Ви вже бачили що діти в нас копають ями , але ви мабуть навіть не уявляєте справжні об'єми експлуатації дитячої праці в нашому сімействі:
more

Компліментами мене в сім'ї не балують. Навіть якщо я буду довго випитувати "ну як тобі?", максимум, на що я можу розраховувати від Влада це "нормально" . Данилко правда пішов набагато далі, він сам коментує речі, інколи навіть зачіски, особливо цінить коли я надіваю плаття, чи Софійка щось із квіточками, хоча звичайно теж одним словом- "nice". Тому можете уявити мою радість, коли сьогодні Данилко помітив мої нові босоніжки і сказав "Wow! very nice". Після цього і Влад вже кинув очима на мої ноги і відмітив " Да, нелохие".

А татка Данилко взагалі часто хвалить, ось вчора наприклад дуже високо оцінив прикручену Владом поличку- " Good job, dude!" (dude=чувак)

На днях Данилко щось хоче від мене, вимагає від мене щось терміново зробити "тут" . Я не зовсім розумію де саме те "тут" і як саме зробити і питаю "Де тут, що тут?". Данилко - " Тут это here "
---
Бігає шукає Софійку - "ти де? где ты?" знайшов- "I found you!"
--
Кличе Влада- " Папа! Тати! ( англо-український варіант:)) Хей, Влад!".

Коли Софійка тільки привчалась до Оксаниного домашнього дитсадка і я вперше залишила її там на годинку, я її залишила не саму, а з Данилком. Приїхала забирати, Софі зовсім не плаче, тільки мертвою хваткою тримає Данилкову руку. І так за словами Оксани було всю годину, Софійка просто не відпускала Данила від себе ні на секунду. Я очікувала подібного і навіть на це в якійсь мірі розраховувала, тому Даня весною і літом теж ходитиме до Оксани раз в тиждень ( решту часу, три дні він ходить в канадський приватний дитсадок). В ті дні коли вони ходять в різні дитсадки, як тільки Софійка побачить Даню , вона починає сміятись, підвискувати від щастя, а Даня її ніжно обнімає.
---
На даний момент улюблена сумісна гра- це просто бігання одне за одним, бажано ще при цьому мати накинуті на себе напівпрозорі куски тканини. Ще люблять по ранкам гратись в шкільний автобус, це коли вони разом залазять на маму в ліжку, сідають на мамин живіт і мама має віджиматись, зображати автобус в русі . Часто Даня придумує ще якийсь рольові ігри, і Софійка сама того не відаючи бере в них участь :).
Ще можуть гарно гратись Софійкини іграшками, типу класти ляльок в ліжечко, "годувати" один одного, гратись іграшковим ляльковим будиночком від PlayMobile( не тим який із 4 років, а який із 1,5 року). Інколи досить непогано сумісно граються Lego, але теж не наборами для дорослих дітей, а Данилковими старими наборами Duplo.
Данилковими іграшками вони гратись разом не можуть, хоч Софійці і дуже хочеться :). Мала одразу все розкидає, Даня терпіння\розуміння ще немає, і мені потрібно терміново вмішуватись і ховати Даніни коструктори в недосяжні місця.
--
Даня дуже любить турбуватись про Софійку, годувати її, допомагати її одіти і т.д. Інколи він їй "читає" . Читати він фактично ще не вміє, так, тільки деякі слова. Тому це читання часто переходить в називання предметів на картинках чи взагалі показування букв. Але Софійці подобається. Якщо в книжці є хлопчик\дівчинка, особливо братик\сестричка, то вони одразу називаються Daniel and Fika :).
---
Даня для Софійки це взірець, вона все повторює за ним, куди він- туди і вона. А предмет в Даніних руках одразу набуває особливого значення, стає предметом бажання :), хоча 5 хвилин до того вона переступила через цю машинку непомітивши навіть.
-
Недавно Влад купив для Данила автомат,який вистрілює мячі, а Даня бє по них битою, машина ця дитяча, мячі мягкі і швидкість маленька. Софійка дуже любить дивитись за цим процесом. Коли Даня попадає, вона кричить" Та-да" і плескає в долоні. А ще збирає і приносить мячі назад.

