"Ти коли-небудь бачив собачі сльози? Облиш ту обмежену зоологію, те все неправда. Вони вміють плакати, як ніхто тужливо... Вона плакала, коли її віддавали, я знаю... гірко плакала, проте ніхто не звертав уваги. Вона їм заважала... як потім стала заважати і я...
Я видзвонювала довго по всіх тих ймовірних і неймовірних телефонних номерах, проте так нічого й не дізналась. Думала, ніколи їм того не пробачу, а потім зрозуміла, що так мусило статись. Що я зарання знала, що так буде, знала...
Тепер її сльози стали моїми... Щоночі, годинами безсоння вдивляючись в зрадливе місячне сяйво, я вірю, що вона таки жива. Щоночі ми годинами безсоння вдивляємось з нею разом в зрадливе місячне сяйво, жива вона чи ні."