Банановый татэн

 

Банановый татэн

Баклажаны с картофелем и болгарским перцем

 Если вы решили побаловать своих домашних чем-то необычным, предлагаем обратиться к рецептам китайской кухни и приготовить очень вкусное блюдо: баклажаны с картофелем и болгарским перцем по-китайски. 
И не нужно думать, что это трудновыполнимая задача, стоит только захотеть и у вас всё получится не хуже чем в китайском ресторане.

Ингридиенты:
2 крупных баклажана
8 средних размеров картофелин
2 крупных болгарских перца
4-5 зубчиков чеснока
Небольшой пучок зелёного лука
Растительное масло
Китайский соевый соус (обязательно настоящий) 4 столовых ложки
Винный уксус – 2 чайных ложки
Кунжутное масло – 2,5 столовых ложки (можно заменить соевым)
Крахмал картофельный – 2 столовых ложки
Перец красный молотый, соль, сахар по вкусу
Желательно куриный бульон 300 мл, но можно использовать и просто воду
Кунжутное семя для украшения

Приступаем к процессу приготовления. Первым чистим картофель, разрезаем вдоль пополам и нарезаем в форме брусочков.

Затем на хорошо разогретую сковородку наливаем 2 стол. ложки кунжутного масла, добавляем растительное и выдавливаем сюда же пару зубчиков чеснока. Обжариваем его до получения золотистого цвета на небольшом огне.

Далее выкладываем на сковородку подготовленный картофель. Жарим на среднем огне с двух сторон практически до готовности. Желательно добиться красивой корочки.
Пока готовится картофель, чистим и нарезаем подобно картофелю баклажаны.

Тоесть, тоже в форме брусочков, примерно с палец толщиной. Подготовленный (поджаренный) картофель снимаем со сковородки и выкладываем на тарелку.
На освободившееся место всыпаем баклажаны и жарим их, переворачивая, до готовности (они становятся прозрачными). Не допускайте, чтобы баклажаны развалились, они должны иметь первоначальную форму.

Покуда готовятся баклажаны, приступайте к нарезке болгарского перца. Его можно сделать в виде соломки. Подготовленный перец пока отставляем в сторонку и занимаемся соусом.

Для этого в бульон добавляем китайский соевый соус, оставшуюся чайную ложку кунжутного масла, винный уксус, примерно пол чайной ложки соли, полторы чайные ложки сахара, немного молотого красного перца (если любите острый вкус побольше), выдавливаем сюда же оставшийся чеснок – размешиваем. В полученную смесь всыпаем картофельный крахмал и снова всё тщательно перемешиваем.

На сковородку к уже готовым баклажанам добавляем болгарский перец и картофель.

На выложенную смесь овощей, постепенно помешивая, выливаем подготовленный соус. Перемешиваем овощи, в сочетании с соусом, пока он не загустеет (став прозрачным). Накрываем сковородку крышкой и оставляем овощи протушиться в соусе ещё на 3-4 минуты на медленном огне.
В это время измельчаем пучок зелёного лука. Затем, уже готовые овощи, посыпаем зелёным лучком, быстро перемешиваем и выкладываем на большую тарелку и посыпаем кунжутным семенем.
Приятного аппетита!

Фуршет

 Вам нужно накрыть стол на работе в честь защиты диссертации, выхода книги или дня рождения? И сделать это хочется, так сказать, малой кровью? Есть разные варианты. 
Можно заказать закуски в ближайшем ресторане или пиццерии, кто-то захочет продемонстрировать свои кулинарные пристрастия и таланты, проведя день и ночь на кухне, а потом, приложив неимоверные усилия, доставить свои шедевры в офис. Есть и промежуточный вариант — фуршет. Конечно, закупать продукты и готовить все равно придется, но если вам помогут коллеги, а под рукой окажется микроволновая печь, то стол может оказаться очень даже впечатляющим. 

В переводе с французского слово «фуршет» означает «на вилку», т.е. именно вилка — основной прибор такого стола. Основу фуршета составляют обычно холодные и горячие закуски. 
У фуршетов есть несколько положительных моментов: во-первых, гости могут свободно общаться, во-вторых, приглашенные обслуживают себя сами, а, главное, — это мероприятие не столь длительное, как полноценный банкет. В случае такого застолья хозяйку всегда выручат канапе, тарталетки (корзиночки из теста), валованы (из слоеного теста) и эклеры-профитроли (из заварного). 
Вариантов начинки для них множество: сыр с чесноком и майонезом, печень трески с лучком и яйцом, измельченная копченая курица, смешанная с кукурузой, зеленью и майонезом, крабовые палочки или креветки, творог, заправленный сливками (майонезом, сметаной), солью, хреном и мелко порезанной ветчиной и зеленью, в конце концов — красная икра. 

