Коли збираємося у подорож, нам все частіше хочеться відшукати незвідані місця, яких не торкнулася цивілізація. Хоча, під час планування відпочинку, перше, що спадає на думку, – це найбільш популярні курорти. Там завжди багатолюдно і часто не проштовхнутися. Приємно, що Україна все ще може похвалитися віддаленими куточками, надійно захованими від чужих очей, тому давайте помандруємо.

«Кам’яні могили» – один із найзагадковіших туристичних об’єктів на території нашої країни. Великі скелі дивовижних форм досі приховують багато таємниць давніх історичних епох. Хтось шукає тут золото перших скіфських царів, хтось вірить у чудодійну силу каменів, а хтось бачить містику у виникненні цих гранітних плит, що ніби виринули з-під землі посеред рівнинного плато.

Країна каменю

«Кам`яні могили» можна порівняти із невеличкою країною, де є своя архітектура і свої визначні місця, місцеві жителі і свої закони. Сотні кам’яних скульптур утворюють мальовничі краєвиди із ярів, ущелин, гротів і долин.

Одне з найбільш «атмосферних міст» в Україні. Сповнене незабутнього колориту, що зберігся, напевно, лише у спогадах рідкісних довгожителів і в серіалі «Ліквідація». Місто, що зберегло до наших днів одну з найпотужніших фортець свого часу. Місто, знакове для Бальзака, Шопена і, нарівні з Уманню, для хасидів з усього світу. Місто-монастир. Місто-фортеця.

Історія Бердичева

Перші люди оселилися у цих краях ще у далекому 2 тисячолітті до н.е. А перша згадка про Бердичів, як про місто, зустрічається у 1320 році, коли Великий князь Гедимін дарує навколишні землі родині Тишкевичів. Однак інші вчені стверджують, що ця дата взята зі стелі і наполягають, що першим підтвердженим – згадкою про Малий Єрусалим, слід вважати 1545 рік.

Версій походження назви міста існує чимало, ось дві основні:

Перші люди оселилися у цих краях ще у далекому 2 тисячолітті до н.е. А перша згадка про Бердичів, як про місто, зустрічається у 1320 році, коли Великий князь Гедимін дарує навколишні землі родині Тишкевичів. Однак інші вчені стверджують, що ця дата взята зі стелі і наполягають, що першим підтвердженим – згадкою про Малий Єрусалим, слід вважати 1545 рік.

Забуті боги… Кам’яні ідоли, велетенські жертовники, дерев’яні статуї і химерні споруди. Колись люди вірили їм, жили ними. А потім забули, покинули. Піски часу засипали істини, релігії, і самих людей… Лише їхні сліди, залишені навічно на кам’яних тілах землі повертаються до нас, то тут, то там визираючи із недр древньої історії.

На українських землях продовжують знаходити сліди таємничих споруд, капищ і поселень. Що відбувалося на їхніх територіях, які обряди здійснювались та для чого служили ці дивні, невідомі нам предмети?

Древні святилища – особливо цікава тема, що може повідати нам вражаючі, а подеколи й просто неймовірні речі про нашу історію. Найбільше таємниць знає каміння, яке зберігає інформацію найдовше. Багато культових комплексів будувались саме у горах. Бо гори завжди вважались нашими предками святими місцями, де живуть боги.

За слідами святилищ вчені помалу відтворюють картини давніх українських цивілізацій, культур і культів. Та багато місць на цих картинах так і залишається навічно покритими таїною древності. Ніколи нами не розгаданою.

1. Єні-Сала ІІ

Приблизний час існування IX – III ст. до н. е.
Знайдене неподалік селища Перевальне у Криму.

Небольшая ночная прогулка по Львову.

Центральная площадь во Львове – площадь Рынок.

01.

Аюттхая является одним из исторических моментов Таиланда. Этот город находится в ста километрах от Бангкока, был основан в 1350 Утхонгом, к 1700 г. в городе жило более 1,000,000 человек. До того, как бирманская армия его разрушила в 1767 этот город был крупнейшим на Земле. Такой момент нельзя было пропустить и решено было преодолеть 100 км на бангкокском розовом такси.

