23 января, 21:40

Журналистки Ирина Костенко и Ирина Халупа написали отзыв в НВ на мою новую книгу «Подолати минуле: Глобальна історія України».Я благодарен им за это и обещаю принимать их критику во внимание.Но отвечу на те пункты,с которыми не согласен.

В своей книге я пишу,что дискуссия вокруг того,чьим государством была древняя Русь — украинским или русским — лишена смысла.Мои критики с этим не согласны.Они ссылаются на авторитет Михаила Грушевского.

Грушевский был великим историком.Но это не значит,что с тех пор историческая наука не развивалась.Уже его ученик Мирон Кордуба считал,что украинское государство возникло позже — и этот тезис вызвал дискуссию,похожую на нашу. Сейчас я не знаю ни одного профессионального историка (пропагандистов не рассматриваем),который бы утверждал,что Русь была национальным государством — безразлично,русским,украинским или скандинавским.

Мои критики не согласны с утверждением,что Русь отличалась бедной интеллектуальной традицией.В качестве контраргумента предполагается,что при Софии Киевской действовала протоакадемия,и существовала княжеская библиотека. Возможно,так и было,хотя твердых доказательств нет.Но эти примеры свидетельствуют о существовании определенной интеллектуальной традиции, а не богатой интеллектуальной традиции.

Центрами интенсивной интеллектуальной жизни были университеты.Вопрос: почему ни один из них не появился на Руси? Утверждение о том,что богатую интеллектуальную традицию уничтожили монголы,а затем московские цари — как это делают мои критики — мало что объясняет.Первые европейские университеты — Болонский,Кембридж,Оксфорд,Сорбонна и другие — создались еще до появления монголов и Московского царства.Самым восточным европейским университетом был созданный в 1364 году Ягеллонский в Кракове.А дальше на Восток в православном мире существовала пустота вплоть до появления Киево-Могилянской академии в 1632 году и Московского университета,возникшего почти на 120 лет позже.

Древняя Русь,несомненно,была европейским государством.Но с XII в. она начала двигаться по другой траектории,чем государства в западной части Европы.Русь не участвовала в том,что называют средневековым европейским возрождением и связывают с интеллектуальным и креативным прорывом христианского мира. Этот прорыв,в частности,проявился в открытии,через арабское посредничество, забытых античных авторов.Центральным среди них был Аристотель.На русских землях,если судить по историческим исследованиям,его произведения появились только в библиотеке Киево-Могилянской академии.

Мои критики не соглашаются.Они приводят в пример деятельность «величайшего представителя русского неоплатонизма — первого украинца-митрополита Иллариона».Но в этом,собственно,и заключается суть различия: православный мир был скорее платоническим,чем аристотелевским! Дискуссию между Платоном и Аристотелем считают центральной в интеллектуальной истории западного мира. В Руси этой дискуссии не было: не было Аристотеля,поэтому не с кем было дискутировать.

Сегодня,когда на границе с Украиной стоят российские войска,а в Киеве проходит суд над Петром Порошенко,я предпочел бы писать не о Платоне и Аристотеле,но о чем-то другом.Но от истории не уйдешь.Потому что и российские войска на границе, и суд над Порошенко в Киеве (выборочное правосудие!) являются частями наследия «русского мира».

Этот «мир» не является вымыслом Путина.Он реально существует.К нему относятся страны,принявшие христианство от Византии и зависящие от ее наследия.А в этом наследии даже при самой щедрой оценке нельзя найти прорывных достижений в науке,философии,великой литературе и развитии демократических традиций.

Страны «русского мира» обычно имеют худшие показатели человеческого развития и сильные авторитарные тенденции.Это иногда объясняют внешними факторами: последствиями монгольского или османского завоевания и их периферийным статусом в мировой экономической системе.Внешние факторы,несомненно,сыграли свою роль.Но в истории этих стран проступают черты,которые мы видим еще до завоеваний и образования мирового рынка.В частности,в том государстве, которое мы называем Киевской Русью и боремся с Путиным за право называть его своим.

Мои критики пишут,что своими призывами преодолеть прошлое я размываю и ослабляю национальные приоритеты.Я же считаю,что наш национальный приоритет — ослабить зависимость от той части исторического наследия,которая отравляет нас и препятствует идти вперед.

За последние 30 лет Украина многое сделала,чтобы бежать из «русского мира».Как далеко,покажут испытания следующих нескольких месяцев,если не недели.Но другой разумной альтернативы для Украины я не вижу.

 18 липня, 13:17

У київському видавництві «Портал» готується до друку нова книжка історика Ярослава Грицака «Подолати минуле: Глобальна історія України» (2021 рік).Поява цього видання припадає на той час,коли Кремль все більше використовує історію як інструмент для своєї аґресії проти українців.Зі згоди видавництва,друкуємо у скороченому вигляді ті частини книжки,які стосуються тем,котрі найбільше маніпулюються російською пропагандою.Замість того,щоб відповідати на аргументи Путіна за його ж правилами — скажімо,вияснювати,чиєю державою була Київська Русь чи якою мовою у ній розмовляли — книжка пропонує перейти на інший рівень: показати,наскільки примітивними є ці аргументи з точки зору сучасної історичної науки,і шукати розв’язки наших проблем в іншій площині,аніж у тій,що пропонує Путін.

Сучасний читач,напевно,здивується,дізнавшись,що держави з такою назвою ніколи не існувало.Цю назву вигадали в ХІХ столітті російські історики,щоб відрізнити Русь із центром у Києві від пізнішої Русі (Росії) з центром у Москві та Петербурзі.А від них цю назву перейняли українські історики та історики інших народів.

Подібно не існувало і Візантійської імперії.Німецькі історики ХVІ століття придумали цю назву,щоб відрізнити імперію з центром у Римі від пізнішої імперії з центром у Константинополі.Є,утім,засаднича різниця між історією Візантійської імперії та історією Київської Русі.Якщо перша багата на тексти,то друга була досить «мовчазною». Про неї ми знаємо набагато менше,аніж,скажімо,про стародавній Єгипет.Староруську історію можна порівняти з перевернутою догори ногами єгипетською пірамідою: в її основі лежать декілька певних фактів,а над ними здіймається купа гіпотез, інтерпретацій,здогадок,спекуляцій чи просто маніпуляцій.Чим далі від основи,тим нестримнішою стає фантазія.

Одною з таких фантазій є суперечка: чиєю національною державою була Русь — російською чи українською? Ця дискусія позбавлена сенсу.Русь не була ані російською, ані українською державою.Сперечатися про те,чиєю національною державою була Русь, має стільки ж сенсу,як і з’ясовувати,чиєю державою — французькою чи німецькою була інша найбільша ранньосередньовічна імперія — імперія Каролінґів на другім,західнім кінці Європейського континенту.

Порівняння з імперією Каролінґів допомагає краще зрозуміти природу Русі.Обидві держави були імперіями Півночі,які заснували варварські завойовники — франки в першому випадку,русь (нормани) у другому.Загальну схему взаємин між завойовниками і завойованими описав Ібн Халдун,арабський автор ХІV століття,котрого називають «батьком соціології».У воєнному протистоянні між варварськими і цивілізованими народами,твердив він,перші перемагають других завдяки кращій військовій доблесті та племінній солідарності.Але за декілька поколінь завойовники піддаються спокусам цивілізації,розчиняються серед завойованої більшості,втрачають внутрішню солідарність і впадають у чвари між собою — і тоді їхня держава стає жертвою чергових варварів.

