"Тебе чекаю". Дівчата з "Правого сектора" Львівщини присвятили бійцям ДУКу патріотичний вірш

Тебе чекаю я, вояче,
У домі рідному твоїм.
Де небо тут росою плаче,
Співає соловей пісні свої.

Тебе чекає твоя ненька,
Вона не спить  яку вже ніч...
Твій син,що молиться тихенько,
Щоб батько повернувся,щоб вцілів.

У небо дивимось тривожно
І серце з тугою кричить.
Що ти ідеш на смерть безбожно
Що нам було,де в світі жить.

Сльозами землю омиваю,
Що л’ється кров наших братів.
Та повернешся ти,  я вірю. Знаю…
Не буде більше тут катів.

Ти повернешся ,мій вояче,
На славу всім,кого нема.
За ким країна гордо плаче
Що не загинули дарма!

Про Західну Україну...

"Колись маленька Галичина врятує Велику Україну"
П. Куліш

******

Это не показали на русских каналах и 112 - истинное лицо Януковича

Во время пресс-конференции у Януковича случился нервный срыв - в самый интересный момент /Видео/

28 февраля, 22:50
.
Очень показательный момент - читая свой очередной ответ, Янукович с удивлением увидел, что он должен... извиниться.
У него сразу же меняется выражение лица, он ломает от злости карандаш, а потом выдавливает из себя фразу - хочу попросить прощения, но не перед бандеровцами )))

Это очень опасный человек - он не простит никому (никому!) своего унижения.
Он - смертельно опасен.
Покажите этот фрагмент любому психиатру - даст заключение за полминуты...





ИСТОЧНИК: http://uainfo.org/blogosphere/politika/284971-vo-v...esnyy-moment-video-v-n-zb.html

Молитва за Украину

/strong>

Фонд Львовского исторического музея пополнился оригинальной картой Украины 1918 года. Музею ее передало частное лицо. Уникальная карта была им случайно приобретена еще в советское время.

Читать далее...

КУПОЛА В РОССИИ КРОЮТ ЧИСТЫМ ЗОЛОТОМ, ЧТОБЫ ЧАЩЕ ГОСПОДЬ ЗАМЕЧАЛ...


Братья Россияне!
Спасибо за материальную поддержку народа Украины в столь нелегкие времена.
Слава Богу, вы поняли:
мы вышли на Майдан не по причине мечты жить в Европе,
не из-за большой любви к Бандере,
не из стремления к гомосексуальным связям,
а по причине невозможности нести тяжелое бремя неуёмных аппетитов наших олигархов, чиновников, прокуроров, судей.
Спасибо, что Вы сбросились по 1000 долларов с каждого россиянина и поддержали нас, украинцев, уставших кормить нашу власть.
Теперь нам будет намного легче, и мы будем всегда помнить:
дорогие Мерседесы наших олигархов и «слуг народа»,
их апартаменты в Лондоне и Вене,
их яхты на приколе в порту Монако,
бриллианты в ушах их жен - все это куплено не только за наши скудные гривны, но и за Ваши щедрые рубли.
Но как родные вам люди, хотим вас предупредить: щедро выделенные Вашим правительством 15 миллиардов долларов очень быстро будут истрачены на закупку всего вышеперечисленного.
И придется помогать снова и снова.
Низкий Вам поклон.
Щиро Ваш, Народ Украины.

Читать далее...

– Ми не маємо права мовчати В час, коли наші рідні терени Яничарські гризуть «Регіони» ......

УКРАЇНЦІ
(А не малороси чи хахли)

Можна різне про нас говорити
(Знайде ж істину лишень наука),
Хто ми є... Чи сармати, чи скити,
Чи аланів і гунів сполука?

Варто знати, що ми не з запілля,
Не з країв закарпатсько-дунайських...
Безліч в сивих курганах Трипілля
Ми прикмет познаходили наських!

Для душі і для серця робота –
Пошук правди про рід і родину...
Почитаймо бодай Геродота,
Що писав він про нашу країну;
Пошукаймо у хроніках ведів,
Греків мудрих і вчених арабів,
Хто переднім був, хто попереднім,
Кого край Оріяни привабив...

Україна – країна містична,
Україна – держава реальна,
Не в усьому й не завжди велична
І далеко ще не ідеальна.

Але ж це наша рідна держава –
Щедрі ниви, і гори, і ріки –
І ніхто не позбавить нас права
Українцями зватись вовіки!

Ми – цієї країни країнці,
Цього безкраю-краю краяни,
І про це всіх сучасних „ординців"
Попередили... Наші Майдани –
Запорука єднання і сили
Автохтонного роду-народу...
Свідки нашої волі – могили
Всіх великих борців за свободу!

України-Руси пранащадки, –
Кров козацька пронизує гени, –
Ми не маємо права мовчати
В час, коли наші рідні терени
Яничарські гризуть «Регіони»
Ізсередини... Згідно закону,
Заявляємо: ми – автохтони
Аж від Сяну й до самого Дону!

ІВАН НИЗОВИЙ  (м.Луганськ)

О том, что на самом деле происходит в Украине.

