ЗАРВАНИЦЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ЛУРД (ЛЮРД) 

Марійський (тобто присвячений Пресвятій Богородиці) духовний центр у Зарваниці є однією з найвизначніших католицьких святинь світу і найбільшою святинею Української Греко-Католицької Церкви.

Із усіх святих куточків України Зарваниця збирає щороку найбільше прочан, кількість яких іноді сягала й 2-х мільйонів паломників! 

Проща до Зарваниці – це не лише покаянна дорога для кожного окремого християнина.

Вона об’єднує людей в єдину молитовну спільноту, дарує відчуття підтримки, дає нагоду і самому безкорисливо послужити ближньому, тут сповнюється Христовий заповіт: «Щоб усі були одно».

***

За давнім переданням, Зарваницька святиня бере свій початок із чуда явлення Пресвятої Богородиці та її ікони монаху Києво-Печерської Лаври.

Сталося це в 1240 році, коли, рятуючись від навали орди хана Батия, який спопелив Київ, інок-християнин втік на галицько-подільські землі, звідки був родом. Знесилений багатомісячними скитаннями, вкритий кривавими ранами, ледве живий, чернець заснув, зморений сном, у якому раптом йому з’явилася Пресвята Діва Марія, яка простягала нещасному свій рятівний омофор.

Прокинувшись, чернець  побачив перед собою чудотворний образ Божої Матері з Дитятком Ісусом на руках, що височів над джерелом. Обмивши рани водою з джерела, він із подивом зауважив, що вони загоїлись.

Вдячно поклонившись Богові за чудесний порятунок, монах збудував каплицю, в якій молився перед явленою іконою, та невеличку печеру для себе, і з того часу Зарваниця стала місцем паломництва й чернечого подвигу.

Із давніх-давен молитва перед чудотворним образом у Зарваниці та споживання води з чудотворного зарваницького джерела приносила зцілення від багатьох недугів.

*** 

Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері є однією з найвідоміших і найулюбленіших ікон для греко-католиків цілого світу. У численних копіях вона розійшлася по багатьох парафіях і домівках.

Мозаїка з зображення Матері Божої Зарваницької прикрашає стіни базиліки Благовіщення Пресвятої Богородиці  в м. Назареті, спорудженої на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Пресвятій Діві Марії про народження в Неї Божого Сина.

Саме перед Зарваницькою іконою молився під час свого історичного візиту в Україну Святіший Отець Іван Павло ІІ: образ височів за престолом під час Літургій в Києві та Львові.

Образ Зарваницької Божої Матері прославив себе і в столиці нашої держави, Києві, в церкві св. Миколая на Аскольдовій могилі.  

В ніч на 13 листопада 1998 року запрестольна ікона-копія загасила пожежу в храмі, коли зловмисники вкинули у святилище пляшку з запальною сумішшю.

Образ зірвався зі стіни і накрив собою джерело вогню, врятувавши церкву від цілковитого знищення.

З тих пір обгорілу, але дорогу серцю парафіян ікону шанують тут як нову святиню – Київсько-Зарваницьку Богородицю. І таких історії є ще дуже багато… *** Чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері зберігається в бічному приділі церкви Пресвятої Трійці в с. Зарваниця.  

Цей кам’яний храм постав на місці дерев’яного ще в середині ХVІІІ ст. стараннями українського шляхтича А.Мйончинського. Сюди з каплиці над джерелом перенесли чудотворний образ. У 1867 році ікону Зарваницької Богородиці коронували. Коронація чудотворної ікони – це дуже давня західна християнська традиція, пов’язана з шануванням у Католицькій Церкві Пресвятої Богородиці як Цариці Неба.

Образ коронують ( під час спеціального обряду урочисто надівають королівські вінці на голови Пресвятої Богородиці та Дитятка Ісуса) лише з благословення Папи Римського на знак особливого значення образу для цілої Церкви і вірних та численні чуда, явлені через молитву до неї.

Трохи згодом із благословення Папи Римського Пія ІХ Зарваниця набула статусу відпустового місця.