Ця схема Ібн Халдуна в загальних рисах передає історію Русі.Перші два покоління її правителів мали імена скандинавського походження: Рюрик (Eric),Олег (Hélgi), Ігор (Ingvar),Ольга (Hélgа,жіноча форма Hélgi).Починаючи з третього покоління їхні імена вже слов’янські: Святослав,Володимир,Ярослав.Період володарювання Володимира (980−1015) і Ярослава (1019−1054) — найвища точка в політичній могутності Русі.У середині ХІІ століття Русь розпадається на дрібніші князівства численних Рюриковичів,які з енергією,вартою кориснішого застосування,ведуть безустанні й жорстокі міжусобні війни,аж поки у 1237−1241 роках не стають жертвою нових завойовників — монголів і татар.

Русь була поліетнічним утворенням.Завойовники були руссю (швидше за все, скандинавами); народи півночі належали до угро-фінських племен (літописні чудь,весь і меря); південні були тюркськими кочівниками (печеніги,половці).Ядро ж становили слов’янські племена.Звідки вони взялися на цій території,залишається загадкою.Іншою загадкою є швидкість,з якою відбувалася поширення слов’ян в Європі.Слов’яни були землеробською цивілізацією,а швидкість поширення таких цивілізацій у середньому кілометр за рік.Слов’яни ж поширювалися зі швидкістю майже у шість разів більшою! Відповісти на питання,чому так,можна,якщо припустити,що слов’янська культура була не етнічною культурою,а радше стилем життя.Цей стиль означав,з одного боку, досконаліший спосіб господарювання,який підносив місцеві племена понад рівень простого виживання.З іншого боку,візантійські джерела говорять про войовничість слов’ян,але відзначають одну характерну рису: на відміну від інших племен,слов’яни не тримають полонених у вічному рабстві,а після певного часу дають їм вибір — або повернутися додому,або ж залишитися з ними вільними людьми.Поєднання цих двох рис — кращий спосіб господарювання та еґалітарний етос — робили слов’янський спосіб життя для інших племен таким самим привабливим,як,скажімо,спільноти гіпі для молодих людей на Заході у 1960−70-х роках.З плином часу цей дух «щасливих гіпі» випарувався,і слов’яни стали ієрархічною спільнотою,але саме він міг бути відповідальним за швидкі темпи слов’янізації Східної,Центральної та Південної Європи.

У IX столітті в цій великій зоні з’являються нові варвари — зі Скандинавії.Подібно до набагато ранішої античної грецької колонізації з Півдня,скандинавська колонізація здійснювалася водними шляхами.За одною з версій ця нова хвиля переселень була спричинена різкою зміною клімату — т. зв. ранньосередньовічним оптимумом (потеплінням).Це змусило відступити арктичні льоди та суворі шторми й відкрило морські шляхи для навігації.У східній частині Європейського континенту скандинавські колонізатори рухалися вздовж річкової системи,котра з'єднувала Балтійське і Чорне моря.Тут їхня поява була правдоподібно пов’язана з відновленням торгівельних зв’язків між Північною Європою та Середземномор’ям у 750−900 роках .

«Повість минулих літ» розповідає про заснування Русі як про запрошення варягів. Мовляв,між місцевими слов’янськими племенами не було згоди,вони воювали між собою і,щоб припинити міжусобицю,пішли за море до північних племен та й сказали: «Земля наша велика і щедра,а порядку в ній нема.Ідіть-но княжити і володіти нами». Проблема з цією історією та,що вона надто гарно звучить.А один із критеріїв правдивості будь-якої історії - чим вона краща,тим менш правдива.Насправді скандинавів ніхто не запрошував — вони самі прийшли.Між 850−1050 роками своїми нападами ці племена Півночі дошкуляли всій прибережній Європі,а в Англії,у Північній Франції (Нормандії),Південній Італії та Русі навіть встановили свою владу.

Найбільше пошукували скандинави срібла,головного дорогоцінного металу Середньовіччя.Його головні поклади містилися в околицях Багдаду,новозаснованої столиці мусульманської династії Абасидів.Багдад був одним із найбільших і найбагатших міст тогочасного світу,а арабська драхма виконувала приблизно таку ж роль, як у нашому світі - американський долар.Нормани прибували до Абасидського халіфату через Волгу.Тому араби знали їх як «волзьких варяг».Але починаючи з другої половини ІХ століття потік арабських срібних монет поступово виснажувався,і в пошуках нових джерел багатств нормани переорієнтувалися з Багдаду на Константинополь.Вони рухалися з Балтійського до Чорного моря,як снігова лавина,поглинаючи інші народи на своєму шляху.У 830-х роках вони відкрили шлях до Константинополя,а 860 року напали на місто великим флотом із двохсот кораблів і,пограбувавши його околиці,без перешкод повернулися на Північ.Пізніше,у Х столітті,повторили цей трюк ще кілька разів.

Рух Русі на Південь зупинився,коли 988 року князь Володимир прийняв християнство. Літописець у «Повісті минулих літ» розповідає історію про це як про «вибір віри». Спочатку князь Володимир нібито вислухав розповіді посланців із різних земель про їхню релігію,а потім вислав людей у ці землі,щоб переконатися,чия ж віра краща. Заворожений розповіддю про Константинопольський собор Святої Софії,де його посли почувалися,як на небі,Володимир вирішив прийняти християнство з Візантії.

Оповідь про «вибір віри» — не оригінальна.Вона мандрує з фольклору в фольклор. На подібний сюжет натрапляємо в найближчих сусідів Русі - хозарів,литовців та волзьких болгар.Треба думати,що обрання християнства з Константинополя було радше «вибором без вибору».Перебуваючи в тіні найбільшої та найбагатшої на той час цивілізації,Володимир навряд чи міг вибрати щось інше.

Так само,як на небі був один Бог,на землі міг бути тільки один християнський імператор,і цей імператор сидів на троні Візантії -- першої християнської імперії. Візантійці вважали свого імператора батьком великої європейської династичної сім'ї, в якій болгарський цар доводився йому символічно сином,англійський король — просто другом і т. д. Карл Великий,який 800 року змусив римського папу надати йому титул імператора Римської імперії,з перспективи Константинополя був нахабним варварським самозванцем.Володимир піднявся в європейській династичній ієрархії іншим способом — через одруження.Анна,сестра візантійського імператора,мала особливий статус: вона була багрянородною — народилася тоді,коли її батько був імператором,а отже,в її жилах текла імператорська кров.Про шлюб з такою принцесою мріяв кожен європейський монарх.Досить сказати,що її руки домагалися для своїх синів французький король Гуґо Капетинґ та німецький король Оттон Перший,але вона дісталася Володимирові Великому.

Син Володимира Ярослав Мудрий уже мав славу європейського свата: усі його діти були одружені з європейськими королями й королевами.Діти руських князів залишали свій відбиток у житті монарших дворів.Одним із них стала поява нових імен: серед французьких правителів — Філіп (на честь апостола,який нібито добрався до Скіфії); серед угорських — Андраш (мадяризована форма імені апостола Андрія),датських — Вальдемар (на честь Володимира Великого).Так назвали дітей,народжених у шлюбах місцевих правителів із дочками київських князів.Оскільки декотрі з цих дітей,як-от Філіп чи Андраш,самі стали правителями,ці імена прижилися при західних дворах,а пізніше ввійшли у загальний вжиток.

