Коханий, я сумую за Тобою.
Вчора Ти пішов якось дивно…
Ніби попрощався наполовину:
погляд був, але наче не до кінця;
слова були, але наче недоказані;
тепло було, але Ти його обірвав…
Ти пішов, а мені хотілось бігти за Тобою,
і просто відчувати, що Ти поруч,
просто знати, що до Тебе рукою сягнути….
Просто…
Яке щастя, що Ти просто є.

Зараз понад усе хочу почути Твій голос,
Знати, що Ти робиш,
який у Тебе зараз вираз обличчя…
І ще чогось…ще чогось шалено бракує!
Мені хочеться кричати,
але так, щоб було тихо…
Щоб десь глибоко в мені
або порвалось, або прорвало…

Я сьогодні не розумію себе,
Мені зле самій, але
я нікого не хочу бачити,
і чути не хочу,
і…

Таке передчуття, ніби щось трапиться…
Я п’яна від власних сліз,
які мені не належать.
Завжди хотіла належати собі,
і ніколи не думала,
що це і є найгірше….
Коли належиш лише собі,
тільки собі тоді і потрібна…
Жах…

Моє серце – цвіт,
Прилітай бджілко моя кохана….
Це Твоя квітка…