У кожного, хто хоча б одного разу надовго чи на кілька днів опинився у Токіо, залишаються власні спогади. І в мене є «моє» Токіо — місто, в якому ми прожили десять років.

Наш приліт до Токіо напередодні 95 року швидше нагадував висадку на невідому планету. На підльоті до аеропорту Наріта через ілюмінатор відкривається фантастична картина.

Над білосніжними хмарами височіє сліпуче іскриста снігова вершина японського божества — Фудзі сан.

Кажуть, що її не можна побачити, коли заманеться. Це Фудзі постає перед вами винятково за власним бажанням...

Тож наше відкриття Японії починалося з її благословення.

Не скажу, що освоїтися в незнайомій обстановці, без звичного антуражу новорічних свят, було легко, але полюбити Токіо назавжди виявилося просто.

Люблю зиму.

А в этом году впервые хотела, чтоб она скорее закончилась. И это только подчеркивает неестественность и абсурдность ситуации. Не люблю штампы, но мир таки перевернулся.

В качестве прощания с самой оптимистичной и сказочной порой года - зимняя фотопрогулка по Донецку.

Небольшой город Люцерн в Швейцарии мало чем отличается от своих собратьев – небольших старых городов Европы. Но есть в нем один памятник, благодаря которому город прославился на весь мир. «Умирающий лев» – памятник погибшим швейцарским гвардейцам, лишенный ненужной патетики и политизированности, таких свойственных черт для памятников подобной тематики.

«Самое грустное и самое трогательное каменное изваяние в мире», как назвал его Марк Твен

Недавно здесь был пост о том, что произошло на Киевском проспекте неделю назад. Это были фотографии, иллюстрирующие российскую заботу о чужом городе.

А сейчас я хочу выложить несколько фоток того же Киевского проспекта 2013 года - спокойного украинского Донецка, когда никто из жителей даже не предполагал, что эта "российская забота" возможна.

Останнім часом європейська традиція прикрашати різдвяні ялинки з електричними гірляндами і влаштовувати ілюмінації поширилася по всій Азії. Щовечора з 20 листопада по 2 січня на Orchard Road і Marina Bay у Сінгапурі загоряється грандіозна ілюмінація. Як же чудово виглядає Різдво в тропіках! Найвідоміший торговий район Сінгапуру просто сяє блискучими ліхтарями, прикрашеними вітринами, різдвяними виставками та мюзиклами.

Торонто, Канада

Бодрящая нежная прохлада, прозрачный воздух и многоцветье - такова осень в Японии.

Любование осенними пейзажами (и даже отдельными листьями на ладони) в течение нескольких веков было красивой аристократической традицией и поводом для сезонных событий, таких как песенные турниры и посещение мест с живописными пейзажами. Особенно ценились берега рек и прудов, где осенняя прохлада ощущается наиболее остро.

Северное сияние — свечение верхних слоёв атмосфер планет. Фотограф Yannis Behrakis отправился в Норвегию, чтобы запечатлеть это красивое явление природы.

1. Дорога на острове Сенья в Норвегии, 29 сентября 2014.

 
2. Северное сияние в Норвегии, 2 октября 2014.

Изумительно красивые Голубые озера расположены в 5-ти км. от п. Щурово, (Краснолиманский р-н, Донецкой области).

Ясная голубизна воды, аромат сосновых лесов, чистые зоны для отдыха и принятия солнечных ванн... Изначально на месте Голубых озер были карьеры для добычи песка, затем озера заполнились родниковой водой. Сейчас добыча песка ведется на одном из озер, на котором, как и на остальных озерах, ежегодно отдыхают туристы.

Название Голубые озера говорит само за себя, цвет воды во всех озерах голубой и иногда с зеленоватым отливом.

Уникальность их и в том, что вода здесь никогда не застаивается, хотя она и не проточная. Дело в том, что размытые в свое время земснарядами подземные источники постоянно поддерживают одинаковый уровень воды.