В Канаді шкільна система, хоч і не принципово, але все-таки відрізняється від провінції до провінції. І взагалі система трошки запутана, детально писати про не буду , цікаво буде хіба тим хто має дітей шкільного віку в Канаді, але тоді вони і так це все вже вивчили :).
Коротко, то державні школи в Онтаріо можна розділити на звичайні англомовні, на звичайні франкомовні і на католицькі. Приватні бувають різноманітними, релігійними, різними мовними, базуючі на якійсь методиці ( типу Монтессорі) і т.д. Навчання в приватних школах може починатись в різному віці. Все залежить від школи, частіше з 3-4 років. В державні школи діти можуть йти в з 4 років. Тут це називається Junior Kindergarten, скоріше суміш школи і дитсадка. Це не обов'язкове навчання, раніше діти ходили через день, але на досить довгий час, а зараз поступово переходять на щоденний варіант. "Обов'язкове" починається з першого класу, з 6 років . Але більшість батьків віддають своїх дітей з 4 років, бо школа на відміну від дитсадка безкоштовна , а якщо мама не працює, то щоб дитина соціалізувалась. Ну і їх там вчать навіть чомусь, букви. цифри іт.д.
Тобто Даня із наступної осені може йти вже в школу. Спочатку ми не планували віддавати його в школу в 4 роки взагалі, а просто залишити в тому ж дитсадку . Так як в їх дитсадку і так вчать за програмою Junior Kindergarten, причому умови набагато кращі ніж в державній школі. Бо державна школа це 20 дітей на одного вчителя і одного асистента вчителя, їжу потрібно пакувати з собою. Крім того в нашому дитсадку на порядок кращі самі приміщення і майданчик . І ще багато інших дрібних причин. Мінус тільки один- дитсадок в нас дорогий :(.
Потім я подумала що для нього і особливо для його мови був би корисним ще якийсь варіант, крім дитсадка. Тому весною ми розглянули багато варіантів приватних шкіл, з надією на більш індивідуальний підхід, ніж в державних школах. Хоча я насправді не прихильниця приватних шкіл :). Всі варіанти нас не влаштували. Ну наприклад біля нас непогана приватна двомовна (англійсько-французька) школа, але додавати ще одну мову для Дані зараз не можна. На релігійні ми навіть не дивились :), Монтессорі\Валдорф ми теж відкинули( хоча ми і не противники цих методик). Дві були непоганими, але далеченько і дуже дорогими. І все, більше приватних шкіл у нас в місті і не має, в першу чергу тому, що державна система тут рахується досить непоганою.

І тут я не очікувано відкрила що в нас в місті є унікальна школа, державна, але спеціалізована. Реально це навіть не школа, а так пару класів на один навчальний рік, і в них є набір в два логопедичні класи. Ми туди швиденько подались, із підтримки нашого логопеда, отримали місце. Вчора вечором вже була на зустрічі в школі, знайомилась з вчителькою, умовами і т.д. Поки все дуже подобається, прямо казка, побачимо чи такі ж враження будуть далі :).

Про умови. Навчання з 8:50 до 11:20, а потім на спеціальному шкільному автобусі з дитячими сидіннями Даню будуть відвозити до його старого дитсадка. Забирати з дому теж би могли, але я сама його хочу відвозити. Клас 8 чоловік, один викладач і один її помічник. Вчитель має спеціальну логопедичну освіту. І крім того з дітьми ще додатково індивідуально займається логопед, десь 30 хвилин на тиждень і дає рекомендації викладачу. Дуже затишна, нова будівля, з басейном і уроками плавання раз на тиждень, дуже красива місцевість, фактично в лісі, шикарний майданчик, хороші бібліотека і спортзал. Класи світлі, красиво оформлені, багато хороших матеріалів, айпади і смарт борд. І вчитель дуже приємна, одразу якось викликає симпатію, з досвідом, але до пенсії ще далеко :).

Старший братик

По даним 2006 року в Канаді кожний 5-тий( 20%) іммігрант, тобто народжений за межами країни. Діти іммігрантів народженні вже тут в ці цифри не входять.
В місті де я живу цифра ще більша ніж в середньому в Канаді, 25%, це зрозуміло, бо в нас університети, багато робіт з технічними спеціальностями, місто колись давно прийняло багато англійців, німців і португальців.

В Торонто кількість іммігрантів -50 %. Тільки вдумайтесь в цю цифру. Кожен другий народжений за межами країни! і мабуть 30% шанс що народжений в Індії :). Це я хоч і шуткую, але в Торонто дійсно багато індусів.

