Бог - судья праведный, и Бог, всякий день строго взыскивающий (Псалтирь 7:12)
***
Страх Господень чист, пребывает вовек. Суды Господни истина, все праведны (Псалтирь 18:10)
***
...но Бог есть судья: одного унижает, а другого возносит; (Псалтирь 74:8)
***
...а Господь Саваоф превознесется в суде, и Бог Святый явит святость Свою в правде. (Исаия 5:16)
Веселись, юноша, в юности твоей, и да вкушает сердце твое радости во дни юности твоей, и ходи по путям сердца твоего и по видению очей твоих; только знай, что за все это Бог приведет тебя на суд. (Екклесиаст 11:9)
***
...ибо всякое дело Бог приведет на суд, и все тайное, хорошо ли оно, или худо. (Екклесиаст 12:14)
Не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, таким будете судимы; и какою мерою мерите, такою и вам будут мерить. (От Матфея 7:1-2)
О, человек! Сказано тебе, что - добро, и чего требует от тебя Господь: действовать справедливо, любить дела милосердия и смиренномудренно ходить перед Богом твоим.
Пророк Михей 6:8
***
...что только истинно, что честно, что справедливо, что чисто, что любезно, что достославно, что только добродетель и похвала, о том помышляйте.
Филиппийцам 4:8
***
Знаю, Господи, что суды Твои праведны, и по справедливости Ты наказал меня.
2. Не обращайтесь к вызывающим мёртвых, и к волшебникам не ходите, и не доводите себя до осквернения от них. Я Господь, Бог ваш.
Левит 19:31.
3. И если какая душа обратится к вызывающим мёртвых и к волшебникам, чтобы блудно ходить вслед их, то Я обращу лицо Моё на ту душу и истреблю её из народа её.
Левит 20:6
4. Мужчина или женщина, если они будут вызывать мёртвых или волхвовать, да будут преданы смерти; камнями должно побить их, кровь их на них.
Левит 20:27.
5. Не должен находиться у тебя проводящий сына своего или дочь свою через огонь, прорицатель, ворожея, чародей, обаятель, вызывающий духов, волшебник и вопрошающий мёртвых. Ибо мерзок пред Господом всякий, делающий это, и за сии-то мерзости Господь, Бог твой, изгоняет их /народы, занимавшиеся этим/ от лица твоего.
Второзаконие 18:10-11.
6. Ибо непокорность есть такой же грех, что и волшебство, и противление то же, что идолоклонство.
1Царств 15:23.
7. Так умер Саул за своё беззаконие, которое он сделал пред Господом, за то, что не соблюл слова Господня и обратился к волшебнице с вопросом, а не взыскал Господа.
1Паралипоменон 10:13-14.
8. Царь Манассия проводил сыновей своих через огонь в долине сына Енномова, и гадал, и ворожил, и чародействовал, и учредил вызывателей мертвецов и волшебников; много делал он неугодного в очах Господа, к прогневлению Его.
2Паралипоменон 33:6.
9. И когда скажут вам: обратитесь к вызывателям умерших и к чародеям, к шептунам и чревовещателям, тогда отвечайте: не должен ли народ обращаться к своему Богу? Спрашивают ли мёртвых о живых?
Исаия 8:19.
10. Боязливых же, и неверных, и скверных, и убийц, и любодеев, и чародеев, и идолослужителей, и всех лжецов – участь в озере, горящем огнём и серою; это – смерть вторая.
Откровение 21:8.
11. Дух же ясно говорит, что в последние времена отступят некоторые от веры, внимая духам обольстителям и учениям бесовским.
Этот отрезвляющий материал взят из семинара Джима МАк Коя «Нью Эйдж (Новый Век) и Церковь Господа Иисуса Христа». Основные темы в нем
Нью Эйдж (Новый Век) и Церковь Господа Иисуса Христа; Как я был лидером групп по уничтожению церквей; Как движение «Новый Век» проникло в законотворчество и политическую сферу. Глобальные планы НВ (Нового века).
