В нас же скоро фестиваль повітряних зміїв, так мої чоловіки вчора тренувались, щоб на самому фестивалі не вдарити в грязь лицем.

а потім як завжди :) почорніло небо, ми ледь встигли повернутись додому і тут почалось!
Була дуже сильна злива, відтік води не стравлявся, внизу нашої вулиці , на перехресті створилось стравжне озерце, і падав ось такий град:

Даня дуже любить водяний насос, і Влад йому часто поручає мити машину.
Вчора зранку почав він почав канючити, щоб я відкрила йому насос. А в мне Софійка на руках, і взагалі в будинок повернутись вже хотілось. Ось і найшла відмовку, що машина чиста, як забрудниться , тоді і помиємо. Неправильно вибрана відмовка :).
Бо що Данилко зробив? Правильно!. Накопав землі і посипав нею машину.
--
Знайшов на свої шортах надпис з цифрою 12. Дивиться і видає- "three". Я йому, які ж там "три"? Це "one" і " two". А він - "yes, one and two, three".
--
Зранку пропоную йому одяг, який одіти, все відкинув, все його не влаштовує, включаючи труси :). Підійшли до тумбочки , запропонувала йому самому вибрати собі труси, а перший варіант поклала туди назад. Довго вибирає, відкидає всі мої варіанти і в кінці кінців знаходить ті, що я йому пропонувала з самого початку і радісно їх одіває.
---
Сьогодні оділа йому годинник -браслет, іграшковий. Був такий щасливий, він же як "папа". Знімав\одягав сотню раз. А коли був на вулиці і особливо коли ми зустрічали людей, то активно виставляв руку вперед, в надії на запитання :).

А зараз я вяжу ось такими нитками

І це я собі, не Софійці:) почала в'язати кілька днів тому, коли в нас було холодно і йшли дощі, мабуть була кольорова нестача :), а зараз сумніваюсь, може і розпущу.
і взагалі, по ниткам, які я скупляла цієї весни, помітно, шо весна в нас пізня, холодна, а біля будинку взагалі ще немає ніякої зелені:):

З останнього вязального/
Дизайн майже мій :), використала ідею із одного фото. Дизайн звичайно дуже простий, просто нитки цікаві (Plymouth Yarn Kudo, 55% Cotton/40% Rayon/5% Silk), на їх кольоровості і намагалась зіграти.


гудзики від digitsdesigns

Софійка навчилась перевертатись зі спинки на бік, стиль той же що і колись в Данилка :), піднімає ноги, закидає їх набік, і активно починає махати рукою, от ця рука і ноги і перевертають туловище також.

Цікаво, шо вона любить перевертатись на правий бік, до іграшок явно тягнеться більше правою рукою і на стільчику себе розхитує саме правою ногою. В Даня ж більше виористовував ліву ногу\руку, я взагалі до 2-х років підозрювала що він лівша.

Мабуть баян, але ми тільки закачали ці пісні.
Вся сімя в захоплені. Дуже-дуже рекомедую!
http://www.gusli.su/rosava_kolisanki/

Ви думаєте це квітка?

я теж так думала, коли ми з Данею почали "це" робити, але в Данилка інше бачення, насправді це ...
під катом

Раніше я думала що наш ігровий майданчик знаходиться від нас дуже близько, але сьогодні подивилась на цю відстань по-іншому.
Адже коли падають перші великі краплі дощу і небо різко стає фактично чорним, а одна твоя дитина рахує, що дощ то весело і додому спішити не варто, а інша кілька хвилин тому відмовилась лежати в колясці і перелягла в слінг, то кожний метр від дому здається далеким :).
Тобто дощ, Даня який не спішить додому, коляска і слінг. Але тут до мне прийшла геніальна думка( як любить в таких випадках казати Влад, высшее образование ведь как-никак), я запропонувала Дані сісти в коляску. І він погодився!
І можу вам сказати я знаходжусь в досить нормальній фізичній формі. В всякому разі я, зі слінгом і коляскою обігнала молодого сусіда, який біг! в нього правда була небажаюча йти додому собака :).
--
І це все дрібниці в порінянні з тим як я колись в березні вийшла на прогулянку з Софійкою в колясці, з Данею на велосипеді, без слінгу, а коли ми видійшли від дому, Софія виіршила що їй буде краще в мене на руках, а Даня що йому велосипед вже набрид. Пхати коляску, велосипед, при цьому нести Софійку фізично не являлось можливим, ледь вмовила Данилка все-таки потурбуватись про свій байк, а то вже збиралась його залишити і повернутись за ним пізніше.
Тепер я розумна, без слінга нікуди, і беру завжди тільки щось одне, або коляску, або велосипед :)