Очень удобны и шпажки: кубиками нарежьте мясо, овощи, запаситесь маслинами, помидорами-черри — все это аккуратно наденьте на шпажки в разной последовательности. Вот еще оригинальные варианты: ломтик груши и кубик сыра; ягода чернослива (без косточки), завернутая в тонкий ломтик бекона; оливка (тоже без косточки) и кусочек твердого сыра; помидорчик-черри, огурчик-корнишон, маленький маринованный гриб и оливка… Фантазировать можно бесконечно! 
Канапе с сыром и помидором
Хлеб нарежьте тонкими ломтиками, смажьте сырным маслом, нарежьте на маленькие бутербродики и украсьте каждый ломтиком свежего или соленого огурца или помидоркой-черри. 

Канапе «экватор»
Багет нарежьте ломтиками, каждый смажьте сливочным маслом, сверху уложите тонкий кусочек ветчины, тонкий кусочек сыра, колечко ананаса, маслину и запеките в микроволновке (или духовке). 
Канапе с килькой
Гренки из черного хлеба смажьте тонким слоем масла, сверху уложите ломтик сваренного вкрутую яйца, на него — свернутую колечком кильку (или шпротину) и украсьте укропом или зеленым луком.

Канапе с яйцом
Ломтики черного или белого хлеба смажьте селедочным маслом, сверху уложите кружок помидора (огурца) и ломтик яйца. Украсьте укропом или зеленым луком. 
Канапе с «Фетаки»
Пачку «Фетаки» (или брынзу) измельчите, смешайте с майонезом, нарезанной зеленью и несколькими пропущенными через пресс зубчиками чеснока. Туда же натрите немного морковки. Массу намажьте на тонкие ломтики черного хлеба. 
Канапе с грибами
Гренки из белого или черного хлеба смажьте маслом. Сваренные вкрутую яйца нарежьте ломтиками, желток выньте, измельчите. Грибы также измельчите, смешайте с желтком, посолите и заправьте горчицей. На гренки уложите кружочки белка, в середину — грибную массу. Украсьте мелкими грибочками, петрушкой или зеленым луком. 
Рулеты из лаваша
На тонкий лаваш уложите слой натертого сыра, смешанного с майонезом (зеленью, чесноком), и слой измельченных обжаренных с луком шампиньонов. Сверните лаваш рулетом и на 30-40 мин. положите в холодильник, после чего нарежьте тонкими ломтиками. На лаваш уложите слой риса, заправленного болгарским перцем, зеленью, яйцом и майонезом. Лаваш смажьте натертым сыром, заправленным пропущенным через пресс чесноком, зеленью и майонезом, и посыпьте тонко нарезанной постной ветчиной. 

Крабовая начинка для тарталеток
Баночка мяса крабов или крабовые палочки, луковица, сливочное масло, яйца, сваренные вкрутую, сметана (майонез), соль, перец. Лук обжарьте, добавьте крабовое мясо. Яйца порубите, заправьте сметаной, посолите, поперчите, вылейте массу в лук с крабами и тушите до загустения. Этой начинкой наполните тарталетки и украсьте их ягодами брусники и зеленью. 
Рыбный паштет
Банка любых рыбных консервов в собственном соку или в томатном соусе, сливочное масло, лимон. Размягчите при комнатной температуре сливочное масло. Содержимое консервной банки измельчите, смешайте со сливочным маслом и соком лимона. Взбейте массу вилкой. Украсьте готовые тарталетки ломтиками свежего редиса, огурца и зеленью. 
Оригинальная смесь
Твердый сыр, ломтики бекона, помидоры, яйца, тмин, майонез, красный молотый перец, зелень. Нарежьте мелкими кубиками сыр, бекон и помидоры. Взбейте яйца, заправив их тмином, перцем и майонезом. Все смешайте. Разложите начинку в тарталетки и запеките в микроволновке или духовке. Украсьте зеленью. 
Куриный салатик
Отварное филе курицы, консервированный зеленый горошек, свежие шампиньоны, сметана, легкий майонез, кетчуп, молотый красный перец, соль, сахар. Куриное филе мелко нарежьте, смешайте с горошком, отваренными и измельченными грибами, посолите и перемешайте. Смешайте майонез, сметану и кетчуп со щепоткой соли и сахара. Заправьте соусом мясную массу, поперчите и перемешайте. Украсьте тарталетки зеленью и ягодами брусники или клюквы. 

Горячие бутербродики
Пшеничный хлеб, сливочное масло, сосиска или варено-копченая колбаса, свежие помидоры или соленые огурцы, соль, красный молотый перец. Хлеб нарежьте тонкими ломтиками, смажьте маслом, уложите кусочки сваренной и разрезанной вдоль сосиски или ломтики колбасы, дольки помидора (посолите и поперчите) или соленого огурца. Запеките в микроволновке или духовке.

Без заголовка

 

Салат " Мой Рим"

 

Салат " Мой Рим"

Без заголовка

 

Пирог с тыквой.

Без заголовка

 

Пирог "Осенняя мелодия"

ЛЕГКИМ ДВИЖЕНИЕМ РУКИ МОЙВА ПРЕВРАЩАЕТСЯ…

Ну во что может превратиться мойва?

