Серед них - Високий Замок у Львові, Олеський замок, оборонна церква Сутківцях (Поділля), замок Тамплієрів у Середньому (Закарпаття), костел у Біще (Тернопільська обл.), замок в Острозі (Рівненська обл.), стовп-вежа у Кам’янці (Білорусь), церква у Посаді Риботоцькій (Польща).

Як зазначив директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, у світі немає стільки фортифікаційних споруд, скільки було в Україні. "Наша країна знаходилася на такому місці, що не було іншого виходу, як будувати фортифікаційні споруди для оборони. Свого часу був складений каталог з усіма фортифікаційними об’єктами, які мала Україна, там зібрано близько 4 тис. таких об’єктів. У цьому парку фортифікаційних споруд ми хочемо показати речі, які існують, і які вже не існують. Представлені об’єкти – це лише перший крок, плануємо, що тут буде так представлений Підгорецький замок, Кам’янець-Подільський та інші", - зазначив Б.Возницький.

За його словами, ідея виникала уже давніше у нього та в.о директора Львівського палацу мистецтв Юрія Гнатковського, останній, до речі, і знайшов благодійників, які допомогли матеріально втілити проект в життя.

"Відкриття парку історичних пам’яток має велике туристичне значення для нашого регіону, оскільки всю величну красу нашої історії можна буде не лише побачити а й доторкнутися до неї. В Європі такі парки історичних мініатюр дуже популярні, вони привертають увагу туристів та сприяють залученню коштів від владних структур та спонсорів для реставрації історичних об’єктів" - зазначив Юрій Гнатковський.

Майже всі запропоновані укріплення, що дійшли до нашого часу, були розбудовані у XIV-XVII ст. на місці фортифікацій княжої доби, або містять рештки давніх княжих укріплень.

Як зазначив реконструктор старовини Ігор Качор, усі фортифікаційні об’єкти відтворено у масштабі 1:50 і зроблено із бетону.

Власне, при співпраці з Європейською партією України у парку фортифікаційних споруд у мініатюрі має з’явитися понад двадцять експонатів замків, фортифікаційних споруд, церков та палаців України. Для відтворення плануються найбільш відомі з історичного та мілітарного погляду укріплення, розміщені на теренах давнього королівства Русі (пізніших Руського, Волинського, Подільського воєводств Речі Посполитої). Частині з них на сьогодні завдячують своєю популярністю туристичні маршрути, інша частина - відома за історичними подіями, з життя відомих постатей, але є важкодоступною через відсутність відповідної інфраструктури.

www.zaxid.net/newsua/2010/10/8/132904/

A sky of one Lviv afternoon from Andriy Zwirko on Vimeo.

"Одна из самых главных задач в судебном процессе с органами власти это не только выиграть дело, но и заполучить доступ к документам. В суде по иску "ДК" к МВД по поводу незаконности пунктов Инструкции ГАИ №111 мы взяли копии возражений Департамента и Министерства."

"Вверху страницы документа указано следующее: "Текст возражения является собственностью МВД и не предназначений для распространения через средства массовой информации. Какое либо его распространение или цитирование без письменного согласия уполномоченного представителя МВД будет преследоваться по закону".

Таким образом государственный орган власти, который живет за деньги народа Украины, решил, что его возражение является частной собственностью! "

"И не дай Боже вам где то опубликовать то, что шлет министерство на ваши обращения - затаскают по судам!

Данная выходка МВД станет предметом отдельного расследования "Дорожного контроля". Похоже в МВД уже совсем потеряли чувство реальности..."

Возражения ДГАИ и МВД на иск Дорожного контроля по Инструкции №111 (Документы)

Олег Рибчинський. Подвір'я Львівських кам'яниць
Сторінка 2						Сторінка 3

Сторінка 4							Сторінка 5

Сторінка 6					Сторінка 7

http://www.lvivrem.org.ua/22/portaly_all.htm

Джерело: http://www.karpaty.lviv.ua,
журнал "Будуємо Інакше", №2, 2005

Архип Данилюк

ФЛОРІАН ЗАПЛЕТАЛ

Питання охорони і збереження архітектурно-побутової спадщини набувають сьогодні великої популярності. Важливо зібрати всі відомості про існуючі і вже знищені пам'ятки. Це потрібно, щоб при можливості окремі з них відтворити в майбутньому.

