ейсід сьодні дуже багато зробив. але все одно вийшло, як завше - в останню хвилину стало ясно, шо на більше сили нема. і вагон планів (крім того вагону, який уже готовий - знаєте, триста речей, які необхідно зробити на позавчора) іде лісом. хоча... все одно я би на все не змогла встигнути - по-перше і по-найважливіше, воно все в один час. семінар з філософії, з якого я пішла, бо мені таки погано (допию чай і піду міряти температуру), літтусівка, литовське кіно в могильному кіноклубі й каурісмякі в кіноклубі смолоскипа. холєра, ну як так можна? усе починається / закінчується з інтервалами в півгодини =(
четвер - занадто мистецький і занадто складний день. тому в четвер у мене просто вихідний від усього. крім, звичайно, англіцької й філософії. сьогодні зі мною були й мене підтримували ктулху і вагнер. за шо їм велика вдячність.
продовжуємо процес ознайомлення із гарною музикою вітчизняного виробництва =)
зараз у мене в плейлісті, окрім Vперше 4ую, стоять іще Дивні Речі й Обійми Дощу. насправді всі три гурти дуже контрастні, але мій мозок каже, шо так треба.
Дивні Речі - мої гарні друзі, але їх у тирнеті ше нема, тому посилань не даватиму й сама не заливатиму їх нікуди. натомість Обійми Дощу - сильний гурт, про який я не знала абсолютно нічого, поки не почула їхньої музики. тому в моїй симпатії до них мінімум особистого - хлопці справді добре грають, і все тут. і вокал у них гарний, шо насправді дефіцит, тому не можу не попіарити :)
скачати й послухати можна, по-перше, на інфосторі: небагато - шість треків, загальна тривалість - 33 хвилини.
але якшо ця пекельна машина не захоче вам віддавати музику, можете стягнути тут - тобто на їхньому офф. сайті - епішку, на якій чотири треки.
якшо сподобається - є ше одна смачна штука: кліп на пісню "мертве дерево". теж інфостор.
приємного слухання. сподіваюся, ви отримаєте від них не менше задоволення, ніж я.
впливи андруховича й середи очевидні. чи шось із ним не так, чи то я заспокоїтися не можу. нє, з ним точно шось не так, але не знаю, шо. мдя. поки шо най лежить.
є такі зачаровані двері, що їх відчиниш -
і не спинишся на порозі. ти хочеш? - хочу.
за такими дверима заховано всі причини,
за такими замками дихають тільки мовчки.
з того боку - у потойбіччі - виросло місто,
але вслухайся - звук руйнує тендітний спокій,
хтось іде, по бруківці ступаючи надто різко,
у дзвінкому повітрі відлунюють його кроки.
це з інакшого міста майстер. ти чуєш? - чую.
я повторюю його ймення, нібито мантру.
він сьогодні в моїх покоях переночує,
а назавтра над ранок далі рушить у мандри.
перед ним дорога постелиться, наче хустка,
і засмучена жінка наступну відчинить браму.
на відьмацьких костях йому двічі випаде пусто -
у покоях чужих ніч його зустріне так само,
як моя зустрічала і шовком пестила шкіру,
а над ранок усе повториться, ніби в міті.
є такі зачаровані брами, - ти віриш? - вірю, -
що за ними будь-який спогад надто розмитий,
тож коли він прийде сюди через сотні років,
мов уперше, моїх торкнуться його долоні,
а назавтра - забудуть. цього вимагає спокій.
це мої потойбічні двері. він тут сторонній.
Черговий “випуск” бук-арту - це спроба проілюструвати (знову вірш) безсмертне творіння Андруховича. Тобто дві строфи із безсмертного творіння. Але при тому проілюструвати так, щоби картинки не відволікали увагу від тексту.
від тексту справді не відволікає. більше того - змушує вдивлятися в текст.
клікайте - і воздасться вам. і не ведіться, коли воно запропонує вам зменшити картинку - тільки повнорозмірна вона виглядає так, шо аж дух перехоплює, все інше - марнота.