Фома и Дог

Юмористический рассказ



Я и представить себе не мог, что мой огненно-рыжий тяжеловес-кот так сильно увлечется соседской догиней. Шел уже шестой год пребывания Фомы в России. За это время он редко общался с другими животными, за исключением интимных встреч во дворе и на даче с безымянными и легкомысленными кошками. Дружбой эти отношения назвать было нельзя – котяра мой исключительно потребительски относился к представительницам противоположного пола, с сыновьями, внуками и правнуками общался неохотно и никаких родственных чувств к ним не испытывал. С собаками у него были отвратительные отношения, особенно с ухоженными псами всех пород из нашего дома. Во-первых, Фома их не боялся и этим сильно раздражал всех без исключения собак, даже нервных крошечных пикенезов и болонок. Об этом ему сообщал нестройный хор собачьего лая, рыка и визга.

Звери вскоре согласились поддерживать статус-кво и не пересекаться там, где можно было выбрать безопасный маршрут. Единственное животное, к которому благоволил Фома, была догиня Джейн. На улице он важно шел рядом с ней и без всякого удовольствия позволял своей подруге ненадолго отлучаться в кустики.



Первое время после приезда Фомы из Индии в Москву он вообще никак не реагировал на столичных кошек. Дескать, запашок у наших кисок был не тот. Но прошло всего полгода и в округе появились ярко-рыжие котята, что свидетельствовало о преодолении проблемы обоняния. С собаками Фома разобрался при первой же встрече во дворе. Объединенная команда домашних и дворовых псов окружила Фому и с отвратительным молчанием сжимала кольцо. В этот момент Фома превратился в огненный шар, изнутри которого исходил угрожающий утробный звук. Словно шаровая молния, Фома сначала пронесся по кругу, а потом полетел к ближайшему дереву, откуда стал громогласно изрыгать проклятия в адрес всего собачьего племени.



Его первый контакт с соседской догиней состоялся случайно на лоджии, где возлежала чем-то уморенная Джейн. Фома деловито шествовал по перилам и не сразу обратил внимание на неподвижного пса. Но тут Джейн подняла громадную голову и два животных встретились глазами. У Фомы хватило ума закончить свою прогулку и перейти на нашу часть лоджии без резких движений. Вскоре выразительная дожья морда появилась над перилами нашей лоджии. Теперь Фома возлежал на полу лоджии и делал вид, что его вовсе не беспокоят любопытные взгляды соседской собаки. Потом они стали дружить и играть друг с другом словно котята на радость хозяйки догини, непутевой Аси. Да и я с женой нарадоваться не могли этой дружбе.



Летом во дворе, во время совместных прогулок, Фома играл в охоту на Джейн, прятался в траве, полз по ней на брюхе, хоронился за деревьями и готовился к атаке на догиню. Первая же попытка оседлать Джейн едва не стоила жизни нашему коту: от неожиданности Джейн повалилась на бок и отчаянно залаяла. Фома проворно вывернулся из-под собаки и взлетел на дерево. Джейн вскоре простила разыгравшегося кота и позволила ему поиграть своими ушами. Вот трогать хвост Фоме определенно запрещалось, но ему хватало и ушей. Игра «охота на Джейн» продолжалась, на нашу радость, и в квартире – мы истратили уйму пленки, фотографируя наших любимцев. Особенно умиляла нас и гостей картина отдыха на лоджии. Джейн лежала на полу и рядом ней громко урчал Фома, держа в своих объятиях переднюю лапу пса.



Однажды Ася пригласила в свою квартиру известную в Москве «собачью сводницу» Анжелу в сопровождении безразмерного мраморного дога Сэма. Пес переминался с ноги на ногу в гостиной в ожидании появления «невесты». Неожиданно в комнату влетел огненный шар и с дурным воем поскакал в сторону Сэма. Бедный пес наделал лужу прямо на ковре, начисто забыл про свои супружеские обязанности и позорно ретировался вместе со своей хозяйкой из квартиры Аси. Фома тоже куда-то исчез. Так наш кот разрушил «свадьбу» Джейн.