Читая материалы в иностранной прессе, слушая ваши «зачем вам в ЕС????здесь так плохо...» я пришла к выводу, что вы не понимаете, что происходит в Украине. Здесь все легко можно объяснить.

Дело не в ЕС. Дело не в вашей шенгенской зоне, не в ваших ценностях, уровне жизни, культуре и тд.

Читать далее.

УКРАЇНЦІ! ВІЗМІТЬСЯ ЗА РУКИ!

 

 

 

Читать далее...

Україно, молюся за тебе!

 

Мой брат, который сейчас находится в Киеве, и к которому сегодня прилетели  жена Юля и  дочь Настя, написал на своей странице: "Не знаю, как это передать... Всегда считал себя патриотом, но так глубоко, до слез никогда не переживал. Спасибо тебе, Янукович! Без тебя я бы так и умер, не испытав этого...   Вот послушайте... Это великий человек написал ( Владимир Емельянович Забаштанский). И Великий Народ поёт... Україно, молюся за тебе, Як за матір гріховно-святу,  За блакить твого вічного неба І за ниву твою золоту.  Україно, молюся за славу,  За твою непокору століть,  За столицю твою златоглаву,  Що по груди в тополях стоїть. Україно, молюся за мову,  За божественну мову твою, І за вроди твою калинову,  Від якої добрішим стаю.  Україно, молюся за пам'ять Убієнних за волю синів  І за тих, що у душах запалять  Пломінь правди, щоб край заяснів.  Україно, лише в милосерді  Час єднання синів настає.  То нічого, що ми не безсмертні,  За безсмертя молюся твоє.  Отче наш, у Твоїм часоплині  Все минає - ридай не ридай.  Прости, Боже, гріхи Україні  І надалі грішити не дай. Буся-бабуся

 

У нас на Украине.

  Наверное все знают, что ночью в Киеве была предпринята очередная попытка нападения на Майдан. Меня подняла неведомая сила и я плакала и молилась за силы, все силы духа и свободы прийти на помощь людям. у меня не выключается прямая трансляция ни днем, ни ночью. И скоро стало понятно, что не я одна такая. И вскоре стало понятно, что они выстояли!  я в Харькове, у нас майдан в воскресенье. Это инертный город, но если он встанет...Я не могу писать посты. Я не могу оторваться и спрятаться от происходящего. Готовлюсь к Майдану тут.

 А пока просто приведу краткое впечатление Киевлянина dor Sivtsov

Сегодня со мной случилось три вещи.

1. Я поверил в бога.
Когда беркут прорвался за баррикады и начал оттеснять людей, когда женщин и детей собрали на сцене, а тех кто не мог там уместится - вокруг. И люди молились и держались из последних сил - чтобы не заплакать от бессилия и страха. Когда вдруг в ночи раздался колокольный звон. И этот звон означал надежду. В этот момент я поверил в бога.

2. Я стал националистом.
Когда я увидел этих солдат - моих соотечественников, тех кто должен олицетворять закон, тех на кто должен защищать закон в моей стране. Выполняя тупой чудовищный приказ защищающий интересы только одного человека - президента соседней державы (нашего президента в этой стране, все равно никто не признает)они шли на мирных демонстрантов - детей, женщин, стариков,и им было все равно. 
Когда со сцены раздался крик - "нас почули! З усього Київа до нас їдуть люди!". Когда я оглянулся и на месте пустыря увидел нескончаемый поток людей - украинцев, неравнодушных к судьбе своих сограждан. Простых соотечественников вышедших на защиту мирного населения. 
В этот момент я стал националистом.

3. Я освободился от страха. 

Когда они со всех сторон окружили площадь и теснили нас. Когда их сил не хватило, когда мы навалившись толпой смогли дать им отпор, и если не оттеснить, то хотя бы удержать поток этих тварей.
В этот момент я освободился от страха.

Поверь, я далеко не самый смелый или безрассудный в этой стране. 
Но сегодня я снова выйду на Майдан. За эту ночь, за этих людей, за гордость быть единой сплоченной нацией - за ту гордость которую мы отстояли сегодня ночью. 
И я призываю тебя избавится от сомнений и страха и выйти со мной. 

С нами бог, с нами честь и сила, с нами ЛЮДИ! С нами - Украина.

Вместе - к победе! Разом до перемоги! 

И еще - СЛАВА УКРАИНЕ!

35 минут назад: Бойцы бросают щиты и уходят. В Кировограде Берут отказался ехать в Киев. Не смотря на угрозы офицерам.

ЖАХ............ Я читала та плакала.

 

17-летняя студентка, которую многие СМИ объявили первой жертвой разгона сотрудниками «Беркута» мирной манифестации молодежи на майдане Незалежности и на протяжении нескольких дней считали погибшей, оказалась живой и дала интервью «ФАКТАМ»

В интернете появились снимки хрупкой девушки в коричневом пальто. Ее сначала считали без вести пропавшей, а потом назвали погибшей. Мы разыскали эту девушку. К счастью, она жива и практически здорова.