В колыбельную для кошки? В праздник души для сороки? В мучение для домохозяйки? А вот и нет.

Легким, волшебным движением руки мы с вами превратим мойву в изысканный анчоус — и потратим на это не более получаса.

Берем мойву…

Да перестаньте вы брезгливо морщиться! Мойва, между прочим, рыба из семейства корюшковых, источник витаминов и минералов (витамина В12 в мойве в несколько раз больше, чем в говяжьей вырезке, навалом витамина А и D, плюс важнейшие аминокислоты — метионин, цистеин, треонин и лизин, а также: йод, фтор, бром, калий, натрий, фосфор, селен, которого в этой рыбе примерно в 10 раз больше, чем в любом мясе).

Читать далее...

6 интересных способов завязывать шарф

6 способов завязывать шарф в картинках:

далее

Панфорте

Панфорте - традиционная итальянская сладость, которая готовится из большого количества орехов и сухофруктов. Считается, что этот десерт возник в тосканском городе Сиена в 13 веке. Буквально слово panforte значит "крепкий хлеб", имеется в виду крепкий от большого количества добавляемых в него специй. Также раньше его называли panpepato, что значит "перченый хлеб", потому что в него добавлялось много перца. Документы, датируемые 1205 г, говорят о том, что таким хлебом платили церковную десятину местным монастырям. Сейчас же панфорте - один из наиболее популярных итальянских десертов. Подается после еды с кофе или десертным вином. По вкусу напоминает мягкий грильяж.

Ингредиенты:

125 гр фундука

125 гр миндаля

100 гр кураги

100 гр инжира

100 гр коричневого сахара

60 гр муки пшеничной

40 гр какао-порошка

2 ч.л. цедры лимонной

2ч.л. молотой корицы

1/2 ч.л. молотого имбиря

200 гр меда

40 гр сахарной пудры

 

Приготовление:

 

1. Обжарьте фундук в сковородке, положите в полотенце и потрите, чтобы очистить от шелухи. Крупно нарубите миндаль, сухофрукты нарежьте небольшими кусочками. Все ингредиенты соедините и добавьте мелко порубленную цедру лимона. Перемешайте муку со специями и какао, полученную смесь добавьте в орехи и сухофрукты, и перемешайте.

2. В маленьком сотейнике перемешайте мед с сахаром и подогрейте смесь на маленьком огне до полного растворения сахара, помешивая. Доведите смесь до кипения. Влейте горячий сироп в орехи и сухофрукты, и быстро перемешайте. Действуйте очень быстро - полученная масса быстро густеет.

3. Возьмите низкую форму для выпечки, выложите ее бумагой для запекания и помажьте небольшим количеством сливочного масла. Выложите тесто и разровняйте его ложкой. Пирог поставьте в заранее разогретую до 150 гр духовку, выпекайте 30-35 минут. Готовый пирог остудите в форме и посыпьте сахарной пудрой.

Приятного аппетита!

Купить диплом в Украине

Современный мир диктует свои правила, и каждому человеку сейчас просто необходимо иметь хорошее образование. Даже если вы работаете на хорошей работе, и вы прекрасный специалист, отсутствие диплома, может помешать вам, продвигаться по карьерной лестнице. Вы можете потратить большие деньги для получения образования. Если у вас нет ни времени и ни денег, то получения специального диплома для вас может стать настоящей катастрофой. Однако, как известно, для того чтобы решить одну проблему, можно найти как минимум два выхода. Причем в очень краткие строки и с минимальными затратами. Вы спросите: «Как это сделать?». А очень просто, вам всего лишь нужно посетить сайт и купить диплом любого ВУЗа Украины. Специалистами, которые работают на сайте, применяется индивидуальный заказ к каждому клиенту, кроме того, чтобы заказать диплом вам не нужно будет никуда ехать, все заявки оформляются прямо на сайте. Для каждого своего клиента компания может предложить индивидуальный подход. Сотрудники помогут вам выбрать высшее образование в наилучших ВУЗах Украины. Для того чтобы купить диплом, вам всего лишь нужно посетить сайт, и подать заявку, после чего вы получите полный комплект услуг по приобретению документов. В услуги входит: продажа дипломов всех ВУЗов Украины, продажа дипломов докторов и кандидатов наук, а также аттестатов и других документов. Все дипломы и аттестаты выполняются по всем стандартам и требованиям. Компания укажет количество лекций и семинаров, которые вы должны были бы прослушать, а на хорошие оценки можете рассчитывать. Благодаря сайту, вы сможете за короткие сроки получить диплом, и уже тогда все дороги для продвижения по карьерной лестнице для вас открыты. Сейчас купить диплом стало очень просто, а что самое важное выгодно!