Кто знает, может быть из благодарности за мужественное поведение Фомы, Джейн позволила ему немножко поиграть своим невзрачным хвостом и сделала вид, будто не видит, как вдохновленный поддержкой подруги, Фома нахально пожирал остатки куриного окорочка в самом запретном для него, до того, месте – розовой пластмассовой миске Джейн.

Случались иногда и разлады в дружбе Фомы и Джейн, но мы и они стараемся об этом не вспоминать…





Евгений Леоненко  

В этот день, 26 октября, в 1977 году вышел в прокат мой самый-самый любимый фильм, фильм всех времён и народов - "Служебный роман". Сколько лет, а он всё так же популярен. Почему? Мне кажется причина в том, что он- человечен.  Проблемы, чувства, мысли, поступки героев настолько близки каждому из нас, что не имеют временных рамок.  И 100 лет назад, и 34, и через 50 лет люди будут переживать те же ситуации и будут решать те же вопросы, пропуская это через свои сердца. И зритель будет все так же сопереживать. Ещё, я думаю, надо отдать должное сценаристам и режиссёру этого шедевра - Эльдару Рязанову и Эмилю Брагинскому. Ведь фильм буквально "разобрали" на афоризмы)) А актёры, которые так живо и ярко воплотили героев на экране? А музыка?! Это же просто чудо! Не зря фильм сразу же лидером советского проката и его посмотрели 58 миллионов зрителей. Долгие лета популярности этому фильму !))

Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них.

Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя будеш". Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе.
Тому не просто кажуть, що вінок оберегіє від нечистої сили.

 Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай - одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним).

Значення квітів в віночку:

Безсмертник - символ здоров'я
Деревій - нескореності
 Барвінок - життя й безсмертя людської душі
Цвіт вишні та яблуні - символ материнської відданості
Калина - символ краси та дівочої вроди
Любисток і волошка - відданості та вірності
Ромашка - символ дівочої чистоти
Ружа, мальва та півонія - віри, надії та любові
Хміль (вусики) - символ гнучкості та розуму
Цвіт маку долучають у вінок ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогом. Мак - символ печалі і смутку.

Також кожна дівчина повинна була знати, в якій послідовності вплітати стрічки у віночок, та що колір стрічки значить. І сором був тій дівчині, котра не знала, яка за якою мала бути вплетена стрічка.
Скажімо, найпершу у віночку - посередині, в'яжуть світло-коричневу стрічку - символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої - жовті стрічки - символ сонця, за ними світло-зелені - символ краси і молодості. Потім голубі, сині - символи неба і води, що дають силу й здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову - символ душевності, щирості, рожеву - символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому - місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.

 Наші предки вважали, що віночки наділені якось магічною силою, можуть впливати на їхнє майбутнє та керувати теперішнім.Тому віночки навіть розділили на певні категорії.

Найбільшої уваги приділяли "вінку кохання".
Цей віночок виплітали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.
Основу такого вінка складають ромашки - символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом - квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю - символ гнучкості та розуму.

Вінок відданості

Його виплітають з любистку і волошок. Основою вінка є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.

 Колись давно, розповідають люди старшого віку, жили в Україні два птахи: Любисток і Волошка. А що були вони дуже гарними від природи, то люди винищили їх до пня. Знайшли собі притулок у гущавнику гаю останні двоє з тих пташенят, і недоля здружила їх настільки, що всі ставили їх у приклад.

- Дай Боже вам такої злагоди і відданості, як у Любистка і Волошки, - благословляли у життя матері своїх дітей. До кінця своїх днів вчили Любисток і Волошка всіх любити й оберігати одне одного, шанувати, бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими квітками. Дорогі вони нам не тільки за красу. Ними миють волосся, купають немовлят, освіжають помешкання. Колись дівчата дарували вінки з любистку і волошок коханим у хвилю розлуки. І возив козак такий засушений віночок у шовковій хустці коло серця по далеких світах. Але скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам'ятають, його кохають.

Чернечий вінок

 Його готує своїми руками дівчина, яка ступає на стезю служіння Богові, тобто готується до чернечого постригу. Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат голосилася до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії - символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю зустрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню. Дівчата знімали віночок з дівчини і вкладали на голову вінок з білих лілій.