*Глядя на этот снимок, выложенный в интернете, многие думали, что спецназовец пытается помочь девушке. На самом деле все было иначе

«Когда жертвы „отключались“, спецназовцы тащили их к припаркованным возле площади „автозакам“ и сбрасывали на кучу»

Студентка первого курса одного из столичных вузов Ирина Коцюбинская вышла на Майдан в первый же день протестов.

— Всю ночь с пятницы на субботу мы с товарищами грелись у огня, — рассказывает Ирина Коцюбинская. — Разговаривали, шутили, пели песни. Было четыре часа утра. Посмотрев направо, я увидела спускающихся по лестнице со стороны улицы Институтской людей в камуфляже, с черными щитами и в масках. Их было много: человек двести. Впереди колонны шел мужчина в штатском с мегафоном: «Немедленно освободите территорию! Здесь будут устанавливать новогоднюю елку!» Было ясно, что это провокация. Кто в четыре часа утра устанавливает елку?! Мы бросились к монументу Независимости. В те минуты еще не осознавая, что происходит.

Паника началась, когда бойцы «Беркута» приблизились к нам и окружили плотным кольцом. Мы оказались прижатыми к монументу. Парни затолкали девушек на верхние ступеньки, а сами стали внизу.

Кто-то сказал: «Надо вести себя мирно. Никаких провокаций. Поем гимн Украины!» Мы взялись за руки и начали петь. В эту минуту «беркутовцы» бросились на нас с криками: «Пошли вон отсюда!» Посыпались удары дубинками.

Я с другими девушками стояла на четвертой ступени. Несколько мгновений — и наша защита (три ряда мужчин) оказались лежащими на асфальте. Продвигаясь к центру колонны монумента Независимости, спецназовцы колотили девчат по голове. У меня случился ступор: я не могла двигаться и говорить. Через секунду ощутила удар по голове. Ноги подкосились, и я скатилась по ступеням вниз. Попыталась подняться на локтях, но голова закружилась, в глазах потемнело. В ту же секунду меня ударили по голове щитом, и я потеряла сознание.

Очнувшись, увидела, как «беркутовцы» избивают ногами и дубинками лежавших рядом людей. Обращались к нам исключительно матом: «Лежать, сука! Куда ты рыпаешься?» Когда жертвы «отключались», спецназовцы тащили их к припаркованным возле площади «автозакам» и сбрасывали на кучу. Мне казалось, что я смотрю страшное кино. Мозг отказывался верить, что это происходит в действительности…

Сейчас по интернету гуляет фотография: я лежу на асфальте, надо мной склонился боец «Беркута». Под снимком комментарий: «Спецназовец пытается помочь девушке подняться». На самом деле боец схватил меня за шарф и протащил по Майдану. К счастью, шарф был мягким, поэтому я не задохнулась. В тот момент было состояние такого шока, что я не могла даже двигаться.

Я оказалась лежащей возле «автозака» рядом с другими избитыми манифестантами. Спецназовцы бросали людей, как тюфяки, в автобус. Один из «беркутовцев» приподнял мне голову. «Это же девушка, — сказал он другому бойцу. — Давай отпустим». И крикнул мне: «Беги!» В ту минуту я подумала: когда били по голове дубинкой и щитом, не видели, что девушка. А тут вдруг рассмотрели… Не помню, как я поднялась на ноги и поплелась в подземный переход. Там я села на землю и снова отключилась.

Продовження ...

Моя Україна. В С Т А В А Й!!!!

Любов. Ірина Жиленко.

 

Була я пташкою - і ти мене спіймав,
І небо взяв у придане за мною.
Я стала квіткою - і ти мене зірвав,
Та й досі пахне дім у нас весною.

Я стала яблуком...
Зостався по літах
лиш смак медовий на твоїх вустах...

А я тепер у срібному вінці.
Тепер я свічка у твоїй руці.
Тобі ще світло? Але ж день мине,
Для чорних днів прибережи мене.
Не задмухни.
Бо взята тишною, -
уже не буду я тобі жоною...
Я буду тінню, голосом, луною.

Тож будеш ти
крізь темряву людську
на голос мій незряче йти
за мною.
І кликати...

Але кого? Яку?

Ту пташку, що і спіймана - літала?
Ту квітку, що і зірвана - цвіла?
Те яблуко, що дітьми проростало?
Ту свічку, що і згаснувши - була?
Кого ти кликатимеш, друже мій, тривожно?
Ким я була?
І ким я буду, Боже?

Господь мені всміхнеться:
"Не жалій
I не тривожся. Буде все, як треба.
Пташина знов повернеться у небо.
А квітка знов цвістиме на землі.
І в яблука є ціль, і місце є,
А свічка зійде в Царствіє моє..." -

А що ж із ним залишиться,
Господь,
в тих чорних днях, у світі зловорожім? -
Твоя любов, дитя, твоя любов...
І милість Божа.

ІРИНА ЖИЛЕНКО

Оля Троян: У нас не совсем традиционная свадьба - не смогла отказаться от торта...

