моє обслухалося депешів (щоправда, виявилося, шо на компі у мене вони тільки у вигляді кліпів, причому лишень трьох штук, а дискографія качатиметься ше з годину, тому ці три кліпи довго-довго виконували роль музичного фону, від чого моя голова майже поламалася).
але не про те зараз.
власне, про фрі лав.
і таке буває.
не знаю, чого воно приповзло мені в голову саме сьогодні - просто депеші над цим сильно замислюються, а я їх довго слухала, а ше вчора під час п'янки ця пісня випливла в дуже симпатичному контексті...
коротше. якшо обговорення буде - можна читати його тут, там само можна також брати в обговоренні участь. повторювати речі, вже висловлені на форумі, не хочеться - не люблю займатися самоцитуванням на такому рівні.
але - чи мали хіпі рацію? ))

— Не шалю, никого не трогаю, починяю примус, — недружелюбно насупившись, проговорил кот, — и еще считаю долгом предупредить, что кот древнее и неприкосновенное животное. (М. А. Булгаков)

угу, і таке буває.
одна з моїх улюблених іпостасей милої дівчинки аліси і обалдєнного чешира.
на жаль, прінтскріни з гри не такі гарні, як різні фан-арти і рекламні зображення, але шось симпатичне таки маємо.
дивитися на цяцю...

поки нові штуки про алісу тихенько відлежуються у папочці, їм відведеній, дивна неоднорідна маса кишок і всього іншого на ймення шоггі робить страшні спроби виповзти з відведеної собі папочки.
посєму - хай краще живе тут. ловіть...

scherzo_feroce нагадала про керрола - і все, тепер душі моїй нема спокою...
але мучити будемо не сам текст, а його численні інтерпретації. і навіть не текстові (хто хоче, той сам знайде шизофренічну "механічну алісу" джефрі нуна - до речі, щиро раджу, вона гарно вписується в русло керролівських книг), а графічні. ну, або напівграфічні - ляльок на цю тему теж багато роблять, обов'язково поділюся фотками зі своєї колекції.

почнемо досить стандартно - з оригінальних, найперших ілюстрацій до книжки про маленьку дівчинку алісу...
дивитися

пиво творить чудеса.
моє поповзло по пляшку, яка з позавчора заникана в холодильнику...
а ви поки шо можете подивитися гарну картіночку

мене хочуть взяти до спілки письменників.
з учорашнього - єдине, шо отак порушило душевну гармонію. треба повертатися до кришнаїтів - вони її чудово відновлюють своїми посмішками. а може, у мене би з'явилося натхнення. а може, не з'явилось би. вже й не знаю, від чого воно може повернутися...
якби я зрозуміла мотиви оцього брання до спілки, мені було б спокійніше. але чудові знайомі дядьки, які це влаштовують (вони справді чудові, не тільки як люди, але і як поети, і те, шо у спілці - зовсім не причина бути про них поганої думки), поки шо ніц не пояснили. ну то й гаразд. настрій зараз - на гарну поезію. не свою. романа скиби.

(із серветкової лірики)

Тут рай для пацючків - а ви їх боїтеся.
Підземна (неземна) кав'ярня без вікна.
Не істина, лишень смішна потворка Нессі
Плюскочеться на дні у келиху вина.
А блики нетривкі, а тіні все густіші,
За мене не платіть, бо Ви і так сумна.
Поети всіх віків мої писали вірші -
Я нині п'ю в кредит на їхні імена...

переважно коти.
я вже колись викладала красивенні і моторошні малюнки по дереву - так от, ці не менш гарні, але не такі жуткі.
приємного...

трошки сюру від автора на ймення Danapra (навіть не знаю, якої автор статі, але роботи його мені подобаються страшенно...)

Андрэй Хадановіч

* * *
Дзьве лыжкі солі на шклянку цёплага мора,
якое цячэ з валасоў і на твары ня стыне.
Ляціш празь мяжу на сустрэчу са сьветлым tomorrow
і ўпадаеш у мора ў раёне Гданьску і Гдыні.

Вільготны вецер зранку мазгі прамывае.
Зьвіліны вашых маршрутаў — на гданьскіх мапах.
Міма цябе пралятаюць аблокі, птушкі, трамваі,
караблі з Вэстэрплятэ і электрычкі на Мальбарк.

Вучыш замежныя мовы па караоке.
Джаз-фэстывалі чаек на молах і пірсах.
Кожная дзеўка — анёл, найчасьцей — каравокі.
На языках без касьцей сустракаецца пірсінг.

У плянэтарыі сьпіш пад коўдрай Вялікай Мядзьведзіцы,
і загараеш пад хмарным небам на злосьць прагнозам;
істота, якая здалёк чырвонаю скураю сьвеціцца,
выкладчык Ліцэю, паэт з абгарэлым носам.

А потым дашлеш па пошце альбо напішаш у посьце
верш-апраўданьне, сам сабе абаронца,
што ты тут паводзіўся, як і належыць госьцю —
не згараў на буйках і не заплываў за сонца.