ХЕРСОН: Київ, шо робиш?
КИЇВ: Плачу.
ХЕРСОН: Тю. Чого?
КИЇВ: Через тебе плачу. Дивлюсь, як ти повернувся, як наші до тебе зайшли – і плачу.
ХЕРСОН: Дивно.. Тернопіль!
ТЕРНОПІЛЬ: (скрізь сльози) Шо?
ХЕРСОН: І ти… Полтава! Дніпро!
(чути судомне схлипування та сморкання в носовички)
ХЕРСОН: Зрозуміло.. Хмельницький!
(у відповідь лунає гучне ридання)
ХЕРСОН: Да шо с вами?
ВІННИЦЯ; (крізь сльози) Ми всі через тебе плачемо! Від радощів!
ХЕРСОН: Дивно! Я сміюся, стрибаю догори, танцюю, а вони ридають..Хоча, (зізнається) якщо чесно, я теж спочатку плакав…
БЕРДЯНСК: (тихо) Ми теж за тебе радіємо. Мелітополь, Маріуполь, я… Але нам трохи завидно. Ми теж хочемо додому.
ХЕРСОН: Будете! Скоро будете! Бачили ви б тих хлопців, що мене визволили! Це ж не люди! Це реально богі! (теж заходиться сльозами)
КРЫМ: Всем привет! А чего это вы ревете?
ЧЕРНИГІВ: Йди звідси, зрадник, не заважай!

КРЫМ: (обиженно) А чо сразу зрадник? Я, между прочим, под оккупацией дольше всех нахожусь!
ДОНЕЦК И ЛУГАНСК: Та ти шо!
КРЫМ: А шо, не? Я, может, за эти девять лет больше всех настрадался! Чего вы меня не жалеете?
ЗАПОРІЖЖЯ: Тому що Херсон опирався зі всіх сил. З першого дня! А ти?
КРЫМ: Что я? Я боялся, за своих людей боялся! Знаете как страшно было?
ДНЕПР: Ти за ковбасою побіг! За два двадцать. Но шо, поїв ковбаски?
КРЫМ: Та не, у них колбаса дерьмо. Из чего это они ее делают?
СУМИ: Все по радянському рецепту – з туалетного папіру та кісток!
ОДЕССА: Кстати, Херсон, говорят, что у тебя кости сперли? Ну те, что Потемкину принадлежали.
ХЕРСОН: Та хєр з ціми кістками, нехай забирають, некроманти хєрови. От єнота забрали – це було неприємно! Крим!
КРЫМ:А че сразу я?
ХЕРСОН: Мій єнот у тебе. Поверни!
КРЫМ: Можно подумать, только у тебя сперли! У меня знаешь сколько всего забрали? Одно скифское золото чего стоит!
МИКОЛАЇВ: Не переживай, Херсон! Наш єнот їм устроит. Он им покажет, где їхня кузькіна мать зарита.
КРИМ: (тихо) Херсон, слышишь? А освобождаться страшно?
ХЕРСОН? Дурак ти, Крим!. Свобода – це завжди чудово! За неї нічого не страшно віддати. Це сама дорога річ у світі! А ти продав її за ковбасу срану! Ну нічого. от повернемо тебе –  будемо виховувати! Можливо щось з тебе й получиться. А єнота всеж поверни! Кожна істота – і людина, і тварина, і місто – повинні жити у власному домі!

Автор: Ірина Подгурська