Статистика родичань київських князів із тогочасними монархами показує одну важливу річ: із п’ятдесяти двох таких шлюбів,укладених упродовж двохсот років,сорок припадало на католицькі держави (Скандинавію,Польщу,Священну Римську імперію та Угорщину) і лише п’ять — на єдиновірну Візантію.Ця статистика свідчить,що уявлення про єдність Русі та Візантії сильно перебільшені - єдність мала більше релігійний,аніж політичний характер.Але релігійна спільність із православною Візантією не перешкоджала київським князям одружувати своїх дітей з дітьми католицьких монархів.І хоча в 1054 році духовні правителі Константинополя та Риму взаємно прокляли один одного,дух цього великого розколу ще довго не відчувався ані в католицькій Європі,ані в православній Русі.

Як і в політиці,у справах віри Константинополь вважав себе незмірно вищим за інших. Він був і мав залишатися столицею всього християнського світу аж до другого пришестя Христа,тобто,у земному вимірі, — вічно.На думку візантійських правителів,Бог обрав їхню державу для того,щоб вона служила новим Ізраїлем серед невірних народів і навертала їх у християнство.Євангелія були написані тією ж мовою,якою розмовляли у Візантійській імперії.Візантійський дипломат у дискусії при арабському дворі гордо стверджував: «Усі мистецтва походять від нас!»Цим дипломатом був майбутній святий Кирило.Разом зі своїм старшим братом Мефодієм він у 860−880 роках переклав головні християнські тексти із грецької на староболгарську.

Сам факт перекладу Святого Письма і молитов слов’янською мав певні переваги. Православні розуміли літургію краще,аніж,скажімо,посполиті католики,для яких літургія відправлялися латиною.Але в цьому був і великий недолік.Діставши священні тексти не грецькою,а церковнослов’янською,Русь тим самим стала відрізаною від «грецької мудрості»,якою так хвалився Кирило.

Грецька культурна традиція була багатшою за римську.Але Русь не могла скористатися з цієї переваги.На відміну від Риму,який давав наверненим племенам і релігію,і мову, Константинополь дав південним і східним слов’янам релігію,але не дав мови. Це наклало неминучі обмеження на культурну традицію Русі.Якщо тогочасні польські хроністи могли вільно цитувати Вергілія,Горація чи будь-якого іншого латинського автора,руський літописець у «Повісті минулих літ» не цитує ані Гомера,ані Платона,ані інших мудрих греків.

Особливо бракувало в цьому списку Арістотеля.Сила Арістотеля полягала в його раціоналізмі.Арістотель писав,що Бог наділив нас розумом не просто так,а для того, щоб ми могли Його пізнати.І оскільки наш світ створив Бог,то,пізнаючи світ,ми пізнаємо самого Бога.Природа — наче ще одна велика книжка-одкровення,яку Бог явив людству поруч із Біблією.Тому пізнання природи — богоугодна справа: це водночас пізнання самого Бога.

Включення Арістотеля в католицьку доктрину кардинально відрізнило західне християнство від інших віровчень.У жодній іншій конфесії ми не знайдемо того, що зробив Тома Аквінський: спроби довести існування Бога за допомогою доказів розуму.Сильний раціональний струмінь західного християнства з часом привів до технологічної переваги «старої Європи» над рештою світу.Без впливу Арістотеля годі уявити собі аналітичну геометрію Декарта чи закони Ньютона.Обидва були людьми глибоко віруючими.Недаремно серед рукописів Ньютона тексти з богослов’я займають більше місця,аніж тексти з фізики чи математики — хоча,зрозуміло,не мають такої вартості.

Постаті,подібні до Томи Аквінського,Декарта чи Ньютона,немислимі в тодішньому православному світі.Арістотеля в Русі знали лише з фрагментів і переказів.Уперше про нього повноцінно дізналися в середовищі викладачів Києво-Могилянської академії аж у ХVIІ столітті.Бідність руської інтелектуальної традиції вражає.Між Х та ХVIІ століттями не знайдемо жодного наукового твору в церковнослов’янській традиції, навіть богословського трактату.Як і не знайдемо руських відповідників Омара Хаяма, Абеляра,Сервантеса,Макіавеллі чи Шекспіра та їхніх творів.Єдине,що можемо поставити поряд з руської світської літератури, — це «Слово о полку Ігоревім».Є,однак,серйозні підстави підозрювати,що «Слово» — не оригінальний твір,а підробка ХVІІІ століття.

Взагалі,якщо зібрати всі церковнослов’янські книжки,які були в обігу на руських землях від прийняття християнства й аж до початку ХVIІ століття,то за переліком вони б відповідали бібліотеці середньостатистичного візантійського монастиря.Інтелектуально Русь перебувала в «рабській залежності» (словами російського богослова Георгія Федотова) від Візантії.Освічений русин читав на межі ХVІ-XVII століть церковнослов’янською мовою майже ті самі книжки,що були доступні і його руському предкові у Х-ХІІІ століттях.Ще більше відмінності між книжковими західно- і східнохристиянським світами стали помітні після появи друкарського верстата.За підрахунками істориків,від моменту його винайдення в середині ХV століття і до кінця ХVІ в західнохристиянському світі було надруковано двісті мільйонів книжок, у східнохристиянському — щонайбільше сорок-шістдесят тисяч.Ця різниця майже у три тисячі разів — щось інше,аніж просто кількісна різниця.Це різниця якісна.

Друкована література — одна з головних передумов формування націй.Сучасний історик сформулював цю тезу лаконічно: «Нації - це племена,які читають книжки».Відповідно заберіть книжки — і племена залишаться племенами.Їм бракуватиме важливого інструмента для сприйняття себе нацією.

Із перспективи націотворення Русь була такою собі «валізою без ручки».Жителі її великих просторів мали певне,хоча й досить туманне уявлення про походження своєї цивілізації з Києва.Вони розмовляли взаємно зрозумілими діалектами й молилися Богу церковнослов’янською мовою.Проте це не робило їх ані однією великою нацією,ані різними меншими націями.Їхній світ значною мірою був світом анаціональним, приблизно,як світ ісламський, — тобто світом,де головною була всеосяжна релігійна ідентичність спільноти.

Неможливо сказати точно й однозначно, що стало причиною «великого мовчання» Русі. Одне з пояснень пов’язує це із близькістю степу.Постійна загроза вторгнення кочових степових народів змушувала інвестувати значні засоби й енергію на захист своїх земель. На розвиток інтелектуального життя бракувало сил і засобів.Особливо катастрофічну роль цей фактор відіграв під час монгольської навали 1237−1240 років.Київ,Переяслав, Рязань та інші колись великі міста були зведені до статусу провінційних містечок.Про монгольське завоювання говорять як про одну з найбільших різанин у світовій історії: від нього загинуло майже тридцять мільйонів осіб.

Але монгольська навала не зачепила церкви та монастирі.Монголи з повагою ставилися до кожної релігії; кажуть,що Православна Церква ані до того,ані ніколи пізніше не втішалася таким привілейованим статусом,як за монгольської влади. У середньовічній Європі монастирі й церкви були головним вогнищем інтелектуального життя.Однак слідів їхньої такої ж активності у православній Східній Європі ми не бачимо.