На сході сонця дівчина у вінку з лілій у супроводі подруг прощалася з селом, низько кланяючись кожній хаті, кожному зустрічному і йшла до монастиря. Тут її зустрічали черниці. Ставши на коліна, дівчина складала обітницю служіння Господові, скидала вінок, цілувала його і передавала найкращій подрузі. Черниці натомість пов'язували дівчину наміткою послушниці.

В іншому випадку вінок з білих лілій виплітали на смерть дівчини. Подруги в'язали його і вкладали на голову небіжчиці.

Вінок надії

Цей віночок виплітали дівчата, яким не пощастило у коханні, або для того, щоб освідчитися в ньому нерішучому парубкові.

В'язали вінок з волошок і польового маку. Волошка - символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.

Вінок розлуки

Дарувала його дівчина парубкові у тому випадку, коли в них не складалася доля. Наприклад, ходив хлопець до дівчини, а тут почав стрічатися з іншою. Отож покинута дівчина виплітала вінок з первоцвіту і вересу. Перша квітка-символ кохання, що минає, друга - самотності і безнадії, що настає . Про значення такого вінка знали колись усі парубки.

В іншій ситуації, коли причиною розлуки ставала дівчина, вона дарувала парубкові вінок з вербових китичок, барвінку й айстр. Верба - символ правдивості, айстри - суму. Барвінок у поєднанні з айстрою означає німе благання: "Вибач, але я кохаю іншого .".
 Такі цікаві і барвисті наші звичаї та ввірування, тому не цураймось свого та вміймо мудро жити з природою.


http://garbuz.org.ua/
 

Искала что-нибудь интересное для Нового года и наткнулась на интересный блог, где просто и доступно объясняется, как сделать заготовку вот такой открыточки. Оригинально и красиво))

МК - здесь. Правда, на английском, но всё понятно, мне кажется. Если будут вопросы- обращайтесь, переведу)))

Ещё много МК по поп-ап открыткам - здесь))

Ампельман, ему 50, многие в Германии празднуют его юбилей, и он - сигнал светофора. В его судьбе бывало всякое: и всенародная популярность, и запрет на существование.

Звонок - кнопка на пешеходном переходе. Пожалуйста, подождите, хозяин вас сейчас встретит. Олаф Марцинковски живет среди зеленых и красных огней. На его дачном участке светофоров больше, чем кустов и деревьев. Только вот незадача - лучший экспонат коллекции, когда-то стоявший на знаменитой Карл Маркс-аллее в Берлине, сломался. И зеленый человечек в шляпе пропал.

Ампельман, светофорный человечек, родом из ГДР. Всегда вежливый и дружелюбный. Каждый ребенок, выросший в Восточной Германии, помнит, как в передачах о правилах дорожного движения Ампельман был примером поведения для хороших мальчиков и девочек.Вместе с капитализмом в Восточную Германию пришла всепоглощающая стандартизация.

"После воссоединения Германия Ампельмана запретили почти на 10 лет. Однако жители бывшей ГДР захотели его вернуть. Люди вышли на улицы, и светофоры с человечком в шляпе пришлось разрешить", - рассказал коллекционер Олаф Марцинковски.

А вот и кто вывел когда-то людей на улицы и вернул берлинцам веселого Ампельмана. Западный немец. Он пришел в восторг от задумки создателя человечка в шляпе, психолога из ГДР Карла Пеглау. Не нужно различать цвета, чтобы понять - сейчас стой, а теперь можно идти.

"Это один из немногих символов, которые остались от Восточной Германии. Не нужно все уничтожать, - говорит дизайнер Маркус Хекхаузен. - Если приглядеться, можно увидеть, в ГДР было и хорошее, чему можно поучиться западным немцам".

Маркус нашел к ним подход. Осколок социалистического прошлого - теперь символ Берлина. О нем знают не просто маленькие, но и самые-самые маленькие немцы. И теперь своего Ампельмана немцы не променяют ни на Ганса Христиана Андерсена из Дании, ни на скакуна с всадником из Монголии, ни на этого вечно куда-то спешащего человечка из Китая.

Пышно отмечать юбилей не будут. Но для 1200 светофоров в Восточном Берлине приготовили подарок - ленту на которой написано "Дорогой светофорный человечек, желаем тебе всего наилучшего на твое пятидесятилетие".

Источник - http://www.1tv.ru