Щодо готування, в мене ж тепер є справжній помічник:

Це він готує на сніданок свою фірмову справу, я її називаю "яйце-колутушка" :), Даня сам розбиває яйце на сковорідку, а потім весь час старанно помішує, звичайно все під моїм контролем. Інколи ми туди ще й сиру трошки вкидаємо .
І як бачите в нього спеціальна сковорідка, на одне яйце, але справжня, зі звичайного магазину, для дорослих :), тефлонова, татко саме для сина купив, і вона тільки Данина, ніхто більше не сміє її використовувати :).

І хоч в цілому Даня дома погано їсть, дуже перебирає, але цю страву, приготовлену своїми руками :) , зїдає до кінця.

А дитсадках Данилко гарно їсть, як і Оксани, так і в канадському дитсадку. Я памяю як в перший день в канадському дитсадку нам видали запис про його день, типу шо робив, коли ходив в туалет, скільки і чого з'їв, а там запис про обід- "з'їв дві порції салату..". Влад почитав " Может они ребенка перепутали? или Данька смог салат соседу подсунуть? " Просто в нас він ніякий салат навіть в принципі не пробує. Хіба тільки огірочок окремо порізаний, чи солодкий перець.

Але це мабуть більшість дітей так, в колективі краще їдять. Я наприклад в дитсадок не ходила, за мною приглядувала бабуся, так вона спеціально на час обіду водила мене в дитсадок (він був через дорогу від нашого будинку) і приносила свою їжу, і я за компанію їла, а дома, те саме ж - не хотіла.

І я не хвилююсь, тому що Даня і дома гарно їсть фрукти, молочні продукти, мучне (це я навіть стараюсь обмежувати), деякі каші. Крім того він активний, не хворіє, і виглядає далеко не худеньким :)

На навколишніх фермах сезон помідор. Цього року вони якісь особливо смачні, і я їх скуповую і неймовірних кількостях, готую всеможливі салати. А ще запікаю.
Рецепт дуже простий:
1. Два молодих кабачка. Можуть бути не кабачки , а баклажани, це як мінімум не гірше на смак.
2. 2-3 помідора ( дивіться за розмірами,шо десь така ж кількість як кабачків)
3. Сир фета( вона ж бринза) чи моцарела. Я пробувала тільки з цими сирами, як на мене вони найкраше йдуть до помідорів, але можливо і інші сорти підійдуть. Ці сири звичайно дають різні смаки, але обидва непогані.
4. Зелень (базилік, кінза чи що заманеться), пару зубчиків часнику.

Кабачки ріжуться кружальцями по 0,5 см товщиною і обжарюються на сковороді. Помідори і сир ріжуться на кружельця\квадратики такого ж розміру,помідори теж десь по 0,5 см товщиною, сир як можна тонще. Все перекладається в теплостійку посудину. Посипається частиком, зеленью. Ставиться в розігріту духовку до 180 градусів десь на 20 хвилин. Готово. Їсти теплим, особливо смачно з домашнім хлібом. Можна як подавати як гарнір.


(в мене кабачки були маленькими, а помідори гіганськими і на цей раз сир моцарела нарізаний трошки товстувато :)).

From July, 2010

From July, 2010

From July, 2010

From July, 2010

From July, 2010

Сьогодні наша компанія офіційно анонсувала новий смартфон і нове програмне забезпечення .

http://na.blackberry.com/eng/devices/blackberrytorch/

Я їм користуюсь вже кілька місяців і в захоплені як від девайсу, так і від ПЗ , так і від надійності\швидкості.
А Влад настільки повірив в успіх і майбутні хороші відгуки, що навіть кілька місяців тому прикупив акцій нашої компанії, тим більше вони саме були на маленькому спаді. А сьогодні вже й продав :).
На рахунок того, чи можна працівникам купляти\продавати акції своєї компанії по законодавству - так можна , але тільки в визначені проміжки часу. Наприклад перед оголошенням річних результатів- закрите вікно для працівників, так як є великі шанси що вони мають якусь внутрішню інформацію.

Ми вже вибрали фактично всі плитки, шкафчики, крани і тому подібне в новий будинок. І навіть вже замовили плиту, холодильник і посудомиючу машину.
За посудомиючу заплатили стільки що 1) я надіюсь вона сама і посуд по квартирі збирає 2) радію що Влад в нас відповідає тільки за прибирання і миття посуду і майже не готує, інакше ми б на плиті взагалі збанкрутіли, а то і не вибрали її взагалі , з його то перфекціонизмом.
---
Дорочі про домашню техніку . Північна Америка в цьому плані значно відстає від Європи (і України в тому числі), особливо це відчувається у відношенні плит чи пральних машин, вибір менший, ціни значно вищі. Хоча з автомобілями скоріше навпаки.
Але тут все логічно, як сказав Влад " Ну что же ты хочешь, ездят тут все, на семью в среднем 2 машины. Большой спрос, большая конкуренция. А готовит в лучшем случае половина населения, а тех кто еще и имеет какие-то сложные требование к плите - единицы. Ну и стирают то в основном джинсы ".