Правдоподібно,головна причина криється в обставинах формування ранньої православної слов’янської традиції.Вона формувалася при дворі болгарського царя Симеона (893−927).Він був блискучим знавцем античних філософів,у т. ч. Арістотеля, — але не послідовником школи Арістотеля.Симеон був прихильником т. зв. «монастирського типу освіти»,яка потім поширилися на всіх східнохристиянських землях.Головні риси цієї освіти — свідома відмова від класичної спадщини,примат церковної літератури над світською,індивідуальний спосіб передання знання від учителя до учня,що,по суті,означало відмову від шкільної традиції вивчення філософії та богослов’я.Такий тип освіти не потребує університетів.Їх на Русі ніхто не забороняв, але ніхто й не пробував заснувати.Усі відомі тоді університети виникли й функціонували у середовищі католицької культури.Один із найпізніших — Яґеллонський університет у Кракові - був заснований 1364 року,майже на межі між західно- та східнохристиянським світами.Але сама університетська освіта у східнохристиянський світ прийшла допіру в ХVIІ-ХVIІІ століттях із утворенням спочатку Києво-Могилянської колеґії (1632),а пізніше — Московського університету (1755).

Хоча православ’я,як і все християнство,іслам та іудаїзм,було релігією книжки,воно не потребувало інтенсивного студіювання самої книжки.Досить сказати,що до ХVI століття не існувало повного церковнослов’янського перекладу Святого Письма — були перекладені лише книги Нового Завіту та ті частини,які безпосередньо використовувалися в літургії.Можна сказати,що довгий час Православна Церква була Церквою без Біблії.Не тому,що не хотіла такого перекладу,а тому,що не потребувала його.

Такий спосіб передання інформації - усний та особистісний — це найважливіша риса т. зв. традиційного суспільства.Воно може функціонувати без писаного слова,а тому позначається високим рівнем неписьменності.У Східній Європі це суспільство було особливо живучим насамперед серед християн та мусульман.Це показують перші переписи місцевого населення на межі ХІХ і ХХ століть.

Згідно з даними цих переписів,рейтинґ грамотності пов’язаний із конфесійною належністю.Найвищі показники — серед протестантських народів (протестантизм вимагає від своїх вірних читання релігійних книжок) та євреїв (серед іудеїв ця вимога поширюється лише на чоловіків; в Австро-Угорській імперії євреїв зараховували до німців),за ними йдуть католики,і найнижчі показники — серед східних християн (як православних,так і греко-католиків) та мусульман.

Більшовики ліквідували неписьменність,і нині білоруси,росіяни та українці належать до числа найосвіченіших народів світу.Що,однак,збереглося — це нижчі показники гуманітарного розвитку східнохристиянських країн порівняно з західнохристиянськими сусідами з колишнього комуністичного табору (гіршими є лиши показники мусульманських країн — див. таблицю нижче).

Індекс людського розвитку (Human Development Index) колишніх комуністичних країн (2020)

Науковці називають цей східнослов'янський культурний обшар Slavia Orthodoxa — «православною слов’янщиною».Термін не цілком точний,бо,окрім слов’янських етносів, сюди належать і теперішні молдавани та румуни.Церква там також послуговувалася церковнослов’янською.Сучасна кремлівська пропаганда гордо проголошує це довкілля «русским миром» — окремою цивілізацією,котра зі своїми незіпсованими традиційними цінностями стоїть вище за Західну Європу й рухається своєю власною дорогою.Але якщо звільнити історичну реальність від патріотичної позолоти,то стає видно,що належність до цього світу могла служити підставою хіба що для чванливої гордині,а не виправданої гордості.

11:58, 5.02.2020

Президент Франции Эммануэль Макрон выступил против попыток президента России Владимира Путина сфальсифицировать историю Второй мировой войны.Ранее на исторические обвинения Путина резко отреагировала Польша.

Заявления Путина – не результат невежества.Это сознательная и циничная попытка переписать историю.Никто не будет сомневаться в том,что Вторая мировая война началась в сентябре 1939 года,а не в июне 1941 года.Тут не о чем говорить.

В чем состоит наибольшая фальсификация?В том,что в 1939-1941 годах была оккупация, военная оккупация.И это не просто красивые слова – это то,что подтверждается статистикой.Статистика жертв на территориях,расположенных между Балтийским и Черным морем,просто фантастически огромна.

Ян Томаш Гросс,известный польский историк,автор книги об уничтожении евреев, приводит такую статистику.В 1939-41 годах количество жертв под советской оккупацией в 3-4 раза превышало количество жертв под немецкой оккупацией.

На самом деле,это был не мир.На самом деле,это была оккупация.На самом деле,СССР выступал на стороне Германии.Надо также понимать,что Германия воевала на советской нефти.В 1940 году Англия и Франция разрабатывали план нанесения авиаударов по нефтяным месторождениям в Баку.Это была война.

Надо также понимать,что эта война велась вокруг нас,мы были главной жертвой в этой войне,начиная с 1939 года.Не Франция,не Германия,а территория между Берлином и Москвой.Мы оказались в эпицентре этого конфликта,мы заплатили за это наиболее высокую цену.И сейчас эту цену у нас забирают,заявляя,что это была исключительно российская победа.

 17 сентября, 08:49

Когда мне задают вопрос,чем Украина отличается от России,я всегда отвечаю: в Украине невозможен Путин.Не то,чтобы украинские политики не поддаются искушению авторитаризма.И Леонид Кучма,и Виктор Янукович пытались сделать свою власть авторитарной.Но обе попытки закончились Майданом.

Когда же спрашивают,как возникли эти отличия,то самый короткий ответ: благодаря истории.И под историей я понимаю не последние 30 лет после падения коммунизма,и даже не сто лет после революции 1917 года.И даже не украинскую историю в принципе.

Отправной точкой для меня является событие в католической Европе,произошедшее в 1077-м.В январе того года император Священной Римской империи Генрих IV покинул свой немецкий замок и босиком во власянице с веревкой на шее отправился в поход через заснеженные Альпы,чтобы искупить политические грехи перед папой Григорием VIII. В течение трех дней он стоял у дверей Каносского замка в Италии,где прятался папа, в посте и молитве,пока Григорий VIII не смилостивился и не снял с него церковную анафему.

Хождение в Канносу заложило основы разделения религиозной и светской власти.Но там,где бьются двое,всегда появится третий.Третьим стали институты с независимыми ресурсами и независимой властью: самоуправляемые города,автономные университеты, ремесленные цеха,церковные братства — все то,что на современный лад мы называем «гражданским обществом».

Исторически считается,что такое разделение свойственно лишь старой Европе.Мол, ни в одной другой исторической традиции невозможно представить себе хождение в Каноссу.А идея того,что московский царь,византийский или османский императоры могли бы прибегнуть к такому искуплению,граничит с абсурдом.

Однако то,что абсурдно в случае с российской историей,не применимо к Руси — великой империи ІХ-ХІІІ ст. на Востоке Европы.Здесь мы не раз сталкиваемся с примерами того,что власть русских князей не была безраздельной.На севере в Новгороде она ограничивалась городским вече,на юге в Галиче — властью бояр,а в самом центре,Киеве,мещане могли прогнать или даже убить немилого им князя.

