Інтерв’ю з Марією ми записували в декілька етапів. Під час першої нашої розмови вона дуже вибачалася, що не встигнемо дописатися, бо поспішала на зустріч з міністром оборони. За її словами, Степан Полторак вирішив зустрітись з аеророзвідницею, щоб обговорити резонансу тему: визнання судом факту, що дівчина добровільно воювала на сході, і апеляції цього рішення суду з боку міністерства оборони. Детально про те, навіщо Марія звернулась до суду і про те, яку відповідь отримала від держави, вона описала у своєму пості в Фейсбуці .
Коли ми зустрілися з аеророзвідницею вдруге, вона розповіла, що під час розмови з Полтораком порушила багато важливих питань і щодо статусу добровольців, і щодо розвитку аеророзвідки, і щодо прав жінок в українській армії.
Майдан. Коли я побачила складених штабелями загиблих, зрозуміла, що готова душити вбивць свого народу голими руками.
Я народилася на Хмельниччині, в містечку Городок, але моя родина переїхала в Кам’янець-Подільський, коли я була ще зовсім маленькою. Закінчила історико-правовий профіль у нашому міському ліцеї - це заклад для обдарованих дітей, а потім вступила до Кам’янець-Подільського національного університету на історичний факультет, закінчила бакалаврат - і в 2013 році приїхала в Київ, щоб поступати в магістратуру "Могилянки" (університет "Києво-Могилянська" академія), насправді не вірила, що поступлю: "Могилянка" - це високий стандарт, але мені це вдалося.
Зараз, дивлячись на те, як змінилося моє життя протягом наступних чотирьох років, в мене враження, що я мала бути в Києві в той час. В студентські роки я займалась організацією концертів, музики, і, поступивши в університет, думала, що паралельно буду так само тут займатись культурним менеджментом. Але сучасна українська історія розпорядилась інакше.
Для мене Революція Гідності почалася зранку 22 листопада 2014 року. Тоді я зрозуміла, що відбувається саме революція - одразу поїхала на Майдан. І далі я періодично приходила туди, щоб підтримати, а потім бралася за різну роботу: від бутербродів – до коктейлів Молотова, коли прийшов час їх робити. В ніч побиття студентів мене не було на Майдані, саме тоді я поїхала до батьків у Кам’янець. Наступного дня повернулася в Київ – і вже до кінця була на площі.