Когда-то женщине начинали считать возраст, начиная со свадьбы. Могли говорить, что она на таком-то году, например, на пятом году после женитьбы. То есть после свадьбы для женщины наступала новая жизнь. "Переход" к нему сопровождался рядом свадебных обрядов.

 

******

Українське весілля. Гей, забава!

Стернею пахне теплий коровай, Що височить на білім рушникові. Над ним – фати серпанковий розмай, І білі руки, й очі волошкові. Як в гарній пісні, мати край стола В хустину сивину свою сховала І щиро так не менш як півсела Весільну пісню разом заспівало… Калини усміхи на білих сорочках, Вусаті колоски на скатертині… Це в маминих натруджених руках Плескалось щастя сонячне дівчині. Скибками крають пишний коровай, І в іншу хату кличе надвечір’я. А сни дівочі, як ти не гукай, Лишаються у маминім подвір’ї…   Лариса Семко

>>>>>>>

Час рікою пливе...Слухаємо українські пісні...

Я хочу жити... Хочу жити там, де кожної весни цвіте вишня. Де вранці будить спів жайворонка і холодна вода з рідної криниці. Хочу туди, де не гудуть машини і ніхто не задихається від смогу. Там немає магазинів та фабрик, є лише сад, поле і прялка. Там можна довго-довго сидіти вечорами, снуючи човник з ниткою, плекаючи полотно - біле, як сніг, зроблене своїми руками. Хочу жити там, де голоси не йдуть по дротах, де повідомлення передають вогнем, там, де всі рідні і близькі поруч, а не по закордонах. Я мрію жити там, де літають лише птахи і люди - у своїх мріях. Де кінь - не тварина з зоопарку, а корова не дає шоколадного молока. Де на світанку випадає роса, і де хатка купається в мальвах. Я хочу пити чай з різнотрав"я, зібраного своїми руками, їсти хліб, який щойно спекла, слухати спів дівчат за вікном. Хочу, щоб хлопці носили довгі чуби і називались козаками, щоб дарували своїм милим червоні чобітки. Хочу, щоб дівчата повикидали всю косметику, окрім буряків і вуглика, щоб носили довгі вишиті сорочки, а не міні-спідниці, щоб прикрашали себе працею, а не алкоголем чи цигарками. Хочу, щоб матері не кидали своїх дітей, дбали про них і виховували хороших людей. Хочу, щоб батьки не заглядали в чарку, а вчили хлопчаків їздити на конях і добувати харч. Я хочу такого суспільства. Я хочу там жити. Я буду!

О, пісне вкраїнська! Іван Шміло( Бандура).

Друзья!

Представляю вашему вниманию творчество одного хорошего человека, молодого папы Ивана Шмило. С Иваном мы уже не раз встречались в Трускавце. Вот и в этот раз судьба снова свела нас на концерте в костёле...

О пісне вкраїнська!Дзвінка, невмируща,
Ти мука і радість, ти гнів і любов.
Наснага твоя, чарівна і живуща,
Ввійшла в нашу душу,
Ввійшла в нашу кров.
Тебе позабути — як мову забути,
Від тебе втікати — від щастя втікать.
Тебе ж то хотіли в кайдани закути,
Тобі ж то хотіли і крила зламать...
Так линь же, розкута!
Міцні в тебе крила!
Міцніші ще будуть і дужчі вони!
Поглянь, ось яка підійма тебе сила,
Які в тебе, пісне, є дочки й сини!

Роман Лубківський

******

Це Львів...

цл

http://vk.com/onlylviv?z=photo-53953843_311221492%2Falbum-53953843_00%2Frev

 

Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Теплим леготом.
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою
За віконечком,-
Сива ластівко,
Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,
Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі,
Долітати на крилі
Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Житом-долею світанковою,
Житом-казкою,
Юним соняхом,-
Сива ластівко,
Сиве сонечко.

Слова: Борис Олійник
Музика: Ігор Поклад
Виконує: Ніна Матвієнко

Украинские корни голливудских актеров

Украина славится красивыми, умными и талантливыми людьми. Иногда, смотря зарубежный фильм, и не догадываешься, что герой на экране имеет украинские корни. Мы решили сделать подбор интересных историй жизни знаменитых украинцев. отсюда http://www.nv.zp.ua/mod.php?mod=publisher&op=viewarticle&artid=3541

Американский режиссер с украинской кровью
Карьера известного кинорежиссера Стивена Спилберга началась в 1969 году. Началась, но не сразу. Стивен дважды пытался поступить в киношколу при Университете Южной Калифорнии, однако его дважды отвергли с вердиктом — «слишком бездарен». Но в 1998 году его признали самым богатым деятелем киноиндустрии (его состояние на тот момент составило 313 млн долларов, а к 2001 он заработал более двух миллиардов!). Также в 2001 году королева Елизавета произвела Спилберга в рыцари «за неоценимый вклад в развитие британской кинопромышленности». Но мало кто знает, что дедушка легендарного режиссера по линии матери родом из Одессы, а дед по отцу — из маленького украинского села.
В семье Спилбергов до сих пор любимым блюдом остается украинский борщ.