Было немало причин,почему дороги католической и православной Европы в результате разошлись.Но одна из них первостепенная: в борьбе за власть из всех русских княжеств в лидеры выбилось Московское царство.На своем пути оно смело новгородскую республику и присоединило Киев.Политические традиции Московского царства,а позднее - Российской империи и СССР - были далеки от идеи разделения власти.Наоборот — власть любого правителя,будь это московский царь,российский император или генеральный секретарь коммунистической партии,была автократической.

Поэтому большой геополитической катастрофой является не развал СССР,как считает Путин.Для нашего региона катастрофой стала победа Московского царства,без которой вряд ли был бы возможен Путин в России.

Украинские и российские историки спорят,чьим государством была Русь — украинским или российским.Но в этой дискуссии столько же смысла,как и в вопросе,чьим государством была Священная Римская империя и ее предшественница,империя Карла Великого — немецкой или французской.

Мы привыкли рассматривать украинскую историю в тени российской.Но почему-то забываем о польском влиянии,длившемся куда дольше.И если нанести на карту Украины зоны польского фактора — от Галичины,где он влиял почти 600 лет (1340−1939) до Юга и Востока (бывшей Дикой степи),где его почти не было — то эти зоны совпадают с современными политическими разделениями.

Речь идет не о Польше как таковой.Речь идет о католическом Западе,приходящем на наши земли в польском кожухе,как описывал академик Игорь Шевченко.Самоуправляемые города, ремесленные цеха,церковные братства стали частью украинской исторической традиции. И когда читаешь воспоминания украинки,пережившей голод 1932−1933 гг.,которая рассказывает о ратуше (городском самоуправлении),то понимаешь,что эти традиции не так и легко вытравить из памяти.

Шансы общества на проведение успешных реформ зависят от количества институтов, способных жить и выживать без государства.Их становится все больше,и сейчас это главная мировая тенденция.Но она не продлевается автоматически.Многое зависит от обстоятельств,в том числе,исторических.Другими словами,шансы на успех зависят от нашей истории.Причем не только реальной истории — но и от того,как мы думаем о ней и что вспоминаем в первую очередь.

26 июня 2019, 12:19

Смолоскипна хода на честь Степана Бандери, Київ

Радио Свобода

У вівторок,25 червня,Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київської міської ради про перейменування двох проспектів на честь лідерів ОУН-УПА Степана Бандери і Романа Шухевича.

Я думаю,що це одна зі спроб реваншу.Таких реваншів буде багато.Умовно кажучи,це буде не фронтальна атака,а застосування тактики тисячі порізів.Одним з порізів буде перейменування.

Я не є прихильником перейменування ні на Бандери,ні на Шухевича,але я розумію політичну складову цього питання.Це є спроба реваншу,і очевидно,вона буде стосуватися найбільш значущих символів.

Я завжди вважав – і це моя принципова точка зору, - що в часи реформ гуманітарну політику краще не рухати.Це історія і мова.Треба йти до компромісів,а не до радикальних рішень.

Я вважаю,те,що сталося рік тому,і те,що сталося зараз,це насправді великий крок в бік. Свідомо чи несвідомо ми робимо погану політику.Ми переводимо стрілки з політичних і економічних реформ на гуманітарні.Цього не робиться.

Гуманітарні питання – дуже чутливі,вони моментально ділять Україну на два табори.

Чи буде скасований закон про декомунізацію?Я не знаю.На це питання дадуть відповідь виборці.Від них залежить,хто матиме більшість у новому парламенті.

Припускаю,якщо "Сила народу" не набере переважаючої більшості і не зможе сформувати власний уряд,тоді,якщо вона увійде в союз з "Опозиційним блоком",цілком можливо,що закон може бути скасований.

Поки що,як я розумію,Зеленський не буде рухати гуманітарні питання.Звичайно,йому це не буде вдаватися,тому що гуманітарні питання так чи інакше будуть ставати на порядок денний.

На жаль,українців 20-30 років переслідує тінь минулого.Я не скажу,що ця тінь має легкі розв’язки,тому що у нас надто складне минуле.Але для того щоб з минулим боротися,треба мати,вибачте за тавтологію,політичний клас високого класу.На жаль,у нас в Україні цього класу немає.

https://zn.ua/POLITICS/groysman-zayavil-ob-otstavke-318164_.html

Премьер–министр Владимир Гройсман заявил о намеренье сложить полномочия после заседания правительства в среду, 22 мая.

"Сегодня президент Украины был приведен к присяге. Во время своей инаугурационной речи он сказал, что правительство должно сложить свои полномочия. Правительство слагает полномочия перед новоизбранной Верховной Радой Украины, а не перед новоизбранным президентом, но я принял для себя решение подать в отставку сразу после проведения заседания правительства в среду", — сказал Гройсман на брифинге.

Также он сказал, что дальше планирует продолжить карьеру в парламенте и пойдет на выборы с собственной политической силой.
"В новом парламенте я вместе с единомышленниками сформируем новую команду, которая будет способна служить государству и делать страну успешной"

Ранее о сложении своих полномочий заявили глава СБУ Грицак. министр Иностранных дел Климкин и министр Обороны Полторак.

Написал ArtDre
на ukrainian.d3.ru
/
комментировать

https://ukrainian.d3.ru/comments/1790044

Это цитата сообщения Хвиртка Оригинальное сообщение

В СБУ заявили о разоблачении группировок «УНА» и «УПА», которыми руководили спецслужбы России

 

29.03.2019, 10:58

Служба безопасности Украины прекратила деятельность управляемого с территории России экстремистской объединения,для дестабилизации внутренней ситуации в нашей стране планировало воспользоваться повышением политической активности населения во время избирательного процесса.

Об этом сообщает пресс-центр СБУ.

Сотрудники СБУ установили,что группировка координировалось гражданином США Рустамом Ташбаевим,уроженцем РФ,бывшим курсантом Калининградского высшего военно-морском училище,которого в 2015 году был выдворен из Украины за подрывную деятельность.

По заданию российских спецслужб участники объединения должны создать собственные военные формирования «Украинской повстанческой армии» ( «УПА» - с дислокацией за рубежом) и «Украинская национальную армию» ( «УНА» - с дислокацией в Украине).На территории нашего государства процесс создания «Украинской национальной армии» возглавил гражданин Украины Ю. Заболотный,который неоднократно задерживался сотрудниками Национальной полиции за незаконное хранение оружия и ограбления и привлекался к уголовной ответственности за призывы к свержению конституционного строя в Украине.Установлено,что в течение длительного времени Заболотный вел переговоры о получении денежной помощи для проведения экстремистской деятельности с известным агентом российских спецслужб М.Дульським.

29.03.2019, 10:58

Служба безопасности Украины прекратила деятельность управляемого с территории России экстремистской объединения,для дестабилизации внутренней ситуации в нашей стране планировало воспользоваться повышением политической активности населения во время избирательного процесса.

Об этом сообщает пресс-центр СБУ.

Сотрудники СБУ установили,что группировка координировалось гражданином США Рустамом Ташбаевим,уроженцем РФ,бывшим курсантом Калининградского высшего военно-морском училище,которого в 2015 году был выдворен из Украины за подрывную деятельность.