Масонство - тема не проста. Занадто багато таємниць, загадок і домислів її оточують. Самі масони стверджують, що століттями вони були і залишаються всього лише клубом за інтересами для впливових людей. Любителі теорій змов розкажуть вам, що, звичайно, насправді все не так, а масони таємно керують планетою і приносять жертви дияволу.
Навряд чи варто вірити в таку версію, але і перша більше нагадує кокетство. Безумовно, масони були і залишаються вкрай впливовою організацією. До речі, ще за часів Російської імперії центр масонства був саме в Україні. Згодом ложі прийшли в занепад, але залишили нам чимало таємничих знаків.
Шотландець на службі у гетьмана
Першим масоном на території України вважається вкрай цікава особистість, шотландський дворянин Джеймс Френсіс Едвард Кейт. Біографія його досить нестандартна і цілком годиться, як сюжет для авантюрного роману.
Кейт походив з давнього і знатного шотландського роду, був далеким родичем страченої королеви Марії Стюарт. Брав активну участь в політичних інтригах і палацових змовах в Англії, через що в 1719 році був змушений втекти до Франції, де на деякий час зачаївся.
Наступні згадки про бравого шотландця ми знаходимо в 1727 році в Іспанії, де Кейт допомагав іспанцям битися з англійцями. Через рік Джеймс їде в Росію, де наймається на службу до російської корони. Призначення він отримує в Україну, командувати Ізмайловським полком, який базувався недалеко від Києва.
Можливо, російська влада сподівалися, що командир-іноземець зможе приструнити місцевих козаків і солдатів, які постійно загрожували бунтом. Але вийшло трохи не так, як вони планували. Бравий шотландець швидко знайшов спільну мову з козаками і сходив з ними в бій проти польської армії Станіслава Лещинського.
Встиг Кейт взяти участь і в Російсько-турецькій війні, і схрестити шпаги зі шведами. За цей час він став прихильником розширення автономії України і особливих прав для козацтва. Цілий рік, з 1740 по 1741, Джеймс Кейт навіть був Головним командиром Правління гетьманського уряду, після смерті Данила Апостола.
У 1747 році він раптово виходить у відставку і їде в Пруссію. На думку ряду дослідників, конфлікт з російською владою у Джеймса був в тому числі і через утиски українців, проти яких він намагався боротись. Через десять років він загине на прусської службі під час Семирічної війни.
Але, крім військових успіхів у Кейта були і інші. Він був одним з найбільш відомих масонів свого часу. Завдяки його протекції в масони посвячують Григорія Пилиповича Орлика, сина гетьмана у вигнанні, і майбутнього гетьмана Кирила Розумовського. Одна з перших українських лож з'являється в Могильові-Подільському у 1776 році.
Масони і революція
У 1819 році указом імператора Олександра I на території всієї Російської імперії діяльність масонських лож забороняється. Масони йдуть у підпілля, але не зникають. В Україні на той момент діяла ложа «Товариство об'єднаних слов'ян», яка виступала проти монархії і за федеративний устрій імперії. Майже все століття діяльність масонів в Україні оповита таємницею.
Знову вони заявили про себе тільки в 1912 році, коли видатний масон Михайло Грушевський від імені всього українського масонства протестує проти об'єднання з російськими масонами під егідою глобальної ложі «Великий Схід Росії». Українських масонів найбільше бентежить слово «Росія», так як вони розуміють, що в разі розвалу імперії, Україні необхідно буде відділятися.
Альтернативним проектом стала «Велика ложа України», але процес її створення затягнувся до самої революції 1917 року. Разом з проголошення спочатку автономії, а потім і незалежності УНР, лідером українського масонства поступово стає Симон Петлюра.
Кажуть, що до приходу більшовиків до влади в Петербурзі в жовтні 1917 року саме по масонській лінії постійно тримали зв'язок Грушевський і глава Тимчасового уряду Олександр Керенський. Що допомагало вирішувати багато питань в обхід офіційної дипломатії.