---
На даний момент майже 4 процента канадців називають себе українцями за національністю, це більше ніж 1 мільйон і 200 тисяч населення

По даним за останній роки

http://www.cic.gc.ca/english/resources/statistics/facts2010/permanent/10.asp

з України до Канади іммігрують щороку 2-3,5 тисячі чоловік.

У Влада згоріла шия. Бо щоб догодити дружині " высококвалифицированный программист" вчора копав город і тягав землю. Город в нас так само великий як і сад :).
Особливо тяги до землі я не маю, спочатку я взагалі планувала посадити тільки різні трави, базилік там, розмарин. Як кажуть тут для "фана" , ну в освітніх цілях, особливо щоб Даня приймав участь в процесі. Але як подумала про базилік, то одразу захотіла і пару кущиків помідор, ну і як що вже для Дані, то таке щоб йому було цікаво зривати з грядки і їсти, тому посіяла і трошки гороху.
Такими темпати ми і до посадки квітів докотимось :).

Після нестандартно теплого березня, і холоднуватого квітня, прийшов "нормальний" травень. Такий як він і має бути, з температурою близько 20, з грозами, з цвітом crabapples, співами пташок і ароматом скошеної трави.
В нас в цьому році якась надзвичайна кількість метеликів( мабуть із-за теплої зими). Софійка все мріє спіймати хоч одного :), Даня їй допомагає, але поки теж без успіху. От думаю, може їм сачок зробити? чи все-таки вони ще малі і щоб ловити і щоб безболісно випускати?
В нас на озерці активно перебирають лапками кілька виводків гусенят і каченят, ще один елемент Софійкиної любові . Даня в її віці так пташок не любив, він більше цінував літаки :).
А в п'ятницю ми в нашому лісі бачили білку яка переносила кудись своє більчиня, геть як кішка, в зубах, тільки при цьому ще і з грацією по гілкам стрибала.

Ми по трошку зайнялись садом, ось ще одне дерево сьогодні посадили:

В продовження про роботу.
Я так розумію що в України BlackBerry сервіси, в всякому разі BIS, можна отримати тільки через MTC.
http://www.mts.com.ua/eng/BlackBerry.php, http://www.mts.com.ua/ukr/BlackBerry.php
Я зовсім не орієнтуюсь в цінах, 200 гривень- це дешево чи дорого як для безлімітного мобільного інету для України?хто скаже?
І саме головне чи BBM( BlackBerry Messenger) підтримується в Україні? хоч якимось оператором?
Не можу знайти про це інформації. Чи Україна офіційно блокує цей сервіс?

На роботі мою і Влада групу почали годувати сніданками, і через два тижні почнуть годувати обідами. Ну тільки наші групи , але не всю компанію. Хто має представлення про роботу в Північній Америці знають, що такий неочікуваний бонус трапляється тільки в випадку коли навалюють багато роботи :). Це все із-за того що всі сили кинуті на прорив, на нові продукти які маємо випустити осінню. Деякі групи і вечерями годують і обідами по суботам.

Ми працюємо над зовсім різними проектами, і у мене ще більш-менш, а от у Влада дійсно роботи дійсно багато. З хорошого, що нам обом дуже цікаво. Я тут 5 років працюю і мабуть саме зараз, коли справи в компанії йдуть так собі, отримую найбільше задоволення від своєї роботи :). А Влад у мене взагалі любить працювати :). З поганого, що вся ця робота вимагає часу, Владових відряджень і моїх як мінімум 32 годин роботи в тиждень. Ну а ми звичайно не хочемо, щоб діти проводили по 8 чи навіть більше годин в дитсадку по 4 рази на тиждень. Тому крутимось як можемо. То один із раніше їде\повертається, а інший пізніше (і відповідно дітей пізніше завозимо \раніше забираємо) , то допрацьовуємо вночі. Так, саме вночі :). Коли Влад в відрядженнях, я втікала раніше, а потім із дому, після того як діти заснуть, десь в 10-12 ночі хоч годинку допрацьовувала . А ось вчора я працювала з 10 до 6:30 , а Влад спершу до 4 дня, а потім в 8 поїхав на роботу і повернувся в 11 ночі. Дуже класно що в нас відносно вільні графіки і що все ( дитсадки, гуртки, робота ) в 10 хвилинах від нас . В принципі все непогано, ми дуже гарно справляємось , без особливого стресу, єдине що на тижні ми всі в чотирьох не так багато часу можемо провести разом. Але годинку зранку, годинку вечором завжди маємо, що не так і мало; ну і всі вихідні наші . Поки ми навіть час для нас двох , тільки двох, знаходимо, не важливо що при цьому розмови у нас завжди переходять або на дітей або на роботу :).