Одесский Рокки
Скромная еврейская девушка из Одессы с колоритным именем Роза Рабинович, наверное, и не поверила бы, что ее правнук будет известным на весь мир «Рэмбо». Первый фильм с участием Сталлоне был снят в 1970 году и назывался «Вечеринка у Китти и Стада», являлся порнофильмом. В 1976 году его переиздали под названием «Итальянский жеребец» после успеха фильма «Рокки». Сталлоне, пожалуй, единственный из актеров с украинской кровью, который сумел подзаработать на своем происхождении, снявшись в рекламе водки со слоганом :«В каждом из нас есть частичка русского!».

Черный лебедь
Первые 8 лет звезда «Черного лебедя» и «Книги Илая» прожила на территории Украины, и звали ее Милена Марковна Кунис. Родилась Мила в 1983 году в еврейской семье в Черновцах. В 1991 году вся ее семья иммигрировала в Лос-Анджелес. За свою карьеру она успела сняться приблизительно в 23 фильмах.
Работала на одной площадке с Анджелиной Джоли в фильме «Джиа» (Джиа в детстве). После фильма «Черный лебедь» Мила получила признание кинокритиков и была награждена Премией Золотой Глобус и Премией Гильдии киноактеров за лучшую женскую роль второго плана.

Читать далее...

Белая черёмуха...

 

Для тих країв, де сходить сонце, Цвіт сакури – то цвіт життя. Той цвіт – перлина для японців, Кохання в квітах сприйняття. У нас же квітне черемшина, Духм”яна квітка чарівна. Той кущик любить вся країна. Дивись, тягнеться до вікна... До вічності той дотик милий – Маленька квіточка ясна. Вона надасть жаги і сили, В ній – сонце і землі весна. Черемхи цвіт – як в небі зорі, Милують зір і почуття. Ну, а як сутінки надворі, То лине пісня солов”я. І все так серцю мило, ніжно, Що аж сльоза звенить-бринить. А під черемхою вже сніжно, Пелюсток сніг, як сміх, летить. Зірву я гілочку маленьку, пригОрну квітку до грудей. Згадаю батечка і неньку, Любили як вони дітей. Повсюди квітне черемшина. Навіщо сакура нам та? Черемха – квітка Батьківщини. Квітує на землі весна!

Дом с химерами (Киев, Украина)


Дом с химерами, пожалуй, самое известное здание в Киеве. Сейчас дом располагается в центре Киева, в паре десятков метров от Дворца президента Украины, а в начале ХХ века все было иначе. Читать далее...

Древний город Рогатин.

Продолжим путешествие по Украине.

Приглашаю вас к себе в гости, в мой родной город Рогатин!

В живописной долине реки Гнилой Липы, на пересечении путей между Ивано-Франковском, Львовом, Тернополем, неподалёку славного Галича раскинулся старинный город Рогатин. Возник он на месте первых поселений славянских племен. В Х веке Прикарпатье вошло в состав Киевской Руси, а в XII веке - в состав Галицкого княжества.

Смотреть дальше >>>

Снегопад в Киеве

 Украина по полной программе отведала гневное настроение уходящей зимы...Я сначала не верил, думал что как всегда СМИ нагнетает обстановку для поднятия своих рейтингов и т.п. Оказалось правда! Пробки длинной в сутки, снегопад блокировал движение транспорта, машины по самую крышу заваленные снегом  со всеми вытекающими последствиями- все правда! Теперь все это начинает понемногу таять... сосульки и обвалы снега с крыш еще одна угроза...Сегодня снова образовались огромные пробки...

__________________________________________________

Бесценны отзывы любителей азартных игр об игровых автоматах и  казино в которых они играли, кто же как не  пользователи может честно и открыто рассказать всю правду. Как правильно писать отзыв  можно здесь читать, кстати отзывы  пользователей там же. 

 

Много пишут в интернете, видение этой ситуации разное, своего мнения я сказать не могу, т.к. в Харькове такого не было. Но  не смотря на утверждения, что никогда такого снегопада у нас не было, в этом я сильно сомневаюсь, думаю, что коммунальные службы  в советские времена срабатывали более эффективно, лучше были подготовлены, СМИ того времени не позволяли себе вселять панику в народ, люди у нас были воспитаны в духе взаимовыручки и помощи. Сейчас я читал в интернете посты людей жалующихся, что не было помощи и т.п., но так же читал и другие отзывы, что трудности  людей объединяли, да что говорить, читайте сами -

 

 