І, як завжди, внутрішні інтриги не дають сформувати єдину українську ложу. Головний конкурент Петлюри, адвокат Сергій Моркотун, зробив все, щоб «Велику ложу України» не визнали масони Франції. Петлюра ж після еміграції знайшов союзників серед масонів Швейцарії. Раптова смерть Симона Петлюри від рук вбивці так і не дала йому побудувати потужне проукраїнське масонство в Європі.
Хто знає, як повернулася б історія УНР, якби за спиною українських вільних мулярів стояли європейські брати? Можна тільки гадати.
А що зараз?
Після розвалу Радянського Союзу масонство поступово повернулося на всю його територію. Україна не стала винятком. Сказати щось про силу і вплив сучасних українських масонів складно, занадто мало інформації. А може, її немає саме тому, що і сказати щось про них особливо нічого, і це все та правда просто клуби за інтересами.
Але масони XVIII-XIX століть залишили нам чимало знаків, на які будь-який киянин, харків'янин або одесит буде натикатися, гуляючи по рідному місту. Очі в піраміді, циркулі та інші таємничі знаки дивляться на нас зі стін будинків, пам'ятників і навіть купюр. Чи бачать вони щось? Або самі вже давно перетворилися в символи минулої епохи? Відповіді на це питання поки немає.
Понедельник, 23 Октября 2017 г. 22:04
+ в цитатник
Этот ролик уже довольно давний, его многие видели. Но вникать в ответы НЕВЕРУЮЩИХ знаменитостей мне интересно, чтобы понимать, что же их удерживает от простого послушания Творцу и Спасителю.
15 жовтня на Верецькому перевалі між Львівською та Закарпатською областями урочисто відкрили Меморіал Героям Карпатської України. Поховання супроводжує напис "Героям Карпатської України, розстріляним польськими та угорськими окупантами у березні 1939 року".
Ці слова викликали обурення з боку польського МЗС. Дипломати заявили, що ніякої окупації Польщею України не було, а участь польських прикордонників у розстрілі не доведена.
Про те, чи справедливою є така реакція польської дипломатії та хто ж лежить у братській могилі в Карпатах, ми поспілкувалися з відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій, директором комунального підприємства Львівської обласної ради "Доля"Святославом Шереметою.
Пане Святославе, розкажіть, що сталося на Верецькому перевалі в 1939 році?
— У 1939 році після проголошення Карпатської України набагато численнішій угорській армії, озброєній до зубів, із танками й кулеметами, протистояли воїни "Карпатської Січі", які мали тільки легке озброєння. Після боїв на Красному Полі й на території цілого Закарпаття, після окупації цілого краю, частина захисників Карпатської України потрапила в полон.
Ті, які були мешканцями Закарпаття, або зазнали тортур, або були вбиті угорцями. Тих, які походили з Галичини, — членів ОУН, які приїхали допомагати своїм братам відстоювати Українську незалежну державу, як громадян Другої Речі Посполитої угорці передали полякам — Корпусу охорони пограниччя (КОП). Передача відбувалася на Верецькому та Ужоцькому перевалах.
Походка выдает не только психологическое состояние человека, но и показывает реальные проблемы со здоровьем. Вы можете думать, что размашистые движения бедрами говорят о чувственности прохожей. На деле у нее, вероятнее всего, проблемы с мыщцами спины и малоподвижный образ жизни.
1. Обувь
В первую очередь обратите внимание на свою обувь. Если она стаптывается равномерно посередине, то все в порядке. Если же подошва протирается с внутренней стороны или, наоборот, с внешней — стопа деформирована. Это может вызывать проблему с выбором обуви, усталость при ходьбе и артроз.
