...ne ho4u ja vertatisja... diko sku4ila za druzjami i ba'tkami, za Mogiljankou i robo4im procesom, ale skil'ki rozgribati dovedets'a... strawno ujaviti...

...ja zhivu zaraz na jakihos' zovsim inwih viddalenih rivnjah, i meni dobre. zavtra v trassu, v Bel'giu. dobri hippi obicjali vpisati u budinok na derevi))...

.......eh.........

Я Вас вижу на картине Николая Рериха

Неутомимый путешественник, сегодня Вы плывёте в ладье с варягами, а завтра - поднимаетесь к заснеженным вершинам Гималаев. Весь мир для Вас - родной дом, но особенно - колыбель мира, Восток. Я вижу Вас на чудесной картине, написанной сочными и яркими красками - такими же яркими, как Вы!

Пройти тест

na central'niy vulici provinciynogo gollands'kogo miste4ka Ommen poba4ila 4udovu a-la gucul's'ku torbinu, dobre vidomu vsim kijanam z andriivs-kogo uzvozu!

так у славетному князівстві Феодоро (Мангуп-Кале) чавили виноград на вино - у кам*яних тарпанах. Потім прийшли турки і все спаплюжили...

Наш тотем

отож, хто іще не знає, я перебуваю у славному місті Херсонесі... от. коментарі і оповідки лишаю на потім (можливо навіть на виключно реал), а сбюди кидаю,як завжди, картинки у коментах та запрошення в гості. впишу, зігрію, погуляю кримом (але не повний день, бо ж маю і працювати)... буду тут до 27 числа, то ж хто наважиться - велкам - мобільний, ася, і всі блага цивілізації в межах досяжності... тока фотки не зменшуватиму, то ж у кого паганий трафік - краще не лізьте...

P.S. Ах, да. Женщину потом нарекли... Алиса

Да, та самая, из страны Чудес, из Зазеркалья. Смешная, милая, сумасбродная девчушка, для которой жизнь - сказка, загадка, которую необходимо разгадать. Она обладает способностью притягивать к себе самых невероятных персонажей, совершенно ненормальных, совершать абсурдные поступки и смешить людей. Но она же всегда готова придти на помощь, посочувствовать, она необыкновенно добра и отзывчива. У нее есть Чеширский кот, который оставляет ей свою улыбку, психопаты Мартовский Заяц и Болванщик, развлекающие ее безумным чаепитием и, конечно же, грустный Рыцарь. Когда он поет свою песню, все кругом плачут...

Пройти тест

В колонках играет - Мертвий Півень

вчора завис комп, то ж все, що хотілося, не запостила. продовжую. далі у коментах

....

про слонов (концептуальная теория, незавершенный вариант)

начальный коан:
встречаются двое, один счастлиииивый, другой спрашивает - чего счастливый?
да вот, слона купил - такой слон афигенный - дом строить помагает, детей в школу возит, огород поливает, жену катает - счастье!
другой у него слона и купил. через неделю встречаются - тот что купил замуучанный, говорит
- этот слон! это же кошмар - дом поламал! огород вытоптал! семью обижает!
первый ему
ДААА, С ТАКИМ НАСТРОЕНИЕМ ТЫ СЛОНА НЕ ПРОДАШЬ!

дальнейшие сдледствия:



слон - животное с хоботом.
колличество слонов в твоей жизни определяется колличеством хоботов.
слоны - не дуплят, слоны хоботят.
самый хоботистый слон требует самого позитивного подхода.
хоботистость слона не измеряется, она ощущается.
слоны хоботят по очереди, но иногда и все вместе, тогда позитивного подхода очень не хватает.
заблудший слон хоботистее домашнего.
если даже один слон задуплил - всегда найдется хоботящий слон.
(C)- Купава

Настроение сейчас - ДЕДЛАЙН!!! АЛЯРМ!!!

знайшла у Рибакова вірменський переказ легенди про створення Києва... то он воно, які, насправді, мотиви мали давні князі...:

"...И по прошествии времен, посоветовавшись, Куар и Мелтей и Хореан поднялись на гору Каркея (Старокиевская гора) и нашли там прекрасное место с благорастворением воздуха, т. к. был там простор для охоты и прохлада, а также обилие травы..."

...неймовірно підсіла на цього автора... шкода, що у нас його не купити в оригіналі...спробуйте прочитати - це совсім не складно сприймається!!!

