абсолютно прекрасне з роберта пірсіга, "дзен і мистецтво догляду за мотоциклом".
від неї важко відірватися.

– Ты веришь в привидения?
– Нет, – отвечаю я.
– Почему?
– Потому что они не-на-уч-ны.
Мой тон заставляет Джона улыбнуться.
– В них не содержится материи, – продолжаю я, – и нет энергии – а, следовательно, согласно законам науки, они не существуют нигде, кроме как в умах людей.
Виски, усталость и ветер в деревьях начинают мешаться у меня в голове.
– Конечно, – прибавляю я, – законы науки тоже не содержат в себе материи и не имеют энергии, и, следовательно, не существуют нигде, кроме людских умов. Лучше всего сохранить целиком научный подход ко всему вместе и отказаться верить и в привидения, и в научные законы. Только так будешь в безопасности. Для веры во что-то остается очень немного места, но это – тоже научный подход.

– Я не понимаю, о чем ты говоришь, – отвечает Крис.

боюся, бог уже давно закрив ту неймовірну фабрику, де робили таких чоловіків.

so. на суб'єктивне ейсідове переконання, бути дружиною університетського професора складніше, ніж дружиною рок-музиканта.
я, звісно, говорю про майже ідеальний світ, де професори харизматичні й інтелігентні, а рок-музиканти яскраві й талановиті, і де головна проблема дружини когось із них - це саме професія чоловіка, а не те, шо він садист / алкоголік / терпіти не може її маму / ваш варіант.
так само в цьому ідеальному світі не існує проблеми нерозуміння. тобто дружина університетського професора знає його предмет і сама ним цікавиться, а дружина рок-музиканта любить його музику. тому шо в іншому випадку - просто йди й вішайся (і навіть не знаю, кому варто йти першому - жінці чи чоловікові). патаму шо це вам не шахтар / менеджер з продажу / капітан футбольної команди: у більшості випадків музика - теж філософія, особливо, коли йдеться про рок. власне, вже в цьому пункті, про який ми дружно забудемо, виникає різниця: якшо ти одружена з рок-музикантом і не знаєш, чим відрізняється хард-рок від хеві-металу (оу, і терпіти не можеш еті страшниє звукі), ти можеш ставитися до цього зверхньо - та чого ти не бачила на їхніх концертах, правда? от моцарт... якшо ж ти одружена з деконструктивістом і не знаєш, хто такий дерида, прізвища теоретичних фізиків не допоможуть - хоча, ймовірно, якшо ти розумієшся на теоретичній фізиці, він це цінуватиме (і в довгих вечірніх розмовах ви знаходитимете паралелі між розвитком фізики й теорії літератури... стоп - як ти тоді можеш не знати, хто такий дерида?).
але припустімо, шо в нашому ідеальному світі дружині професора / рок-музиканта не треба долати опору предмета. так часто й буває: не скажу за рок-музикантів, але дружини професорів (принаймні з того, шо я читала / чула / бачила) - це або колишні студентки, або теж професорки, або жінки зі спільної інтелектуальної тусівки, або все разом. і знаєте, шо смішно? не тільки перші дружини - а й другі, й треті, й так далі.
і тут...

хочете феєрверків? їх є у нас.
зафотографовані вони, правда, не в ніч з одного року на інший і навіть не на фоні снігу, але від того
не гіршають нітрохи. шо б там хто не вигадував - природа все одно вміє крутіше.
ці фотографії марка фуллера, які живуть на dailymail, зроблені в липні вже минулого року.
феєрверками на них бавиться вулкан кракатоа - нічого страшного він тоді, здається, не вичудив.
але якшо врахувати, шо 1883 року під час його виверження загинуло 36 000 осіб, а зараз густина
довколишнього населення значно зросла... шо ж, усе попереду.
у кожному разі, виглядає розкішно.
і не викликає найменшого бажання бути безпосередньо присутньою на цьому святі життя =)



роздивитися...

це вам для хорошого настрою, поки я писатиму контрольну з польського модернізму ;)
баранчики від PlanetJune



ще...