Я виросла з думкою, що брати\сестри завжди люблять один одного, просто за визначенням, безумовно і сильно, так само як мама любить свою дитину, як тут кажуть unconditional love. Так, вони можуть в дитинстві воювати між собою час від часу, і навіть бути не дуже близькими коли підростуть, але це все дрібниці перед фактом що вони рідні. Так само я ніколи не допускала, що мами можуть по-різному любити своїх дітей, чи в дітей будуть образи , що комусь з них чогось більше дають. Навіть якби я задумалась\помітила що батьки щось роблять для мого брата, а для мене ні, то це ж очевидно, значить йому в цей час це потрібно, і навпаки, мені потрібно їм в цьому допомогти. А буде щось потрібно мені, значить в цей момент прийдуть на допомогу батьки і брати.
Але потім я стикнулась в життя з різними людьми , з " а мою сестру мама любить більше" , "коли народився брат, а мені тобі було 10 років, то про мене просто забули", " я з братом і батьками не спілкуюсь майже, в мене на них велика образа". А коли завагітніла другою дитиною, кожний третій починав мене лякати, як старша дитина буде ревнувати і розповідати страшні історії з життя знайомих.
І знаєте, я злякалась :). Почала весь продумати, як і що я робитиму, щоб і Софійку не образити і щоб Данилко не ревнував. В мене навіть з'явилось якесь відчуття вини, що ми вирішили народити другу дитину. І перед Данилком і перед майбутньою малечою. Почала думати, а що, якщо в них дійсно колись зявиться відчуття, що комусь із них я чогось не додала?

Але зараз я зрозуміла, що боятись не потрібно. Звичайно, вони будуть воювати між собою( ось хай мала почне повзати і розбивати Данині конструкції :)), і може навіть на якомусь етапі будуть ревнощі, але коли я бачу, як Данилко повертається із дитсадка і одразу перевіряє, як там сестричка, а Софійка побачивши братика радісно підвизгує, я повірила що через двадцять років вони будуть вдячні за те що вони є один в одного.
І головне я відчула, що від того що їх двоє, я зможу їм дати тільки більше, я скоріше зможу навчити їх бути турботливими, прислухатись до чужих побажань, вони переживуть радість сумісних ігор і таємниць, зможуть разом щось випрошувати у батьків :). А любові і часу в нас я думаю вистачить для двох, бо любов між дітьми не ділиться, вона тільки примножується.

Вчора Влад повернувся з роботи і поки я закінчувала готувати вечерю, став гратись з дітьми. Чую весело в них, сміються. Йду кликати до столу і застаю таку картину, Влад тримає Софійку під руки і веде по підлозі, вона рефлекторно перебирає ніжками, Даня совається поряд і каже " топ-топ", "you got it" і т.д. Це Данилко вирішив вчити Софійку ходити, а татко з радістю підтримав.
--
Сьогодні Влад і Данька пішли гуляти, повернулись додому пізно, з двома великими наборами Лего, для десь 10-річного віку. В результаті ми тільки 20 хвилин тому закінчили збирати грузовик, який складається десь з 300 частин і ледь вмовили Даню відкласти складання екскаватора на завтра. На моє запитання , чому купили такі іграшки, а не щось для 3-річного віку і бажано не таке дороге, пояснення було простим- так захотів Данилко, він їх в каталозі бачив.
Так що тато зараз вкладає сина( зрозуміло що трак Даня взяв з собою в ліжко), а я думаю, може мені повивчати каталог Тіффані, може що сподобається ? :)

Вчора малі заснули вдень, ну ж я одразу до компа читати пошту.
Читаю в Сергія в Buzz
Стив Балмер: "Мне нужен скайп!" Сотрудники: сделано! Стив Балмер: какая версия? Сотрудники: ВЕРСИЯ???
І розумію що не нерозумію :), зовсім. І якось так стало страшно, думаю, ось як декрет тупить .
А після пошти я почала читати новини і тут мені полегшало, проблема всього-навсього в недостатній інформативності . Тепер починаю читати з новин :).