На Закарпатті було чимало цінних пам'яток архітектури: храмів, дзвіниць і звичайних хат, яких вже сьогодні немає. Налічувалось 132 дерев'яні церкви і близько 100 дзвіниць, із яких у 20-ті роки XX ст. 122 було зафіксовано фотографічно. На жаль, як свідчить сучасний закарпатський дослідник церковної архітектури М. Сирохман, залишилось лише 79 храмів та 56 дзвіниць.

с. Трочани. Церква св. Луки (1739 р.з.). Фото 1923 р.		с. Плав`я. Церква св. Миколая. Фото 1921 р.		с. Шелестово. Церква архангела Михаїла (1777 р. з.). Фото 1921 р.

^* Статья опубликована: Памятники культуры. Новые открытия. Ежегодник 1982. — Л., Наука 1984. — Стр. 212–214.
© Издательство «Наука», 1984

В. С. Вуйцик

Новый памятник древнерусской белокаменной резьбы

Илл. с. 213.
Рельеф из Успенской церкви в Крылосе. XII в.

        
 c. 212 ¦ В конце 1974 г. работники Львовской специальной научно-реставрационной производственной мастерской реставрировали Успенскую церковь в селе Крылос Ивано-Франковской области — памятник архитектуры XVI в. Здесь их ожидала необыкновенная находка. Под толстым слоем штукатурки в северо-восточном углу бабинца на высоте 125 см от пола был обнаружен прекрасный белокаменный рельеф. Размер его 33×61 см, выполнен из мелкозернистого известняка. На рельефе изображен летящий вправо двуногий крылатый дракон. Голова на тонкой шее опущена вниз. Подвернутый хвост выполнен в объемно-пространственной форме. Из пасти чудовища вырываются языки пламени, напоминающие стилизованную ветку растения. На языке дракона, которым он касается нижнего края рельефа, сохранились следы краски довольно интенсивного кирпичного цвета, нанесенной на известковый набел, которым покрыт весь рельеф. Дракон обрамлен с трех сторон высоким, не одинаковой ширины бортом, образующим глубокий ковчег. Ширина левого борта 7 см, верхнего — 4 см, нижнего — 5 см, глубина ковчега — 6 см. Правый край обломан. Сохранность памятника, за исключением отбитых ног дракона, удовлетворительна.

     Уже при беглом осмотре рельефа в нем угадывается произведение романского искусства. Это подтверждают зооморфный мотив, стиль, материал и техника исполнения.

Pages created by Seleonov (Вікіпедія):

1. Роман_Афтанази
2. Мечислав_Орлович
3. Женецький_водоспад
4. Дідушицькі
5. Державний_природознавчий_музей
6. Флоріан_Заплетал
7. Бальтазар_Гакет
8. Вуйцик_Володимир_Степанович
9. Українські_монастирі
10. Енциклопедія_Львова
11. Україна_на_стародавніх_картах._Кінець_XV—перша_половина_XVII_ст.
12. Сорок_чотири_дерев'яні_храми_Львівщини
13. Воєводин
14. П'ятдесят_п'ять_дерев'яних_храмів_Закарпаття
15. Українські_дерев'яні_храми
16. Середньовічні_замки_Європи
17. Укрзахідпроектреставрація
18. Бухтівецький_водоспад
19. Дерев’яні_церкви_України
20. Старовинні_маєтки_України
21. Укріплені_міста,_замки,_оборонні_двори_та_інкастельовані_сакральні_споруди_Львівщини_ХІІІ_—_ХVIII_ст.
22. Новомалинський_замок
23. Жванецький_замок
24. Замки_Закарпаття
25. Квасівський_замок
26. Шипот
27. Кам'янецький_водоспад
28. Манявський_водоспад
29. Україна._Фортеці,_замки,_палаци...
30. Замки_на_гербах_України
31. Палац_князів_Санґушків_в_Ізяславі
32. Хустський_замок
33. Корепанов_Валерій_Євгенійович
34. Наукова_думка
35. Добромильський_замок
36. Гологірський_замок
37. Вулиця_Снопківська_(Львів)
38. Замковий_туризм_в_Україні
39. Рутинський_Михайло_Йосипович
40. Мацюк_Орест_Ярославович
41. Замки_і_фортеці_Західної_України_(книга)
42. Поморянський_замок
43. Львівський_центр_Інституту_космічних_досліджень_НАН_України_та_НКА_України

+

Gallery

Я думаю, что прав и один, и другой (почти (с) Форрест Гамп). А мы сейчас наблюдаем достижение критической массы онлайновой информации, которая уже просто не может потребляться. Вначале – гиками, такими людьми, как я и многие мои читатели, которые проводят в онлайне большую часть своего рабочего дня. Со временем этот вирус информационной переполненности доберется и до обычных людей.

