Коли вам вперше прийде в голову ідея поїхати куди-небудь автостопом (тобто добираючись до місця призначення попутним транспортом майже без платні), і ви озвучите її знайомим або родичам, одразу вирине кілька загальнопоширених міфів про цей спосіб мандрів. Пам’ятайте, більшість з них придумана людьми, що ніколи не ходили автостопом. Звісно, у автора мізерний досвід, якщо порівнювати з такими метрами, як Антон Кротов, але, надіюсь, достатній, щоб розвіяти деякі міфи стосовно автостопу в нашій державі.
Міф 1. Зараз ніхто задарма не возить.
Цей міф породжений людьми, що добираються «попутками» від села до райцентру і т.п. Так, в Україні прийнята практика підвозити за гроші, але вона не є повальною настільки, щоб унеможливити автостоп. Метри вважають, що мандрівника автостопника і так можна відрізнити від «попутчиків», які їдуть відносно недалеко і платять по встановленій таксі. Практична порада: стопити окремо від попутчиків з торбами. Але для більшої вашої впевненості можна застосовувати трохи дурну фразу: «Ми без грошей, ми автостопом» чи щось подібне. Наші люди не такі «жлоби», як прийнято вважати. Деякі водії навіть віддають перевагу життєрадісним автостопникам перед гривнею похмурих попутчиків. «Я не таксі!» – казав один з них. Інші, звісно, не проти підзаробити, але свідомо підуть вам на зустріч – їх буде гріти зроблене добре діло.
Міф 2. На дорогах багато злочинців.
Дивіться більше кримінальних хронік і ви матимете впевненість в цьому! Але насправді водії такі само люди, і , можливо, мусять так само вас боятися. Крім того, життя далекобійників не «цукор» – існують спеціалізовані грабіжники, пости «ДАЙ» (актуальні для всіх транспортних засобів) і т.п. Особливо часто звучать перестороги з боку мам і тат дівчат, які збираються йти автостопом. «Всі водії маніяки!» Це правда, але не сексуальні, а дорожні, транспортні… А деякі танки колекціонують. Практична порада: якщо боїтеся, знайдіть собі пару, хлопця чи дівчину, вдвох веселіше і безпечніше, хоча рухатись ви будете повільніше (в багатьох автах може бути лише одне вільне місце). А проте деякі автостопники зі стажем не люблять ходити з кимсь, одна знайома дівчина майже завжди ходила сама, вважаючи, що мандрівний вигляд і поведінка унеможливлять нескромні наміри водія-самця. Ще одна практична порада: в деяких великих містах є «окружні», тобто місця роботи представниць найдавнішої професії. Їх краще оминати, не тому, що з вами щось трапиться, а просто там стопити погано. І ще – на дорогах злочинців не більше, ніж в міських провулках та під’їздах! Як ви не боїтеся ходити містом…
Міф 3. Треба бути особливим.
Так, мати таємні знання, належати до секти або ложі «автостопників». Звісно, деякі елементарні знання допоможуть. Наприклад, що таке вже згадуваний мандрівний вигляд? Краще рюкзак (невеликий або великий, що виглядає як невеликий), одяг відповідний, скромний (без пропаганди чого-небудь, крім звичайно автостопу), для хлопців – краще зав’язати довге волосся в хвіст, поголитися, для дівчат – не використовувати яскраву косметику, дорогі прикраси і т.д. Коротше, виходячи з дому, подивіться на себе і оцініть, які асоціації ви викликатимете у водіїв? А які хочете викликати? Стосовно першої фрази при спілкуванні з водієм (якщо він зупинився, то це вже півділа!), дайте зрозуміти, що ви саме – автостопник. «Чи не могли б Ви підкинути нас далі по трасі? А куди саме Ви їдете?» «А куди вам треба?» «Ой, та аж до … Але ми були б вдячні, якби Ви нас підвезли до …» Звісно, добре, якщо у вас є друзі автостопники, вони можуть дати цінні поради, але на дорозі будете вирішувати лише ви, і від гнучкості ваших рішень буде залежати ваш успіх. Як запевняє вище згадуваний Антон Кротов, є лише одна річ, конче необхідна в автостопі – головний мозок. Користуючись нагодою, хочеться передати привіт Мішці з Олександрії, з яким познайомились під Пирятином, і який знати не знав, що в Україні існують інші автостопники, крім нього самого.
А тепер, чисто практичні міфи і реалії, якщо попередні міфи для вас більш-менш розвіяні.
Міф 4. Вибирати найкоротшу дорогу.
Перед вами лежить карта. Наприклад, ви хочете піти автостопом з Києва до Сімферополя. Дорога правим берегом Дніпра (Обухів, Сміла, Кривий Ріг, Нова Каховка) має близько 650 км, а лівим (Полтава, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь) – десь 900 км. Але ви не водій, вам не потрібно економити бензин, вам потрібно вибрати більш важливу в плані загальнодержавного значення трасу. Не намагайтеся виходити з логіки спіймати одразу [|авто] до кінцевого пункту (хоча таке буває!), ви ж не «попутчик», що платить за дорогу. З досвідом прийде розуміння того, яка конкретно траса для вас особисто більш вдала, але якщо у вас немає досвіду і відомостей про майбутні шляхи, то завжди надавайте перевагу трасам М (магістральні) перед Р (регіональні), а Р – перед Т (місцеві). Так, з Києва до Харкова «жива» траса М03, з Харкова до Сімферополя – М26, а дорога Правобережжям регулярно перебивається трасами Р, Т. Тому середньо статистично рух нею забере більше часу, ніж аж через Харків. Практична порада: придбайте карту! Ви матимете менше шансів заблукати, зможете слідкувати, куди везе вас водій, а, можливо, і йому допоможете. І взагалі, карта – доповнення до мандрівного вигляду, часто викликає зацікавлення у наших водіїв, більшість з яких звикли їздити, користуючись усними орієнтирами та по пам’яті.
Міф 5. Автостоп – це коли на дорогу не витрачаєш ні [|копійки].
Можливо, у деяких автостопників є таке головне правило. Але не раджу приймати його надто буквально. З одного боку, чому б не спіймати рейсовий автобус за 2 гривні до потрібного повороту на більш «живу» трасу, коли вже пару годин стовбичиш і пропускаєш лише забиті людьми легковики і то по одному в 15 хвилин. А такі автостопні перешкоди, як великі міста просто необхідно долати громадським транспортом, якщо вже вам «пощастило» опинитися там. Та не треба піддаватися спокусі й одразу платити – це лише винятки для особливих випадків. З іншого боку, можна пригостити водія, поділившись тим, що у вас є (цукерки, бутерброди, чай), а це все також коштує якихось грошей.
Міф 6. Підвозять в основному «фури».
Ширше кажучи, чомусь вважається, що «певні» засоби транспорту є пріоритетними. Мабуть, це телевізійна пропаганда. Хоча зустрічаються автостопники, які спеціалізуються на фурах, в умовах українських доріг це зовсім не обов’язково. Стопити можна все – від підводи (правда, якщо вас влаштує швидкість) до крутого джипу. Ще ширше кажучи – автостоп це пересування не тільки на автомобілях, але й потягах, електричках (аеро- та гідротранспорт для України менш актуальні). Звісно, є категорії водіїв, що мають вагомі причини не брати автостопників (комусь начальство забороняє, а у таксистів і водіїв громадського транспорту вже просто психіка така). Але з вас корона не впаде, якщо ви підіймете праву руку, а авто не зупиниться. Та взагалі, у кожного автостопника свій особистий досвід, що в дечому заперечує правила, в дечому підтверджує. Наприклад, авторові найбільше щастило на вантажні мікроавтобуси та «Жигулі», були в них і професійні водії і просто автолюбителі.
Міф 7. Автостоп вимагає віри! (Єдиний незаперечний).
Автостопом варто мандрувати лише тоді, коли ви вірите в свої сили, маєте натхнення, радісний настрій, не боїтеся і головне – насолоджуєтеся «самим процесом»! Це допоможе не розклеїтись, коли вже кілька годин вас ніхто не братиме, приймати вірні рішення на «свіжу» голову, посміхатись і нести гарний настрій водіям, незважаючи на втому. І заперечувати своїми пригодами всякі правила і негативні міфи про автостоп.
Эти шесть песен меня просто убили..это такая радость смешанная с грустью...как же хорошо....) У меня на глаза наворачивались слезы.. Одной крови. Дотянуться до звезды. Пока ты спал. Паспорт. А вот и новые песни : Марш согласных, Нули и единицы, В поисках счастья, Мы сошли с ума (cover Кино). Вот бывает у некоторых групп, чем дальше, тем хуже становится и они не всегда попадают в десятку с новыми песнями. Но это не про Lumen!!! У них каждая песня это шедевр! Fuck Off. Государство. Гореть, я в этот момент так хотела себе зажигалку..весь зал присел. 6 миллиардов. Когда. Эти 2 песни были на бис)