Пояснення:
Бувають дні коли я читаю пошту і новини з свого Blackberry чи міні- ноута прямо зранку і паралельно проводжу час з малими. Але останнім часом Софійка все менше спить, і я і так багато іншого паралельно роблю, вяжу, готую і т.д., тому я стараюсь BB навіть до рук не брати, не лишати дітей прямого контакту з моїми очима :). Да і просто, новини з компа не такі важливі і цікаві, коли я мають щось новеньке кожну хвилину від малих .

Данилко в свої 3-6 місяців сміявся з лампи, що висіла на стелі в нашій спальні. Як тільки його очі на неї натрапляли, він одразу починав посміхатись, навіть якщо перед тим плакав.
Будинок же був досить старим і лампа була теж не дуже сучасна, з вентилятором. Влад казав що вона і йому самому смішна :)
А у Софійка така сама реакція на ось цей наш годинник

Данилко в нас дуже погано їсть і дуже любить коли його хвалять. Ну я і вирішила сьогодні на цьому зіграти. Вечеряємо, Влад вже закінчив свою тарілку. В Данилка ж фактично нечіпана їжа. Ну я і почала " Ось який татко в нас молодець. У папы уже пуская тарелка. He finished dinner and now can eat his ice cream". Як і очікувалось, Даня таке перенести не може, його ж не хвалять. Йорзається, з сумом дивиться на тарілку, а потім радісно її схоплює, біжить і викидає всю їжу, ні не в відро для сміття :), а назад в сковороду. Повертається до мене, гордо показує пусту тарілку зі словами " All done! ".

Сьогодні в нас на сніданок було малинове морозиво, а на вечерю шоколадне. Це просто я вчора на День Мами отримала в подарунок мороженицю :).
Взагалі мене просто завалили подарунками, і шикарний букет отримала, і тортик з спец написом, Даня в дитсадочку зробив листівку і підсвічник з баночки. І навіть Софійка порадувала, вчора перший раз в голос засміялась.

ці фото і фото з літачком зроблені Світланкою- http://www.nechaiphoto.com
мені дуже подобається як вона написала

Photography as we see it is all about Emotions. It’s about feelings which arise when you look at the picture, about making it possible to feel again Happiness and Love you felt at the moment the picture was taken, or to see things which have already gone, and now live only in your memory and at the picture.

одразу видно що помаранчевий колір є одним із моїх улюблених :)
а решітка- загорожа то не якась закрита зона, то ми йдемо на місцевому міні-зоопарку.

В серпні виповниться 5 років як я працюю в компанії, рахуючи декрети звичайно.
Так з цього великого приводу я отримаю кришталевий BlackBerry з вибитим на ньому моїм ім'ям і додатковий тиждень відпустки. Ура! ура!

В моїй компанії є така традиція як RIM Wear, це коли раз в рік видають якісь спеціальні речі з символікою компанії. Не чашки, ручки, футболки, їх і так навалом цілий рік, а саме щось унікальне.
5 років тому коли я тільки прийшла до компанії, це були шкіряні курточки, потім були непогані годинники від Roots, з написом RIM. Минулого року була Монополія, спеціально розроблена для нашої компанії. Я далеко не фанатка гри, але зроблена вона була якісно, з фішками в вигляді наших телефонів, з нашими будівлями і т.д.
В ось прийшов лист, що цього року це будуть... носки ! сім пар , з дизайном що відображає наші продукти.. оскільки я в декреті, то мені пришлють додому. Не можу дочекатись і обов'язково сфоткаю, похвалюсь.