Сподіваюсь, тобі буде приємно гуляти записами мого щоденника

Моя судьба - это:  Предопределенность   Свобода выбора  15 % 85 % © Новый Акрополь 2005

Приносьте сюди посмішку і блиск очей, і беріть звідси все, що вважаєте за потрібне чи приємне. Welcome, Irdis і Сямука!!!

Заповніть:
а)яку школу ви не закінчили?
б)на яких посадах і коли не перебували?
в)яку літературу Ви не прочитали?
г)кого не взяли за дружину (чоловіка)?
д)де Ви не були і чого не бачили?
е)проти чого не боролися?
є)яку нагороду не отримали?
ж)хто ці дані не може ніколи підтвердити?
з)коли Ви померли?

Мої відповіді:
а)Школу життя.
б)На посаді ката. Дай Господи сили - так тримати.
в)Всю, окрім тих прочитаних крихт.
г)Ще покищо всіх.
д)Не була...
е)Проти себе...намагалась..
є)Незаслужену.
ж)Я.
з)Кожного разу, коли народжуюсь, забуваю дату смерті

А тепер відповіді за вами;)

Ти любиш світ за пластилінові троянди на підвіконні.
За аромат блудних нот відданості.
За свіжість думки незнайомця, який поступився місцем беззубій бабці.
За посмішку продавчині, яка півгодини розповідала, що у неї народилась онучка.
За тепло, яке дарують щойно куплені черевики і плетений мамою шалик.
За слово, яке живе віками, але досі молоде.
За квіти, які подарували зовсім не тобі, але принесли стільки щастя!
За перемоги, бо в них сила.
За поразки, бо в них натхнення
За небо, бо там живе Бог.
За те, що ТИ Є.
Ти просто любиш цей світ…
Бездонно, безборонно, бездоганно, безмежно і безглуздо, тому що справжня любов тріпоче в душі крихітним метеликом, крильця якого роздувають вогонь, без якого серце щонайбільше тліє, а ні…то холоне…
Якщо ж любов твоя жорстока, підла, егоїстична чи невиправдана – ти любиш не те, не того, не через Того.
Бо любов справжня – це діло неосудне. Во вік віків. Амінь.

 

Взяла у Лабр, Дякую;)

Вона: Ти мене колись відпустиш?
Він: Я Тебе ніколи не тримав
Вона: Краще би тримав
Він: Поводься з людьми так, як хочеш, щоб поводились з тобою, я нікого не тримаю
Вона: Значно легше піти, коли тебе тримають - це закон?
Він: А ти вже кудись поспішаєш, що тебе терміново кудись треба пускати?
Вона: Я вже змучилась висіти
Він: Якщо це допоможе, то ти абсолютно вільна,я відпускаю, так як ніколи не тримав

P.S. Схоже на те, що Вона так ніколи і не стане вільною

Її обгортка в пастельних тонах, щоб не надто привертати увагу.
Складається з 21 розділу на даний момент, 22гий ще недописаний.
Через усю книгу червоною ниткою проходить ідея: «Ти не можеш робити людям добро, коли тобі погано», тому мені рідко буває паскудно на душі, а коли мені так, я склеюю ті сторінки, їх читати не варто.
Перші розділи написані на рожевому тлі і пахнуть полуницями. Там мій дідусь залишив світлини яблуневого цвіту і свіжість травневих калюж, якими я бігала. Тоді він писав за мене цю книгу – я ще писати не вміла. На сторінках він залишив любов і відданість, хмарки бузкового аромату, а ще відчуття прекрасного…
Перші записи моєю рукою – довжелезні речення. Кажуть, я починала не зі слів і навіть не з фраз, відразу речення.
Наступні розділи сповнені книжок, зошитів, канапок, якими обідала в школі, і морських пейзажів… Там ламались дитячі мрії і з’являлись дорослі. Одні давали віру в себе, інші виривали з коренем. І треба було осягнути, яким чином фільтрувати, кого пускати в душу, а кому зачиняти двері перед носом. Врешті зрозуміла, найкращий спосіб захисту, не напад, а відкритість. І відкрилась. З цього моменту все менше трапляється сторінок склеєних.
Там є перемоги і поразки, казки і реальні історії, шалені фантазії і тверді цілі.
На кожній сторінці нема згадок про минуле, це квінтесенція даного моменту. Хочеш почитати про минуле, гайда на попередні сторінки.
В кожному розділі нові обличчя, незнані до того посмішки, вірші і проза… Люди, які були в моєму житті, щоб вчити.
Зверху кожної сторінки написано дрібненьким шрифтом: «Не смій лягати спати, поки не зможеш сказати собі, сьогодні, дякуючи мені хоча б одна людина стала трішки мудрішою, трішки щасливішою і трішки кращою»
Часом через цей епіграф не сплю…
Отак і пишу далі цю книгу, вибираючи нові барви і слова….

P.S. За таке висвітлення теми "Книга мого життя" мене звинуватили в нездоровому егоїзмі і нарцисизмі, але таки дали перше місце.

Колись мій Соняшний друг OykuMan написав мені, що особливою книгою його життя є "Над прірвою в житі" Селінджера. Мені стало так цікаво, який образ йому найближчий, що я прочитала цю книгу.
Тепер прошу вас написати про свою улюблену прозу чи вірш, і з яким персонажем ви себе асоціюєте. Так я взнаю вас хоч трішки...
Дякую.

Закінчується один з найщасливіших днів мого життя. І не тому, що я чогось досягнула, чи осягнула, я просто приймала усе, що мені хотіли дати. Він подарував мені "Парфумера" Патріка Зюскінда (книгу), неперевершену білу троянду, несподіванку і море ніжності.
Я люблю цей світ - він насправді вартий того, щоб ним насолоджуватись...

