В колонках играет - Океан Ельзи
Настроение сейчас - хороший

Мій чоловік часо жартома говорить, що я його не люблю, а якщо й люблю, то надзвичайно рідко про це говорю. Тому я й вирішила зроьити йому такий подарунок - написати, за що я його люблю. Ідею я вичитали одеському форумі "Поиски себя", ну а причини писала переважно сама.

Правда процес вирізання сердечок та писання на кожному "Я тебе люблю..." видався справою досить затяжною, але так навіть більше входиш в образ люблячої дружини :)

І ось що в мене вийшло

В колонках играет - гарна мелодія
Настроение сейчас - понеділкове

Ось і пройшли вихідні, а з ними і день закоханих. Якось так воно вийшло - мала стільки планів, а все обернулося зовсім по іншому... Зробила чоловікові подарунок, півночі сиділа, прислуховуючись, чи мене хтось не "засіче", але моя нелюбов до підрахунку змусила все розпустити... А дещо я просто не встигла зробити, бо очі відмовлялися бачити...Замість романтичної прогулянки вийшла не дуже романтична пробіжка по ринку. Хоча, вечором, звичайно ми посвяткували за чашечкою запашного чаю та смачним солодким до кольору-до вибору. А може так і треба? Посто дарувати подарунки, коли цього хочеться? І створювати домашній затишок щовечора? І кожен день наповнювати любов"ю та турботою?

Адже ж любов живе не тільки у день закоханих. А якщо й так, то це вже не любов, а гра...

От дійсно, що ніколи не знаєш, коли натрапиш на щось пусте, а коли - на щось вартісне.
Вчора ми додивлялися фільм "Двохсотлітня людина" ("Bicentennial Man"), який чомусь неправильно переклали "Двухсотлетний робот".
Спершу мені здавалося, що це один з тих звичних фільмів про майбутнє, в якому чільне місце займатимуть роботи. Так то воно так, але це фільм про унікального робота, який "відчував" світ значно тонше, ніж це могла би робити побутова техніка. Завдяки розумінню своїх господарів він багато дізнався про світ людей, вивчив його історію і запраг свободи: не для того, що би піти з сім'ї та не виконувати щоденну хатню роботу, а заради самої свободи. Пошуки собі подібних не увінчалися успіхом. Зате він досконало вивчив медицину та розробив унікальні органи-протези, які найперше імплантував собі. Набуваючи людського вигляду, він набув і людських відчуттів. І закохався.
Як би там не було, а це фільм про велику любов. Таку любов, заради якої відмовляються від безсмертя...
Мене фільм дуже вразив. Просто надзвичайно...

В колонках играет - "The obsessive devotion" Epica
Настроение сейчас - прибите

Я віддала свою душу. Всю. До останньої крапельки. До останнього подиху.
З великої любові.
Любов моя живе в мені. Вона закриває ту пустку, що її колись посідала душа.
Все б добре, та з часом я оцінила смак свободи. І власного простору.
І як же мені тепер вернути себе?..

Воювати? Змагатись? Щось доводити?
Але я не воїн. Моя сила не для активних дій.
Ховатися? Хитрувати? І це не вийде. Моє обличчя все скаже за мене. Проста душа.

Мовчати і страждати? Просто мріяти? До чогось прагнути, але знати, що ніколи не досягнеш мети? Як романтики...
Оце по мені.
Але ж так хочеться свободи!

І чому мені завжди хочеться писати під Within Temptation?
Здається, що під їх мзику у мені просинається якась інша, глибинна „Я”.
Я знову і знову до них повертаюсь. Знову і знову. Знову і знову...
Ходжу по колу. Ніяк не можу зрозуміти, хто ж я є наспавді.