По заданию российских спецслужб участники объединения должны создать собственные военные формирования «Украинской повстанческой армии» ( «УПА» - с дислокацией за рубежом) и «Украинская национальную армию» ( «УНА» - с дислокацией в Украине).На территории нашего государства процесс создания «Украинской национальной армии» возглавил гражданин Украины Ю. Заболотный,который неоднократно задерживался сотрудниками Национальной полиции за незаконное хранение оружия и ограбления и привлекался к уголовной ответственности за призывы к свержению конституционного строя в Украине.Установлено,что в течение длительного времени Заболотный вел переговоры о получении денежной помощи для проведения экстремистской деятельности с известным агентом российских спецслужб М.Дульським.

В рамках уголовного производства СБУ задокументировано,что по инициативе иностранных кураторов в период объявления военного положения в Украине руководители «УНА» наладили сбор информации о местах дислокации и маршрутах передвижения подразделений ВСУ с целью совершения диверсий и срыва мобилизации.

Русский след в деятельности «УНА» подтвердился по результатам обысков,проведенных у участников этой экстремистской организации в Одессе,двое из которых - граждане Российской Федерации и непризнанной Приднестровской народной республики,а третий - гражданин Украины - уроженец Приднестровья.В частности,правоохранители изъяли средства поражения и тысячу экземпляров газет,содержащих призывы присоединяться к деятельности «УНА».

Во время проведения шестнадцати обысков также было обнаружено и изъято огнестрельное и холодное оружие,самодельные взрывные устройства и гранаты, взрывчатку,военное снаряжение,средства связи и внутренние документы незаконного военного формирования,касающиеся его противоправной деятельности.

«Все попытки расшатать ситуацию в Украине,в том числе,под прикрытием патриотических лозунгов,обречены на поражение», - заявил глава СБУ Василий Грицак.

На открытии академии СБУ, глава службы Грицак представил очень неожиданное граффити. Вместе с казаком стену здания украшает боец-реконструктор-спецназа ФСБ.



Це агенти впливу!

https://colonelcassad.livejournal.com/4467757.html

В дополнение к вчерашнему https://colonelcassad.livejournal.com/4273569.html. После того, как на погромщиках и тех, кто их покрывает, повис труп, они спешно бросились искать виноватых. И конечно же нашли.

Глава СБУ не исключил, что за нападением на цыган во Львове может стоять Россия
"Что касается нападения... предварительный анализ показывает, что похожая организация есть и в России... За этим может стоять Россия", — цитирует его Интерфакс.
По его словам, в настоящее время СБУ выясняет, кто финансировал это нападение и кто за ним стоит.
Ранее стало известно, что жертвой нападения на лагерь цыган во Львове стал 24-летний мужчина, ещё четыре человека пострадали.
Сотрудники правоохранительных органов задержали семерых подозреваемых в совершении преступления в возрасте от 16 до 17 лет. По данным МВД Украины, организатором нападения стал 20-летний молодой человек.

То есть, когда погромщики громили цыганские лагеря под прикрытием полиции, Грицака эта тема не особо интересовала, а как труп нарисовался, так сразу "СБУ выясняет" и "может стоять Россия".
Но впрочем, после клоунского дела Бабченко, которое после показаний Германа полностью рассыпалось, от Грицака и не стоило ожидать чего-то умного, кроме такого банального перевода стрелок, с целью выгородить МВД и СБУ покрывающих нападения фашистских организаций на цыган. И если бы не труп, все бы так спокойно длилось и далее, а теперь приходится давать объяснения, почему так происходит.
Отдельно порадовало объяснения Москаля, который попытался объяснить очевидное сходство цыганских погромов в Третьем Рейхе и на Украине.

"Страна скатывается к экстремизму. Тот факт, что подобные нападения на ромские лагеря происходят регулярно и в разных уголках страны, приводит параллели с нацистской Германией – тогда члены военизированных и полулегальных организаций так же громили ромские поселения и выглядели в глазах значительной части общества защитниками арийской нации. Разница между тогдашней Германией и нынешней Украиной в том, что у нас такие погромы власть не подстрекает",

То есть вся разница по Москалю в том, что в Третьем Рейхе все это происходило с согласия государства, а на Украине государство как бы не причем.
Но тут Москаль откровенно врет, так как организовавшая часть погромов фашистская организация С-14 получает государственные гранты, а ее руководитель состоит в наблюдательном совете антикоррупционного бюро и ее связь с Аваковым очевидна, точно также как СБУ пестовала "Правый Сектор", а НГУ приняла в свой состав фашистский полк "Азов".
При это никто из организаторов погромов не был наказан, полиция погромам не мешала, а сам Аваков был вынужден оправдываться лишь после того, как в США вышел доклад о нарушениях прав человека, где помимо прочего упоминались и преследования цыган по этническому признаку и отмечалост попустительство МВД этим явлениям.
Но как видим, погромы вполне себе продолжаются и уже приводят к трупам.

https://colonelcassad.livejournal.com/4275250.html

Украинские СМИ опубликовали пресловутый список из 47 жертв, которых российские спецслужбы заказали агенту СБУ Герману, которого СБУ отказывается считать свои агентом.
Стоит помнить, что сначала СБУ и Прокуратура Украины заявляли, что у них есть список из 30 фамилий. Но на следующей день после тяжелой работы по дополнению списка, объявили, что в списке было 47 фамилий.



То, что переданный список за ночь увеличился на 17 человек не должно удивлять, так как это Украина и тут возможно и не такое.
Самый смак списка в том, что в нем отсутствует сам Бабченко. Видимо СБУ так торопилась с наполнением списка, что про Бабченко забыли как про не стоящую внимания мелочь.





Выглядит как рандомный список фамилий, который набирали в Ворде по принципу "Так вспомнил, вот этого тоже запиши", а тому кто набивал, даже лень было форматировать, он просто копировал из браузера.

https://colonelcassad.livejournal.com/4235263.html

Вчера 16.45

Опять вышиватники начали стремительно от меня отписываться.Видимо,их не устроила моя реакция на "блестящую" операцию СБУ по инсценировке убийства Бабченко.

Я их вынужден огорчить: такая же,как у меня,реакция у большинства нормальных людей как на Западе,так и в самой Украине.И я их огорчу еще больше: этот глупый и бездарный спектакль дорого обойдется Украине.Репутация ее государственных институтов (и так, мягко говоря,невысокая) теперь станет ниже всякой критики.

Еще додумались и Порошенко замарать в этом балагане.Это ему здорово "поможет" на надвигающихся выборах.

Возможно,Путин и враг Украине.Но теперь ясно,что ее спецслужбы с ним посоперничают в масштабе вреда,который они ей наносят.Перефразируя Талейрана,можно сказать,что это больше чем преступление – это предательство.

 

У Порошенко есть только один выход – отправить Луценко и Грицака в отставку.Иначе в глазах стран-доноров репутационные потери как у него персонально,так и у страны в целом, - будут фатальны.

Когда история повторяется. После многочисленных вопросов и требований объясниться, Грицак и Луценко как нашкодившие школьники были вынуждены давать объяснения по поводу клоунады имени Бабченко-Германа-Цымбалюка.
Дипломаты никак не комментируют то, что им плели на встрече Луценко и Грицак.