На цьому тижні в Данін дитсадок приїжджали пожежники, проводили урок-гру по пожежній безпеці, роздали цікаві книжечки із різними завданнями (знову ж про безпеку ) і ясна річ дали можливість залізти і посидіти в пожежному траку, навіть включити сирену. Я чесно говорячи думала що Даня тільки останню частину і запамятає. Але ні, ось сьогодні на кухні ми грали в пожежників, по Данилковій задумці в мене щось там на плиті загорялось, полум'я перекидалось мені на одяг і я мала падати на землю, крутитись!, щоб його збити. Ну а потім прибігав мужній пожежник, рятував мене і Софійку.

А ще ми грались в піратів, тільки мирні пасажири в особі Софіки не хотіли чекати нападу, сидіти в кораблику-великій мисці, вскакували і одразу йшли на дно фаянсової плитки :)

І принцеса з Софійки так собі , замість того щоб сидіти, плакати і боятись дракона, вона бігає за ним і сміється .

Ще пару фото:

Під час останньої поїздки до Швеції у Влада трапився один вільний день в Копенгагені.
Він навіть в музей сходив . Хто знає Влада, той уявляє моє здивування. Сам? з доброї волі? А потім думаю, а мабуть це якийсь музей кораблебудування чи сексу :).
Виявилось ще банальніше, ось деякі експонати :


"Оксамитове" розгледіли? :)

17 днів як мама повернулась до України, а зараз здається як ніби вона в нас була как давно і так недовго. Замучили ми її за ці три місяці добряче :(.
І піратом бабусю одягали і під стіл заганяли( коли в хованки грались), і по улюбленим Софійкою сходам кілометри прийшлось намотати .
Зате є і віддяка - така щира любов внуків, маленькі ручки, що та міцно обнімають :). По Софійці можливо не так явно помітно, хоча вона дуже сильно шукала бабусю по всьому будинку перший тиждень, а Даня то постійно питає\згадує. Навіть коли Влад летів в відрядження, запитував чи він не до баби Ніни летить :).

Данилко останнім часом приємно дивує, все більше старається говорити зі мною українською.
Щедерв минулого тижня - "ні ще", коли я запитала його про добавку. Хто не зрозумів( а до мене і самої не відразу дійшло)- це переклад "no more" , дослівний :).
Хоча десь 80% слів що вживає- англійські. Ну це ще і тому що в звязку із його відставанням в мові, ми з ним частенько і англійською розмовляємо , багато читаємо\займаємось саме англійською.

А взагалі в нього зараз улюблений вираз " Ні, never ever".

Мабуть як і в більшості людей , мої спогади наповнені не чисто самими подіями, а моїми відчуттями під час цих подій, моїми думками відносно цих подій. І дуже часто це взагалі дуже короткі емоційні моменти.
Не знаю як багато я пам'ятатиму через 10 років з квітня 2012 року, але чомусь думаю що мені пригадається
- те як зупинила машину, повернутись до дітей і побачила, що Софійка спить, але при цьому міцно стискає Даніну руку, вірніше навіть два пальчика, а Данилко висовується зі свого крісла , щоб якомога більше бачити свою сестричку. Лице при цьому в нього наповнене такою ніжністю, і він коментує " маленька.."
- те як страшно, коли хворіє твоя мама
- те які ніжні руки у Влада після тижневого відрядження
- те як Софійка дзвінко кричить "Ка! Ка!"( чомусь їй подобається саме така форма скорочення від пташка), а Даня її виправляє" это bird"
- те як ми в Наталі в гостях, Ярослав з Данилом довго і якось підозріло граються наверху. Коли приходжу їх перевіряти, то вони в ванній кімнаті, вода набирається, Ярославка вже повністю роздягнутий, в Даня бореться зі своїм останнім елементом одягу- футболкою. Виявляється Яро хотів похвалитись своєю новую іграшкою для ванни
- те як діти бігають один за одним навколо мене на кухні, сміються і щось кричать, Даня "краде" свіже спечений сирник, розриває його на два кусочки і віддає другу половинку Софійці
- те як погано по-дурному сваритися із-за дрібниць
- те як тяжко залишати Софію в дитсадку
- те як приємно сидіти під вишневим деревом і відчувати на лиці падаючий цвіт