«Итак всякого, кто исповедает Меня пред людьми, того исповедаю и Я пред Отцем Моим Небесным; а кто отречется от Меня пред людьми, отрекусь от того и Я пред Отцем Моим Небесным» Мф.10:32-33
Роб Линдстэд в книге «Можете ли вы заглянуть в свое будущее?» рассказывает историю про студента, изучавшего медицину в университете. В этом университете был профессор химии, который ненавидел христиан. Каждый год профессор спрашивал поступивших студентов, есть ли среди них верующие в Бога. Если кто-то из них поднимал руку, он просил этого человека встать и говорил ему: «Я сейчас брошу эту мензурку, а ты молись своему Богу, чтобы она не разбилась. Мы посмотрим, что из этого выйдет». Конечно, все смеялись, и никто не хотел молиться.
И вот однажды в начале семестра в новой группе оказался христианин. Через несколько дней после начала занятий профессор повторил свой традиционный вопрос, спросив, есть ли в аудитории христиане. Этот молодой человек поднял руку и встал. Профессор спросил: «Верите ли вы в молитву?» Тот ответил: «Да». На это профессор предложил: «Хорошо, тогда помолитесь, чтобы когда я уроню эту мензурку, она не разбилась». Все начали смеяться, а молодой парень, не обращая внимания на шум, помолился вслух. В наступившей тишине, после окончания молитвы, профессор вытянул руку и отпустил мензурку. Он волновался, пальцы его дрожали, от этого мензурка упала ему на ногу и, не разбившись, скатилась на пол.
Несколько раз в различные периоды своей жизни в подобной ситуации оказывался Даниил. Ему надо было молиться перед сильными мира сего, и он не оставался постыженным: всякий раз Господь вмешивался и устраивал все лучшим образом. Однако думаю, что как у Даниила, так и у того студента-медика коленки дрожали изрядно.
У нас с вами тоже бывают ситуации, когда нужно прилюдно заявить о своей вере в Боге. Иногда это бывает особенно трудно. Нам поможет такая мысль: кроме людей, равнодушно или, напротив, внимательно ожидающих нашего ответа, за свидетельством нашим наблюдает еще и Тот, Кто когда-то не отказался держать ответ за всех нас на возвышенности под названием Голгофа.
Традиционно под этими словами подразумевается ложь вполне допустимая — оправданная тем, что она якобы идет во благо обманываемому и такую ложь, как принято считать, разрешает и благословляет Господь.. Но эта крылатая фраза обязана своим рождением некорректному использованию библейского текста. В Слове Божьем нигде не говорится о «лжи во спасение», то есть лжи, которую можно понять и простить. В старославянском тексте Библии сказано (Псалтырь, псалом 32, ст. 17): «Ложь конь во спасение, во множестве же силы своея не спасется». Перевод: «Ненадежен конь во спасение, не избавит великою силою своею». Таким образом, здесь вообще не говорится ни о лжи, ни, тем более, ее оправдании.
Подавляющее большинство ошибок при толковании делается не из-за того, что человек не знает греческий язык, или плохо понимает принципы герменевтики, а всего лишь из-за обычной невнимательности. Иногда, маленькое слово, состоящее только из двух букв, может иметь огромное значение. Вот, например, такое слово как «же». Всего то на всего усилительная частица. Но вот такое маленькое и незаметное слово как «же» может играть большую и заметную роль. И всего лишь «же» в состоянии диаметрально изменить наше представления о тексте. Конечно, дело не в самой частице, а в контексте, который она побуждает исследовать, дело в вопросах, на которые она может нас навести. Она как крючок, которым можно зацепить весомую рыбку.
Почему единственным способом для ислама доказать, что он является “религией мира и любви” остается убийство тех, кто знает, что это - ложь, и не боится об этом сказать? Почему единственный способ для мусульманина сохранить верность себе - это убийство? Допустим, Вам удастся перерезать мне горло, чтобы доказать бесконечную доброту Вашего бога и мудрость его пророка. Это, безусловно, поможет увидеть правду и мне самой и миллионам других людей.
За что же, по-Вашему, я должна перед Вами извиниться?
