verbava -
Квіти, які я лишив на землі
Квіти, які я лишив на землі,
яких не зібрав для тебе, -
сьогодні я приношу їх усі,
щоб вони росли вічно,
не в мармурі чи в поезії,
а там, де впали й зотліли.
І кораблі на врочистих пристанях,
велетенські й ефемерні, як герої,
кораблі, якими я не керував, -
сьогодні я приношу їх,
щоб вони вічно плавали,
не в моделях чи в піснях,
а там, де розбилися й потонули.
І дитина, на чиїх плечах я стою,
чиї прагнення я розбив
суворою царською дисципліною,
сьогодні я повертаю її
для вічної туги,
не у сповіді чи в біографії,
а там, де вона зростатиме,
стаючи лукавою й грубою.
Це не злість відволікає мене,
схиляє до відречення й зради:
це втома, я йду, бо втомився тобою.
Золото, слонова кістка, Бог, плоть, місяць...
Тепер я майстер переліку.
Моє тіло, колись таке шляхетне,
моє тіло стало музеєм:
ця частина - спогад від чийогось рота,
ця - від руки,
ця - від вологи, ця - від спеки.
Хто власник усього, чого він не зробив?
Я так само не причетний до твоєї краси,
як до кінських грив і водограїв.
Це мій фінальний перелік.
На останньому видиху - люблю тебе, я люблю тебе -
о, тільки рухайся вічно.
оригінал
цікавого щодо цього перекладу - кілька.
по-перше, тут знову glory. здається, поряд з orchads це його улюблене слово.
друге - мені стає легше відступати від букви, щоб передати дух (звісно, той дух, який я відчуваю). не знаю, чи корисно це для юного організму, але. я так почуваюся ближчою до коена.
по-третє, це джон донн. третій рядок четвертої строфи - пряма цитата з повною зміною сенсу (розумні люди називають це контрафактурою. гарне слово). ось як воно все в донна:
Sweetest love, I do not go
For weariness of thee,
Nor in hope the world can show
A fitter love for me...
страшно приємно, шо з цим місцем у мене сталася проблема й довелося шукати. самого перекладу це не змінило (звісно, можна було би процитувати український переклад донна, але я його не знайшла, якшо він узагалі є), але дуже мене порадувало як хронічного філолога.