герой "сьомої печаті" бергмана грав зі смертю в шахи.
мабуть, якшо запропонувати смерті захопливу книжку, результат буде не гірший (слухайте, я майже певна, шо десь уже бачила цей сюжет... і йдеться не про пруста, для якого писання було терапією й порятунком, і не про інші схожі метафоричні випадки, а про дуже прямий мотив - смерті так цікаво, шо ж вигадає автор, шо він цим її, зовсім осяжну, антропоморфну й навіть стереотипну, своїм писанням утримує. але звідки воно?).
у кожному разі - чудові бібліофілійні фігурки Strange Studios. цікаво, кого читає ця смертя?

/герой "седьмой печати" бергмана играл в шахматы со смертью.
наверно, если предложить смерти увлекательную книгу, результат получится не хуже (слушайте, я почти уверена, что уже видела где-то этот сюжет... и речь не о прусте, для которого письмо было терапией и спасением, и не о других похожих метафорических случаях, а об очень прямом мотиве - смерти так интересно, что же придумает автор, что он ее, вполне осязаемую, антропоморфную и даже стереотипную, своим письмом сдерживает. но откуда это?).
в любом случае - чудесные библиофилические фигурки Strange Studios. интересно, кого читает эта смертечка?/



ще...

це невиправно. зовсім-зовсім.
але чорт, на світі надто мало ідеальних істот (за моїми підрахунками - дві).
про outside та інші речі.
ночі затишної.

это неисправимо. совершенно.
но черт, в мире слишком мало идеальных существ (по моим подсчетам - два).
об outside и другом.
уютной ночи.




ще...

я не шкодую, шо не народилася хлопчиком, навіть коли бачу такі штуки - ляльки в мене в дитинстві все одно були не основною забавкою, більше дідусеві платівки, книжки і різні красиві речі, на які можна було хіба дивитися (серед них, між іншим, моделі машинок з відкриваними дверцятами, тонким прозорим пластиком замість скла й навіть моторами під капотом - але я десь провтикала той момент, коли "не можна чіпати" змінилося на "упс, а де її двері?"). з іншого боку, в радісному просторі радянського союзу навряд чи з'явились би такі штуки: по-перше, і це я вже писала (або думала під час писання повідомлення), коли викладала фотографії дзиг, такі речі в себе закохують, а це ідеологічно неправильно; по-друге, це моделі зовсім буржуйських машинок - як можна?
але зараз я дивлюся на ці штуки й думаю, шо в якомусь ідеальному паралельному світі вони обов'язково були б частиною мого дорослішання. як і комікси з жахами, велетенські кольорові спідниці, музика елвіса, босі танці в спортзалах... ну, ви зрозуміли.

(я не жалею, что не родилась мальчиком, даже видя такие вот штуки - куклы в детсве все равно не были моей главной игрушкой, больше дедушкины пластинки, книги и разные красивые вещи, на которые можно было разве что смотреть (кстати, среди них - машинки с открывающимися дверцами, тонким прозрачным пластиком вместо стекла и даже моторами под капотом - но я как-то провтыкала момент, когда "трогать нельзя" превратилось в "упс, а где дверца?"). с другой стороны, в радостном советском пространстве вряд ли появились бы такие штуки: во-первых, и я уже об этом писала (или думала в процессе писания), когда выкладывала фото юл, такие вещи влюбляют, а это идеологически неправильно; во-вторых, это же модели буржуйских машин - как можно?
но сейчас смотрю на эти штуки и думаю, что в каком-то идеальном параллельном мире они обязательно были бы частью моего взросления. как и комиксы ужасов, огромные цветные юбки, музыка элвиса, босые танцы в спортзалах... ну, вы поняли).

Horch 853A Cabrio (1934)



ще...

хотіла написати шось високодидактичне про те, шо з книжками, взагалі-то, так не варто (ага, не повторюйте цього вдома), але якшо дуже хочеться - то можна.
власне, й написала. більше не буду. дивіться, шо зробили хлопці з HarperCollins Children's Books - кльово, правда ж?

ідеальні істоти ідеальні завжди, в усіх своїх проявах.
у леонарда коена є красива сумна пісня про famous blue raincoat. і вже не так важливо, про кого ця пісня, бо для мене вона цілковито тут, незважаючи навіть на те, шо нітрохи це не raincoat. асоціативні ряди не питають, як їм будуватися.
/остання фотка доводить мене до тихого шаленства просто. ну де такі беруться?../



ще...

ліза вінтерс - американська модель, народжена 6 березня 1936 року у флориді.
стала дівчиною місяця в грудні 1956 року. для центральної розкладки її фотографувала bunny yeager, яка сама, крім того, шо фотограф, була пін-ап моделлю. кажуть, шо ліза вінтерс погодилася фотографуватися тільки в неї, бо була надто сором'язлива, шоб роздягнутися перед чоловіком.
гарна білявка. дуже гарна.



ще...

перший день року в могилянці почався не те шоб добре - мабуть, словосполучення "абсолютно прекрасно" його опише трошки адекватніше :)
по-перше, навіть не розповідатиму, який у мене розклад, бо ви всі попадаєте від заздрощів. скажу тільки, шо маю чотири вільних дні на тиждень і один тільки трошечки зайнятий.
по-друге, сьогодні було дві пари теорії читацької рецепції та дві - аксіологічних вимірів літератури. двоє чудових розумних чоловіків (і з почуттям гумору в них всьо як треба, і взагалі це буде вагон приємного спілкування), два цікавезні предмети, значно більше, ніж два тексти, які хочеться прочитати якшо не терміново, то найближчим часом.
по-третє (і це вапше головна причина, чого я сюди приперлася розповідати, як мені безмежно добре), пан роман привіз мені "улюблену гру". таке маленьке щастя з картиною Noreen Tomlinson (я не знаю, він це чи вона) на обкладинці, яке пахне папером, клеєм і довгою дорогою. між парами займалася тим, шо шукала свої улюблені місця в тексті. англійською вони звучать ше прекрасніше й поетичніше, ніж у російському перекладі.