Коли я тільки приїхала в Канаду, пам'ятаю як мне вразила охайність вулиць, відсутність загорож перед будинками, доглянутість газонів і головне логічна архітектура в простих, спальних районах (ну коли вулиці в одному стилі, однакові відступи від тротуару, інколи навіть занадто однотипні будинки). Тобто тут не можна побачити страшного 5 поверхового будинку за 2 метровою загорожею, в всякому разі не в місті.
Звичайно я до цього швидко звикла і якось думала шо все це базується на 1) свідомості громадян 2) будівельниках які забудовують вулиці. Але виявилось що це не так, вірніше не зовсім так. Є дуже чітке планування міста і різні закони, які це все підтримують.
Наприклад коли тільки розробляється земля під забудову, то само собою одразу плануються зелені зони і школи, дороги, коли земля передається будівельникам чи фізичній особі, до будівництва є чіткі вимоги, наприклад щоб будинок займав не більше 30 чи 40% від землі ( ці цифри- приклади саме для окремих житлових будинків і в залежності від району ) , але щоб він був не менше якось площі і мав наприклад два гаража ( це щоб він був не дуже дешевим) . Всі будівельні проекти розглядаються містом з тої точки зору щоб вони не вибивались із загальної архітектури вулиці , не заважали іншим і затверджуються архітекторами міста. Тобто на вулиці зі старенькими одно-двох поверховими будинками із цегли тобі не дадуть побудувати "замок" із бетону .
Щоб добудувати щось, типу веранди, тоді також потрібно отримати дозвіл. Інколи, коли твій будинок старий і рахується історичною цінністю, то ти з ним взагалі мало що кардинального можеш зробити, хіба зможеш довести шо він вимагає аварійного ремонту. Для електричних робіт чи великого ремонту в середині будинку також потрібен дозвіл, і їх повинен проводити професіонал, ця вимога в плані вимог до безпеки. Без дозволу ти навіть не повинен суттєво міняти свій задній дворик, наприклад навезти багато землі, тому що коли земля розроблялась під будівництво вона одразу розроблялась з точки зору як буде стікали дощова вода чи сніг, і ти можеш порушити баланс.

Тротуари в житлових зонах тут обовязкові і роблять їх не прямо над дорогою , а десь із відступом на 1,5 метра, на цих 1, 5 метрах садять траву і дерева, і догляд за цією ділянкою лягає на плечі володаря будинку. Прибирання снігу на прилягаючому тротуарі - теж прямий обовязок власника будинку, в випадку не виконання може бути штраф.

Щодо загорожі є теж багато правил, обмеження на її висоту і відстань від дороги.

Звучить страшно ? :) Але правила чіткі і однозначні, всі дозволи швидко і легко отримати , якщо звичайно ти притримуєшся логіки і законів. І вони дійсно допомагають тримати вулиці красивими :)

Доречі вже майже 2 тижні як наш світ поповнився на двох чудових хлопчаків - Рафаеля Вуттона і Мирона Леуса, синочків моїх хороших друзів. Впевнена що їх чекає щасливе майбутнє.

Ходжу зараз на курси англійської від роботи (компанія платить, в робочий час і на території нашої ж фірми). Вірніше курси не зовсім англійської, але в першу чергу для людей для яких англійська не рідна, називаються Goal‑driven Communication/Articulation.
Дуже подобаються, дійсно цікавий для мене курс, все дуже насичено і активно, хороший викладач, сильна група. Я три роки тому ходила на Speaking strategy for technical professionals, було ніби і непогано, але я явно відчувала що вони йдуть дві години, час від часу хотілось пропустити, а ці - прямо спішу і час не помічаю як пролітає.
В групі 10 чоловік, одного пацан невідомої національності (по імені визначити точно не можу, акценту фактично немає),я і 8 китайців. Причому в китайців дуже високий рівень знання мови і слабенькі акценти, як для середнього китайця, все-таки їх рідна мова дуже відрізняється і їм тяжке дається вимога і інтонація в англійській.
І от я хотіла сказати, що люблю працювати і вчитись з китайцями, це прозвучить як стереотип, але вони як правило дуже працьовиті\старанні, ввічливі\виховані. Єдине що в них часто зустрічається - це мала ініціативність і фантазія, але для щоденної, стандартної роботи в IT це не завжди і потрібно. І в китайців величезна повага до знань, думаєте чому в мене в групі 8 китайців? тому що в нас на фірмі так їх багато і в них така погана мова? , ну можливо і це є фактором :), але просто китайці намагаються піти на всі курси, на всі сертифікації які тільки можливо, бо рахують що знань і бумажок про закінчення курсів не буває багато :).

