Эдуард Асадов

ПАДАЕТ СНЕГ

Падает снег, падает снег -
Тысячи белых ежат...
А по дороге идет человек,
И губы его дрожат.

Мороз под шагами хрустит, как соль,
Лицо человека - обида и боль,
В зрачках два черных тревожных флажка
Выбросила тоска.

Измена? Мечты ли разбитой звон?
Друг ли с подлой душой?
Знает об этом только он
Да кто-то еще другой.

Случись катастрофа, пожар, беда -
Звонки тишину встревожат.
У нас милиция есть всегда
И "Скорая помощь" тоже.

А если просто: падает снег
И тормоза не визжат,
А если просто идет человек
И губы его дрожат?

А если в глазах у него тоска -
Два горьких черных флажка?
Какие звонки и сигналы есть,
Чтоб подали людям весть?!

И разве тут может в расчет идти
Какой-то там этикет,
Удобно иль нет к нему подойти,
Знаком ты с ним или нет?

Падает снег, падает снег,
По стеклам шуршит узорным.
А сквозь метель идет человек,
И снег ему кажется черным...

И если встретишь его в пути,
Пусть вздрогнет в душе звонок,
Рванись к нему сквозь людской поток.
Останови! Подойди!

Сиділа вчора на парі в пана Б. і переглядала телефонну книгу. Раптом захотілось написати щось приємне-приємне одній дівчині, знаю її лише кілька тижнів, на ІГЛ познайомились. І написала.
Приходжу ввечері на пари, вона мені передає листочок, а там написано: "Звідки ти знала?" Уявляєш, в неї був день народження, але так як вона не любить цього свята, її всі вітають з Міжнародним днем театру.
Ота-то, моя інтуїція продовжує працювати на мене...

Коханий, я сумую за Тобою.
Вчора Ти пішов якось дивно…
Ніби попрощався наполовину:
погляд був, але наче не до кінця;
слова були, але наче недоказані;
тепло було, але Ти його обірвав…
Ти пішов, а мені хотілось бігти за Тобою,
і просто відчувати, що Ти поруч,
просто знати, що до Тебе рукою сягнути….
Просто…
Яке щастя, що Ти просто є.

Зараз понад усе хочу почути Твій голос,
Знати, що Ти робиш,
який у Тебе зараз вираз обличчя…
І ще чогось…ще чогось шалено бракує!
Мені хочеться кричати,
але так, щоб було тихо…
Щоб десь глибоко в мені
або порвалось, або прорвало…

Я сьогодні не розумію себе,
Мені зле самій, але
я нікого не хочу бачити,
і чути не хочу,
і…

Таке передчуття, ніби щось трапиться…
Я п’яна від власних сліз,
які мені не належать.
Завжди хотіла належати собі,
і ніколи не думала,
що це і є найгірше….
Коли належиш лише собі,
тільки собі тоді і потрібна…
Жах…

Моє серце – цвіт,
Прилітай бджілко моя кохана….
Це Твоя квітка…

Зачепило за живе...
- Що таке час для американця?
- Час - це гроші.
- А для тебе ні?
- Для мене час - це життя.

Дякую, що ви в моєму щоденнику, santolina, Vitador, Звичайний хлопець

Бажаю тобі йти своїм шляхом, із задоволенням, відчуваючи підтримку друзів. Нехай в твоєму житті буде багато посмішок і квітів. І нехай завжди вистачає грошей на те, що тобі насправді потрібно або дуже-дуже хочеться

Не буду суворо дивитись в спину,
І головою битись у стіну.
А буду знати, що небо синє.
Життя - цікаве, а я - красива.

До біса фрази, до біса проблеми,
Не їстиму більше смішні дилеми.
І не шукатиму - все мине.
Світ, як захоче, знайде мене.

А не захоче - велика втрата,
В собі знайду необхідне свято!

Я про смугу. Мали їхати в Польщу всі охочі магістри нашої кафедри. Поїдуть обрані, так звана «еліта», до якої я не належу. Принцип, за яким обирались люди – невідомий. Знаю, що не повинна, але я ображаюсь… Мені противно це усвідомлювати, але відверто в цьому зізнаюсь.
Сиджу і плачу всередину. Назовні не виходить.
Навіть не знаю, чи йти на ІГЛ. Там сьогодні дебати. Там звикли, що я не така, як зараз. А мені так не хочеться прикидатись…
Хоча… що таке лідер? Хай говорять що завгодно, а я все згадую свою викладачку танців Воробйову Наталію Григорівну. Якось вона підійшла до батьків, які чекали на свою малечу. І сказала: «Як в мене болять ноги, але ж я не можу їм показати цього! Вони не повинні знати. Я для них приклад. Тому зціплю зуби і мушу показати, що як робити». Я це випадково почула, але слова її лягли так глибоко. І все згадую її, з неймовірною осанкою, підтягнуту, строгу і дуже гарну. Якось побачила її, коли вона йшла на танці. Вона пливла на підборах, чорна довга шифонова безрукавка розвивалась на вітрі. Як чорний лебідь…
Її вже немає, вона померла, я навіть була на похороні, але пам’ятаю її лише живою.
Оце і було справжнє лідерство! А я…
Є до чого йти….

Так і не знаю, йти на дебати чи не йти...
Може на концерт? В філармонію? Чи полікуватись...

Я знов готова до польоту!
Досі сидіти, склавши крила. Я вже починаю себе нелюбити, таку пасивну і ніяку. Носик мій вже плаче не так сильно, голова не болить і жевріє нове джерело енергії... Оживаюююююююююю

(за краплю щастя дякі Mila111111)

Однажды отец богатой семьи решил взять своего маленького сына в деревню, на ферму чтобы показать сыну насколько бедными могут быть люди. Они провели день и ночь на ферме у очень бедной семьи.
Когда они вернулись домой, отец спросил своего сына: - Как тебе понравилось путешествие? - Это было замечательно, папа! - Ты увидел насколько бедными могут быть люди? - спросил отец. - Да. - И чему ты научился из этого? Сын ответил: - Я увидел, что у нас есть собака в доме, а у них четыре пса. У нас есть бассейн посреди сада, а у них - бухта, которой не видно края. Мы освещаем свой сад лампами, а им светят звёзды. У нас патио на заднем дворе, а у них - целый горизонт. Отец лишился дара речи после этого ответа сына. А сын добавил: - Спасибо, папа, что показал мне насколько богаты эти люди!..

.........

Не правда ли, что всё это зависит от того с какой точки зрения смотреть на мир? Имея любовь, друзей, семью, здоровье, хорошее настроение и позитивное отношение к жизни, вы получите всё! Но вот купить что-либо из вышеперечисленных вещей невозможно. Можно приобрести любые воображаемые материальные блага, даже запастись ими на будущее, но если ваша душа не наполнена, у вас нет ничего...

Сподіваюсь, ненадовго...
Але сьогодні мені зле. Все почалось вчора, я почувалась змученою, крім того впала. Наче не зима надворі і послизнутись нема де, а я впала. Подерла штани, поламала каблук, посіріло від пилу моє чорне пальто...Та ще й розсмішила перехожих. В такому "симпатичному" вигляді дотопала до гуртожитка. Чомусь так обідно було, коліно боліло...
А сьогодні прокинулась вранці і відчула, що зовсім безсила, голова важка-неможливо віддерти від подушки і навіть дихати важко. Але таки встала, помила голову - мені завше стає легше, коли з себе позмиваю неприємні пережитки, зібралась до купи і таки сходила по справах.
Повернулась швидко, а мені далі недобре. Виснажена. Але чим? Чого не поповнююся енергією?
Так хотіла йти в музей пива сьогодні - проспала... Аж соромно...
А тепер просто хочеться сісти і виплакатись, бо не розумію, що відбувається. А що я можу, якщо не можу елементарного... ???
Не можу керувати власним тілом?
Лягаю спати з шаленим бажанням прокинутись такою, якою я є завжди, і дарувати енергію людям, а не почувати себе на стільки порожньою.
До завтра!

Рідне якесь фото....