Без заголовка

 Хачапури по-аджарски

Без заголовка

 Куриные рулетики, фаршированные яйцом, сыром и зеленью

Куриное филе, запечённое с помидорами

 Куриное филе, запечённое с помидорами

Куриные рулетики с копченым сыром

 

Куриные рулетики с копченым сыром

Свинина, запеченная "гармошкой", с картофельными "грибочками"

 

Ингредиенты:

‣500 г свинины (лучше всего корейки)

‣200 г сыра

‣2 помидора

‣3 зубчика чеснока

‣соль, перец

 

Приготовление:

‣Сыр порезать пластинами толщиной 3-4 мм.

‣Помидоры порезать кружочками.

‣Чеснок порезать пластинками.

‣В куске свинины сделать надрезы (не доходя до конца) с расстоянием между ними около 1 см.

‣Свинину посолить, поперчить (в надрезах тоже). В надрезы положить ломтик сыра, ломтик помидора, чеснок.

‣Завернуть свинину в фольгу, положить на противень, поставить в духовку. Запекать при температуре 180 гр.С в течение часа.

 

Картофельные грибочки:

‣Лучше взять маленькие картофелины, тщательно помыть, обсушить.

‣Сделать круговой глубокий надрез примерно посередине по всей окружности картофелины.

‣Одна часть с кожурой будет шляпкой, а другую часть нужно сформировать ножом в виде ножки, срезать все лишнее.

‣Потом грибочки смазать растительным маслом, посолить. Ножки грибов, для эффекта, можно обвалять в каких-нибудь сухих травках ( хмели-сунели, травы итальянской кухни) и запечь в духовке.

‣А можно нижнюю часть ножки срезать так, чтобы грибочек можно было поставить.

2-й вариант приготовления грибочков: отварить целые картофелины в мундире до готовности.

‣Дать им остыть, потом вырезать из них грибочки и обжарить на сковородке до золотистой корочки.

Чизкейк с карамельными яблоками

 

Основа

300 гр печенья

100 гр сливочного масла

60 гр грецких орехов

 

Карамельные яблоки

1100гр зеленых яблок

100 гр сливочного масла

160 гр сахара

150 мл 35% сливок

 

225 гр сливочного сыра (Филадельфия, Альметте, Буко)

112 гр сахара

2 яйца комнатной температуры

225 гр сметаны

 

Карамельные яблоки

В большой сковороде смешать масло и сахар. Довести до интенсивного кипения.

Яблоки очистить, убрать сердцевину и нарезать на дольки 6 мм толщины.

Добавить яблоки на сковородку, готовить пока жидкость не выпарится.

Довести сливки до кипения. Когда яблоки покроются карамелью, влить горячие сливки и перемешать до объединения.

Дать яблокам остыть до комнатной температуры.

Читать далее...

Трюфельный сметанник

 

Все просто и доступно::

1 яйцо растираем с

1 ст.сахара, добавляем

1 ст.сметаны,

гашеную уксусом соду-0,5ч.л, 1 ст.л.уксуса,

1,5ст. муки, и

1/2 пачки какао (стандартная 200 г),

Все хорошо перемешать и выложить в смазанную маслом и обсыпанную панировочными сухарями или мукой. Выпекать в не горячей духовке 35-40 мин.

Готовый торт разрезаем на 2-3 коржа и каждый смазываем кремом:

 

Есть два варианта:

1) масляный "трюфельный"-200 г сл. масла+1/2 ст. сгущенного молока, взбить и добавить1/2 пачки какао, хорошо вымешав.

2) сметанный кофейный - 1 ст. сметаны+1ст.сахара, добавить по вкусу растворимый кофе и прогреть, помешивая, довести до кипения, но не кипятить, добавить 50г сл. масла. Крем хорошо взбить.

У меня крем сметанный, но без кофе.

Верх порываем глазурью: 1 ст.л какао, 1 ст.л сметаны, 1 ст.л сахара, 1 ст.л сл. масла- все разогреть, хорошо растереть до однородной консистенции и быстро залить торт.

Приятного аппетита!

Котлеты в соусе из плавленного сыра

 

Ингредиенты:

- 500 гр фарша

- 1 лук

- 1 яйцо

- черствый батон

- сыр плавленный с грибами

- итальянские травы

- зубок чеснока

- укроп

- 1 столовая ложка муки

 

Приготовление:

1. Мясо перекрутить с луком на мясорубку.

2. Смешать с яйцом и размоченной булочкой.

3. Добавить итальянские травы, соль, перец.

4. Мокрыми руками сформировать котлетки, обвалять в муке и обжарить с двух сторон.

5. Измельчить укроп и зубчик чеснока.

6. Смешать с плавленым сыром.

7. Выложить сыр в сковородку с котлетами, добавить воды.

8. Тушить до готовности на плите или в духовке.

9. В конце загустить мукой.

 

Приготовьте и вы!