Все таки чоловіки бувають дуже смішними :)
--
День, коли Даня в канадському дитсадку і у нас відповідно є доступ до вебкамери. Але я саме маю термінове завдання і не перевіряю вебкамеру.
Тут дзвінок, по внутрішньому телефону, від Влада, голос повний обурення " Знаешь что они сделали ?!" я одразу розумію що це щось про Даню, лякаюсь, але не встигаю нічого вимовити, як Влад продовжує "они надели на него розовый слюнявчик!"
--
Якось я накрасила Дані ніготь на нозі, він сам попросив, коли побачив мамині нігті . Коли Влад побачив цей педикюр, він мені нічого не сказав, але так подивився, що я більше такі експерименти не повторюю :)
---
Ще наш тато помітно гордиться тим що син погоджується пісяти тільки стоячи :), і фактично з року. Чи задоволений тим, що Данилко не любить одяг чи мягкі іграшки, зате труситься коли побачить пожежну машину чи екскаватор. Взагалі найбільше щастя для Дані - це подивитись на будівельні машини, ми спеціально кожен день робимо маленький крюк, коли забераємо його з дитсадка, щоб проїхати мимо будівництва, подивитись на крани і бульдозери.
--
Інколи мені здається що навіть те що Даня не дуже слухається, все пробує на практиці і мало чого боїться, теж подобається нашому тату, як хоч і не самі позитивні, але справжні чоловічі риси характеру.
--

Доречі про історію. Я недавно замовляла різні книги, в тому числі російською!:), чомусь по опису (чому саме вже не пам'ятаю, може за рейтингом? ) впала в око серія з двох книжок Марка Алданова " Потреты". До цього моменту цього автора не те що не читала, я про нього і не чула.
Але як же мені сподобались його твори! Одна із найкращих книжок що я читала останнім часом. " Потреты"- це серія історичних портретів видатних особистостей, починаючи із Дюка Еммануїла Йосиповича де Ришельє до Ганді. В більшості він писав про людей , які якось пов'язані з історією Росії. І хоч я якраз історією Росії зараз мало цікавлюсь, написано так цікаво, так яскраво, такою живою мовою, що відірватись тяжко. При цьому всьому автор не зовсім художній письменник, а скоріше історик чи публіцист.
Він створює образи зрозумілі, близькі, але при цьому нічого не додає, старається нічого не стверджувати категорично. Наприклад на тему вічного питання чи було ж таки кохання між Наполеоном і Жозефіною, він не стверджує нічого конкретного, просто приводить свідчення\докази і в ту і в ту сторону.
Особливо цікаво було читати про 1) Гітлера, розповідь була написана ще до Другої Світової і навіть до того часу коли він став лідером партії. про 2)Адама Чарторийського, мені його образ був цікавим і раніше. Ще дуже сподобалась повість " Загадка Толстого", поглянула на Лева Миколайовича :) з іншої сторони.
Трошки відчувається романтизм автора, його прихильність до старого дворянства і т.д., але враження від цього не погіршується.

Тобто рекомендую до прочитання :)

Ми практично не дивимось телевізор, але сьогодні випадково включила і потратила на початок третьої серії із циклу "Love, Hate, Propaganda", про роль пропаганди в Другій Світовій.
http://www.cbc.ca/documentaries/lovehatepropaganda/episode-guide.html
На диво цікава, змістовна передача. Причому показують багато і про Радянський Союз, використовують дані російських істориків і документальні зйомки. Дізналась багато нового :).

Кілька ночей тому ми з Владом прокинулись від крику " Go away! Go away! " Кричав Данилко зі своєї кімнати. Поки я туди прибігла, він вже знову спав чи можливо взагалі не прокидався. Це мабуть результат перегляду страшних мультиків.
Він коли дивиться мультики типу " Король лев " то дуже хвилюється , відбігає в сторону, дивиться самі страшні моменти із-за спинки дивана чи тримаючись за мою руку.
Ми звичайно обмежуємо перегляд мультиків і взагалі б їх не показували, але Даня так просить! і крім того він вже сам все вміє включати :(.

Доречі я так само дивилась мультики в дитинстві :) , я не памятаю, але мама розповідала.

По цьому лінку можна побачити район, в якому ми будуємось, http://www.churchill-homes.com/Churchill%20Homes_A...p_Natures%20Watch-Westvale.pdf, ( увага, pdf, 1,015kb ) трошки застарілі дані, там вже більше побудовано, але головна ідея зрозуміла.