-О чем я сейчас думаю? (22-36. 25.03.2013) - о снеге!!!! Я думаю о том, как не благодарны и эгоистичны люди, а особенно журналисты - киевляне!!!!! Ведь это они, - молодые(до 30-ти лет), еще не понюхавшие "порох жизни" люди создают ажиотаж и "портят жизнь" окружающему их миру. Кто из них во время снегопада 22-24 марта 2013 года схватился не за мобильный телефон, ни за микрофон, а за лопату?????!!!!! Ведь ни один из них, вместо того, чтобы успокоить граждан города Киева (а особенно пенсионеров), рассказав о том, как себя вести в чрезвычайной ситуации, не подал "руку помощи", а, наоборот, создав ИСКУССТВЕННО ХАОС И АЖИОТАЖ СРЕДИ МИРНОГО НАСЕЛЕНИЯ, гордился своими "находками" негативов при уборке снега в Киева в ночи с 22 на 24 марта.... А кто из вас, дорогие журналисты попробовал чистить снег и лед не переставая хотя-бы в течении 1 часа? Знаете ли вы как ночами болят суставы у 50-летних женщин-дворников, озеленителей, дорожников, которые изо дня в день убирают мусор и снег, чтобы вы могли спокойно проехать на своих "Джипах"? Ваши репортажи о бездействии комунальных служб города - это дешевка, основанная на вашей лени, ведь почти все ваши городские съемки происходили по-близости телевышки:). А нынешний снегопад - это ваш "грязный хлеб", который вы пожираете за счет честных рабочих людей, которые сутки на пролет убирали снег в Киеве!!!! ДА ЗДРАВСТВУЮТ КОМУНАЛЬЩИКИ КИЕВА!!!! ОНИ - МОЛОДЦЫ!!! КИЕВЛЯНЕ - ПОЛЮБИТЕ СВОЙ ГОРОД, КАК ВЫ ЛЮБИЛИ ЕГО 20 ЛЕТ НАЗАД, когда мне было 25 лет!!! Жаль, что среди них Бенюк((((

_____________________

- Я благодарен Господу Богу за неожиданный метеорологический подарок. Я благодарен г-ну Попову, за бездарную организацию работы по ликвидации последствий стихии. Я благодарен г-ну Азирову за то, что он верен своему устремлению покрищить жизнь украинцев путем циничной переадресации ответственности простому украинцу и лопате. Сегодня, метафорой эффективности Украинского государственного аппарата сталодинокий рядовой ЗС, обреченно пробивающий тоннель в сугробах возле КПП части ШТЫКОВОЙ лопатой. Я благодарен тому, что в сложное время, занесенным придомовым дорогам, по которым не может проехать скорая помощь, противопоставлена идеально вычищенная дорога на Конче Заспу. 

Потому, что благодаря этому всему я увидел десятки людей, которые приходили на помощь друг другу. Я видел, как ни слова не говоря, выходили из машин и выталкивали из заносов друг друга. Я видел, как джипы дежурили на дорогах, для того, чтобы вытаскивать другие машины из сугробов. Водители такси шли освобождать из снежного плена огромные субурбаны. А драйвер порше выталкивал старый опелек вместе с пассажирами двадцать четвертой волги. Я слышал гордый голос дочери, когда она мне рассказывала о ночном рекорде в 24 вытащенные машины и девятичасовом пути от Дарницы до Оболони. Я впервые видел ДАИшников, засунувших свои ложки в… и выталкивающих машины вместе с водилами. А мат и ругань были слышны лишь в ответ на предложенные за помощь деньги. 

Город переполнен ВЗАИМНОЙ ПОМОЩЬЮ. И это не случайность – это закономерность! Вот это и есть Киев – детка! Это и есть – мы - Киевляне! Терпеливые, до поры до времени, индивидуалисты – готовые объединиться в трудные времена, уважающие себя и друг друга. Все кто руководствовался желанием помочь и правилом взаимовыручки – это и есть граждане Свободного Города! И не так уж и много времени прошло с 2004-го… Вот это Киев, Сашенька. И вот это КИЕВЛЯНЕ, Коленька!

Уважайте украинскую женщину!

Женщина - это что-то вроде солнце и воздух вокруг нас, то, что мы не привыкли замечать. Правда, есть лирики и есть писатели, так вдохновенно и горячо пишущие о женщинах. Однако мы не получим от них знания о женщине. Во всех их описаниях есть тайное желание подать только одну примету: бессилие выражения мужского чувства перед образом женщины. Женщина - одна из крупнейших мощностей мира, удивительно продолжалась в своей власти. Удивительно, тысячи раз описываем Украину как местность, как теорию-замеры, как обчисление чисел, а однако так редко описываем ее, как женственность, как силу женственности. Какая же это богатая сила!

>>>>>>

Харьков - Фото

Предлагаю вашему вниманию посмотреть на один из самых крупнейших городов Украины - Харьков

 

 

 

 

Владимирский собор в Киеве.

Виртуальный тур

Владимирский собор в Киеве – это одно из многих поистине знаковых мест столицы Украины, которые, вместе взятые, и составляют исторический портрет города.

Читать далее...