Катастрофа НАН України почалася

Національна академія наук під страшною загрозою. Масовна атака, масований наїзд на академію розпочався.
Розпочався з боку влади, план реформи начебто підготувала група Семиноженка.
Реформа передбачає ні що інше для вітчизняної науки, як катастрофу.
Звести академічну науку на рівень університетської (незабезпеченої зовсім технічним обладнанням) або галузевої, що вирішує чисто прагматичні завдання - це повний абзац, чи то пак абсурд.
Вчені НАН України - це насамперед наукові експерти, які виконують і мають виконувати постійно - експертне обслуговування влади, урядових рішень постійно викикаючих питань.
На більше в НАНУ при сучасному фінансуванні науки - не має можливості.
Подивимось, як все це бачить науковець Максим Стріха:


"
Реформа Академії наук може обернутися катастрофою
Максим Стріха — 30 октября 2013, 11:41
Комментариев: 10

27 листопада 1918 року в Києві напередодні чергової зміни політичного режиму (від Гетьманату й до Директорії) відбулися дві події. Перша з них мала неабиякий суспільний розголос: призначені його ясновельможністю паном гетьманом Павлом Скоропадським перші 12 академіків Української академії наук провели свої перші збори й обрали першим президентом академії визначного вченого-природознавця й філософа, відомого громадського діяча, члена ЦК партії кадетів і водночас – переконаного українофіла Володимира Вернадського. Друга стосувалася родини професора Київського політехнічного інституту Євгена Патона, де того ж дня народився син Борис.

Евгений Патон со своими сыновьями Владимиром и Борисом
Фото: nnm.ru
Евгений Патон со своими сыновьями Владимиром и Борисом

У історії Української академії потім були різні сторінки. Яскраві 1920-ті, коли під проводом «неодмінного секретаря» Агатангела Кримського Всеукраїнська академія наук героїчно зберігала незалежний від влади статус. Трагічні 1930-ті, що розпочалися процесом «Спілки визволення України», на роль керівника якої ГПУ визначило відомого літературознавця академіка Сергія Єфремова, а закінчилися макабричним «великим терором», який перемолов і багатьох тих, хто прийшов «радянізувати» академію в 1929-му. У 1936-му навіть назву «ВУАН» замінили на «АН УРСР», що підкреслювало територіальний статус однієї з академій «братніх союзних республік». Великого удару академії завдала й Друга світова: евакуювати вдалося не все, і після війни роботу багатьох установ доводилося відновлювати практично з «голого місця». Проте і за президентства фізіолога Олександра Богомольця (1930-1946), і за президентства біохіміка Олександра Палладіна (1946-1962) учені академії збагатили світову науку багатьма першорядними результатами.

А в 1962 році президентом АН УРСР було обрано 44-річного Бориса Патона, який перейняв наукову естафету від свого батька, будівничого мостів і танків, засновника Інституту електрозварювання в Києві. Цю посаду 95-річний Борис Євгенович обіймає й сьогодні – поставивши світовий рекорд, який гарантовано не буде побито ніким і ніколи. Відомі випадки, коли на троні впродовж понад шести десятиліть перебували монарші особи. Але прецедентів, коли члени наукового співтовариства протягом понад півстоліття шляхом вільного й таємного голосування (принаймні щодо двох останніх десятиліть це визначення жодним сумнівам не підлягає) утримували на чолі структури, що змінювала назви (АН УРСР, АН України, НАН України), але зберігала свою сутність і тяглість традиції, ту ж саму людину – не було й більше напевно й не буде.

І сьогодні Борис Євгенович у жодному разі не є номінальною постаттю. Перенісши на початку року тяжку хворобу, він знайшов сили повернутися до реального керівництва. І досі, ведучи засідання президії академії, він незмінно чіпко і чітко стежить за змістом кожної доповіді – незалежно від того, стосується вона «рідного» електрозварювання, теоретичної фізики, біотехнологій чи літературознавства. І досі пам’ятає ім’я й по-батькові сотень (коли не тисяч) людей…

Фото: www1.nas.gov.ua

Вот уже более двух лет Министерство образования и науки, молодежи и спорта Украины во главе с министром Табачником под прикрытием якобы реформирования образовательной отрасли фактически реализует политику целенаправленного ее разрушения. ... Нам, ученым АНВШ Украины, совершенно ясно, что конечной целью современных реформ в образовательно-научной сфере будет ее полная денационализация и утверждение деградационных процессов в формировании общественного сознания украинской молодежи.— Заявление Президиума Академии наук высшей школы

Але «вершиною» для «патонівської академії» стали 1980-ті, коли в умовах командної радянської економіки було створено унікальний конвеєр від лабораторії й до виробництва. НВО (науково-виробничі об’єднання), СКТБ, дослідні заводи – всього цього в тодішній АН УРСР було вдосталь, і все це ефективно працювало: і на «оборонку», і на «виробництво товарів народного споживання» (хоч на «оборонку» - таки ефективніше). Проблеми відкриття нових орієнтованих на результат лабораторій і їхнього устаткування найсучаснішим обладнанням вирішувалися на рівні самого Володимира Щербицього, - відомого «технократа», який до учених-«природничників» ставився з незмінною повагою. (Тоді академіків запрошували в ЦК прочитати тематичні лекції; мені складно уявити собі в ролі слухачів таких лекцій нинішніх очільників держави).