Заосінилось, затуманилось,
Багряніло, дощило, плакало,
Ворушилось, літало, падало,
Шепотіло, гуло, балакало,
Підіймалось, зривало, дуло,
Засмутилось, лягло, поснуло…

Розвиднілось: прокинулась, встала,
Чепурилась, цвілі, поспішала,
Бігла, дихала – задихалась.
Встигла, сяяла, привіталась,
Слухала, думала і писала,
Переживала, розповідала….

Закінчилось. Змучилась, поверталась,
Глянула, глянув: здивувались.
Знала, не бачила, скучала,
Забула: побачила – пригадала.
Подорослішав, виріс, змужнів,
Підійшов, посміхнувся, зрадів,
Пам’ятали, любили, дружили,
Розуміли і дорожили,
Веселішали і гомоніли,
Обійнялися і присіли,
Роздивилися, поділилися,
Посміялися, загубилися,
Сумували, зітхали, прощали,
Обіцяли, клялись – не зламали…

Попрощалися, сподівалися,
Розійшлись, але дружба зосталася…

Я покидаю тінь Твоїх сердець:
У Тебе завше їх було аж два.
З одним - Ти воля, спокій і боєць.
Ти розважався і творив дива.

Ми друге серце разом віднайшли.
Ти захлинувся власною любов"ю.
І став відкритим, трошечки смішним.
Гориш для світу полум"ям, Собою.

Блукаєш лабіринтами душі....
Це добре, що ми друге віднайшли?

Жива, як ранок, стомлена без меж,
Іще одним супутником планети
Душа долала полум"я пожеж,
Минаючи ненависті тенета.

Ультрамарин загублених доріг
І охру незабутнього проміння-
Ти все, здається, в пам"яті беріг,
А я збирала рідкісне проміння.

І сіяла його в німий блокнот,
І проростала словом насінина,
Із всіх чикаго, ют і мінесот
Приємно обирати Україну.

Просто сподобалась світлина

Дивний сон снився цієї ночі. Мені дарували квіти, маленькі букетики весняних квітів: проліски, підсніжники, крокуси, крихітні трояндочки. Почувалась якось дивно, пам"ятаю лише двох перших осіб, які дарували, це мої колєжанки, яких останнім часом не бачила...
Що у них спільного? Вони заміжні, в одної донька 1 рочок, у іншої щойно народився синочок. Цікаво...
Але букетів було дуже багато.
Про що думала перед сном? Подякувала Богу за щастя. Останнім часом вдячна Йому щохвилі за ангелів, які мене оточують...

Страшно стає.
Я щойно з весняної прогулянки з ароматом вологи, сонця і квітів.
Стрийський парк подарував безліч відчуттів. Бруньки от-от вибухнуть цвітом і листочками. А крокуси і підсніжники добиваються вашою посмішки, моргаючи веселими, залитими сонцем жовтенькими оченятами...
Гаразд...Зав"язую з романтикою..
Я вас люблю і неймовірно люблю цю весну...

Я зрозуміла для чого був потенціал, я сьогодні відчувала так багато... Я завершую день цей співом душі, ніжно-тихим, колисковим співом...
Сьогодні...
Я вирішила, що в мій переповнений графік я таки запхаю ще танці...
Хочу справжнього вальсу, хочу відчувати себе жінкою в танці з коханим, хочу!!! Господи, дякую Тобі за сили, дякую, що можу стільки хотіти і реалізувати.

Сьогодні лекцією з ІГЛ була психологія. Стрес.
Кумедно так, я сиділа на першій парті і все, що я казала "на бум" виявлялось саме тим, що викладач хотів почути. Він познайомився зі мною :) і спитав, де я взялась така мудра? Хі...

А закінчився день обіймами коханого, ароматом багряної троянди і словом, загубленим у ніжності поцілунків. Дні, які я проживаю яскраво, я називаю святом. Святом мого тріумфу, це і був такий день.

Як мені добре.... Нічого такого не трапилось, мені просто добре. Я відчуваю себе хмаринкою, білою, легенькою, пухнастою, якій не відомо, куди подує вітер...
Збирається енергія, величезний потенціал.... невідомо ля чого...
Мене це лякає, але я в солодкому очікуванні...
Краса...