Children show scars like medals. Lovers use them as secrets to reveal. A scar is what happens when the word is made flesh.
It is easy to display a wound, the proud scars of combat. It is hard to show a pimple.

***

She was made of flesh and eyelashes.

***

"I must go now."
"Stay up the night with me! We'll go to the fish market. There are great noble monsters packed in ice. There are turtles, live ones, for famous restaurants. We'll rescue one and write messages on his shell and put him in the sea, Shell, seashell. Or we'll go to the vegetable market. They've got red-net bags full of onions that look like huge pearls. Or we'll go down to Forty-second Street and see the movies and buy a mimeographed bulletin of jobs we can get in Pakistan --"
"I work tomorrow."
"Which has nothing to do with it."
"But I'd better go now."
"I know this is unheard in America, but I'll walk you home."
"I live on Twenty-third Street."
"Exactly what I'd hoped. It's over a hundred blocks."

***

He knew that hair couldn't feel; he kissed her hair.

не знаю, хто ці хлопці, але дуже їх поважаю.
гурт зветься Vonnegut Commonage, їхній дебютний альбом (обіцяють ше) - Mr. Trout. звучання мені не те шоб дуже й дуже асоціювалося з воннегутом, хоча, з іншого боку, я взагалі не певна, яка музика - воннегутівська. а ця доволі симпатично вписується в нічне читання...
перший альбом можна безкоштовно скачати на last.fm. 22 хвилини інструментального пост-року.

artist: Vonnegut Commonage
album: Mr. Trout (Rough Demo)
title: When The Apples Drop
video: Voodoo Caravan




(а, до речі. знайшла їх учора, поки лазила інтернетами в пошуках різних штук про дядька курта. трошки подивилася жежешечку - схоже, vonnegut скоро стане найповнішою базою інформації з теми... головне, шоб мене не обламало на півдорозі).

прекрасна річ, і шкода, шо її так зовсім мало.
усе далі переконуюся, шо англійський літературний постмодерн - один із найвишуканіших. просто вундербар.
як на мене, геніальне оформлення сумнівів щодо адекватності нашого розуміння (чи навіть можливості розуміння) давніх текстів.

пасаж про едгара по (хоча вибирати важко - ше там є чудові моменти з гічкоком, діккенсом, еліотом і фройдом) та словничок - деякі тлумачення звідти обов'язково треба взяти на озброєння.

Мы мало что знаем о давно исчезнувшем народе, который в старину звался «американским» . Территория, где он жил, ныне, согласно последним данным, представляет собой обширную и пустынную, лишенную каких-либо примет равнину, по которой несутся горячие ветры. Однако обнаруженные нами вещественные свидетельства говорят о том, что под поверхностью этой опустелой земли, возможно, покоятся останки великой державы. Совсем близко от нас, хоть и за пределами наших стен, из-под руин круглой площади Эрота был извлечен замкнутый ящичек; он, разумеется, считался священным объектом и поэтому пролежал нетронутый несколько столетий. Но затем, после создания нашей Академии минувших эпох, он был извлечен для исследования. Сам ящичек сделан из некоего неизвестного нам металлического материала, и сбоку на нем с трудом читается следующее: «Э. А. По. Американец. 1809 – 1849»; внутри, когда его вскрыли, был обнаружен оттиснутый черными буквами текст с общей надписью: «Рассказы». Это было волнующее открытие – первый дошедший до нас памятник неведомой цивилизации; к сожалению, ему, видимо, суждено остаться последним. Будь, как говорится, вся земля из стекла – мы все равно искали бы зря. Поэтому значение «Рассказов» как единственного источника сведений об исчезнувшем народе поистине огромно.
Статус автора и характер его творчества определяются с несомненностью. В частности, интерпретация имени не вызывает затруднений. «По» – это сокращение от «поэт» , и вся надпись единодушно расшифровывается исследователями так: Э. А. По = Элегический (то есть грустный, печальный) Американский Поэт. Можно сделать общий вывод о том, что писатели Америки даже в эпоху Крота пользовались благословенной анонимностью. Слово «поэт» хорошо нам известно, однако, поскольку в «Рассказах» нет ни песнопений, ни гимнов, мы считаем, что термин этот применялся ко всем писателям данной цивилизации без исключения. Этот конкретный текст был сохранен не потому, что был подспорьем для пения и танца, а в силу своего исторического содержания.
ще...

and:

Антибиотик: смертоносный луч в эпоху Крота.

Бежать впереди прогресса: обычное для эпохи Крота состояние, связанное с чаянием быстрейшей смерти. Иначе оно называется Танец смерти. Страх смерти в ту пору был частью более обширного страха перед жизнью.

Биограф (от «био» + «графия»): тот, кто читает письмена жизни. Предсказатель будущего, хиромант.

БМВ: иератический знак, обнаруженный на нескольких изделиях из металла. Считается связанным с ритуалами, посвященными богу механики и вычислений. См. Бог.

Бог: в эпоху Апостолов – верховный правитель вселенной; в эпоху Крота – покровитель техники и науки (см. также Бог из машины); в эпоху Чаромудрия – принцип жизни, выходящей за свои собственные пределы.

Буря чувств: считалось, что в некоторых случаях чувство злобы или тревоги, испытываемое тем или иным человеком, может достигнуть такой силы, что способно вызвать резкое изменение погоды.

ще...

моє повернулося.
одразу для настрою тримайте красивенну картинку з різними останніми словами.
я буду. зовсім :)



(с)звідкись