Звичайно, в «патонізації науки» й тоді були критики, які заявляли: головне завдання академій – це таки фундаментальні дослідження. Об’єктивно слабкою була «гуманітарна» ланка АН УРСР – але це було зумовлено ідеологічним диктатом тоталітарної держави, і тут навіть член ЦК і депутат Верховної Ради Борис Патон не міг нічого вдіяти… Проте в цілому система здавалася монументальною і непорушною – немов той «Союз незламний», яким «республіки вільні з’єднала навіки Великая Русь» (цитую гімн СРСР в офіційному українському перекладі пера академіка Миколи Бажана, який не лише віддав данину одам Леніну, Сталіну, Хрущову й Брєжнєву, але й писав мудрі філософські вірші й до смерті сумлінно вичитував усі статті очолюваної ним Української радянської енциклопедії; і те, що перша в світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла 1973 року українською мовою – і його заслуга).

«Союз незламний» розвалився, не витримавши запропонованої Горбачовим свободи. Натомість НАН України під проводом Бориса Патона вистояла кризові 1990-ті, коли місяцями не платили зарплат, а температура в інститутах узимку незрідка трималася близько нульової позначки. Якби академію очолював хтось інший – не такий авторитетний, не з такими чіткими моральними принципами – її напевно спіткала б доля Чорноморського морського пароплавства (хто нині пам’ятає про одне з найбільших пароплавств світу?) А НАН навіть приросла різними інститутами, які раніше працювали переважно на «оборонку», підпорядковуючись безпосередньо Москві…

Заседание Совета по космическим исследованиям НАН Украины по случаю 15-летия первого украинско-американского научного эксперимента в космосе
Фото: www.pryroda.gov.ua
Заседание Совета по космическим исследованиям НАН Украины по случаю 15-летия первого украинско-американского научного эксперимента в космосе

І досі в НАН працює майже 40 тисяч людей, які в умовах смішного за світовими мірками фінансування (річний бюджет академії у 2,3 млрд гривень не дотягує до сумарного бюджету футбольних клубів «Динамо» і «Шахтар») примудряються отримувати першорядні результати. Як фізик можу засвідчити: у майже всіх нобелівських лауреатів з фізики останніх років були українські «співавтори», чий внесок у сучасний стан відповідної проблеми – незаперечний. Так, нобеліантами за отримання графену стали колишні росіяни Гейм і Новосьолов, що працюють в Англії, але саме теоретичний результат киян Гусиніна і Шарапова допоміг встановити одну із найдивовижніших властивостей графену: електрони в ньому мають «нульову» масу. А бозон Гіггса на Великому адронному колайдері вдалося зареєструвати за допомогою детекторів, виготовлених у Харкові.

Фото : Большой Адронный Коллайдер. Взгляд изнутри

Але – чудес не буває. Українські вчені (завдяки власній самовідданості і всупереч власній державі) ще здатні отримувати результати рівня, близького до нобелівського. Проте на нобелівські премії претендувати не можуть через брак сучасного обладнання (і в фізиці, і в хімії, і в біології воно сьогодні надзвичайно дороге). Тому на запитання «Чи може сьогодні в Україні бути нобелівський лауреат?» правильна відповідь звучить так: «Може, але лише проїздом». Й це не дивно. Дивом є радше те, що, отримуючи від держави фінансування на рівні ОДНОГО західного пристойного, але не найкращого університету, НАН примудряється бути все ж поважним гравцем на ниві світової фундаментальної науки.

Натомість те, чим «патонівська академія» славилася в 1980-ті, сьогодні вмерло, або тихо вмирає. Колишні НВО, СКТБ і експериментальні заводи в кращому разі ледь жевріють. І винні в цьому зовсім не вчені, а ті, хто створив в Україні систему глибоко корумпованої, енерговитратної й сировинної економіки, якій сучасні технології не потрібні. Приклади управлінських рішень, які «добивають» національну науку, множаться мало не щодня. Хоча p-n - перехід, який лежить в основі сучасної фотовольтаїки, відкрив у Києві Вадим Лашкарьов (і наші здобутки в цій галузі незаперечні), відомі кримські СЕС було зібрано австрійцями з китайських батарей, а вітчизняну програму досліджень у цій галузі уряд згорнув. Хоча Україна має великі інженерні й виробничі ресурси в сфері вагоно- й локомотивобудування, у відповідний момент було закуплено відомі «Хюндаї». Хоча маємо одне з кращих у світі СКТБ з проектування морських нафтовидобувних платформ, було розіграно відомі тендери з закупівлі іноземних аналогів (і при цьому, за повідомленнями ЗМІ, реальні закупівельні ціни було перевищено на мільярд)…

Отже, підіб’ємо підсумки. Вельми високий (як на мізерні вкладені кошти) рівень фундаментальної науки все ще залишається стратегічним ресурсом України. Але й цей ресурс не вічний. Навіть за відсутності колапсів і потрясінь його вистачить ще років на 10-15. За цей час у силу біологічних причин відійде старше покоління, яке підтримує життя в українських інститутах. А талановита українська молодь у науку, де перша зарплатня менша від 2 тисяч гривень, і перспективи забезпечити себе житлом дорівнюють нулю, йде вельми неохоче (зате діють апробовані «мости», якими кращі випускники наших ВНЗ рушають прямісінько до західних лабораторій).