* * *

ты ўмееш гадаць бяз кавы — досьць
цынамону й гвазьдзікі
арыентуесься ў музыцы і паралельных сусьветах
юная нібы яшчэ не запалены маладзік і
старая як вечнасьць таму пагашаны ў небе ветах
заўсёдніца ў кожным касьцёле сынагозе і кірсе
гатовая ехаць стопам а потым вяртацца па шпалах
а потым выйсьці на подыюм хістаючыся як на пірсе
такая лёгкая што здаецца змые любы фатаспалах
покуль мэтро развозіць па навагоднім аргане
покуль мяне развозіць — праўду мяшаў з маною
ты засынаеш у недасяжнай дзявочай фата-маргане
і прачынаесься ў ложку побач са мною


більше - тут: http://dzvinkaxxv.narod.ru/stopudov.htm

Я поставив цю тарілку, аби передати сигнал солідарності до Білорусі - країни, де власті забороняють супутникове телебачення. Посольство Білорусі в Києві, 16 червня 2007, 13:00. Отримати код для ЖЖ

...колекцію тибетського портрету! десь отут - з*явився і зник лінк, але я таки встигла все сскопіювати... http://www.azh.com.ua/newspage.php?subaction=showf...3&archive=&start_from=&ucat=5&

більше - у комментах!

щойно натрапила на альбом своїх дитячих і шкільних віршів. мдя. були часи, коли я знала там кожен рядок на пам*ять, зараз же дивилась, наче вперше побачила себе-тодішню. мамо рідна, чого тільки у моїй брєдовій голові не було намішано! дощ, вітер і весь спектр кліматично-погодних явищ, тема війни (о да, я на цьому міцно "сиділа"), мечі, кулемети і коні (дивно, що не дійшла до ядерної зброї...). гори (альпінізм) і моря, тема вічної дружби і віри в дива, тема страданія і смерті (ну як же ж без них нормальному тінейджеру?), а також розчарування у людстві, фантазії на історичну тематику і за мотивами літературної класики... в одному вірші описувався стрибок із парашутом із "пірнаннам у хмари" - дура набита, хто ж у хмарність стрибає?!! майже нуль теми кохання. і, звіичайно ж, тема дороги - романтішно, назавжди і далеко... користуючись влучним визначенням із Настіної статті, повний нуль життєвого досвіду і грунтовних знань. зате - може збоченої фантазії...
зрештою, не так я і змінилась. деякі з тих віршів є абсолютною графоманією, деякі - цілком навіть пристойними на той вік. у деяких навіть спостерігається цілком конкретна і свіжа, не побоюсь цього слова, думка. а за кожним із них стоїть маленька революція всередині, які тоді траплялися частіше й інтенсивніше.

у зв*язку із цим виникла ідея у авторів "Доби" окрім оповідки на задану тему випрошувати один дитячий віршик, або шматок прози, або щось таке... ообливо було би прикольно проробити щось подібне із більш "матьорими" "зубрами", де збільшується дистанція між "тепер" і "тоді"...

"любити трипільців - це нікрофілія!.." (с) Л. Л. Залізняк (в роздумах про псевдоісторичні концепції).

отже, сталося те, що мало неминуче статися: мій роман із язичниками зайшов у глухий кут. звісно ж, я від початку знала, що тема не є незайманною дуже давно. але ж, хм, не на стільки, блін!
певною мірою виною цьому - моя поверхневість і знання "усього потроху", певною мірою винна, чесно кажучи, моя попередня освіта. адже я тільки тепер усвідомила, яким брєдом було вдовбувати на офіційному академічному рівні про Велесову книгу як про достовірне джерело, та ще й на іспитах (чи заліках) змушувати нас все те зубрити? щоб тепер зрозуміти, що це фальсифікація, принаймні, спиратися на це у дослідженнях не можна аж ніяк... і ще моя "всеїдність" даєтсья взнаки, бо ж читала усе без розбору... а тут, чим ближче я знайомилась з Рибаковим і Павлєнко, тим більше розуміла, що мені тут робити нема чого. Остаточним крахом надій стало знайдення у того ж Рабакова таблиці, яку я, у своїй наївності, мріяла створити... в точності на 99%,як я це бачила, воно було створено у 80-ті роки... мля.
натомість вирішила закохатись у індоєвропейців. у їхні культи та уявлення. я всже точно знала, що те, що я хочу дослідити, грунтовно не чіпав іще ніхто. але ж, як завжди, "правильна мисля приходить опосля..". і виявилось, що тема моя класна, але викладач набрав уже на диплом собі купу народу. і послали мене... так послали, що вже послали... до греків. гррр.. писатиму про культ героя. від цього добряче попахує шкільництвом і банальщиною. можна було б напрягтись і написати про це непопсово, але ж для цього тре бути захопленим.. а так - виходить "шлюб по розрахунку". хех:(

Перша ночі по Цельсію. Сніг в босоніжках не тане.
Понад Римом дощі із, напевно, святої води.
Хтось у каву додасть трохи лондонських свіжих туманів.
„Ми помрем не в Парижі”, та все ж таки будем на „ти”.

Нам у місті не стріти дахів, де не пито ще чаю,
І річок не знайти з незнайомим у них водяним...
Перша ночі по Цельсію. Вітру на морі немає...
Я вбираюсь в луску й по Дніпру вирушаю на Крим...

Дід Лайн та Муза приходять завжди разом... мабуть, у них романтичні стосунки...