Если попытаться проанализировать свои виртуальные перемещения и тексты, на которые тратим время (я попыталась это сделать), то большинство из них – это информационный мусор или повторы того, что уже написано другими. Я как-то провела эксперимент: на чтение Twitter за сутки потратила аж… 10 минут. Со всеми переходами по ссылкам. Ценность такой информации можно подсчитать, но мне лень. Очевидно, что она слишком низкая. Еще одно такое убивание времени, от которого можно отказаться – это блоги, я уже давно их не читаю. А умные люди говорят, что и не стоит – в 99% случаев американские блогеры ссылаются на истории, впервые появившиеся в обычных СМИ (уверена, что российские или украинские от американцев не отличаются). Если хорошо подумать, то можно очень сильно сократить свои онлайновые перемещения и потребление информации. Например, перестать переходить по ссылкам, как советует Леха Андреев.

Я думаю, что концепт, описанный в статье на «Вебпланете» станет парадигмой веба будущего. Мы начнем думать не о том, как быстрее читать, то есть читать за единицу времени еще больше источников, а о том, как читать мало источников, но нужных. Может для этого придумают некий агрегатор на основе семантических связей, который позволит тратить минимум времени на получение информационной картины дня.

Вскоре все больше людей задумается не о том, как больше времени проводить в онлайне и эффективнее, а о том, как быть в онлайне как можно меньше времени. Или – как потреблять меньше, но лучше. Мы наелись информации. Ее слишком много, настолько много, что наш мозг уже не может ее переваривать. Как говорил когда-то мой ex-шеф Витя Захарченко, наступает информационный гастрит. Вылечить его можно, только ограничив рацион.

источник

Работа над выставкой составила два года. Некоторые места переснимались несколько раз.

Места изменились и где-то снято не под тем углом, как может быть рисовал сам Н.Орда., потому как существовали некоторые помехи, деревья, дома и т.д. Вся работа была выполнена 15-тью фотоаппаратами. 80% всех снимков выставки были сняты на плёнку!
Меня очень сильно поразил объем выполенной работы Н.Ордой.
Выставка была представлена на протяжении двух с половиной лет по Гродненской области в разных районных городах. Работа над выставкой продолжается.

Представляю вашему вниманию первых 16 мест: Бресткая, Витебская, Гродненская, Минская области.


Первый снимок это афиша, с которой была представлена выставка в Старом замке г.Гродно.

НЕЗАКОННУ ЗАБУДОВУ РОЗПОЧАТО В ЗАПОВІДНИКУ «ТУСТАНЬ»

Ось так виглядала ця галявина, на якій під час фестивалю розміщувались торгівці до копання котловану під готель прямо перед скельним комплексом і в межах забороненої для ведення будівництва зоні.

а станом на вчорашній день вже маємо таку картину (і роботи почались з понеділка і йдуть швидкими темпами)...

Місцевий бізнесмен розпочав спорудження готельно-ресторанного комплексу під пам’яткою археології національного значення, грубо порушуючи законодавство України. Користаючись привабливістю Тустані, пожинаючи успіхи щорічного Фестивалю української середньовічної культури «ТуСтань!» та активної діяльності Державного історико-культурного заповідника «Тустань», Михайло Щур може завдати непоправної шкоди заповіднику і фестивалю.

В даний момент тривають інтенсивні земляні та будівельні роботи з залученням важкої техніки на приватній земельній ділянці у с.Урич Підгородецької сільської ради Сколівського р-ну Львівської обл. Ця ділянка входить до території комплексної охоронної зони пам’ятки археології «Городище літописного міста Тустань», що затверджено наказом Міністерства культури і туризму України. У її межах заборонені будівельні та земляні роботи, не пов’язані з дослідженням та експлуатацією пам’ятки.

Місцеві органи влади (Підгорецька сільська рада, Сколівська районна рада та РДА) знали про заборону будівельних та земляних робіт, не пов’язаних з дослідженням та експлуатацією пам’ятки, а також про те, що такі землевідводи і проекти забудови необхідно погоджувати із Заповідником. Незважаючи на це, з метою будівництва готельно-ресторанного комплексу в останні дні грудня 2009 року ними було незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповіді на депутатські зверення підтвердили, що не існує необхідних висновків щодо погодження містобудівного обгрунтування та проведення його експертиз, а ті документи, що надані, мають ряд порушень. Також сільською радою свідомо приховано близькість пам’ятки археології національного значення та Заповідника. Отож, зміна цільового призначення земельної ділянки є незаконною, а земляні та будівельні роботи проводяться всупереч чинному законодавству.

