****
Осінь вищипує нас поодинці, мов брови,
В грозах купає й розвішує десь по дахах.
Серпень закусує губи свої кольорові,
І утікає, піджавши рудого хвоста.

Осінь нанизує нас на дроти телефону,
Осінь розводить лохів, і вино, і мости.
Лучить каштанами в плечі, в серця і у скроні,
На підвіконнях свої розставляє пости.

Пахне опеньками, медом і трохи - навозом...
Осінь вбирає нас в лати із листяних тіл.
Маки у руки дає як мечі і, ледь хлюпнувши носом,
Нас випускає з облізлих натруджених крил...

****
Завтра буде інакше – туман відлетить,
Ми народимось вкотре у іншому місті.
Де Антонич ходив, де правічні коти
Вічно праві і вічно-безмовно-барвисті.

Завтра буде інакше – некликаний сніг
Заперечить асфальт і відкриє кредити.
Нам залишиться лиш відшкрібати від ніг
Та з-під нігтів шматки індіанського літа.

моє самотнє сходження на Великий Верх та прогулянка сусідніми хребтами. За півдня було подолано 30 км, схоплено неміряно див, пережито вмирань і народжень, після чого було глибоко усвідомлено пряме значення вислову "підгинаються ноги"... деталі в коментах)

така собі химерна фотосесія... далі в коментах

.

****

Вікнам зимно і мокро,
Крига у кранах твердне.
Вечір помре, і вкорте
Кай не впізнає Герду.

Під обладунком рани,
Чесні такі, відкриті.
Молиться хтось в тумані,
Щоби птахи були ситі.

Хтось під знаменом лева
Вітру дарує коси.
А Снігова Королева
Йде по пустелі боса.

Можна уже назовні –
Чуєш: грози немає.
Бачиш: в самотнім човні –
Герда шукає Кая.

Вчора дізналась страшну штуку: виявляється, Київська рада офіційно дала дозвіл на відстріл бродячих собак, мовляв, що робити, коли бабло на притулки для тварин прої... провтикали, словом. На практиці це виглядає так: щодня з 13.00 до 16.00 містом їздить спеціальний такий мікроавтобус. тварин спалюють майже заживо. цуценят живцем кидають під бульдозери на будівництвах. все це, до речі, підтверджено моторошним відео, хто не вірить на слово - може побачити це на власні очі.
траву обробляють щурячою отрутою, понюхавши яку, гинуть і домашні тварини.
я познайомилась з людиною, яка рятує тварин, як може. забрала додому близько 24 собак, на неї пишуть скарги сусіди і ледве не виламують двері працівники ЖЕКу. Решту тварин району вона просто підгодовує. Людина пише листи протесту у різні інстанції, вистежує спецавтобус, але...
словом, хто міг би забрати до себе бодай цуценя - малеча найбільш беззахисна перед людським варварством. хто має рідних у селі... хто міг би бодай поширити інфомацію... звісно, це крапля в морі. але водночас - цілий маленький світ. який достоїний жити не менше за кожного нас.

телефон п. Наталі (що займається порятунком тварин): 8 095 085 77 12; 8 050 930 03 33

От, намандрувала див (далі в коментах... бризки чудесного):

От, намандрувала див (далі в коментах... бризки чудесного):

Свобода мовчання

Сьогодні в сезоні – свобода кохання,
І слова, і віри, і друку, й думок.
А я обираю свободу мовчання,
Бо всіх не зашити на кармі дірок.

На площах приблуди – щасливі й байдужі,
На трасах авта – за кордони без віз.
Трамвай вже втомився молитись за душі
Усіх, кого він не вберіг й не довіз.

Приймач катастроф розклад мляво пророчить,
І вибори близько, і літо – в тобі.
За право безмежної тихої ночі
Хтось вийде один на потіху юрбі.

А діви у білому ходять по воду,
Й ворожать на мапах собі на біду.
Я виберу вкотре свободу свободи,
Закутаюсь в дощ та безмовно піду.

трохи кадрів і вітру

Розшукуються грунтовні аналітичні роботи (підійдуть також дипломні і курсові) на мистецьку та коломистецьку тематику для друку в щоквартальному академічному журналі "Украхнське мистецтво". Матеріали будуть неодмінно (це кажу не я, а директор видання:)) оплачені, ті ж, хто уже надрукувався, найближчим часом нарешті отримають своє. Надсилати на мило sjomenebo@gmail.com, піарити цю благу звістку також дуже бажано!:)

дебют "Цінькоторечків"... чи майже дебют)) кілько вдалих (сорі, не фотошоплених) кадрів):

Автор більшості фоток - Дмитро Матюхін,
девайс - Ольга Куровець,
група підтримки/заважання/спроб-зробити-щось - Меллон

УПД: обережно, тафік!

таки не можна не обожнювати це місто...

боюсь, ми трохи розчарували одне одного із цим містом. певною мірою, через мій дуплізм. але поза тим, приємні моменти також мали місце в історії. а путніх фоток майже нема...

***
Світ мене переміг, я сьогодні сама,
Я сьогодні трава між бетонових плит,
Смикну небо за місяць – заплаче сурма,
І озветься стрільми перший яблуні цвіт.

Без меча і коня, без коріння і крил
В божий день я дивлюсь крізь відкритий вогонь.
Смикну тебе за серце і впаду без сил,
Й лиш суниці ростимуть мені із долонь...

місце випробувань і ,свого роду, ініціації.
за фізичною картою - околиці Гамбургу...

для зацікавлених спробувати на власній шкірі: http://v-dorozi.livejournal.com/83241.html?mode=reply