Але це – за інерційного сценарію. Натомість сьогодні, в переддень 95-річного ювілею академії і її президента, дедалі частіше говорять про можливість реалізації іншого, швидкого й катастрофічного. І «дзвіночком» стали нещодавні події в Росії.

Хмари над Російською академією наук, яка була заснована ще Петром І як імператорська на взірець інших тодішніх європейських академій при монарших дворах, а за радянських часів називалася «АН СРСР», збігалися вже давно. «Реформатори» закидали РАН (як і НАН) архаїчність і консервативність і закликали перейти до прийнятої в більшості країн університетської системи організації науки, звівши академію до статусу почесного наукового товариства. «Прагматики» при цьому ласо поглядали на величезне майно і землі РАН.

І на все це накладалися суб’єктивні фактори: Володимирові Путіну ще в часи його «першого» президентства так і не вдалося посадити в крісло президента РАН свого ставленика. Відтак ВВП, подейкують, затаїв образу на надто самостійних академіків. Але діяти за прикладом Олександра Лукашенка, який рішуче ліквідував автономію білоруської академії, а голову її президії (президент у Білорусі може бути тільки один!) призначає власним указом, Путін теж до часу не наважувався: надто відмінні масштаби в білоруської і російської науки.

Тому те, що сталося 27 червня цього року, виявилося цілком несподіваним. Прем’єр Дмитро Мєдвєдєв виніс на розгляд уряду питання, яке в попередньому порядку денному не значилося: про реформування системи державних академій. А міністр освіти Дмитро Ліванов представив проект федерального закону, за яким на базі «великої» РАН, а також медичної і сільськогосподарської академій упродовж 3-х років створюється «нова» РАН, - вже фактично в статусі громадського об’єднання науковців (хоч з певними експертно-координаційними функціями). Решта державних академій (освітянська, архітектурна і мистецтв) передаються в підпорядкування відповідних міністерств.

Фото: news.ru.msn.com

Читайте: Про кризу науки на Заході, і трохи про неї ж в Україні

За версією Мєдвєдєва й Ліванова, фінансування наукових установ при цьому не скоротиться, учені просто будуть звільнені від «невластивої для них функцій управління майном і ЖКГ». І в цьому – один з «найцікавіших» моментів пропонованої реформи: академічне майно передається в управління новоствореної федеральної агенції. А відтак споруди й землі, які вдалося зберегти для науки в «бандитські» 1990-ті, тепер цілком зможуть отримати нових власників і нове призначення.

Президія РАН (де ніхто не був обізнаний з самим фактом підготовки скандального законопроекту) зібралася вже ввечері. В одноголосно прийнятій ухвалі урядовий законопроект оцінено як неприйнятний, такий, що підриває науковий потенціал, обороноздатність і безпеку країни. Учені заявили про своє глибоке обурення і зажадали повернути обговорення скандального проекту в нормальне процедурне поле. Профспілка РАН надіслала телеграму протесту президенту Путіну. А Сибірське і Далекосхідне відділення РАН наважилися публічно заявити про те, про що учені в кулуарах говорили вже давно: такі широко розрекламовані «модернізаційні» проекти, як «Роснано» і «Сколково» (вони здійснювалися поза рамками академії) зазнали краху, перетворившись на неприховане «відмивання» й «розпилювання» багатомільярдних бюджетних коштів. І сьогоднішня спроба «реформи» (а фактично ліквідації) РАН має на меті зокрема й приховати ці зловживання. 72 академіки й члени-кореспонденти РАН підписали резонансну заяву, де оголосили: в разі здійснення «реформи» вони виходять з академії, яка фактично втрачає свою наступність щодо структури, заснованої Петром І.

Насправді, зараз знову дуже сумний і неспокійний час для українських науковців. Дивлячись, як сусідня Росія натхненно нищить свою науку та принижує своїх учених, замислюємось і про власну долю. Росіяни з вічною імперською місією, яка включає і науку рівня імперії, все одно відмовляються від розвитку інтелекту. Що ж казати про Україну, де навколобюджетні ділки і не чули про престиж наукових відкриттів...— Колективний блог про науку та науковців в Україні та за її межами

Але влада вирішила йти до кінця – і в вересні реформу (з певними косметичними змінами) було ухвалено остаточно. Учені втратили контроль за майном своїх інститутів. Сьогодні загальний настрій російських колег можу окреслити як «глибоку депресію». І все ж ризикну стверджувати: навіть кінець «сьогоднішньої» РАН ще не означатиме кінця російської науки. Бодай тому, що ця наука потрібна російській державі з її імперськими інтенціями. Потрібна для національного престижу і для створення нових національних технологій (не останньою чергою військових). Хоч, скоріш за все, російські чиновники (з їхніми відомими специфічними якостями) не будуть для цієї науки ефективнішими менеджерами, аніж досі ними були академіки й члени-кореспонденти.