А это уже посольство Британии в Москве пытается ответить на вопросы дипломатов из других стран по поводу дела Скрипаля. Имено там показывал вот эти чудесные картинки https://colonelcassad.livejournal.com/4080413.html
В общем, даже сценарий идентичен.

Сама же клоуанада не ослабевает. Пока агент СБУ Герман настаивает на том, что разоблачал врагов Украины и даже называет врагов Украины, что названные враги Украины все как один опровергают, СБУ и Прокуратура утверждают, что продолжают выяснять личность заказчика и не называют фамилии из пресловутого списка на ликвидации, причем он чудесным образом за ночь вырос с 30 до 47 человек, хотя раньше утверждали прямо по ТВ, что передали список в 30 фамилий, то сегодня уже Луценко заявил про 47. Видимо сами ночью придумывали, кого еще туда вписать.

Ниже, динамика фантазии Генпрокурора Украины.

https://colonelcassad.livejournal.com/4227919.html

Да это просто праздник какой-то.
Если коротко и по русски, то:

1. Куратор из контрразведки СБУ передал Герману деньги на "убийство" Бабченко. Сам Герман давно и активно сотрудничает с СБУ. Соответственно, помпезное задержание Германа, это тоже инсценировка.
2. Герман передал полученные от куратора из контрразведки СБУ деньги провокатору СБУ Цымбалюку (ака Иеродиакон Аристарх, волонтер, член "Правого Сектора") на "убийство" Бабченко, как ему и было поручено. Вернул ли Цымбалюк деньги "за убийство Бабченко" в СБУ пока неизвестно.

Это ничего, что агентом СБУ является фашист. Все фашисты должны быть патриотами Украины. Разве может человек кидающий зигу в присутственных местах навредить Бабченко?

3. Уже как минимум 2 месяца напрямую сотрудничающий с контрразведкой СБУ Бабченко (которого она же задерживала в июне 2014 года с изъятием техники и документов) участвует в инсценировке своего покушения.Инсценировка тажке организуется контрразведкой СБУ.
4. На следующий день контрразведка СБУ арестовывает "киллера" и "заказчика", которым сама же и поручила организовать "убийство" Бабченко, а также публично заявляет, что "убийство" Бабченко было инсценировкой, чтобы поймать "киллера" и "заказчика", при этом утверждает, что Герман, которому СБУ поручила передать деньги, хотел уехать в Россию через Италию.
5. Генпрокуратура Украины требует арестовать агента СБУ Германа, потому что он может сбежать в Россию.
6. СБУ официально опровергло, что нанимала Цымбалюка, но потом запись со страницы пресс-секретаря СБУ с опровержением исчезла.

Пресс-секретарь СБУ объявляет своего агента фейком, а потом на суде другой агент СБУ объявляет этого агента СБУ настоящим.






Сам Цымбалюк на странице в Facebook утверждает, что сам пришел сотрудничать с СБУ и не видит смысла скрывать свое участие. Герман также на суде официально подтвердил, что Цымбалюк давно сотрудничает с СБУ и является обученным провокатором, который сразу докладывает, "куда следует".

7. И вишенка на торте, сам Бабченко заявил, что не исключает, что все это может быть провокацией СБУ, но очень хочет украинский паспорт, потому что британский ему не дадут.
8. Кроме того, "москвичом", оказался тоже гражданин Украины, который работает на Путина который давал деньги людям из окружения Пашинского и заслал 100 киллеров на Украину.
9. В заказе "убийства Бабченко" инсценированного СБУ Герман обвинил некоего Вячеслава Пивоварника, который постоянно проживает в Москве являясь гражданином Украины и возглавляет "фонд Путина". То есть, даже заказчик заказчика тоже оказался гражданином Украины.

Трансляция из зала суда.

В общем, прекрасно все.
Не трудно представить, что будет дальше, эту клоунаду, как и в случае с Рубаном и Савченко или Саакашвили, будут лепить и дальше уже сугубо в предвыборных целях, обвиняя оппонентов в том, что они агенты Кремля. Схема одна и таже, просто на этот раз исполнение ну вот совсем никакое, даже сами авторы запутались кто чей агент.

"Все прекрасно знали, что не будет никакого убийства". "Делалось это только на благо государства Украина, никому не хотелось здесь видеть Россию. "Никто не хотел никаких смертей журналистов.. Вся эта ситуация, по его словам, сложилась из-за отсутствия коммуникации между двумя силовыми ведомствами. Все действия, которые были им предприняты, были совершены для того, чтобы выявить максимальное количество предателей на территории Украины, заявил Герман. "Об этом знает всего несколько лиц в контрразведке".

Чтобы лучше было понятно, Генпрокуратура Украины пытается посадить героя Украины, который помогал СБУ Украины бороться с предателями Украины.
И чтобы было совсем весело - суд постановил арестовать агента украинской контрразведки Германа, который помогал бороться с агентами Кремля.

В целом, произошло нарушение классического правила. В ходе расследования "убийства" Бабченко сотрудники СБУ вышли на самих себя.

https://colonelcassad.livejournal.com/4225963.html

Служба безопасности предупредила журналиста Аркадия Бабченко о готовящемся на него покушении,рассказал глава СБУ Василий Грицак.

30.05.2018 17.19

Грицак: Хочу поздравить Аркадия Бабченко с его третьим днем рождения 

Фото: Sergiy Karazy / Facebook

Глава Службы безопасности Украины Василий Грицак заявил в ходе брифинга в Киеве,что смерть журналиста Аркадия Бабченко инсценировали,сообщает корреспондент интернет-издания "ГОРДОН".

"Хочу поздравить Аркадия Бабченко с его третьим днем рождения", – заявил он.

После этого к представителям СМИ вышел сам журналист.

Грицак рассказал,что сотрудники СБУ заблаговременно получили информацию о том,что на него готовится покушение.

"Мы вышли на людей,которые владели этой информацией,в соответствии с законодательством установили с ними конфиденциальное сотрудничество.Они помогли нам предотвратить это убийство.Было принято решение о проведении оперативной комбинации,благодаря которой нам удалось собрать неопровержимые доказательства террористической деятельности российских спецслужб на территории Украины", – заявил Грицак.

По его словам,Бабченко и его семью предупредили о спецоперации. 

"Он находился под нашим контролем.И семья также знала обо всех этих вещах", – сказал Грицак.

Он добавил,что спецоперацию проводили с соблюдением максимальных мер конспирации.

"О ней знали только те,кому нужно было знать", – заявил глава СБУ.

29 мая 2018 года появилась информация,что в работавшего в Киеве российского журналиста Бабченко стреляли в подъезде его дома.Он якобы умер в машине "скорой".В полиции сообщили,что убийца журналиста – высокопрофессиональный киллер.

 

В полиции Киева сообщили,что открыли уголовное производство.

На брифинге СБУ было предсказуемо заявлено, что Рубан совместно с Захарченко и Тимофеевым планировали обстрелять Киев из минометов.

Руководителя Центра освобождения пленных "Офицерский корпус" Владимира Рубана задержали на КПП "Майорское" с целым арсеналом оружия российского производства. Об этом сказал сегодня на брифинге глава СБУ Василий Грицак. А внутри ящиков сотрудники СБУ нашли документ с военной части "ДНР", датированный 11.06.2016.
Грицак продемонстрировал на брифинге аудиозапись, где человек с голосом похожим на Рубана, перечисляет все, что находилось в ящиках. Это гранаты, автоматы, гранатометы, мины, патроны и т.д.