Маковый пляцок

 

http://www.povarenok.ru/recipes/show/60056/

Серия сообщений "Пляцки":
Часть 1 - Пляцек " Творожные шарики"
Часть 2 - Пляцек " Санта Барбара"
...
Часть 19 - Польский пляцок из мака и яблок
Часть 20 - ПЛЯЦОК ТВОРОЖНЫЕ ШАРИКИ НА МАКОВОЙ ПОДУШКЕ
Часть 21 - Маковый пляцок
Часть 22 - Пляцок к 8 марта
Часть 23 - "Пляцок Ранкова роса. Пирог Утренняя роса"
...
Часть 32 - Пляцок"Benus "
Часть 33 - Пляцок" Капитанский"
Часть 34 - Пляцок"Rzeszowiak от Aleex"

Пляцок"Rzeszowiak от Aleex"

 

Читать далее...

Віримо в кінець світу чи в Бога віруємо?

Суспільство виявляється не може обійтись від "гарячих новин" Черговою новиною є повідомлення про кінець світу. Багато вірять. Скуповлюють продукти, сірники, сіль. мило, свічки. Але якщо це кінець, то для чого робити запаси.

Як легко люди піддаються таким слухам. Але, що цікаво, не спостерігається по церквах збільшення людей, які хотіли б примиритися з Богом. Не дивлячись на те, що у "пророцтвах говориться, що багато народу може в цей час загинути. Якісь подвійні стандарти. Гречки куплю, а от про те, щоб підготуватися до можливої зустрічі з Богом, мало хто замислюється з тих, хто заповнює комори і засіки.

Чи віруєш ти в Бога?
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Чи віруєш ти у Бога? Якщо б з цим питанням сьогодні звернутись до людей на вулиці, ми б почули багато різних відповідей. Багато б хто твердо відповів: Так вірую. Ще хтось відповів би, що знаю, що щось є над нами. Найшли б ся і такі, хто б твердо сказав: Я невіруючий. І таких людей знайшло б ся немало.

Сучасне суспільство, надто мало уваги приділяє віросповіданню. І хоч в основному всі українці охрещені християни, і своїх дітей стараються похрестити, проте, питання пізнання Бога і Його заповідей, більшість людей майже не цікавлять. А між тим, це найголовніша річ в нашому житті. Нічого немає для людини важливішого, ніж розуміння того, звідки ми взялись, і за якими законами живемо.

Ось недавно, приїздили Наталя і Михайло Котовичі. (я їх свідчення про видіння Божої Матері публікував у книзі «Дарунок небес»). Наталина покійна мама була вчителем фізики. Виросла вона, вивчилась і вчителювала в радянські часи. Будучи досвідченим фізиком, знаючи фізичні закони, була твердо переконаною атеїсткою. Але, пройшов час. Марія Йосипівна вже й зістарілась. Хворіла, тому, мала час роздумувати над творінням світу. Бо через нездужання, не могла займатись домашніми клопотами. І от, ця мудра жінка, зробила найважливіше відкриття в своєму житті. Бо зрозуміла, що світ, в його безкінечному розмаїтті і досконалості, не міг був створений простими випадковостями. Не міг бути створений, а тим більше не може існувати в такому бездоганному порядку, якщо ним ніхто не керуватиме. Вона зрозуміла, що природа, яку часто невіруючі прирівнюють до Бога, це лиш назва того, що створив Бог.

Знаю ще одного вчителя, який працював директором школи. Вийшовши на пенсію, але не будучи ще старим чоловіком, він став роздумувати над Богоіснуванням. І також зробив правильний висновок. Він так тішився, радів своєму відкриттю. Читать далее...

Внимание! Пляцка!!!

Архистратига Божого Михайла (проповідь)

