Исходное сообщение Shynin
Як це страшно((. Я от сьогодні поїхала на могилу, поговорила. Мені так її не вистачає. А сестра в мене самодостатня і не сентиментальна людина. Хоча в скруті допоможе, знаю. І то мовби одна-однісінька. А от так, роками... Відпустіть образу, на обох. Думаю, це повинно допомогти. Образа, відчуваю, страшенна.
Ні, образи немає.
Сестрою я ще замолоду "перехворіла", просто знаю, що живе така людина в світі. Без болю, без образ, без жалю. Мені сестру на всі відсотки замінила племінниця.
З сестрою різниця у віці майже 10 років, а з племінничкою - 17. То мені ближче, ніж 10 (хі-хі)!
А мама... Яка може бути образа?
Дякую, я живу! А могла ж і не жити.
І розумію, що крім мене.....
Але дивитися на таке "рослинне" існування страшно (з думками про своє майбутнє).
І просто втомилася вже - ні вихідних, ні відпусток.