"Рубан с террористами Александром Захарченко и Александром Тимофеевым (кличка "Ташкент") собирались устроить теракты в Киеве", - сказал Грицак. Далее, на видео показано, как Рубан садится в "Мерседес".
"Он едет в Горловку к своим кураторам. Автомобиль загружают средствами поражения, а не мебелью. В машине флаг "ДНР". Заехал на подконтрольную территорию", - объяснил Грицак, что показывалось на видео.

"Они с минометов собирались расстрелять жителей Киева, тысячи трупов и много крови", - добавил Грицак. Напомним, руководителя Центра освобождения пленных "Офицерский корпус" Владимира Рубана в ночь с 8 на 9 марта задержали на блокпосту на линии разграничения с арсеналом оружия.
Об этом сообщил заместитель министра по вопросам временно оккупированных территорий Георгий Тука у себя в фейсбуке. "На КПВВ задержан Рубан. Под видом переселенца, этот "генерал" пытался провезти целый арсенал оружия, который был скрыт в мебели", - написал он.
На суде Рубан заявил, из него делают "террориста №1". Он отрицал все обвинения. По словам Рубана, "операция была спланирована офицером с позывным "Кедр".

"Авто принадлежит "Кедру". Я только использовал его для переезда КПП. Пропуска для перехода туда у меня нет. Я должен был перевезти товар туда и назад перевезти мебель. Я подъехал в назначенный час, вышел офицер "Кедр", сказал чтобы меня пропустли. Через 220 м на авто прикрепили черные номера. Должны были они сесть за руль, но отказались. Я повел и меня окружили. Черный номер исчез, его срезали. Про оружие я не знал", - заявил на суде Рубан. Позже стало известно, что Владимир Рубан пробудет под стражей 60 дней без возможности внесения залога. Таким образом он пробудет в СИЗО до 6 мая. Соответствующий вердикт был зачитан судьей в Шевченковском райсуде столицы.

Как нетрудно догадаться, это очередная попытка СБУ объявить ДНР и ЛНР террористическими организациями.
Сам Рубан оперативно внесен на "Миротворец". А ведь когда-то позиционировался как один из "патриотов Украины".


Видео брифинга Грицака.


Фрагмент с видео.


Рубан отрицает обвинения в суде.

Среди подозреваемых, один из помощников Савченко, а также структуры Медведчука. Под это дело Порошенко может достаточно легко избавится как от Медведчука, так и от Савченко.
То что это выглядит топорно, никого особо не волнует, это достаточно наглядно показали на примере Саакашвили.

PS. Как представляется, схема этого зловещего плана выглядела так:

Путин вызвал Медведчука и предложил убить Порошенко из миномета.
Медведчук сказал, что такой хитрый способ может реализовать только Захарченко, так как в деле убийства из миномета можно положиться лишь на Захарченко и южнокорейскую прессу.
Захарченко через агента "Надежду" связался с "генералом Рубаном" и предложил ему убить Порошенко из миномета. Агентурный канал связи заработал на полную мощность.
Рубан уже к тому времени планировал убить Порошенко и захватить Верховную Раду, поэтому через Семена Семенченко связался с Саакашавили, который давно планировал свергнуть Порошенко с помощью агентов ФСБ, но которому как раз не хватало миномета.
Саакашвили пообещал Рубану деньги Курченко за то, что тот перевезет минометы в Киев дабы убить Порошенко за разгром михомайдана и начать новый майдан.
План был уже в финальной стадии реализации, но Украину спас Семен Семенченко, который несмотря на потоки лжи и клеветы кремлевских СМИ всех сдал и спас Порошенко от минометной мины. Для того чтобы скрыть героическую роль Семенченко, в рамках операции прикрытия он был обвинен в уголовных преступлениях.
СБУ по понятным причинам не раскрывает эти страшные подробности, оберегая Семена Семенченко от порции фентатила.

https://colonelcassad.livejournal.com/4039764.html

Глава Службы безопасности Украины Василий Грицак заявил,что ФСБ задержала бывшего охранника бизнесмена Бориса Березовского Сергея Соколова,чтобы минимизировать репутационные потери и отмежеваться от его деятельности.

18.01.2018 18.21

Грицак: Руководство ФСБ было вынуждено задержать Соколова, пытаясь минимизировать репутационные потери 

Фото: ssu.gov.ua

Задержание ФСБ РФ бывшего руководителя службы безопасности бизнесмена Бориса Березовского,эксперта Федерального информационного центра "Аналитика и безопасность" Сергея Соколова,руководителя "Аналитики и безопасности" Руслана Мильченко и других подозреваемых в инсценировке терактов является операцией прикрытия российских спецслужб.Об этом заявил глава Службы безопасности Украины Василий Грицак,сообщает пресс-служба СБУ.

Грицак отметил,что в августе 2017 года СБУ обнародовала факты причастности Соколова и его окружения к провокации российских спецслужб по инсценировке террористических актов на территории России с привлечением граждан Украины из числа бывших участников АТО.

"Эта спецоперация российских спецслужб могла быть поводом для открытого вооруженного вторжения вооруженных сил РФ в Украину.Фактически это аналогия событий 1999 года, когда организованные ФСБ подрывы жилых домов в Москве стали основанием для начала новой военной кампании в Чечне", – подчеркнул он.

По словам Грицака,досудебное расследование СБУ этого дела закончено,а его материалы готовятся для направления в суд.

"Следователями и оперативными сотрудниками СБУ собрано достаточно доказательств того,что провокация была спланирована и срежиссирована именно спецслужбами РФ,причем нами установлены фамилии конкретных сотрудников,которые руководили действиями Соколова,в том числе,близкого родственника одного из членов комитета Совета Федерации РФ по обороне и безопасности", – заявил он.

По мнению главы СБУ,руководство ФСБ было вынуждено задержать Соколова,пытаясь минимизировать репутационные потери и отмежеваться от действий "Федерального информационного центра "Аналитика и безопасность".

"Сам Соколов начал выходить из-под контроля спецслужб РФ.По оперативной информации СБУ,в последнее время Соколов активно искал возможность выезда в одну из стран Евросоюза для обнародования деталей циничных провокаций российских спецслужб, непосредственным исполнителем которых он был в течение нескольких лет", – подытожил Грицак.

17 января российские СМИ сообщили о задержании ФСБ задержании 16 января Соколова вместе с двумя другими сотрудниками компании "Федеральный информационный центр "Аналитика и безопасность".Их подозревают в незаконном хранении оружия и боеприпасов и проверяют на причастность к инсценировке терактов.

На бывшего охранника Березовского оперативники вышли в ходе расследования о причастности силовиков Самарской области к деятельности преступной группировки "Законовские".

 

Соколов родился в Ташкенте в 1953 году.Службу безопасности Березовского возглавлял в 1990-х годах.В последние годы выступал как эксперт по вопросам борьбы с терроризмом.

infopolk.ru/1/U/articles/10...144a12aa01

То, что сегодня происходит в среде украинских политиков, СМИ, харьковский журналист Константин Кеворкян припечатал метким словом «шпионобесие». Фото: Frenzel shutterstock
...