Це означало, що здійснення паломництва до Зарваницької ікони у певні визначені дні силою благословення Церкви дарує не тільки благодать прощення і відпущення гріхів людини, що кається у святому таїнстві сповіді, а й повного зцілення від усіх духовних наслідків гріхопадіння, відновлення духовних сил і зміцнення у вірі.

У церкві Пресвятої Трійці в Зарваниці зберігається також ще одна давня українська християнська реліквія – чудотворна ікона Розіп’ятого Спасителя. 

Цей образ у яскравому небесному сяйві явився побожному селянинові просто серед поля в 1740 році.

Чудо явлення ікони засвідчив митрополит Атанасій Шептицький, який коронував образ.

Ікона-Розп’яття є запрестольним образом храму Пресвятої Трійці. У храмі паломники отримують благословення ще від однієї реліквії – мощівника з мощами перших християнських мучеників, який уже в ХХ ст. явив чудо мироточення. *** 

Традиційно кожну всеукраїнську прощу до Зарваниці очолює Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

Свого часу тут бував митрополит Андрей Шептицький. А для Патріарха Йосипа Сліпого зарваницький храм був рідним із самого дитинства, адже майбутній Глава УГКЦ народився і виріс у с. Заздрість, що розташоване неподалік від Зарваниці, і сюди маленького, недужого на хвороби ніг Йосипа мати носила на руках, щоб просити зцілення біля Зарваницької ікони.

У пам’ять про Патріарха Йосипа Сліпого від с. Заздрість до Зарваниці сьогодні прокладений особливий прочанський шлях – Хресна дорога.

***

Зарваницький духовний центр –  це великий церковний комплекс. Крім церкви Святої Трійці, де зберігається ікона Пресвятої Богородиці Зарваницької, на західній околиці села зведено величний собор Зарваницької Божої Матері (архітектор  – М.Нетриб’як, конструктор – Т.Григель), який може вмістити понад 1500 прочан, що його у Ювілейний 2000 рік освятив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар.

Собор має верхню і нижню церкви, а також кілька каплиць. Поряд із храмом – 75-метрова дзвіниця, яку увінчують дзвони, вилиті у знаній в Європі дзвонарній майстерні Фальчинських (Польща).

Перед храмом розташоване велике  Співоче поле, розраховане на  50 тис. паломників. Посередині поля на високому постаменті височіє стела з іконою Зарваницької Богородиці, виготовлена з білого італійського мармуру та виставлена у відкритій каплиці, що також увінчана короною.

Для потреб духовенства тут також збудований великий реколекційний будинок. Продовжуючи давню традицію чернецтва в цій місцевості, у Зарваниці відбудували також Свято-Троїцький монастир Студійського уставу, заснований тут митрополитом Андреєм Шептицьким та зруйнований більшовиками в 1940-х роках.

Була відновлена монастирська дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, де сьогодні зберігаються мощі пратулинських мучеників – 13 греко-католиків, що були розстріляні в 1874 році російськими царськими солдатами за відмову перейти в російське правослів’я у с. Пратулин (нині – Польща).

Нагору, де розташований монастир, провадить звивиста дорога, на якій встановлені стації Хресної дороги Господа Ісуса Христа. Давнє джерело з цілющою водою сьогодні має вигляд спеціально облаштованої купелі, куди прочани занурюються, просячи Бога про оздоровлення і зміцнення фізичних та духовних сил. Всередині ХХ ст., коли зарваницьку святиню знищила атеїстична радянська влада, а вірні, незважаючи на суворі заборони та переслідування, щороку йшли молитися біля невеличкої каплички над цілющим джерелом, тут кілька разів ставалося чудо явлення Божої Матері з Дитятком Ісусом, свідками якого були десятки людей.

Сама поява Богородиці тоді зміцнювала віру, служила закликом не припиняти молитви та залишатися вірними у випробовуваннях.

***

Зарваницький духовний центр був відбудований відразу після виходу УГКЦ з підпілля – як символ Божої всемогутності  і незнищенності людської віри й духу. Ікону Зарваницької Божої Матері, що її великими зусиллями монахів-студитів та селян вдалося переховати від більшовиків і зберегти, повернули до храму, куди сходяться тепер сучасні прочани.

Джерело: http://pilgrimage.in.ua/zarvanytsya-ukrajinskyj-lurd-lyurd/