"Балада про пам'ять"

Изменять своим принципам я не привык,
К осознанию Родины шёл не спеша,
И хоть русским пока остается язык,
Але вже українською стала душа!

Ми завзято, всі разом, бороним свій край.
Окупантська зараза, навік пам’ятай,
Що козацькая вдача – це не просто слова!
Хоч побита, хоч плаче, Вкраїна жива!

Об ужасной войне помнит каждый из нас,
Будет в сердце всегда славный подвиг дедов.
Только мы на костях не пускаемся в пляс:
Это повод для скорби, а не для понтов.

По коліна в багнюці на варті стою,
Окупантській падлюці від серця всмалю
За зруйновані долі, за вкрадений Крим,
За полеглих героїв, за Батьківський Дім.

Обескровили душу и тело Страны,
Сколько наших ребят не вернулось домой,
Ох, хлебнули ж мы горя от «руsskой весны».
Слава павшим героям и вечный покой.

Ми й онукам накажем про це не забуть,
Якщо самі поляжем, наступні прийдуть,
Станем сміло до бою за землю свою!
Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю!

Лицемеры поют о широкой душе,
Подлецы с палачами проводят парад,
Украинцы Рossию узнали уже:
Здесь воронки от градов, как раны, кровят.

Зарікаюсь назавжди, навіки віків,
Не прощати неправди, хай лютих вовків
Забирає нечиста, хай в пеклі горять
Кизяки-терористи і вся ваша рать!

Украина, родная моя сторона,
В оккупации этой есть и наши следы:
Люди все еще прутся от попсо-говна.
А где руsskие песни – там ждите беды.

В нас ще й досі в фаворі російські зірки.
Ми на мінному полі, агов, козаки,
Всю рашистську мразоту женіть в три чорти!
Тільки повним бойкотом країну спасти.

А когда наступает похмелия час,
Поднимаются к небу невинно глаза.
«Мы не знали!» «Нам врали!» «Нам стыдно за нас!»
«Забирайте!» «Простите!» Скупая слеза…

Тільки нам на цей скрегіт буде щиро плювать
Заберем, що належить – й не прощать! Не прощать!
Закарбуєм назавжди святий цей завіт
З нами світло і правда – з вами кривда і гніт!

Всипали фашистам — всмалим і рашистам!

Музика: В.С.Висоцький
Слова: Мірко Сабліч