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Свято Архистратига Божого Михайла і всіх безтілесних сил особливе і відрізняється від інших. Давайте замислимось чому? Якщо святкуємо дванадесяті свята які пов’язані з життям Ісуса Христа чи Божої Матері, з народженням, хрещенням. То ці події відбувалися на землі 2000 років тому назад і мали місце в своєму часовому просторі. Відбувались в Ізраїлі, в Єрусалимі. Є свята апостолів, мучеників, преподобно мучеників, святителів, праведних людей. То цими святами ми вшановуємо їхній подвиг за християнську віру. Таким чином усі ті свята відображають події, які мали місце на цій землі. А коли ми святкуємо сьогодні свято ангелів, то давайте подумаємо чому в 4 столітті церква започаткувала ці свята? Хоча ми ангелів не бачимо своїми тілесними очима. Але ми віримо в їх присутність, бо про те описує Святе письмо. Так само як ми не бачимо святих. Але знаємо їх історії, що вони жили на цій землі. Ангели є духи безплотні. Бачимо також і те, що ангели були створені ще до створення людей. Але тепер служать людям. Господь наче це запланував що створить ангелів і вони будуть служити людині. Ми чуємо як апостол Павло говорить: Господи, Ти славою і честю вінчав єси нас. І що людина мало менша від ангелів. Коли приходить свято Михайла, ми ідемо до церкви і молимось щоб Господь посилав нам Ангелів на допомогу в боротьбі з гріхами і життєвими негараздами. Коли Іван Богослов був на засланні на острові Патмос, то йому явився ангел. Іван з несподіванки впав перед ним на коліна і поклонився йому. А ангел сказав: піднімись і не вклоняйся мені як Богу. Бо я також Боже творіння як і ти. Ти не повинен мені кланятись. Ангели допомагають людям спастись. Якщо в нас сьогодні є це свято, то також воно має місце. Маємо замислитись що ангели це не видумки людей. Про них розповідає Біблія, що вони служили і служать людям до цього часу. Я сьогодні хочу зупинитись на біблійній розповіді 4 книги царств, як жителі міста Самарії попали в осаду. Були тільки одні ворота в місто і сирійський цар взяв міських жителів в облогу щоб народ там вимер, а вони захопили місто. Не війною, не полоном, а облогою. У самарійців закінчилась їжа і вода і вони стали помирати. Їм було дуже важко. Не було ніякого виходу. Разом з ними був чоловік Єлисей. Господь явився Єлисею і сказав що за 24 години ситуація докорінно зміниться. Цей думав: як це може статися коли така безвихідь. В той час біля брами знаходилось четверо прокажених. Це були люди які віддалялись через хворобу від суспільства і очікували смерті. Вони вирішили вийти за ворота можливо знайти якихось харчів, а можливо якогось помилування. І побачили таку дивину, що ніяких воїнів не було. А були палатки, одяг і саме головне великі запаси їжі, осли, коні. А сталось так, що по молитвах обложених, Господь послав ангелів і вони явились сирійцям і дуже їх налякали. Воїни побачили велику кількість колісниць що мчали і подумали що це ізраїльський цар прислав сирійцям допомогу. В страсі повтікали і все залишили. Прокажені ж повернулись і розповіли про чудо городянам. І місто таким чином спаслося. Таке чудо Господь створив з допомогою ангелів. Ця історія повчальна по сьогоднішній день. Буває людина перебуває в глибокій депресії довгий час і вже не чекає ніякого вирішення. Вона готова навіть померти. Думає, що нема звідки чекати допомоги. Чи хтось з рідних хворіє. Також опускають руки як то кажуть сіли і чекають смерті. Але треба боротись. Бо часом ми схожі на маленьких дітей які бувають вріжуть палець і просять добре замотати щоб крові не видно було. Дитина носиться з тим пальчиком і хто прийде діти всім показують: в мене тут вавка. І більше нічого не можуть зробити. Так і ми буває як станеться щось то ми про це розповідаємо всім і кожному, а Богу забуваємо молитись. Разом з тим потрібно вживати усіх засобів щоб змінити ситуацію. Є така притча як дві жабки попали в молоко і не могли вибратись з банок. Одна жабка сиділа нерухомо і втопилась. А інша постійно била ніжками і з молока збилася грудочка масла. І вона з тієї грудочки підстрибнула і спаслася. Отак і ми молімось, взиваймо до Бога і Він пришле нам своїх ангелів на допомогу і спасе нас. І з хвороби врятує, і від неприємностей, і з злиднів, і з усякої біди. Амінь. о. Леонід Лотоцький. З книги "Дарунок небес"

Планы на будущее или торт "Киевский".

Перед Днем рождения всегда встает ребром вопрос:печь или покупать?Муж ратует за "покупать"иначе-де,ты устанешь,какой же это праздник?Так то так,но как вспомнишь ЧТО есть потом приходится...Вот когда становится себя жалко.С другой стороны-уж если мучиться,так знать за что!Итак будем печь торт-сказку "Киевский".И будем печь его правильно.

Точно можно сказать : этот торт ,торт-сказка,торт-легенда - один из символов города Киева. Причем являлся он таковым как в советские времена, начиная с 1956 года, так и сейчас.Еще бы- два коржа орехового безе с кремовой прослойкой и украшениями - создание нежное,хрупкое и лакомое. Но за то его и ценят; отсюда и желание у каждой не чуждой кондитерскому делу хозяйки приготовить его дома.

Хорошим тоном считалось, приехав из столицы Украины, привезти этот торт, сохранив его всеми правдами и неправдами, да и сейчас в этом плане мало что изменилось.

******

Украина, Тернополь: "Старий млин" - 2 в 1: ресторан и музей

Вы пробовали когда-нибудь «Язикату Хвеську»? А «Голубчики сизокрылые»? А «Барабульку от бабульки»? Как, вы не знаете, что такое «барабулька»? Значит, вы еще не бывали в уникальном ресторане Тернополя, который называется «Старий млин».


«Старий млин» — это даже не ресторан, а музей-ресторан. Или, как его еще называют, «Самогонная ресторация».

Читать далее...

57-я ежегодная выставка цветов в Киеве!

В Киеве на Певческом поле в Печерском ландшафтном парке открылась 57-я ежегодная выставка цветов. Общая площадь цветочных композиций составляет около 2500 квадратных метров. Цветы для композиций самые разные - от обычных однолетних растений, до многолетних и срезанных цветов, которые специально были выращены для этой выставки. Зеленстроевцы удивляют нас буйством и цветением пространственных цветочных композиций. Они вкладывают душу в создание каждого своего творения. Ежегодно их работы еще лучше и привлекательнее. Уникальность этой выставки в том, что она выполнена по мотивам украинских сказок. Это действительно творение искусства.

Читать далее...