А ось для України російська реформа може мати значно сумніші наслідки. Відомо, що в нас теж не бракує охочих «ефективніше» розпорядитися землями і майном НАН та галузевих академій. І російська реформа викликає природну спокусу реалізувати щось подібне і в Україні. Здійснити це буде порівняно нескладно: «наукового лобі» у владі зараз фактично немає, а більшість експертів (і з владного, і з опозиційного боку) переконані, що НАН є віджилим «сталінським» дітищем. І переконати їх у тому, що, по-перше, її створив зовсім не Сталін, а гетьман Павло Скоропадський, а, по-друге, аналогічні академічні структури досі успішно працюють не лише в комуністичному Китаї, але й у демократичних Німеччині, Франції, Польщі, нікому досі так і не вдалося. Як не вдалося переконати цих експертів й у тому очевидному факті, що НАН навіть в умовах хронічного безгрошів’я досі примудряється продукувати не лише фундаментальні результати світового рівня, але й пропонувати «проривні» технології (якими, на жаль, більше цікавляться за кордоном).

І якщо НАН буде «реформовано» саме за нинішнім російським сценарієм, це реально означатиме кінець природничих і технічних наук в Україні. Адже досі українська наука якось існувала, бо НАН керували консервативні, але залюблені в науку академіки (при цьому НАН залишалася, напевно, останньою в сьогоднішній Україні великою державною структурою, де призначення на керівну посаду ще здійснюється за фаховими критеріями, а не з бажання забезпечити «хлібне місце» потрібній людині). В разі, якщо українською наукою керуватимуть чиновники нинішнього МОН, результат виявиться прогнозований – це наочно видно з того, що діється сьогодні в середній школі, університетах і в системі атестації наукових кадрів.

Читайте: НАН решила закрыть Институт украинской археографии, коллектив института протестует

Першу «пробну кулю» в Україні було запущено вже влітку. В парламенті несподівано з’явився урядовий законопроект, який передбачав «право» НАН і галузевих академій «добровільно» відмовлятися від «непотрібних» земельних ділянок (чинним законодавством відчуження академічних земель не передбачене). За цим відразу ж побачили погано завуальоване бажання розпочати дерибан академічних земель уже сьогодні. Поки законопроект вдалося заблокувати на рівні профільного комітету з питань науки і освіти, де опозиція має більшість. Але ризик його ухвалення в разі внесення до сесійної зали залишається високим: коли російські комуністи принципово виступали проти «реформи» РАН, то наші – палко підтримали урядовий законопроект про позбавлення академій «зайвої» землі.

Фото: an.crimea.ua

Чи потребує НАН змін? – запитання риторичне. Сьогоднішню академію створив під свої уявлення й можливості її президент Борис Патон, і з його відходом (будьмо відверті!) просто немає іншої людини, здатної далі підтримувати діяльність цієї складної наукової системи в незмінному вигляді. Не викликає сумнівів: академія неминуче повинна модернізуватися, оплата наукової праці мусить залежати від реальних здобутків (сьогодні все ще панує радянська «зрівнялівка»), а система оцінювання цих здобутків – відповідати світовій.

Але, щоб зміни не перетворилися на колапс, потрібно пам’ятати: сьогоднішня Україна через низку причин політичного й економічного штибу не має, на жаль, шансів в ближчому майбутньому перейти до англо-саксонської університетської системи організації науки (бо там університети мають великі гроші і необмежену автономію – а ні того, ні другого їм в Україні зараз ніхто не дасть!) Реальний вибір, який стоїть перед українською наукою сьогодні – це або збереження академічної системи (що зовсім не виключає необхідності посиленого накачування «наукових м’язів» університетів і поступового реформування самої НАН) – або ж загибель цілих наукових напрямків, які сьогодні визначають науково-технічний прогрес. Адже від ліквідації академії не виграє ніхто: якщо сьогодні загинуть біологічні чи фізичні установи НАН, то завтра безнадійно захиріють і відповідні факультети університетів.

Читайте: Звездные войны: Табачник против Академии наук

Сучасна наука – це надскладна система, яка створюється десятиліттями. Зруйнувати її можна швидко, а відновити «з чистого аркуша» - майже неможливо (це підтверджує досвід Бразилії, Мексики, Ірландії, Туреччини, які владають казкові за українськими мірками гроші для того, аби створити сучасну науку в себе, - але досі не досягли ще й сьогоднішнього українського рівня). Такі загалом несвяткові думки викликає в української наукової громади наближення дня 27 листопада 2013 року. І цю тривогу лишень посилює реальна можливість краху вже наступного дня 28 листопада українських європейських устремлінь у Вільнюсі.
Максим Стріха
Максим Стріха
Президент Українського фізичного товариства"

Джерело: http://society.lb.ua/science/2013/10/30/236902_nesvyatkovi_notatki_naperedodni.html