Настроение сейчас - Кумедний

Сьогодні з Сямукою вирішили не йти на лекцію, сказала б "як завжди", але то не правда - на трьох останніх ми були. Прийшли в гуртожиток, одомашнились і спокійно насолоджувались життям. Аж раптом приходить смс: "Анічка, летіть на пару - в нас контрольна", приходить в ту саму хвилину, коли почалась пара. Ну думаєм, зле самостійну пропускати, ми собі зібрались помаленьку, та й спізнились на хвилин 20. Дописували останні. З чужої роботи. В нього перед носом. Кажу колєжанці :"Ми вдвох лишились, він над нами стоїть, може, здаєм?" А вона: "Самі? Пишемо! Я не комплексую!"
Чого і вам бажаю!

В колонках играет - Руслана "Перший сніг"
Настроение сейчас - Як завше

Spring primrose,
приємно Тебе бачити у моєму щоденнику. Заходь частіше, я обіцяю Тобі аромат наснали і присмак оптимізму

Листочок. Остання квітка.
Байдужого сонця яєшня
Шукає свою сковорідку.
А часом достатньо осені...

Перламутрове небо – перлина,
Темно-синій погляд віршів..
Ти ще досі шукаєш причини?
Насмішив…

Сметанкове небо-морозиво,
На долоню твій сміх присів,
Ти ще досі говориш прозою,
Без віршів…

Оксамитове небо засніжене.
Ти блукаєш по крихтам зір,
Навіть грубість буває ніжною,
Як і звір…

Знаменитий віденський вальс, вальс романтичної пори, таке собі продовження Французької революції, типовий натхненний танець неспокійного серця. Цей вальс досі залишився майже незмінним, як і раніше. Тільки дві фігури, що змінюють одна одну: повороти вправо та вліво. Віденський вальс – структурно простий, жодних складностей, але він переповнений енергією. Протягом 200 років ніхто не в змозі був змінити простеньку сутність цього танцю.

Можливо, лендлер був батьком віденського вальсу, тоді італійська вольта ( яка першою встановила своєрідний рекорд в танцях, що виконувались в розмірі ¾) стала його мамою.

В перші два десятиліття XIX століття основні па і фігури лендлера та вольти були “підігнані” під визначений музичний ритм – і основний крок віденського вальсу благополучно з’явився на світ.

Таким чином, назва цього танцю дуже умовна – до Відня він не має жодного відношення, якщо не рахувати того, скільки чарівних мелодій в його ритмі та стилі були написані батьком і сином Штраусами. І якщо не акцентувати уваги на тому, що мабуть, самий граціозних бал сучасності щорічно відкривається цим танцем саме в австрійській столиці.

В колонках играет - Росы клевера "Солнечный рэп"
Настроение сейчас - Спантеличено-щасливий

Я уві сні танцювала танго на вулиці Львова. Зовсім чорнобілий сон змальований в шалену пристрасть і неймовірну синхронність. Моя нога - його нога, дзеркальне відображення, і ЇЇ очі. Якби я лише знала, хто Вона. А поки я знаю одне: Вона також хоче з ним танцювати, в цих очах було все, чого вона хоче. Але я не знаю, хто Вона, а так...хто зна...

Вау!!! Да вы, никак, — Жизнеутверждающий кошак!

— Вы, друг мой, просто кладезь. Вы выжимаете из жизни ее костный мозг и запиваете ее же соком. А заодно радуете окружающих собой, любимым. Ну, это все в то время, когда не спите...

Пройти тест

Сьогодні записалась у волонтери акції "Миколай про тебе не забуде". Так захотілось зробити щось тепле і приємне комусь, особливо маленьким діткам з беззубими посмішками і величезними люблячими серцями, які так чекають свята, а можуть нічого не отримати в подарунок. Адже всім відома істина, що приємнішим за отримання подарунку є його дарування.

А поки я просто чекаю з нетерпінням Свята:)
Я люблю вас!!!

В колонках играет - James Last "Morning"
Настроение сейчас - Романтичний

Мені снився кольоровий сон: яскраво помаранчевий, ніжно рожевий, м’який і теплий…
Дитинство… Іграшки…Сміх…
Я відчувала, я бачила, я чула…
Але не було запаху… Поки Ти не ввірвався у сон телефонним дзвінком і не приніс аромат трояндових пелюсток... Свіжість, терпкий присмак росяного ранку і краплю невмитого дощем сонця…
Ніколи не думала, що 24 листопада пахне пелюстками троянд: оксамитово-багряних, сонячно-жовтих, повітряно-рожевих, сніжно-білих… Феєрверк барв і ароматів, пір року…
До чого тільки не додумається Твоя кучерява голова…
Сьогодні я зрозуміла парфумера Жан Батіста Гренуя, як хотілось, щоб цей аромат тривав вічно… і цей день, УПС! – той день (він щойно завершився, а я досі в ньому живу).
Ти подарував мені «сьогодні», а мені так рідко дарують дні…
Ти подарував мені свято, яке ніхто не святкує…
Ти з’явився тоді, коли Тебе не чекала – і я почала Тебе чекати…
Пелюстки… горді і беззахисні, сни… дитячі і невловимо теплі, Ти в пелюстках і снах…
Цей день завершився в часі, але продовжується у вічності…
Дякую…

Результат теста: "Ваше предназначение?"
Любить
В вас столько любви и страсти, что вы просто обязаны дарить их окружающим! Всё, к чему вы ни притронитесь, начинает-таки источать флюиды, заряжающие людей самыми романтическими чувствами!
Пройти этот тест