До нас в минулі вихідні приїзджав Дюха. Хлопці пригадали студентські часи, в суботу вибрались компанією повеселитись, і їм це вдалось, навіть занадто. Подряпали\пошкодили машини, нашу то ледь-ледь, да і її не шкода, вона ж стара, от Дімкіна дуже постраждала. Цікаво в якому віці вони перестануть дурниці робити ?
А в неділю щоб було більш безпечно :), то просто зібрались в нас, були і університетські друзі ( Наташа, Юра, Вітя Гавриш) і просто спільні друзі, чудово посиділи.
Андрій мабуть був трошки в шоці від дітей, за останній 5 років ми з бездітної компанії дуже розрослись :), але і із Софійкою і з Данею дуже гарно грався, чим причарував мою маму.
--
А ще 17 березня було 10 років офіційного шлюбу, мама зробила нам подарунок і ми зробили такий рідкісний для нас вихід в fine dinning restaurant, з дуже смачною і незвичайною авторською кухнею. Влад за столом почав розмову з " Ужас! 10 лет! 10лет!..."
--
В нас похолоднішало, вже не +27 :(, але все вже починає зеленіти і квітнути. Минулої осені ми посадили біля будинку три дерева, і я дуже хвилювалась як вони приживуться, як перезимують , особливо за 17-річний бузок. Але все виглядає так, як ніби завжди в нас і росло. На ці вихідні поїдемо ще рослини вибирати. Хочу пару ягідних кущиків.
---
В зв'язку з хорошою погодою діти багато часу проводять на вулиці, і ми перезнайомились з рештою сусідів, деякі ж вїхати тільки цієї зими, Якщо коротко то в нас дуже класний народ зібрався на вулиці, в основному молоді сімї, з дітьми віком від 1 до 15 років, великий процент іммігрантів, дуже освічені, цікаві . Даня в найбільшому захоплені від одних сусідів -бразильців, тому що їх син Фернандо грає в футбол з ним, вчить його різним трюкам. А Софійка обожнює величезну сусідську собаку .

Цього року в нас то і зими не було, особливо якщо по канадським міркам, тільки два чи три рази сніг випадав так що ледь вистачало з'їхати з гірки чи зліпити сніговика, озеро теж майже не замерзало. А тут взагалі з 11 березня взяв і почався травень :). Температуру більше 20 ще як мінімум на тиждень обіцяють, вчора в ночі пройшла сильна гроза. Прямо хочеться вже щось посадити, але я ще не забула яким може бути квітень в Канаді :).

Я виспалась, маю великі плани на вихідні, життя прекрасне і я всіх люблю, і навіть пам'ятаю всі паролі :).

На роботі цікаво, працюю на новому проекті і маю таке важливе відчуття що роблю щось варте, що розвиваюсь і що мене цінують як професіонала і колегу. Тільки не вистачає часу щоб посидіти в інеті :). Ну а позаробочий час то взагалі святе, я його на інет ніяк не хочу тратити. Тому так погано відповідаю на листи, вибачте!

Софійка росте королевою. Коли щось хоче , то вказує на це пальчиком і вимогливо так каже " Дать!". Надіває собі на шию Даніні штани і носить їх як шарф. На вулицю бере з собою свою сумочку, тільки чує музику одразу танцює. Дує губки коли щось не дозволяють. Але часто буває і розбишакою, краде Даніні мілкі іграшки\детальки і втікає, верхолазить, розкидає книжки.

Даня якось підріс останнім часом, інколи зовсім відповідальний. Але тільки інколи :). Конструкторить і будує , малює\пише, гарно вирізає. Опікає свою сестричку . Робить успіхи на гімнастиці. Поступово під нашим тиском і тиском логопедів здається і його вперта мова.

Дуже дякую за вітання, листівки, листи і дзвінки. Мені дуже приємно.
На вулиці і в душі весна :)