Що зроблено на даний момент:

·  Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації зобов’язало гр. Щура М., який проводив земляні роботи, припинити їх, а також подати проектну документацію в управління на розгляд та погодження. Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язкові до виконання. Незважаючи на це, гр. Щур  М.П. у грубій формі відмовився ознайомитися з розпорядженням, після чого воно було надіслане порушникові поштою.

·  Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації склало протокол про адміністративне порушення гр. Щура М.П. та надіслало його листом голові Сколівської райдержадміністрації.

·  Надіслано депутатське звернення прокурорам Львівської області та Сколівського району з проханням здійснити перевірку законності зміни цільового призначення ділянки, а також скасувати незаконні рішення Підгородецької сільської ради про затвердження містобудівного обгрунтування та проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки.

·  Подано депутатські запити народних депутатів Кармазіна і В"язівського до прокуратури з вимогою зупинити незаконне будівництво.

Незважаючи на вищезгадане, гр. Щур М.П. інтенсивно продовжує здійснювати на ділянці будівельно-земляні роботи. На сьогоднішній день існує ризик, що поки роботи будуть призупинені для з’ясування законності, незаконна будівля буде зведена в охоронній зоні пам’ятки археології національного значення, що претендує на включення до переліку пам’яток ЮНЕСКО, і нас знову поставлять перед фактом.

Для довідок: 067-731 68 21, kryvdyk2000@yahoo.com , Остап Кривдик, прес-секретар

Сайт заповідника: www.tustan.com.ua

http://community.livejournal.com/misto_lviv/1091448.html

p.s.

Ту Стань ! from ОУМ "Спадщина" on Vimeo.

В.В.Вечерський,
кандидат архітектури

Ми, українці, на початку ХХІ століття живемо в добу великої інвентаризації: маємо переглянути свою політичну, історичну, культурну спадщину й чітко визначитися з тим, що ми набули, а що втратили, і яке значення все це має для нашого подальшого розвитку.

У царині архітектурознавства ця інвентаризація позначена підготовкою Історії української архітектури, яка має бути видана найближчим часом, формуванням і публікацією реєстрів та різноманітних довідників архітектурних пам'яток, списків історичних міст тощо.

У цьому контексті облік втраченої архітектурної спадщини є завданням, яке вже багато десятиліть стоїть на порядку денному. Ще у 1920-х роках Г.Лукомський писав про варварські обстріли більшовиками київських пам'яток під час так званої громадянської війни. Проте тоді ні йому, ні його колегам і в сташному сні не могло би привидітися те, що більшовицька влада зробить з найвизначнішими пам'ятками Києва протягом 1930-х років.

Першим про руїнницьку вакханалію на весь голос сказав Петро Савицький у 1937 (!) році. Фрагменти з його праці свого часу опублікував журнал ''Пам'ятки України: історія та культура''. На підставі архівних матеріалів, вивезених з Києва на Захід під час другої світової війни архітектором О.Повстенком, американський архітектурознавець українського походження Тит Геврик 1982 року організував в Українському музеї в Нью-Йорку виставку ''Втрачені архітектурні пам`ятки Києва'' і видав однойменний ілюстрований каталог. Згодом цей каталог в Україні перевидав у скороченому варіанті журнал ''Пам'ятки України''. На початку 1990-х років Т.Геврик кілька разів приїздив в Україну, подовгу працював у різних архівах, у Довідково-інформаційному фонді НДІТІАМ. Він мав на меті розширити свою попередню працю і підготувати книгу ''Втрачені архітектурні пам'ятки України''. Наприкінці своїх вишукувань, перед від'їздом до Америки, він в особистій розмові зізнався автору цієї розвідки, що досі не уявляв собі повною мірою величезних масштабів втрат архітектурної спадщини України протягом ХХ століття, а тому відчуває, що не зможе осягнути цю тему.

Для завсегдатаев фотосайтов - простые тексты об очевидном, короткие, как мысли у Буратино.

© А.Вершовский
 

Козлов В.Л.

