Це просто зоряні шляхи у серці,
Ти небо одягаєш у лахміття,
Своїх очей стривожені озерця
Шукаєш у співучих верховіттях.

Там тепло, чи спекотно, як у пеклі,
І все ж тікаєш, стомлена дахами,
Бо тільки втеча - трохи краще смерті,
Дніпром - туди, назад - понад лісами.