Гугловська карта-
http://maps.google.ca/maps?f=d&source=s_d&saddr=38...spn=0.046976,0.111322&t=h&z=14

точка -A де ми зараз живемо B- де буде будинок, C - наша робота.

Під катом кілька не дуже якісних фото :) more

Ще ми ніби визначились із каміном :
http://www.heatnglo.com/Products/Cosmo-SLR-Gas-Fireplace.aspx?page=Overview



Типу газовий модерн :). Там ще камінчики всередині, але на фото їх не видно. Дерев'яні зараз в нові будинки не ставлять, ну і Влад категорично проти . Дивно, а я думала йому подобається розпалювати, прибирати навкого і чистити наш тепершній, на дереві :).
А електричні, хоч вони і дешеві і їх легко ставити, камінами я назвати не можу.

У нас буде два великих вікна і камін буде йти посередині, буде зроблена висунута стіна десь на 170см, на ширину каміна і глибиною десь півметра. Потім може обкладемо цю стіну каменем чи цеглою , чи ще чимось цікавим.

Ми в процесі активного дизайнерства :), вибираємо все в будинок , починаю від цегли закінчуючи дверними ручками.
Думала що все буде просто, частину вибираємо ще дома за фото і брошурами, потім приходимо в дизайнерський центр компанії-будівельника, все швиденько вибираємо за представленими прикладами ( ну не за раз звичайно, але і не 10 раз туди ходити) і забуваємо. Ага, зараз..
По-перше в них надзвичайно великий вибір, особливо деяких речей, наприклад цегли десь 50 видів. По-друге, вибирати потрібно дуже багато що, я зверху думала тільки про цеглу і дах, а там і звичайні двері, і двері до гаража, і вікна, і якісь алюмінієві вугли і т.д. І все щоб гарно поєднувалось , і щоб було якісним. А про кухню то взагалі в мене стільки душевних мук :), вона вже мені вночі снилась. Із кухнями в них нажаль вибір якраз і не такий великий, хоч і якісний. Всього один підрядчик. Поки думаю що виберу таку :

Вірніше від цієї кухні тип шкафчиків, дуже прості, цільний дуб, такий же колір і ручки. А coutertop ( не знаю як перекласти точно, робоча площа, верх нижніх шкафчиків ) ми думаємо робити світлий кварцовий. Ну і розміщення в нас не таким буде як на малюнку, простіше і мабуть не таке симпатичне :(.
І головне все ж стало цікавим :), третій день читаю в інеті про паркет, про види дерева і види обробки, про розміри і кольори. Вже майже спеціаліст :). поки зупинились на такій підлозі на першому поверсі, вірніше не на всьому першому поверсі , а тільки в living and dining room, на кухні\коридорі буде світла фаянсова плитка.

Якість дуже хороша, виробник відомий, дерево- червоний дуб. Дуб вибрали із-за практичності, хоч це не сама тверда порода, але за ним доглядати просто і головне із-за його текстури не так буде видно подряпини із-за дитячих іграшок. Колір такий, бо я не люблю світлі підлоги. Сходи на другий поверх теж будуть дубовими і такого ж кольору , якщо ми не передумаємо :).

---
З Владом на диво не сперечаємось, він дуже прислухається до моєї думки.

Кожен як чую цю пісню, особливо в її виконанні, зжимається серце і навертаються сльози. Як сказав один мій знайомий:
Дякую тобі Боже, що я українець, і можу ці слова пропустити через свою душу в оригіналі.

Минулі вихідні їздили з ночівкою, з палатками в один із моїх улюблених парків , Пайнері. Місце дуже краєвидне і приємне , величезний сосновий ліс на березі Гурона, до того ж через нього протікає красива річечка. Їздили разом з сімєю Гапонів. Данило і Ярослав були в захваті , і від озера\річки, і від колібрі, що бачили поки гуляли по доріжкам з татками, і від того, скільки є місця щоб покататись на своїх велосипедах, і від сімейства єнотів, що вийшло до наших палаток. А знаєте яке це щастя спати в палатці чи сидіти біля вогнища? :) Данилко так набігався за день і так зачарувався вогнем, що заснув в мене на руках, прямо біля багаття :)

"Если хочешь чтобы что-то было сделано, то можно сделать тремя способами: самому, заплатить за это деньги и запретить это делать детям".

Вчора ми були в містечку Годріч, яке себе називає "Canada's Prettiest Town", тому що ніби його так колись назвала королева. Але це королева чи то була занадто вічливою, чи то Канади майже не бачила :), містечко дійсно миле і симпатичне, але щоб найсимпатичніше на всю країну - тут я не згідна . Що в них дійсно цікавого: це центр міста в формі восьмикутника і те що містечко знаходиться на березі озера Гурон, тому має чудові пляжі: