Капли по крыше
Не громче, не тише,
Мысли я шлю тебе, -
Слышишь?
Не слышишь..
Где-то они разобьются о стекла
Окон закрытых,
Темных и мокрых.
Я улыбаюсь,
В дожде растворяюсь,
Снова надеюсь..
И каюсь?
Не каюсь!
В чем виновата?
За нежность расплата
Боль за тепло мое?
Может быть хватит?
Но я не жалею
И снова лелею
Сказку иллюзий..
Нет, я не взрослею.
И не хочу расставаться
с надеждой
И значит все будет
Наверно как прежде.
...
Мысли-приветы,
Как отблески света,
Где-то за окнами
Думай об этом..

Є в мене один засіб як позбутися поганого настрою та важких думок хоча б на деякий час. Та він і не лише в мене є, мабуть будь-яка жінка про нього знає. Цей засіб - походити по магазинах і накупувати собі різних речей, а ще краще тих речей, які давно хотіла купити, та все було шкода грошей, чи якось думала обійдуся. А тут узяти і купити. Вчора так і зробила. Накупила собі усяких дрібниць цілу купу, вдома роздивлялася, приміряла, випробовувала, і взагалі гарно провела вечір. Хороший спосіб.. хоча звісно кожного дня так не походиш.. Треба шукати причину в собі..

сумносумносумносумно... і чого ж так сумно? може то хмари.. чи ще шось. Хоча зранку я сміялася, і навіть дуже безтурботно і весело сміялась. Моя кішка, поснідавши, почала ганяти по кімнатам як навіжена, її заносило на поворотах, і вона бігла вхолосту, на одному місці загрібала лапками, бо підлога слизька - така дуріпка! як же я її люблю.

В мене з'явилося ще одне чітке життєве переконання: ніколи не лізь в особисте життя іншої людини зі своїми думками і порадами, якщо ТЕБЕ ПРО ЦЕ НЕ ПРОСИЛИ! Бож є речі відносні, і кожен судить про них зі своєї вежі. Це як наприклад сказати дівчині, яка явно в даний момент задоволена своїм виглядом і чекає на компліменти в свою адресу, те, що з моєї точки зору є правдою, наприклад, що зачіска в неї невдала, чи сукня не пасує, чи "кофточка дурацкая". Як би вона це сприйняла? Як грубість, або заздрощі, або злобу, як завгодно, але нічого хорошого з цього не вийшло б. А це ж лише зовнішність.. я вже не кажу про почуття

Не сидиться мені на місці :) На вихідних знову їду до Харкова. На цей раз треба дуже багато чого встигнути. По-перше весілля Льошиного друга. Це я вже вдруге побуваю на весіллі і з великим задоволенням цього чекаю. Мені навіть не саме свято як таке доставляє задоволення, а скоріше спостереження за нареченою. Адже це день, коли вона найкрасивіша і найщасливіша за всіх присутніх, очі сяють, обличчя світиться. Хто його зна, як воно буде далі, але позбавити дівчину весілля - це, на мою думку, величезний егоїзм з боку хлопця. Але це лише моя скромна думка, над якою посміялися б люди з альтернативним мисленням.. :)) та байдуже. Отже весілля, а вже потім походи по спортивних магазинах у пошуках усіляких штучок для походу (ну там, спальники, комбінезончики і те де), і ще про дещо не забути б. Тож спокій нам лише снився. Але це нічого, відпочиватиму на пенсії, а зараз треба жити якомога більш наповнено, бо коли нічого не робиш, приходять сумні думки й оселяються у душі, і так їх важко звідти витурити, просто жах..

Marcus_the_sad, вітаю тебе у своєму щоденнику. Буду рада, якщо знайдеш, щось цікаве для себе, і ділитимешся своїми думками :)

Коли була в Харкові, бачила в парку зграйку кришнаїтів.. Грали собі у свої цимбали, чи бубни (не пам’ятаю вже, як то зветься), повторюючи без упину харекришнахарекришнакришнакришнахарехаре і те саме про Раму. Нікого не займали і навіть особливо не кликали вступати до секти. Колись я досить близько познайомилась із цією релігійною організацією. Ні, сама я ні в якому разі не входила до неї, але мені довелося побачити усе це майже із середини. Що рухає людьми, змушуючи їх, слов’ян, вступати до релігії, що сформувалася у зовсім іншому, у іноземному середовищі? Пошуки істини? По принципу добре там, де нас немає, або "у сусіда завжди корова товще". Чи може бажання виокремитися. Аякже! всі ідуть до церкви, всі хрестяться, батюшку слухають, а я піду до храму, вдягну білий одяг, побриюся наголо, лишивши такий собі кришнаїтський оселедець.. Хто його зна. Треба сказати, що я людина толерантна. І хоча для мене відмова від сексу та перехід до вегетаріанства на даному етапі життя цілком неприйнятні, все ж таки я вважаю, що то не моя справа, і релігія, то є право кожного. Але багато в них цікавих речей. От наприклад, у Бхагават-гіті (щось на кшталт кришнаїтської біблії) сказано, що якщо в цьому житті людина буде багато жерти і взагалі буде нестриманою у задоволенні своїх фізіологічних бажань, то вона в наступному житті переродиться свинею.. Якось дивно. Чому саме свинею. Я знаю тварин, які жеруть набагато більше. Вівці скажімо. Вони весь час їдять.. Хоча все зрозуміло. Будь яка релігія має на меті залякати людину, змусити її бути покірною через свій страх. А вівця – це не страшно. Хтось подумає: "вівця? ну то й що! хай буде вівця. Пастимусь десь на смарагдовому лужку і горя не знатиму, такий собі білий пухнастий комочок. І різати мене не будуть заради м’яса, бо ж у мене цінна вовна". Інша справа свиня.. Ніхто не хоче бути свинею.. Ви хочете? Я ні. Тому досить жерти.  Отаке безглуздя, любі друзі..

Вчора вдень лягла поперек ліжка, уткнулася обличчям кішці в пухнастий бік і проспала так 3 години. І сни мені снилися м'які, теплі й пухнасті. І дарма, що на понеділок треба було дві контрольні зробити.Маю я право хоч раз на рік поспати вдень??

Навіть не віриться.. Мені дали відпустку.. От іноді, правду кажучи, мені не щастить. Задумаю щось і чим більше умов для здійснення цього задуму, тим ймовірніше, що задум не справдиться. То там не дотягую, то там хтось підводить, то ще щось.. От задумала я наприклад поїхати на травневі свята у Карпати з туристами. Перешкод безліч. По-перше, керівник походу міг мене не взяти, бо я ще ніколи у важкі походи не ходила, та й взагалі ні в які не ходила. Тож він сказав, як будуть інші дівчата, то візьмемо мене. Дівчата будуть :)) По-друге, рішення я прийняла спонтанно, пару днів тому, тож могло не бути квитків. Але вони є і навіть вже куплені! Ще могли мені не дати відпустку, але і відпустка вже майже підписана. Щось це все підозріло :) Може я ще й пожалію, як піду в той похід.. чи зможу призвичаїтись до тих умов, до довгих переходів, до важких рюкзаків і холодних ночей? Як би там не було, але зараз мені хочеться страшенно поїхати.

Ну що ж.. Харків.. Вражень у мене ціла купа, але вони більшою мірою пов'язані із поїздкою за місто, ніж власне з Харковом, Читать далее...

Сьогодні їду до Харкова. На три дні. Сподіваюся там цікаво провести час, спочатку поїдемо до лісу, там буде спортивне орієнтування. А ще може скалолази тренуватимуться і вилазитимуть на величезне та товстезне дерево без гілок. Дуже страшно на них дивитися - вони ж бо не страхуються деякі і дивишся, затамувавши подих. Ще не знаю, чи зможу взяти участь, подивимось (не в скалолазанні, звісно, а в орієнтуванні. Щоби я полізла на те дерево! хе-хе). Потім може покатаємося на вєліках, потім погуляємо по магазинах з подружкою )) та ще Леха хотів, щоби ми усі сходили в якусь там особливу кав'ярню, щось там в ній нібито специфічне і незвичне. Потім напишу враження, як приїду.

Сьогодні якийсь дурнуватий сон наснився.. Ніби я разом з якимись людьми маю брати участь у змаганнях, для чого нас поділили на команди і запустили в покинутий багатоповерховий старовинний замок. І завдання було шукати усілякі залізні речі, бігти до початку і приклеювати ці речі до величезних магнітів. Які різнокольорові. У кожної команди свій магніт. І от я потрапила відразу на третій чи другий поверх і бігаю, шукаю те залізяччя, і раптом усвідомлюю, що я не пам'ятаю якого кольору мій магніт, і людей зі своєї команди не пам'ятаю. І разом з тим розумію, що якщо я не буду бігати туди сюди і виконувати свою частину внеску, то буде мені шось справді жахливе.. Гм, якби я вірила тлумаченням снів, то навіть не знаю, що б треба було в тому тлумачнику шукати..

Дякую за симпатію , щойно її помітила ))))

є в мене така собі таємна скринька.. Я туди ховаю речі. Різні. Наприклад там є: обгортка від шоколадки, квиток на трамвай чи тролейбус у Орлі, недопалена сигарета, стрічка, заляпана клеєм саморобна валентинка, пір'їна і ще багато чого. Здавалося б безглуздий набір речей, але.. Я її вже давно укомплектовую, ту скриньку. Кожна річ означає якусь людину чи подію, нагадує про неї. Колись я найбільше боялась, що час позтирає з пам'яті усе, що мені було дорого колись. Але якось друг сказав: якщо будеш хапатися за минуле, в тебе ніколи не буде майбутнього.
Вчора перебирала ті речі.. Спогади як спалахи, як старенька затерта книжка з дитинства, знайдена під піаніно, яке не здвигали з місця 15 років. Гортаєш її пожовклі сторінки і починаєш почуватися так само як тоді. А тоді ж бо все було інакше. По-іншому світило сонце. І повітря було не таке.. Якось сумно і дивно.
Мабуть і правда треба ту скриньку викинути..

Читаю анкету на сайте знакомств
Ваше образование:
-Пту
Что для вас наивысшее счастье?
-семачки пасаны с района
Ваш любимый музыкальный исполнитель:
-шнур
Самое недавнее ваше достижение:
-кепку купил
Самая недавняя неудача / потеря:
-кепку потерял
Какую цель ставите перед собой сейчас?
-купить кепку
Если бы у вас была масса свободного времени, чем бы вы занялись?
-семачки пасаны с района
Одним словом - каким вы видитесь окружающим людям?
-правильный пасан с района
Ваш любимый исторический персонаж:
-чингиз-хан
Что было бы для вас самым большим несчастьем?
-еще раз потерять кепку
Ваши любимые писатели:
-Рэй Брэдбери, Стругацкие, Айзек Азимов, Ричард Бах, Басё, Миямото Мусаси

***
И вот уже розовым снегом
Весенняя сакура нас осыпает,
А он на ресницах твоих оседает -
Не тает, сияет под солнечным небом.

Ты только надеялась, я уже знала,
Что с дальних морей возвращаются птицы,
И в сердце мечта, она вновь колосится,
Пускает ростки через камни и скалы.

Мы вместе гуляли в просторной одежде
Среди оживающих розовых веток,
Одну за другой выпускали из клеток
Оранжевых птиц нашей первой надежды

Нещодавно змусили мене замислитися над цінністю того, що завжди здавалося беззаперечно цінним та необхідним в житті. Я щодо розуму. От наприклад є двоє. Один з дитинства читав, мав різноманітні інтелектуальні захоплення, розвивався і самовдосконалювався, здобував вищу освіту тощо. А інший цілі дні проводив з друзями, біганина, прогули школи, ПТУ в кращому випадку. І що ми бачимо в майбутньому? Той перший почуває себе нещасним. Він не може знайти друзів, бо далеко не всі поділяють його погляди і переконання, до яких він дійшов шляхом нескінченних роздумів та помилок; він не може знайти собі пару, бо та здається дурною, інша вульгарною, третя порожньою. Робота теж потрібна особлива, творча, ні в якому разі не одноманітна. А це все ой як важко підібрати, знайти.. результат - людина нещасна. А що ж той, другий? А тому простіше. В нього претензій немає таких. Кожен, хто може з ним повеселитися та допомогти перевезти меблі - вже друг. Дівчина аби була гарна, або вірна, або добра хазяйка, а більше нічого й не потрібно. І йому добре живеться, ніякі думки його не гризуть, ніякі депресії.. Що ж виходить.. А виходить так що розум, освіта, психологічна чуттєвість з одного боку розширюють горизонти свідомості, відкривають величезний світ, недоступний багатьом іншим людям, а з іншого боку, вони обмежують людину, обмежують її вибір, роблять неможливим її задоволення життям.

І ще один новенький :) Рада тебе бачити тут,
Violator, із задоволенням читаю твій щоденник ))

Ласкаво прошу до себе нових друзів! :)) forgetmenotko і ka_link_a , дуже рада вас бачити :)

Ура! Завтра приїде Льошка і привезе нарешті мені мій новенький вєлік. Тільки каже, поки не вивчиш правила дорожнього руху, не віддам :(( І навіщо мені ті правила :(( Усюди одні правила