усім, хто допоміг мені справитися з роботою на психосемантику - величезна дяка.
я так думаю, вам (ну, не обов'язково всім, але =)) може бути цікаво, нашо людям в трезвом уме да с твердой памятью такі штуки. ну тобто шо на залік з психосемантики - ясно, але для чого взагалі? мені теж спочатку було не те шоб зовсім зрозуміло. ше менше мені потім було зрозуміло, шо робити з результатами (я знаю, шо відповіді й не мають бути ідентичні, але якшо двоє різних людей оцінюють той самий фактор того самого уривка як -3 і +3, стає трошки некомфортно...). але потім виявилося, шо результати сходяться, і то саме там, де мені найбільше треба, а висновки, які з цих усіх результатів вдається зробити, чудово лягають у контекст критики читацької рецепції і з ними можна бавитися далі. це, зізнаюся, мене капєц як порадувало, тому шо виявилося насправді корисним - якшо не тут і зараз, то для запроектованих на далеке майбутнє штук.
усі, кому цікаво, шо в нас вийшло, можуть стягнути оцей невеличкий файлик і почитати. крім самої роботи, там є дуже корисні додатки - шматки текстів зі вказаними авторами й назвами. не бійтеся страшних слів... я з ними спілкувалася довго й можу з певністю сказати, шо вони не кусаються :)

Вложение: 3763332_horror.rar

ліжко в формі труни - це, канєшно, неоригінально, ніхто навіть не збирається сперечатися. як, зрештою, й інші речі в формі труни. люди з coffin couches цього, мабуть, свідомі, й тому їхні канапи - це не імітації, а... скажімо, алюзії.
якби я була психоаналітиком, обов'язково придбала б таку собі в кабінет. мементо морі, знаєте... мало би впливати :)

/кровать в форме гроба - это, конечно, неоригинально, никто даже не собирается спорить. как, впрочем, и другие вещи в форме гроба. люди из coffin couches, наверно, об этом в курсе, поэтому их диваны - не имитации, а... скажем, аллюзии.
если бы я была психоаналитиком, обязательно купила бы себе такой в кабинет. мементо мори, знаете ли... должно влиять :)/



полежати?..

- пити чорний чай (з вишнею, з карамелями або з бергамотом)
- їсти мандарини (тепер уже без вина)
- спати по десять годин
- мерзнути в руки
- палити свічки з запахом опіуму й сандалового дерева
- гріти ноги грілкою, вдягненою в светрик
- читати багато, багато теорії
- слухати англійські (точніше, американські) колядки і просто багато старого доброго року
- носити шкарпетки з пальцями
- ніяк не могти вигадати, шо кому подарувати на новий рік, зате запросто вигадувати, шо кому подарувати просто так
- ловити сніжинки язиком

а у вас є своя зима?

a crop of image by fhrankee

знову прекрасне від Little Robot.



ще...

ейсід радіє.
знайшлася нова музика - прекрасна, самашедша й сонячна. тобто я знаю, шо ніяка вона не нова, але ми з цією музикою тільки чотири дні знайомі, а це для прілічної дєвушки, самі розумієте, не термін зовсім.
звуться вони arcade fire і грають оркестровий інді-рок. взагалі це майже нічого не каже, хіба шо після "оркестровий" поставити кілька знаків оклику, бо воно справді звучить, наче камерний оркестр вирішив трошки побіситися (о, нагадала собі... ми колись ходили з подругою на балет в дитячий театр, на "сплячу красуню", і там в антракті з оркестрової ями прозвучав шматок "польоту валькірії" - мене це так розвеселило :)). але говорити про музику взагалі глухий номер.
вони знайшлися зовсім випадково, десь у якомусь інтерв'ю девіда бові (сьогодні побачила відео з їхнього спільного виступу - ех, дико заздрю тій публіці). девід бові - це по-перше. тепер, коли я почула arcade fire і secret machines, яких він теж любить, можу зі спокійним серцем занести його в список чоловіків, смакам яких довіряю (ше в цьому списку стівен кінг, славой жижек, гарольд блум і едгар по. правда, список лєктури блума такий, шо життя мені не вистачить точно - тому я йому довіряю вибірково). по-друге, arcade fire - канадці, з монреалю. у мене давно є особливий сентимент до канадської музики, який можна порівняти тільки з моїм особливим сентиментом до фінської літератури. і шо далі, то більше переконуюся, шо ця безпідставна симпатія не така вже й безпідставна ;) а монреаль тим більше - це місто, про яке пише коен і в якому багато жахливої погоди, а я обожнюю жахливу погоду.
я би могла писати ше багато глупастєй, але нашо, якшо є просто музика. от вам для затравки прекрасна світла пісня brazil, від якої мені остаточно зірвало дах.




і якшо ваші почуття так само вибухнули від цього сонця й вар'ятства, можете собі стягнути його трошки більше - наприклад, тут. посиланнячко даю тільки на альбом funeral 2004 року, а взагалі в них два студійні альбоми й один епішник. приємного слухання.

(о боже, тільки шо знайшла у вікіпедії статтю canadian rock. хтось сьодні не спатиме).