писати сюди двічі на місяць – то не так уже й мало, зрештою.
жовтневе слухане:



+3 тижні

а поки я готуюся до пари (сьогодні майже екватор курсу; як швидко час летить), ловіть таке хороше:

skoll – brigitte bardot



(під неї неймовірно добре ходити по вулиці. та й весь альбом, який цією піснею починається, адурєнний. і мені подобається не знати, про шо вони співають).

слухане в вересні (п'ятничні скріншоти з ласт.фм-у якось непомітно стали традицією):



й ше за чотири тижні

справжня стаття, надрукована в справжньому журналі. досконалий зразок наукової лапідарності.
знайшла її, коли долала описану проблему й намагалася висунути з себе ну ше кілька сторіночок. виявилося дуже актуально.



(шоб не виламувати собі очей читанням цих маленьких літерок – а маленькі літерки варто почитати, відгук рецензента який крутезний, – можете подивитися повну версію в нормальному форматі. але мені дуже подобається, як вона тут сфотографована).

зараз я займаюся одною з речей, які вмію робити по-справжньому погано.
замість того, шоб готуватися до своєї другої в житті пари, наприклад. (о так, раптом ви не знаєте – в четвер я провела першу пару з американської прози. поняття не маю, чи не втече половина студентів із цього курсу до наступного заняття... але навіть зараз думка про наступну пару викликає в мене усмішку. це те, шо я колись умітиму робити по-справжньому добре, а навряд чи шось має більше значення).

зі мною зараз прекрасний мертвий чоловік, який мене ніколи не підводив, і він мені каже:

We are here to help each other get through this thing, whatever it is.

і я йому вірю. і він мені каже:

In real life, as in Grand Opera, arias only make hopeless situations worse.

і я всміхаюся від того, бо це таки правильно. і він мені каже:

You were sick, but now you're well again, and there's work to do.

він повторює маленьку мантру:

You've been very sick! Now you're well again.
You've been very sick! Now you're well again.

тепер зі мною все добре. просто я була хвора. точно. він знає, про шо говорить.

така південна-південна готика. майже хрестоматійна. утім, чого я пишу «майже»? там є все, шо треба, і дуже гарне, фолкнер би зацінив. а музику грають хлопці з sons of perdition.

The Backwater Gospel




(дописую. їм пєчєньки, слухаю ліричну музику, відчуваю, як потихеньку повзе мій дах).

дашо, ти це заціниш:

Я заранее не согласен с тем упреком, который мне могут сделать некоторые почитатели писателя и критики моей книги, что я связал имя уважаемого писателя с извращением в области половой жизни. Как человек, Захер-Мазох, конечно, ничего не потеряет в глазах всех интеллигентных людей от того, что он был подвержен такой половой аномалии. Как автор, вследствие этого он нанес большой ущерб своим произведениям, ведь до того времени, пока он не предался своим извращенным наклонностям, он как богато одаренный писатель, наверно, создал бы еще много выдающегося, если бы был в половом отношении нормальным человеком. С этой точки зрения он показательный пример того огромного влияния, которое оказывает подовая жизнь, и в хорошем, и в дурном смысле, на духовную сторону человека.

зі "статевої психопатії" крафта-ебінга (1886 рік, до речі)

За исключением недостатка полового чувства во всем остальном К. совершенно нормален. Нет никаких указаний на психические дефекты, он любит уединение, человек сухой, рассудочный, не интересующийся чистым искусством, в то же время умный и сильный.

а потім у нього ше таке:

Сам он уже с детства был душевно ненормален: задумчив, вечно грустен, сильно раздражителен, вспыльчив, мечтателен, слабоумен. Он ненавидел женщин, любил уединение, много читал. Улыбался он лишь изредка, и то про себя, говорил всякую нелепость, делал глупости. В последние годы ненависть его к женщинам еще более усилилась, в особенности к беременным, от которых нельзя ждать ничего другого, кроме зла. Он ненавидел также и детей, проклинал произведших его на свет, проповедовал социалистические идеи.

і там ше стільки чарівних деталей =)

із книжки про релігійне читання (якшо комусь цікаво, ось:
Robert Detweiler – Breaking the fall: religious readings of contemporary fiction)



я не годна це гарно перекласти, тому буде без перекладу. але в цьому маленькому шматку зібралося багато актуальних мені відчуттів, прагнень і страхів, і хоча загалом книжка (її теоретичні настанови, висновки, позиція щодо самого релігійного читання, стилістика навіть) мені не занадто подобається, пасажі про текст болю й текст любові варті уваги.

такий гарний вірш коена про минущість – і водночас хорошість – слави земної.
мені від нього чомусь радісно.

verbava –
***

У старому жовтому сонячному світлі
я проходжу до кухонного столу
де вірші про мене
лежать поруч із книжками
в яких я записаний
між мертвих і майбутніх Диланів

Ти ж розумієш
я не поспішаю проминати
Світло старе і жовте
та повінь де я трудився
дистилюючи по краплинці
у занедбаній маленькій лабораторії
що зветься моїм талантом

Я стою там мрійний спотілий
(ти знову в мене закохалася б)
мрію про сорочку краватку
білий костюм життя
нове життя в теплому місті
далеко від заздрісних занять
писемною мовою

Ти тільки глянь що літо
зробило з ромашками в моєму дворі
Їхні рештки мусять нагадувати мотлох
багатьом прихильникам капусти
(і якщо бути зовсім чесним
то й багатьом прихильникам ромашок)

(фото жовтого сонячного світла – brujo)

оригінал