В колонках играет - Хорта - Дива не буде

Коли засвітяться кривавим цвітом маки
схилившись під краплинами роси,
Ти в Долі не проси ні щастя, ні розплати,
Ніколи і ні в кого послуг не проси!
Шлях на Землі - немов пустельне поле,
На ньому нам зустрітись довелось.
І справжню дружбу ворог не поборе,
з покон-віків недарма так велось.
І хай життя летить скаженим шквалом,
Хай розбиває долі й волю на тріски,
Ти вистоїш. Я впевнена. Я знаю:
повіриш в себе - усе стане до снаги!
Ти лиш не думай, що там буде після -
Чи вічний Рай, чи темне забуття,
Ти житимеш, як гарна тиха пісня,
у рідних відданих серцях.
Але то все нескоро буде. Може
не буде й зовсім трагедії буття.
Живи, як інтуїція тобі підкаже -
на те природа і дала передчуття...
А ця Земля - лише одна із тисяч,
і кожен з нас - недовговічний гість.
Пройде життя, не скаже "Вибач"
й на питання твої не відповість...
Знову й знов зійде байдуже Сонце,
Осяє шлях і праведним, і злим.
Загляне глибоко у твоє серце...
В душі ти завжди будеш молодим.