Малоизвестные документы из жизни Наполеона Орды

Наполеон Орда (11.02.1807—26.04.1883) занимает особое место среди выдающихся деятелей культуры Беларуси. Н. Орда является неординарной личностью, его деятельность многогранна. В этом человеке сочеталось несколько талантов: художник, музыкант, пианист, композитор, писатель, педагог, архитектор, публицист, ученый.

Как художник наиболее известен своими зарисовками архитектурных памятников и местностей, связанных с жизнью и деятельностью знаменитых людей на территории Беларуси, Украины, Литвы и Польши , на которых изображены не только усадьбы знакомых нам белорусских мест, но и архитектурные памятники других стран: дворцы и замки Украины, Литвы, Польши, Франции и др. Благодаря наследию Наполеона Орды мы можем увидеть и оценить запечатленные им шедевры зодчества, которых на земле уже давно нет.

Жизнь и творчество Наполеона Орды – одна из страниц истории национальной культуры Беларуси.

Наполеон Орда родился в родовом поместье Вороцевичи (в настоящее время село Вороцевичи в Снитовском сельском совете Ивановского района Брестской области) в семье кобринского маршалка, инженера-фортификатора, предводителя дворянства Кобринского уезда Михаила Орды и Юзефы Бутримович, дочери пинского старосты Матея Бутримовича.

Отца не стало, когда Наполеону исполнилось два года, и мать воспитывала его одна. Начальное образование получил в родительском доме, дальнейшую учебу в 1819 г. в возрасте 12 лет продолжил в Свислочской гимназии, с 1823 г. учился в Виленском университете на физико-математическом факультете. Входил в состав тайного студенческого общества «Зоряне», за что был в 1826 году исключен из университета. Вместе с Адамом Мицкевичем, Игнатием Домейко, Яном Чечотом Наполеон Орда был арестован и больше года провел в Виленской тюрьме. В 1830 г. в возрасте 23 лет служил в гвардейском конном полку Литовского корпуса русской армии. Принимал участие в восстании 1830—1831 гг., за что был награжден — золотым крестом Польши « Virtuti Militari ». За участие в восстании был причислен к «мятежникам второго разряда »1, и должен был быть сослан в Сибирь, а родовое имение Вороцевичи конфисковано. Однако, чтобы избежать этого, Орда покинул страну, жил в Австрии, Швейцарии, Италии, Франции. С 1833 г. проживал в Париже. Обучался игре на фортепиано у Ф. Шопена, дружил с А. Мицкевичем. В середине 1840-х годов был директором Итальянской оперы в Париже. В 1843 г. женился на француженке Ирене Багле.

В 1856 г. после объявления амнистии политическим эмигрантам Наполеон, которому уже было 50 лет, оставил семью в Париже и вернулся на родину в Вороцевичи. Проживал у своей сестры помещицы Гортензии Скирмунт в имении Молодово Кобринского уезда Гродненской губернии, потом перебрался на Волынь, где был домашним учителем. Его сын Витольд в 1870 г. вернулся на родину и женился на польке. Умер Н. Орда в 76-летнем возрасте в Варшаве. Согласно завещания он был похоронен в родовой усыпальнице в Янове — ныне город Иваново Брестской области2 .

В архиве обнаружены документы, освещающие жизнь Н. Орды в 1880 г. В фонде «Канцелярия Минского гражданского губернатора» хранится: «Дело по донесению начальника Минского губернского жандармского управления минскому губернатору о необходимости проведения обыска в квартире Наполеона Орды, занимающегося3 черчением планов городов и крепостей и отправлением рисунков за границу» за 28 марта – 10 апреля 1880 г.,4 в котором три документа на пяти листах.

№ 21 (801) 5 — 11 июня 2010

У нас нет секретов, которые нельзя было бы узнать, и чем удобнее становятся наши каналы связи, тем шире возможности контроля, нашей деятельности. XXI век стал веком информации, а ее добыча структурирование и защита являются основой управления на всех уровнях — от государства до простого гражданина. «ЗН» неоднократно писало о проблеме «прослушки» и снятия персональных данных в Украине. Хотя информационная сфера — ключевой элемент функционирования общества, в Украине на государственном уровне по-прежнему отсутствует единая система управления этим ключом. Ситуацию еще раз высветило расследование нашей газеты.

СБУ уполномочена заявить…

In 1798 Alois Senefelder of Munich discovered a process of printing images which he called lithography (he used a porous Bavarian limestone for his plate; hence lithography from Greek lithos, “stone”). Thanks to lithography, we can have an idea what things, long gone, looked like, and sigh in regret that so much beauty has been lost.