понад хмарами з "Візейром" - красивий початок....

druzi, ruhau domiv, budu (jakwo budu) u Lvovi pisljazavtra (7.04.09). v principi, zastrjagati tam ne mau namiru, ale trasa, kordon (iz Polweu narazi) ta kvitkovi kasi - stihii neperedba4uvani, tomu, pto vsjak vipadok, pitau: hto bi poogodivsja vpisati na ni4,jakwo wo?:))

Київ-Івано-Франківськ-Кам*янець-Подільський-Хмельницький-Меджибіж-Київ... і ще з кількома випадіннями в астрал... далі в коментах

Най буде кожному по вірі, а також - сили, щоб віртити!

****
Не закривайте вікнам світ,
Хай дивляться в дощі...
(Р. Скиба)

Відчиню кватирку –
І кавалок Північного Полюсу
Увійде в господу.

Відчиню кватирку –
І один із хатніх янголів
Випурхне назовні.

Відчиню кватирку –
І одному з приблуд Відкритого Космосу
Стане тепліше...

я розумію, що криза-і-все-таке, але про всяк випадок, якщо кому тре багатофункціонального журналіста, то не соромтесь..:)
ЗІ я уже навіть верстати умію! ну майже... от! і каву варити, що підвищує креативність...

"Якщо гора не йде до Магомета, то гора іде нафіг".......

Мене колисатимуть білі ведмеді,
І пустять погрітись у сніжну нору.
Я їстиму рибу і спатиму в пледі,
Під спину підклавши кору.

З пінгвінами йтиму щодня на зарядку,
Й мороз приручу, як у пічці вогонь...
Моржів научу я співати колядки
І каву лизати з долонь...

І мову песців я почну розуміти,
І з білками булки пектиму в дуплі...
І будуть у снах мені бачитись квіти
На ранньовесняній землі.

****
На годиннику грудень – від цього немає ліків,
Білим прапором місто Святий накриває Андрій.
У режимі ч/б ми існуємо вірою в літо,
І відрощуєм кігті в безмовній полин-норі.

А туман розмиває межі чужих асфальтів,
Вже не треба Шенгенки в твої кольорові сни...
Ти впізнаєш мене. Й на ранкових напишуть шпальтах,
Що синоптики й досі
чекають
пришестя
весни...

цього разу із замахом на ніндзя-тематику. далі в коментах...

останнє Сонце було достойно проведено в зиму між землею і небом. далі в коментах...

друзі, хто має старі платівки для програвачів? Бажано - з добрим музлом, але вже неробочі (бо будуть використані не за призначенням):) такі, що стоять лише тому, що шкода викинути і не шкода презентувати Меллону за вічну вдячність?

.

сьогодні, типу, належить вітати вас із професійним святом!!!
то ж бажаю того ж, чого й собі: аби вашу долю оминали десятою дорогою офісні грати й графіки з 9-до 6-ї, а також скорочення і "криси", натомість не оминали шальоні пригоди, незабутні події, відрядження в усі омріяні куточки світу (Алтай, Тибет, Непал...), а також нєоб*ятні гонорари... і шоб рука не сіпнулась, натискаючи кнопку фотіка!

най таланить, словом! =)

Парт ср.. еее... три. МЦХЕТА і всягі гірські храми та монастирі.

Парт ту. БАТУМІ.

цей і кілька наступних постів - спешл для ЖЖ. оскільки я продуплила до своєї статті про Грузію, вже опубліковану на сайті (http://life.pravda.com.ua/columns/4909937c7207d/), додати фотки, для ЖЖ-них друзів викладаю ці фотки знову (тут подібний пост уже мав місце: http://www.liveinternet.ru/users/gear/post15494436/ і http://www.liveinternet.ru/users/gear/post15532313/). отеже, далі у коментах...
частина перша. ТБІЛІСІ.

там взагалі якийсь геть інший вимір. тобто, всім відомий колорит загублених і відірваних від світу селищ карпатських, кримських, селищ сибіру, скажімо... але мало хто знає, що абсолютно така сама (в позитивному розумінні) дикість і первісність є зовсім поруч, в 200-300 км від столиці! Раніше мені не раз доводилось їздити містами, містечками й СМТ Рівненьської та Житомирської областей, а от застрягати у селах довелось вперше... там особливе все - колір і м*якість землі, спосіб облаштовувати двори та ворота (звичка замість поштових скриньок чіпляти старі подерті наплечники і портфелі), говірка, спосіб мислити і реагувати на дивних істот з наплечниками... якісь нещасні 30-40 км від міста можуть стати прірвою. "Перепрошую, а коли найближчий автобус до села такого-то?" "а нема туди автобусу, дітки... ну, хіба лісовоз по буднях проїжджає...". "Вибачте, а чи можна за гроші найняти когось тут із машиною, нам дуже треба туди дістатися!". "Що? машина? тут?! ги-ги-ги!!!". Зрештою, ідеш лісами, навпростець. так коротше.
але я це до чого. через дохлі батарейки полісський колорит зафіксувати мені не вдалось. лишень трохи кадрів із покинутої хати, на яку ми натрапили. серед усіх покинутих хат, бачених мною, ця є найбільш покинутою... там висить старий заіржавілий годинник, ікони, колись чорно-білі, а нині гірчично-жовті світлини, листи-закарлючки, вивалені із шухляди, цілісінький одяг на вішаках у залишках шафи, лахміття на вікнах, що колись було фіранками... не знаю, вразила мене чогось ця хатина... наштовхує, знаєте, на роздуми всякі... отож-бо фотки...