дневник у меня вызрело давно.
Зачем мне это нужно? - Я думаю, - это попытка разобраться в себе, может быть, - классифицировать свои увлечения. Так как мои гены - fifty-fifty: 50% русских (от мамы) и 50% украинских (отцовские), и я двуязычная от рождения, то и писать я буду по настроению - то на русском, то на украинском языке.

Это блог интересного человека, по крайней мере я сама считаю себя такой. Мои увлечения? - Широчайшие: от поэзии до оригами, от бодибилдинга до цветоводства и Фотошопа.
Приглашаю к знакомству новых друзей, ведь каждый человек - это целая вселенная, каждый человек - уникален и неповторим.